Наразі непоодинокими є випадки, коли один і той же інформаційний матеріал (публікацію, аналітичну чи іншу статтю) можна знайти на двох чи навіть більше веб-сайтах. Як правило, це трапляється, коли веб-сайти розміщують інформацію з ідентичною тематикою (наприклад, з питань бухгалтерського обліку, правових питань) та мають ідентичну цільову аудиторію. При цьому кожен із сайтів може безапеляційно інформувати читача про те, що матеріал, розміщений на сайті, є об’єктом авторського права зовсім різних осіб, без будь-яких посилань на те, звідки цей матеріал був запозичений та на яких умовах розміщений. Так само кожен із сайтів може встановлювати власні умови використання матеріалів, розміщених на ньому.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Зрозуміло, що в такому випадку, може йти мова про неправомірне «запозичення» матеріалів та порушення прав на об’єкти авторського права у мережі Інтернет. З подібними порушеннями прав час від часу зіштовхуємося і ми, оскільки активно розміщуємо інформаційні листи, аналітичні статті, огляди судової практики та інші об’єкти авторського права на веб-сайтах «КМ Портал»та «WTS.UA».
Нещодавно нам вдалося «віднайти» одного з таких порушників прав інтелектуальної власності нашої компанії та притягнути його до відповідальності у судовому порядку. До таких активних дій наша компанія вдалась, оскільки йшлося про неправомірне запозичення з нашого сайту та розміщення на іншому сайті під ім’ям іншої юридичної компанії досить цінного матеріалу, що був розроблений фахівцями «КМ Партнери» з урахуванням більш ніж 13-річного досвіду супроводження податкових перевірок відомих міжнародних та вітчизняних клієнтів. Мова йде про «Інструкцію щодо дій співробітників підприємства при проведенні перевірки органами податкової служби».
Відповідне судове рішення у справі №752/9476/15-ц було винесено Голосіївським районним судом Києва на користь нашої компанії та доступне за посиланням.
Хто порушник?
П. 31 постанови пленуму Верховного Суду України №5 від 04.06.2010 «Про застосування судами законодавства у справах про захист авторських і суміжних прав» передбачено, що при вирішенні відповідних спорів суд повинен установити, чи перебуває веб-сайт та розміщена на ньому інформація в розпорядженні особи, якій пред'явлено позовні вимоги, а також чим підтверджується факт порушення нею авторського права. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) у адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв і адреси українського сегменту мережі Інтернет.
Тобто відправною точкою для встановлення належного відповідача є власник веб-сайту, оскільки він є особою, в розпорядженні якої перебуває веб-сайт та розміщена на ньому інформація. Такий підхід наразі є найбільш визнаним на практиці та підтверджується нещодавно прийнятим Законом України №3081-д від 27.11.2015 «Про державну підтримку кінематографії в Україні» (далі – Закон). Відповідно до його положень, у випадку виявлення порушення суб’єкт авторського права може звернутися із заявою про припинення порушення саме до власника веб-сайту та/або веб-сторінки, на якому в порушення його прав розміщені відповідні аудіовізуальні твори, музичні твори, комп’ютерні програми, відеограми, фонограми, передачі (програми) організацій мовлення. При цьому Закон зобов’язує власників веб-сайтів, де розміщуються такі твори, зазначати на веб-сайті свої дані (повне ім’я/найменування, повну адресу місця проживання або місцезнаходження, контактну інформацію, у т.ч. адресу електронної пошти та номер телефону).
Слід зауважити, що процедури, передбачені Законом, формально не розповсюджуються на порушення у мережі Інтернет прав на такі об’єкти, як літературні твори. Тому питання необхідності пошуку належного відповідача може потенційно залишитись у випадку, коли мова йде про веб-сайти, на яких розміщуються інші об’єкти авторських прав, в тому числі літературні твори.
На деяких веб-сайтах, ймовірно, ніяких даних так і не буде вказано, незважаючи на введені розглядуваним Законом зміни.
Як знайти порушника?
