02 червня 2022, 13:15

«Раніше була важлива готовність до війни, зараз треба готуватися до відбудови України», - Олексій Фелів

Олексій Фелів
Олексій Фелів «Integrites, ЮФ» керуючий партнер
Анна Трішичева
Анна Трішичева журналіст, спеціально для «Юридичної Газети»

Продовжуємо серію інтерв’ю з партнерами юридичних компаній War&Law. Чому одні юрфірми досі не можуть оговтатись від стресу війни, яка третій місяць триває в Україні, а інші утримують позиції на ринку?

20211214-022

Керуючий партнер INTEGRITES Олексій Фелів вважає, що війна оголила чутливі сторони функціонування юрфірм і показала, наскільки та чи інша фірма здорова. На його думку, добрий стан «здоров’я» фірми в довоєнний час дозволяє боротися з хворобою під назвою війна. В інтерв’ю говоримо про практики та кейси, скорочення та компенсаційну політику, комунікацію з закордонними ЮФ та секондмент. І дивимося у майбутнє юридичного бізнесу під час повоєнної відбудови України

— Олексію, Ви пам’ятаєте 24 лютого 2022 р.?

— В Україні немає людей, які не пам’ятають і не будуть пам’ятати 24 лютого. Я того дня був у Києві. Як і всі, прокинувся зранку й не міг повірити, що дійсно почалося повномасштабне вторгнення. Як і більшість, почав збиратись для того, щоб евакуюватись зі столиці.

— Якими були перші дії в контексті роботи та комунікацій всередині фірми?

— Для нас найважливіше було впевнитись у тому, що наші люди в безпеці. Якраз у ті дні ми планували їхати на корпоратив до Карпат, мали заброньовані залізничні квитки й готель. У цьому плані нам пощастило, адже врешті в готелі ми розмістили евакуйованих з Києва колег. Готель фактично став точкою збору наших людей, звідти частина поїхала за кордон. Загалом, у перші тижні війни ми працювали виключно на те, щоб забезпечити безпеку команди.

— З часом, коли все «втряслося», люди розмістились, які рішення приймалися та заходи впроваджувались далі?

— Треба було повертатися до праці. На щастя, в часи пандемії ми запровадили інфраструктурні зміни, які дозволяли ефективно працювати віддалено. Уся команда незалежно від місцезнаходження має доступ до всіх сервісів і файлів. Завдяки цьому ми досить швидко відновили роботу фірми. Іноземні клієнти й досі часто вражені, що фірма може працювати в країні, де триває війна, де є загрози авіаударів. До речі, ми не лише надавали юридичну підтримку, а й допомагали клієнтам у питаннях безпеки, перевезень, евакуації.

— Чи доводилося проводити якісь оптимізаційні заходи щодо персоналу — скорочення зарплати чи її відстрочка, звільнення?

— Протягом лютого-березня заробітні плати в INTEGRITES лишалися на довоєнному рівні. Потім ми вирішили більш стратегічно підійти до питання, як будемо переживати війну, якщо вона не закінчиться за місяць чи до 9 травня. Тож ми сформували «стресовий бюджет», який передбачав, що фактично для 80% команди ми взагалі не змінюємо зарплати, і тільки найбільш високооплачуваним юристам знижуємо їх до певного рівня (визначили його на рівні 3 тис. євро нетто). Тобто всім юристам та працівникам, які отримували менше цієї суми, зарплати залишили, а тим, хто більше, зменшили до цієї межі. Партнери INTEGRITES добровільно відмовилися від частини своєї компенсації для того, щоб забезпечити такий бюджет.

— Зараз у такому ж форматі працюєте?

— Так. Ми передбачили затяжну війну, тож сформували річний стресовий бюджет. До березня 2023 року ми працюватимемо на таких умовах, хоча навантаження на команду в умовах війни є нижчим за довоєнне. Звичайно, коли воєнний стан скасують, і роботи побільшає, ми повернемося до колишніх умов праці.

