Про практику міграційного права та ІТ-сферу, зміни у партнерському складі та як працює компанія під час війни — в інтерв’ю з Тетяною Ященко та Василем Чередніченком, партнерами EXPATRO.
— Василю, скажіть, будь ласка, як змінилась робота EXPATRO з початку повномасштабної війни?
— Звісно, наша робота змінилась кардинально – як із клієнтами, так і з працівниками. Початок широкомасштабного вторгнення був шоком для всіх. На декілька днів ми призупинили роботу. Згодом, коли зрозуміли, що всі перебувають у безпеці, – повернулися до роботи. Ми повідомили команді, що продовжуємо працювати над тими проєктами, які були розпочаті, й готові братися за нові. Але насамперед зосередились на підтримці наших працівників та команди загалом. Для нас це було пріоритетне завдання, як організаційно, так і фінансово. Звісно, зважаючи на те, що певне коло наших клієнтів – іноземці, багато з яких покинули територію України, а частина призупинила свої проєкти, то робота з ними змінилася. Через деякий час ми з Тетяною ухвалили рішення, що потрібно відновлювати роботу офісу в Києві, тому вже в травні EXPATPRO почала працювати так само, як і до повномасштабного вторгнення рф в Україну.
— А які зміни відбулися у структурі компанії за цей час?
— Варто зазначити, що в нас відбулися зміни в партнерському складі компанії, Любомир Кузюткін вирішив піти з компанії. Зараз він зосереджений переважно на своїх приватних проєктах. Це рішення насамперед зумовлено сімейними обставинами. Ми продовжуватимемо співпрацю з його новими проєктами. Відповідно, зараз у компанії два партнери – я і Тетяна. Тетяна очолює практики корпоративного права, ІТ, бухгалтерського обслуговування, а за мною залишаються питання приватних клієнтів, міграційного права та нерухомості.
— Тетяно, які заходи було вжито в компанії для адаптації до нових умов?
— Насамперед найважливішим було підтримувати постійний зв’язок з нашими працівниками та переконатися, що в них все добре. Ми частіше почали призначати зустрічі он-лайн. Перед початком повномасштабного вторгнення подекуди відійшли від традиції регулярних зідзвонів із командою та вже працювали в офісі. Після початку широкомасштабної війни змушені були знову відновити цю традицію, щоб працівники розуміли, що ми на місці, є робота, ніхто нікуди не зник, їм є куди повертатися. Ми давно працювали он-лайн, тому організаційно великих змін не відбулося, всі доступи в нас були налаштовані. Єдине, що треба було, – це налагодити стабільніший інтернет та зв’язок. Перші декілька тижнів війни здебільшого всі були зайняті забезпеченням родини безпечним місцем перебування, тому робота переважно трималася на партнерах та старших юристах, які були задіяні з клієнтами. А ось у супроводі бізнесу та бухгалтерії наша робота не зупинялась навіть 24 лютого.
— Василю, яким зараз є стан справ із практикою міграційного права? Чи змінилась кількість запитів? З яких питань клієнти найчастіше звертаються до вас?
— Раніше фокус нашої роботи був зосереджений на іноземцях, які приїжджали в Україну, а ми займались оформленням їх документів та супроводженням проєктів. Наразі тенденція така, що в Україну прибуває менше іноземців, зокрема з тієї категорії, з якою ми зазвичай працювали, – підприємці або особи, які мають сімейні зв’язки в Україні, або тут працюють. Цей потік іноземців зменшився та дещо призупинився, але після війни ми очікуємо кратного збільшення та відновлення. Однак зараз до нас звертаються іноземці, пов’язані, так чи інакше, з військовою справою, волонтерством, особи, задіяні в роботі міжнародних та благодійних організацій. Ми нині займаємось міграцією цих осіб.
Багато питань виникло щодо громадян білорусі та рф. Зараз велика частина роботи з тими клієнтами-білорусами, які приїхали в Україну у 2020 році, втікаючи від авторитарного режиму. Їх правовий статус в Україні не є простим. Також ми маємо запити щодо юридичних питань, пов’язаних із переїздом українців за кордон, оформленням відповідних документів там, і в Україні.
— Чи багато іноземних компаній виїхали з України з початку повномасштабної війни? Представники якої сфери це були?
— Тенденція така, що люди дійсно виїжджають – як малий бізнес, так і представники великих компаній. Проте, як ми бачимо, організаційно бізнес залишається в Україні. Іноземці не поспішають закривати свої компанії в Україні та припиняти бізнес. Зокрема, частина нашої роботи – це обслуговування того бізнесу та структур, які залишились, попри те, що їх працівники тимчасово виїхали за кордон. Наскільки ми розуміємо, іноземний бізнес не планує виходити з України. Це просто пауза, після перемоги всі працівники обов’язково повернуться в Україну.
