Як показує практика, юридичні фірми, що працюють з ІТ-бізнесом, як і він сам, виявляються найменш вразливими до кризових хвиль та занепадів економіки. Як юридична фірма Stron Legal Services переживає випробування війною, як організовує роботу з клієнтами, спілкується всередині команди та які погляди має на розвиток (чи занепад?) юридичного бізнесу, ми розпитали її керуючого партнера Олега Дерлюка.
— Слава Україні! Олеже, як Ви сьогодні? Як ваша компанія та команда?
— Героям Слава! Дякую за запитання, приємно, що цікавитесь. У нас все добре, ми в безпеці, наші сім’ї в безпеці. Допомагаємо, наскільки можемо, у вирішенні нашої спільної проблеми, у нашій біді.
Оскільки «завдяки» ковіду ми вже давно навчилися працювати віддалено, у нас якоїсь процедурної складності під час переходу на умови воєнного стану не було. Технологія вже була налагоджена, вона працювала, і операційно нам складно не було. Усі бізнес-процеси вдалося зберегти. І повністю зберегли колектив. Одна людина звільнилася, але не з пов’язаних з війною причин — просто професійне вигорання. Так що все добре.
Клієнти наші — іноземці, працюють на іноземних ринках, в Україні мають лише персонал, IT-команду, тому бізнес також не постраждав. Тобто у наших клієнтів нічого значною мірою не змінилося, а відповідно, не змінилося й у нас. Звичайно, клієнти дуже переймаються нашою долею, адже велика кількість бізнес-процесів потребують нашої уваги, бо якщо зникне юридична частина з бізнесу, то разом з нею, на жаль, зникне і бізнес, адже в деякій мірі ми є частиною бізнесу наших клієнтів. Проте все добре, ми залишились в Україні (переважно західній), всі в безпеці, багато співробітників поїхали за кордон. Маємо плани щодо відкриття офісу за кордоном. Питання щодо країни відкрите, розглядаємо Польщу та Кіпр. Це буде операційний офіс для співробітників, які виїхали за кордон. Наразі ми матеріально допомагаємо їм з житлом за рахунок розподілу коштів, які раніше витрачали на оренду офісу.
Офіс нам потрібний не для того, щоб консультувати клієнтів чи з ними там зустрічатись — у нас немає такої необхідності. Нам потрібне місце, де будемо зустрічатись, скажімо так, «тусуватись» у цей тяжкий час. Адже основна проблема дистанційної роботи полягає в обмеженні можливостей тімбілдінгу, побудові команди, відносин у ній, а це впливає на її ефективність. У будь-якому випадку людям потрібно бачитись, взаємодіяти наживо, обмінюючись емоційно, бо без цього не побудувати справжню команду. Це доведена практика успішних американських підприємств з їх вправами на довіру в колективі тощо. Насправді такий формат взаємодії надзвичайно важливий, тому ми, напевне, схилимось до варіанту великого будинку на Кіпрі, де будуть і кімнати для роботи, і зона спільної взаємодії, і в кожного буде власна кімната, щоб попрацювати окремо.
— Що війна змінила у Вашому житті?
— Не думаю, що зможу тут сказати щось нове — всі все знають і розуміють. Можливо, я отримав для себе певні прояснення, бо війна завжди показує, хто є хто, у всьому: у стосунках з партнерами, співробітниками, клієнтами, постачальниками. Були приємні здивування з боку клієнтів, ми відчули їх підтримку. На Заході люди більш чутливі, дуже емоційні, і вони реально вражені подіями у нашій країні.
На початку війни ми розіслали всім нашим постачальникам (зовнішнім партнерам) інформацію про те, що тут відбувається, про нашу спільну трагедію, і дали лінки на Нацбанк, сторінки, де можна надіслати допомогу, зробити пожертвування. І ця тема «зайшла», були позитивні відповіді, багато хто відгукнувся, у т.ч. з Гонконгу, Панами, не тільки з європейських країн.
— Яким чином організована робота команди зсередини?
— У нас були суттєві зміни в компанії десь з грудня 2021 р.: ми змінили офіс, почали будувати адміністративну вертикаль всередині компанії, відчуваючи, що слід посилювати координацію. Зрозуміло, що чим більше людей у компанії, чим більше процесів, тим більше стають необхідними їх врегулювання, контроль.
Ми використовуємо програму адміністрування роботи. Але тут варто розуміти одну річ. Продукт, яким ми надаємо клієнтові, не є суто юридичним, тобто не зовсім стандартний. Ми маємо на обслуговуванні компанії, які повністю ведемо. Тобто я реєструю компанію і як корпоративний адміністратор надаю їй всі необхідні послуги, в т.ч. юридичні. У цьому напрямку часто буває фіксований прайс, але ми використовуємо погодинні ставки. Ми чуємо на ринку, що вони вже вмирають, хоча маємо інший досвід.