Я спілкуюся з колегами по ринку і розумію, що наша ситуація є доволі нестандартною. У більшості фірм все інакше, вони змушені вдаватись до складніших рішень. Ми хоч і не готувалися до війни, але протягом років формували резерви якраз для таких складних ситуацій. Нас навчили кризи 2008, 2014 років, тому вже у 2022 INTEGRITES мала необхідні резерви, щоб повноцінно функціонувати протягом року. Сюди входить і збереження команди, адже ми вважаємо, що наші співробітники — це найважливіше, що у нас є. Після закінчення війни, у час відбудови, нам будуть потрібні всі наші люди. Тому ми зберігаємо робочі місця навіть для прибиральниць, незважаючи на те, що офіс не працює.

— Що говорили клієнти? Ви вже зазначали, що вони були приємно вражені, що ви швидко відновили роботу. Але в цілому, які були комунікації з боку українських та зарубіжних клієнтів, зважаючи на те, що вони опинились у зовсім різних ситуаціях?

— Дійсно, українські клієнти опинились у більшій скруті, адже іноземні могли розраховувати на підтримку своїх головних офісів. З їхнього боку ми відчули повне розуміння, солідарність і підтримку. У нас, як і в будь-якої фірми, була певна дебіторка, яку іноземні клієнти швидко закрили, щоб підтримати нас фінансово. Усі намагалися дати нам якусь додаткову роботу, розуміючи, як це важливо для того, щоб допомогти фірмі. Це була шалена солідарність, яка відчувалася на всіх рівнях – від керівництва компанії-клієнта до особистісного. Однозначно було дуже приємно, що всі ставляться з розумінням. Деякі іноземні клієнти мали основний бізнес в Україні, для них ця війна також була важким ударом. І незважаючи на це, вони намагалися проявити солідарність в плані як допомоги, так і оплати наших послуг.

До українських клієнтів ми також ставилися з розумінням і пропонували їм послуги pro bono. До речі, на це пішли й деякі іноземні дружні нам юрфірми: вони запропонували великим українським компаніям, де йшлось про реструктуризацію, працювати на умовах pro bono на знак солідарності. До речі, клієнти, які мали змогу платити, не торгувалися – саме в цьому вони бачили підтримку. З іншого боку, ми розуміли, що ті послуги, які ми надаємо pro bono, — це вже наша підтримка відповідним українським бізнесам. Можна сказати, що це такий двосторонній рух: наші іноземні клієнти допомагали нам, а ми – нашим українським клієнтам.

— Як ведете клієнтську роботу зараз? Які проєкти «заморозились» через війну, а які нові запити отримуєте? І хочеться почути кілька слів з приводу практик, які зараз популярні у вашій компанії.

— Всі проєкти, що стосуються транзакційних практик, поставлені на паузу, адже навіть якщо дуже хотіти провести транзакцію, зробити це неможливо чисто юридично. Є обмеження доступу до реєстрів, пауза в роботі держаних органів. Ми помічаємо, що потроху ця робота відновлюється. Аналогічно з судовою практикою, адже суди також фактично не функціонували.

Найбільше запитів зараз отримуємо на супровід релокації бізнесу і персоналу в межах України або за кордон, фіксацію збитків, завданих війною (фіксація, наступні кроки, робота зі страховими компаніями з відшкодуванню для тих, хто мав страховку). Саме робота зі збитками – лідер серед запитів. Щоб допомогти клієнтам розібратися, ми запустили онлайн-платформу War Help Desk, де зібрали основні рекомендації для клієнтів, що постраждали від війни.

Проєкти, які зараз рухаються, — міжнародний арбітраж, транскордонні спори, робота в Україні по проєктах, які розпочалися до війни. Деякі з них зараз опинилися на тимчасово окупованих територіях, тож є багато питань, пов’язаних з фінансовими умовами, з обмеженнями валютного врегулювання.

— Чи змінювали ви підходи до ціноутворення? Ви кажете, що іноземні клієнти допомагають вам, ви — українським клієнтам. Чи включало це зміни у підходах до ціноутворення, спрощення процедур компенсації за роботу?