— Чи спостерігаєте ви інтерес іноземного бізнесу, який, можливо, хоче «зайти» в Україну?
— Василь: У нас вже були запити від нових клієнтів-іноземців, які цікавляться українським ринком. Є звернення осіб, які ведуть бізнес, пов’язаний із відновленням та будівництвом, оцінкою нанесених збитків, виробництвом товарів подвійного призначення, розмінуванням територій тощо. Є такі запити, а ми розуміємо, що наразі вони вже готові починати свій бізнес в Україні.
Тетяна: Трохи доповню колегу. ІТ-компанії залишились, ми спостерігаємо збільшення штату працівників тут. Вони дуже очікують на можливість нормального порядку бронювання працівників, а також продовжують нарощувати працівників в Україні, тому ця індустрія не постраждала. До того ж збільшується кількість запитів від благодійних міжнародних організацій, є багато нових і технічно цікавих інженерних проєктів, які в Україні нарешті мають можливість знайти фінансування, адже багато донорських програм для цікавих інженерних рішень.
— Як загалом почувається IT-сфера? Чи повернуться компанії в Україну, чи немає ризиків, що світ забере в нас IT-спеціалістів, бо їм буде вигідніше працювати за кордоном?
— Тетяна: Дійсно, є такі побоювання, особливо це стосується фахівців із білорусі, яких Україна раніше радо приймала. Також у 2020 році були запроваджені спеціальні програми для IT-спеціалістів, які успішно реалізовувались і в 2021 році. Більша частина фахівців усе-таки виїхала. Ризик для бізнесу полягає в тому, що таким працівникам складно отримувати дозволи, немає можливості виплачувати їм заробітну плату, рахунки заблоковані, не зовсім чітко визначені законодавчі процедури, тому більшість ухвалює рішення переїжджати з України до Польщі. Отже, такий відтік теж буде. Багато компаній із капіталом, де в структурі власності є білоруси, теж тимчасово зупиняють роботу в Україні або зовсім йдуть із нашого ринку. Вони не розуміють, як довести, що не становлять загрози національній безпеці, що дійсно працюють в Україні з наміром продовжувати працювати успішно й надалі.
Щодо наших клієнтів, які б хотіли зовсім піти з українського ринку, то таких немає. Більшість заморожують роботу або мінімізують свої витрати, штат переводять в іншу компанію, але офіси не закривають. Щойно ситуація для них (бізнесу) стабілізується, то одразу будуть готові повертатися. Те саме стосується й інших іноземців (ФОП), які готові повернутися до України, тому що працювалося їм у нашій країні комфортно. До речі, для багатьох спеціалістів Львів зараз – нова IT-столиця (сміється. – Прим. ред.).
— Чи виправдовує довіру Дія.City?
— Тетяна: Ідея чудова, з реалізацією трохи складно. Впевнена, що податків буде сплачено надзвичайно мало. З наших клієнтів на Дія.City перейшло небагато, адже звикли працювати вже за стабільним механізмом. З огляду на те, що досвід роботи податкової, аудиторів з оцінки їх діяльності невеликий, усе-таки ухвалювати такі радикально-ризикові рішення фінансового характеру про те складно, – таких було небагато. До того ж варто не забувати про валютні ризики. Не думаю, що правильно було б оцінювати роботу Дія.City за результатами воєнного 2022 року. Потрібно, щоб усе запрацювало в нормальному режимі, якого наразі немає. Маю надію, що Дія.City запрацює згодом на повну, але через війну статистика переходу дещо буде спотвореною.
— В Україні запроваджено е-резидентство. Як це підтримає нашу економіку?
— Тетяна: Ідея цікава. По-перше, якщо брати до уваги лише цифри, то кількість підрядників має збільшитися. Тут зрозуміло: стає більше підприємців, іноземці, які обирають пільговий режим оподаткування в Україні, їм це зручно. З огляду на те, що таке рішення не змінює загальний податковий статус фізичної особи автоматично, не думаю, що багато іноземців ризикнуть окремо звітувати у своїй країні про доходи, які вони законно отримали в іншій країні, сплатили податки в іншій країні і не будуть хвилюватися про те, що податкові органи захочуть оподаткувати такі доходи або змінити їх статус на інший. Тому тут більше роботи для Міністерства фінансів України, а саме: надання офіційних роз’яснень та міжнародної співпраці, щоб були зняті питання в контексті подвійного оподаткування. Такого, на жаль, гарантувати ніхто не може. По-друге, ми ще не знаємо, як це е-резидентство запрацює, оскільки онлайн-система не розроблена, ще жодних запитів подати не можна. Тому час покаже.