А щодо адміністрування роботи: ми можемо купити на ринку програму, яка буде рахувати погодинні ставки, але модуля для бухгалтерії чи фінансової частини там не буде. Ми можемо взяти якісь окремі програми з необхідними елементами, але нам не вдалося знайти програму, яка підходила б нам повністю, тому єдиний вихід — написати її самим. Тобто нам потрібно будувати внутрішню CRM, але через війну це питання вирішили відкласти (планували вже в березні почати, але поставили на паузу). Зараз ми не використовуємо якусь єдину програму: Excel для одних завдань, для бухгалтерії своя програма, для врахування погодинних ставок — окрема, для тексу — Word і т.д., як і у всіх. Проте маємо намір організувати всі процеси в одному ПЗ — CRM, де буде вся інформація, робоче місце для кожного співробітника, обов’язково захищене, адже дуже багато часу йде на пошук потрібної інформації у різних місцях. Таким чином шляхом разової інвестиції в оптимізацію внутрішніх процесів можна значною мірою підвищити ефективність конкретного співробітника.
— Як побудовані взаємини з клієнтами? Що вони говорять, запитують, пропонують?
— Ще раз скажу, що був приємно вражений. Клієнти переймаються, вони також беруть участь, бо їх співробітники тут. Ми спільно займались питаннями, як зберегти бізнес. З самого початку воєнних дій ми робили все, щоб врятувати бізнес клієнтів.
Основний ресурс, який ми захищали як для клієнтів, так і для себе, — це люди. Документів фізично ми не маємо, використовуємо хмарні технології, тому першочерговим завданням була організація безпечного місцезнаходження співробітників, а для тих наших колег, котрі пішли служити в ЗСУ, — допомога з амуніцією. Більше того, таким співробітникам ми виплачуємо в повному обсязі зарплату (навіть підвищили трохи з 1 квітня). Тобто ми переїхали, допомогли клієнтам, заспокоїли їх, що будемо так само якісно надавати послуги. Ключовим кадрам жіночої статі допомогли виїхати за кордон.
Слід розуміти, що значна частина наших бізнес-процесів автономні, і все буде працювати таким чином: у нас операційний директор поїхав, головний бухгалтер, основний консультант-юрист, тобто основні топи також виїхали і можуть спокійно виконувати свої обов’язки. Лише я і партнери залишились в Україні.
Я навіть не розумію, як ми будемо повертатись до звичного життя, бо співробітники не тут, клієнти не тут, бізнес «у хмарі». Буде знята заборона на виїзд, і я можу полетіти на Кіпр чи в Дубай і там продовжувати працювати. Звичайно, поки в країні війна, ми будемо тут. Ми всі вкладаємось і емоційно, і фінансово для того, щоб була Україна, все зробили по максимуму. Але якщо країна буде така сама в плані державного устрою, корупції тощо, то невдовзі стане «хмарною», бо вся еліта буде жити за кордоном. Реальність така, що зараз більшість ІТ-фахівців уже на Кіпрі. Чи повернуться вони, не знаю. Багато залежить від того, якою стане оновлена Україна.
— Як змінились стосунки з клієнтами?
— Наші клієнти стали більш податливі. Тобто ті речі, які були складними у взаємовідносинах, в елементах побудови команди з клієнтами, стали простішими. Стало легше співпрацювати, змінились орієнтири, клієнти стали більш конкретними, приділяючи увагу стратегії і тактиці. Навіть ті росіяни, з якими ми співпрацювали, зателефонували і вибачились. Маю на увазі, що вони вибачились за путіна — був у нас і такий епізод.
— Як почуває себе зараз фінтех-сектор в Україні та за кордоном?
— Фінтех в Україні буде розквітати. Ось Херсон намагаються «впихнути» в рублеву зону, а у нас Visа/Mastercаrd Приватбанка, де ми спокійно платимо гривнями, робимо закупки, і все добре працює. Рятують новітні технології, адже для того, щоб відкрити рахунок, не потрібно фізично приходити у відділення банку. Все робиться онлайн, навіть рахунок за кордоном можна дуже легко відкрити. Так само, коли починаються проблеми з банківською сферою, коли вона втрачає довіру, бо незрозуміло, чи будуть тут працювати банки взагалі, хтось відкриє рахунок у англійському банку — для цього не треба нікуди їхати, йти. Процес оптимізований настільки, щоб мінімізувати кількість дій клієнтів. Якщо, наприклад, рахунок у банку для бізнесу відкрити набагато складніше, то для фізичної особи проблем немає.