— Ми не знижували погодинні ставки, тому що наші іноземні клієнти готові й продовжують платити. З іншого боку, ми змінили підходи там, де пропонуємо роботу на основі pro bono. Якщо клієнт просить зробити щось безкоштовно, бо він у скрутному становищі, ми це зробимо. Такі гнучкість і розуміння однозначно важливі, і до цього часу не було тих, хто хотів цим скористатись недобросовісно.

— Як побудовані комунікації з закордонними офісами? У вас є офіс у Казахстані, представництво в Німеччині, був офіс у Москві, який ви закрили в грудні минулого року. Чи підтримуєте зв’язки з його юристами?

— Так, ми закрили московський офіс, і так склалося, що керівник цього офісу мав покинути росію через переслідування, але це сталося вже після початку війни. Насправді ми досить довго не могли прийняти рішення про закриття цього офісу через солідарність з людьми, які там працювали, оскільки вони розділяли наші погляди на війну Росії проти України.

Що стосується офісу в Казахстані, то тамтешні колеги повністю стали на наш бік і підтримали заяви про відмову від роботи на російські компанії і російських бенефіціарів, які ми підписали з ініціативи АПУ. Це не позначилося на роботі нашого українського офісу, адже в нас практично не було російських клієнтів. Більше того, не позначилося це й на роботі московського офісу, адже клієнтами там були або іноземні, або українські компанії. Але це було відчутно для казахських колег, оскільки російський бізнес у Казахстані активний, і колегам довелося відмовитися від співпраці з ним.

Наш мюнхенський офіс на чолі з Юліаном Рісом також повністю підтримує нас. Юліан багато чим допоміг нам з Німеччини, щоб ми швидко відреагували на всі виклики, які виникли через війну.

З точки зору комунікацій між офісами та з нашою мережею партнерських юрфірм за кордоном наша співпраця під час війни стала на порядок глибшою, ніж до неї. Наприклад, багато юрфірм прийняли наших працівників до себе на секондмент. Колеги працюють у міжнародних фірмах, де отримують новий досвід та фінансову компенсацію. Деякі фірми не лише взяли на секондмент наших юристів, а й навіть прийняли їх у свої сім’ї на проживання.

Усім юристам, які зараз на офлайновому секондменті, подобається, йдеться про молодших фахівців і жіночий склад команди, якому дозволений виїзд з України. Коли я спілкувався з колегами і запитував, як можу їм допомогти, всі відповідали: «Дайте нам роботу, щоб можна було працювати і відволіктись». Тому секондмент — це не стільки фінансова допомога в утриманні команди, скільки можливість для людей продовжити працювати, розвиватися професійно, навчатися новому. І це, напевне, найважливіше.

— У вас домовленість, що юристи йдуть на секондмент до кінця війни, до кінця бойових дій чи на певний визначений строк?

— «До кінця війни» було би надто розпливчатим терміном. Переважно погоджуємо секондмент на 3–6 місяців з можливістю того, що в разі закінчення війни раніше ми зможемо повернути колегу в Україну. 3-6 місяців ще й тому, що за місяць чи два складно реально чомусь навчитися і здобути суттєвий досвід.

— Ви казали, що керівник вашого колишнього московського офісу хотів виїхати з росії. Він встиг? Де він зараз?

— Вони з дружиною покинули країну. Не хотів би говорити більше деталей. Лише скажу, що їм довелося це зробити саме через переслідування там.

— На Вашу думку, як зміниться архітектура глобального ринку юридичних послуг з огляду на те, що з росії пішли і продовжують іти міжнародні юрфірми? Як це вплине на Україну та як розвиватиметься юрбізнес коли ми переможемо?