— Тетяно, як наразі живе практика корпоративного права? З якими запитами зверталися до вас у 2022 році? Які перспективи практики бачите у 2023 році?
— 2021 рік ми завершували під гаслом звітування про структури власності. Були впевнені, що видихнемо в 2022 році, але ні. Питання податкового резидентства, чи можна залишити в міноритаріях громадянина республіки білорусь, який, наприклад, постійно проживає в Німеччині, за весь 2022 рік вирішити не змогли. Тому багато запитів було про зміну структури власності. Відкривати офіси в Україні у 2022 році не було популярно, але активізувались міжнародні організації та благодійні фонди за напрямом допомоги Україні. Також серед запитів були тимчасове призупинення діяльності компаній, мінімізація витрат, зміна керівного складу, адже звільнити топ-менеджера – не така вже й проста задача. Потрібно правильно оформити документи, мінімізувати ризики призначення компенсацій. Хочу виокремити запити щодо роботи з банками. Погодження документів із банками зараз – це додаткова морока. Для іноземного бізнесу це не зовсім зрозуміло. Перші місяці війни всі з розумінням ставилися до подібних форс-мажорів. Зараз трохи інакше: дехто починає забувати, що в Україні триває повномасштабна війна і життя відбувається за іншими правилами.
— Крім IT-галузі та корпоративного права, які практики також затребувані? Охарактеризуйте загальний стан бізнесу в Україні за період 2022 – початок 2023 рр.
— Тетяна: Українці здивували самі себе у 2022 році – багато компаній залишилися в Україні, адаптуючись до нових задач та викликів. Легше адаптувалися невеликі компанії, які більш гнучкі та змогли трішки змінити організацію своєї роботи, а на кінець 2022 року вже почали будувати плани на два–три місяці поспіль. Так само діє і наша компанія.
Наразі бізнесу потрібна допомога з договорами, багато питань виникає в дозвільній документації. Держава здебільшого намагається спростити окремі норми, запровадивши пільгові умови та тимчасові дозволи. Більшість компаній хоче повернутися до роботи за правилами, графіком, без затримок, виправдовувань. У 2023 році буде багато запитів із бухгалтерії щодо подання вчасно звітності. Популярними серед запитів були питання щодо подвійного оподаткування, така тенденція триватиме і цьогоріч.
Економіку країни рятуватимуть інтелектуали, які доволі гнучкі та зможуть працювати з будь-якої точки світу. А далі ми разом у симбіозі вийдемо з важких часів.
— Чи бачите ви перспективи для інвестиційного розвитку економіки загалом після відбудови країни?
— Василь: Наразі компанії цікавляться питаннями, пов’язаними з життям в умовах воєнного стану. Також до нас вже звертаються за консультаціями іноземні особи щодо бізнес-клімату правової системи України на майбутнє. Україна є певним магнітом зараз та центром уваги всього світу. Велика країна з великим населенням, потужними ресурсами, тому очевидно, що після Перемоги буде значно більше можливостей. До того ж інвестиції підуть в Україну; очікуємо повернення інвесторів, які призупинили свої проєкти, але вже планують повертатися. Війна показала, що український малий бізнес є дуже сильним та перспективним. Підприємці готові підлаштовуватись до будь-яких складнощів. Хто, як не малий бізнес має зараз створювати нову сильну економіку? Нам вже не потрібно розраховувати умовно на одну тисячу підприємств-гігантів, що сплачують левову частку податків та формують економіку країни. Необхідно підтримувати малий бізнес, який показав, що саме він забезпечує життя країни. Потрібно запроваджувати чесні та прозорі правила ведення бізнесу як для українців, так і для іноземців. Якщо брати до уваги питання міграційного права, то, на жаль, сьогодні інвестиції впали, але все, що залишається, – це старі підходи до роботи, які не є прозорими. Дуже хотілося б, щоб міграційна служба краще ставилася до іноземних інвесторів.
— Які плани EXPATPRO має на 2023 рік?
— Василь: Продовжити працювати та залишитися на сьогоднішніх позиціях. Є велике бажання зберегти команду. Ми дуже цінуємо наших працівників та мріємо працювати в напрямі збільшення проєктів. А найголовніше – це ПЕРЕМОГА.
Тетяна: Ми багато років йшли до того, щоб бути професійними фахівцями в міграційному праві, відвоювали свої місця в IT-галузі. Тому нам потрібно зберегти ці позиції. У нас чудова команда експертів, зможемо рости й надалі. До того ж маємо унікальні навички роботи з іноземцями, тому їм буде потрібна наша допомога в майбутньому.