Одним зі способів дізнатися інформацію про власника веб-сайту є надсилання адвокатського запиту провайдеру, який надає послуги хостингу веб-сайту, на якому порушуються права особи, або ж реєстратору доменного імені.
Звичайно, реєстрант доменного імені, споживач послуги хостингу не завжди може бути тією ж особою, що володіє веб-сайтом, на якому порушуються авторські права. Не зупиняючись детально на обґрунтованості або необґрунтованості ототожнення, зауважимо лише, що, на наше переконання, з практичної точки зору надсилання запиту до провайдера послуг хостингу або реєстратора доменного імені може бути виправдане: практично у більшості випадків власник веб-сайту та реєстрант доменного імені та/чи споживач послуги хостингу збігаються. Якщо ж вони не збігаються, то у реєстранта доменного імені, споживача послуги хостингу завжди є можливість подати регресний позов до безпосереднього власника веб-сайту, на якому було порушено ті чи інші права особи.
На практиці довгий час вважалося, що якщо вам надали інформацію чи документи на адвокатський запит – ви «щасливчик». Хостинг-провайдери та реєстратори доменних імен зазвичай відмовляють з посиланням на те, що інформація про власника є конфіденційною (а відтак належить до інформації з обмеженим доступом) відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про інформацію», ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних», Політики конфіденційності тощо.
Однак випадки отримання інформації на підставі адвокатського запиту почастішали, що, безумовно, сприяє ефективному захисту прав та інтересів правовласників.
Для отримання інформації про власника веб-сайту можна також звернутися до суду з заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви, а саме з проханням витребувати інформацію про споживача послуги хостингу у хостинг-провайдера або про реєстранта доменного імені у реєстратора доменного імені в якості доказу у справі.
Скористатися відповідною процедурою можна у порядку, передбаченому або у Господарському процесуальному кодексі України, або у ЦПК України в залежності від того, якому суду, господарському чи місцевому загальному, підвідомча така заява та за якою процедурою має розглядатися справа (в залежності від того, чи є позивачем та відповідачем фізична або юридична особа).
На етапі звернення з заявою про забезпечення доказів визначення підвідомчості суду може бути ускладнене, знову ж таки, через відсутність інформації про те, є власник веб-сайту фізичною чи юридичною особою. За таких умов юридичні особи можуть звертатися з заявою про забезпечення доказів і до місцевого загального суду, оскільки відповідачем потенційно може виявитися і фізична особа. Вже після отримання точної інформації про власника веб-сайту вони зможуть визначити правильну підсудність та подати позов до господарського суду, якщо власником веб-сайту буде юридична особа чи фізична особа-підприємець.
Для отримання інформації про власника веб-сайту для цілей судової справи нашої компанії ми використали одночасно і звернення до суду з заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви (при чому зверталися саме до місцевого загального суду), і направлення адвокатського запиту до хостинг-провайдера. Інформація була надана і на адвокатський запит, і на виконання ухвали суду про забезпечення доказів (http://reyestr.court.gov.ua/Review/43080928).
Притягнути до відповідальності
Після отримання відповідної інформації компанія звернулася з позовом до власника веб-сайту, який було подано до Голосіївського районного суду Києва. У результаті розгляду справи судом на підставі зібраних нами доказів було встановлено, що спірна публікація дійсно була створена працівниками компанії та активно використовувалася ще до її розміщення на сайті під час надання послуг клієнтам.
Вимоги компанії було задоволено у повному обсязі: порушника зобов’язано припинити розміщення публікації на своєму сайті, опублікувати відомості про порушення ним прав інтелектуальної власності компанії в засобі масової інформації, стягнено компенсацію у розмірі 31 200 грн за таке порушення та додатково штраф до Державного бюджету України у розмірі 10% суми, присудженої судом на користь компанії (3 120 грн).
Якщо авторські права порушені, їх варто захищати. Хоч це і складно, але тільки так у недобросовісних суб’єктів «відбивається» бажання використовувати твори без дозволу їх правовласників.