— Звісно, вплив закриття російського ринку на міжнародні юрфірми набагато більший, ніж на українські. Ми з 2014 р. бачимо це набагато краще, ніж інші українські юрфірми, адже мали московський офіс. Російський бізнес ішов з України, а український, та й багато міжнародного, залишав росію. Не думаю, що ця відмова вдарить по українському ринку, хіба по окремих фірмах, які збирались працювати на стороні держави-агресора. Наскільки я знаю, більшість великих фірм від таких кейсів відмовлялись. Скажімо, Газпром: більшість фірм відмовлялись представляти його інтереси і до початку війни. Мені взагалі невідомо, щоб якась російська компанія була великим якірним клієнтом топової української юрфірми, і це вплинуло на неї. Це однозначно вплине на міжнародні фірми, оскільки там є два табори: одні працювали на західних клієнтів, а інші — саме на великі російські компанії, і для них це досить сильний удар.

Стосовно ж України я впевнений: після війни український ринок юрпослуг буде потужно розвиватися, почнеться відбудова. Більшість фірм у нас саме українські, і це буде можливістю вийти на новий рівень. Звісно, багато буде залежати від того, як гравці ринку переживуть цю війну, чи збережуть команду, чи зможуть її завантажити роботою. Раніше була важлива готовність до війни, та треба бути готовими й до відбудови. Фірми, які зможуть справитися з цим завданням, будуть надалі впливати на розвиток юридичного бізнесу в Україні.

— А що можете сказати про ринок юрпослуг зараз? Які тенденції прослідковуються?

— Для багатьох мова йде про виживання. Це досить тривожні новини. Відбуваються масові скорочення зарплат або персоналу. Такий підхід був, наприклад, у 2008 році, коли багато фірм спочатку пішли на масове скорочення людей, але через деякий час почали набирати знов, відновлювати сили. Та є одна відмінність у порівнянні з кризами 2008 і 2014 р. Вони були економічними, а криза 2022 року воєнна, її економічний «ефект» є похідним. І тут, мені здається неправильним діяти за тим зразком. Зараз ми маємо бути солідарні зі своїми працівниками, маємо їм допомагати. Власний заробіток, прибутки фірми мають відійти на другий план.

Це війна, і зусилля треба направити на те, щоб підтримати людей. Кожній людині, якій ми платимо зарплату, ми надаємо підтримку. Їй, її сім’ї і, тим самим, нашій державі. Мені здається, від того, який підхід обрала юридична фірма та яким шляхом пішла, потім багато залежатиме. Звісно, що є фірми, які не можуть собі дозволити утримати команду, і тут питання, чому вони опинилися в такій ситуації. Та найголовніше – те, як вони пройдуть цей час, та наскільки зможуть зберегти людей. Тим, хто легко позбувся або позбудеться команди, потім буде складно її повернути.

— Чому так вийшло, як вважаєте, що одні фірми закрилися і не працюють, а інші продовжують роботу, хоч і не в таких масштабах та обсягах?

— Війна все розставляє на свої місця. У війні немає сірого — є чорне або біле. Так відбувається всюди, не лише в юридичному бізнесі. Війна показує, наскільки фірма здорова. Я пов’язую здоров’я фірми з її цінностями. Якщо у неї були цінності, яких вона дійсно дотримувалась, — це здорова фірма, яка підійшла до війни зі здоровою основою. Вона полягає не лише в декларованих цінностях, але й в імплементованих. Як приклад наведу той самий фінансовий резерв, сформований на випадок форс-мажору. Тобто, перше — наскільки здорова фірма. Друге — наскільки здоровою була закладена її основа. Третє — як структурно був побудований бізнес. Якщо він залежав від одного клієнта, зрозуміло, що втриматись на плаву буде важко.

Другий важливий чинник — реакція на кризу. Усі ми різні, і під час війни реагуємо дуже по-різному. Одні панікували. Інші зберегли тверезий розум (до речі, помітив таку реакцію у багатьох жінок), який допомагав приймати правильні рішення.

Здоров’я фірми і спосіб реагування на кризу виявилися ключовими для гравців ринку під час війни. Ви кажете: «Коли ми переможемо…», а я кажу, що ми вже перемогли. Наша країна вже перемогла, вже відбулася. Так, у стані війни, але вже відбулася. Тому відбудова точно буде. Питання лише, в яких межах. Чи будемо ми відбудовувати Ялту, питання відкрите, але те, що будемо відбудовувати державу, то очевидно. Якщо дивитись на речі саме так, то рішення, які ви як керівництво фірми приймаєте, теж виходять з цих основ, а не з позиції «Ми працюватимемо чи ні?». Перше питання у тому, як швидко ми повернемось до праці. А друге — як до того забезпечити функціонування фірми та максимально зберегти команду.