Зараз вся інформація, яка потрапляє у банки, стає доступна податковій, фінмону і може бути отримана будь-яким компетентним органом — на правильно зроблений запит відповідь буде. Українська юрисдикція не дає юридичних інструментів для того, щоб бізнес міг працювати на цьому ринку. Самі великі фінтех-проєкти будуть працювати, але вони реалізуються з мінімальним залученням української юрисдикції, тому що немає законодавчих актів, бо в Україні процвітає корупція. Це має великий вплив і це дуже лякає.
Тобто з фінтехом усе добре. І зі світовим, і з нашим.
— Поділіться спостереженням щодо того, як український ринок юридичних послуг адаптується до воєнних реалій.
— Розвиток має дві форми — прогрес або регрес. Ми розвиваємось, але що це у нас, потрібно думати й аналізувати. Напевне, все ж це прогрес, адже по-перше, була ініціатива від юридичної спільноти з закликами звернутись до European Business Association з вимогою, що ми не будемо співпрацювати з компаніями, які обслуговують росіян. Ми зробили декларацію, що ті юридичні компанії, які залишися в рф, мають залишити EBA. Тобто ви або тут, або там. Така ініціатива пішла від «Астерс». У цьому плані ми готуємось, маємо єдину позицію.
З точки зору економіки за допомогою ніхто не звертався, напевне, всі справляються. Знаю, що деякі юридичні компанії закриваються, але мені чомусь здається, що вони закриваються не через війну, а з якихось інших причин, які ця війна загострила. Чому так думаю? Тому що вони закрились дуже швидко, буквально за 7–10 днів після початку, а так швидко відчути економічний шок неможливо. У будь-якому випадку у всіх є якийсь запас міцності, мінімум на декілька місяців. Він має бути, бо інакше бізнес вести неможливо. Думаю, всі інші зможуть адаптуватись.
На юридичному ринку можуть бути проблеми у тих, хто працював безпосередньо на українському ринку з українцями. У таких компаніях все може зупинитись. Наприклад, агро може мати менший урожай, тому що не зможуть засіяти всі площі. Прогнозую ріст попиту на податкове планування серед українських клієнтів. Тобто будуть потрібні якісь процедури з активами з залученням офшорних інструментів тощо. Можливо, буде попит на практики захисту бізнесу та інвестиції.
— Як буде перегрупований глобальний ринок з огляду на те, що росію покинули та продовжують покидати глобальні юрфірми?
— У будь-якому випадку буде якийсь «щур», який працюватиме з рф. Той, кому гроші важливіші за принципи. Так, ці юрфірми будуть там, але потім з ними не захочуть співпрацювати інші. Але це будуть якісь структури з СНГ. Іноземні юридичні компанії, якісь партнерства (наприклад, англійські) працювати не будуть, тому що на Заході діє Cancel culture. І якщо, приміром, у Twitter хтось напише, що якась компанія фінансує і допомагає вбивати мирних жителів, ця компанія буде змушена закритись. У неї не буде клієнтів, всі їй відмовлятимуть, позакривають рахунки у банках, і вони поїдуть до росії на човні. Ось вам цифровий світ, IT — воно все так і працює. У нас раніше просто не було змоги з такою швидкістю постійно підтримувати комунікацію поміж великої кількості людей.
Є дуже багато прикладів світової ізоляції. Скажімо, ситуація з Кевіном Спейсі, коли якийсь дурень сказав, що він домагався його 17 років тому (до речі, суд програв), і талановитий актор з Оскарами просто зник на 4 роки — його перестали знімати, бо одна людина просто зробила заяву. Насправді можна говорити що завгодно, проте важливо довести свої слова в суді. І хоча суд виправдав Спейсі, його кар’єра була вже зруйнована, з ним розірвали всі контракти. Він сильно постраждав, але на жаль, йому ніхто нічого не компенсував. Чому? Тому що заявник набрехав — він реалізував своє процесуальне право. А Спейсі реалізував своє право на захист. Але коли настають наслідки, ніхто вже навіть не розбирається.
Якщо ви подивитесь західні презентації нових продуктів, то побачите, що вагома їх частина присвячена соціальній відповідальності, допомозі меншинам, малозабезпеченим верствам населення тощо. Бо якщо цього не робити, тебе заплюють — ти або з нами, або проти нас. Така позиція Заходу наразі працює на Україну — росіян уже відключили відусюди. Разом з тим, є й проблеми. За перші 40 днів війни ЄС дав нам $1 млрд, а росії — $40 млрд. І сам путін не бачить результатів санкцій, бо на його рахунки надходять кошти, він не бачить реальної загрози. Тільки після Бучі ЄС побачили реальні масштаби і серйозність загрози.
— Що ви зробите після відразу після нашої перемоги?
— Поїдемо компанією автопробігом. У Київ, Чернігів, Охтирку, заїдемо в Харків, Ізюм, Маріуполь, можливо, в Луганськ і Донецьк, а можливо, і в Москву. Побачимо. Можливо, організуємо юридичне community і поїдемо разом.