— Футурологія — не дуже вдячна наука, але як ви вважаєте, наскільки швидко ми відбудуємо країну та повернемось до довоєнного рівня, а можливо, і перевершимо його?

— Вважаю, що це буде дуже швидко. В рази швидше, ніж, наприклад, після вступу Польщі до ЄС, коли туди для розвитку спрямовувались кошти. У 2014 р. Україна кричала, що ми форпост, тому повинні бути й економічно, і військово сильними. На сьогодні в цьому вже ніхто не сумнівається. Всі наші союзники це прекрасно розуміють. Не буває держава сильна військово, але слабка економічно (і на прикладі росії це добре видно), тому що військова міць — це економічна міць. Тому у нас буде унікальний час швидкого економічного зростання. Україна перетвориться не лише на економічно сильну країну, а й на східний форпост, і це буде впливати зокрема й на регіональні процеси. Центри регіонального лідерства змістяться в Україну, що відкриє можливості не лише в самій Україні, а й у регіонах за її межами. І думаю, це буде досить швидко.

— Чи можна очікувати, що українські юрфірми відкриють офіси в Європі, а великі міжнародні ЮФ, що пішли з росії, відкриють офіси в Україні?

— Думаю, іноземні фірми точно відкриватимуться в Україні, бо вони йтимуть за своїми клієнтами. Всі глобальні компанії, багато з яких не були в Україні, але були в росії, йтимуть до нас, і їхні юридичні радники будуть іти слідом. Їм буде нелегко, адже вони конкуруватимуть з великими українськими юрфірмами, які за якістю не поступаються міжнародним. Тобто прихід міжнародних гравців відбудеться, але вони побачать тут сильних конкурентів.

— І це добре. Бо конкуренція породжує якість.

— Так, конкуренція — здорова річ. Ми від неї лише виграємо. Хоча я не впевнений, що українським юрфірмам треба йти саме в Європу. Якщо ви слідкували за INREGRITES, то бачили, що ми позиціонували себе як регіональна юрфірма, розглядаючи колишню СНД, Східну Європу як ключовий регіон присутності. Тут ми орієнтуємось, добре розуміємо менталітет, законодавство. І в цьому регіоні серед лідерів якраз немає міжнародних юридичних фірм. Їм цей регіон довгий час був нецікавий. Будемо дивитись, як розвиватиметься ситуація після російсько-української війни, але бачу, що для багатьох українських гравців буде нова можливість, зокрема, вийти на цей регіональний рівень. Це те, що ми пробували до війни. Після війни, гадаю, це буде легше та послідовніше.

— Тоді ще питання з приводу регіонів України. Як ви вважаєте, яким розвиток буде там? Чи будуть столичні юрфірми йти в регіони України?

— INTEGRITES дотепер не йшла в регіони, тому що ми не бачили, чого не можемо зробити в Києві для регіонального клієнта. Україна донедавна була досить централізованою державою: всі основні рішення приймалися у столиці. Самоврядування почало становлення лише останніми роками.

Але очікую, що й ця ситуація зміниться. Європейська інтеграція передбачатиме глибший розвиток самоврядування, місцеві бюджети отримуватимуть більше грошей, регіони ставатимуть сильнішими, і їх потрібно буде відбудовувати. Це вимагатиме фізичної присутності там юридичних фірм. Тому думаю, що після війни регіональна присутність на тимчасовій чи постійній основі буде необхідна, бо буде велика регіональна відбудова. Схоже, що певні регіони чи області будуть закріплені за певними країнами, про це йдеться вже зараз. Тому можна очікувати, що бізнес із конкретної країни йтиме в конкретний регіон України, це приведе за ним і юридичні фірми.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати