Уряд Японії має намір запропонувати законодавство, що встановлює більш суворі заходи щодо захисту інтелектуальної власності на яловичину Вагью (Wagyu), один з найвідоміших сільськогосподарських продуктів країни. Вагью відноситься до яловичини, виробленої з чотирьох порід японської худоби, включаючи кобе.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Попит на Wagyu (відомої як «Роллс-Ройс з яловичини») зростає, й японські виробники повідомляють про різке зростання експорту. Ключем до ідеального стейку є ідеальна мармуровість - внутрішньом'язовий жир, який надає Вагью шовковисту текстуру і високу ціну.
Один з найбільших експортних ринків для японської яловичини - Гонконг, де ресторани воліють яловичину, яка має репутацію «танення в роті». Невеликий стейк у звичайному ресторані в Японії зазвичай коштує 8000 ієн, але ціни різко зростають за щось більше, ніж простий набір.
Японська Вагью походить від однієї з чотирьох унікальних домашніх порід: японська чорна, японська коричнева, японська короткошерста і японська Polled. Телята зареєстровані по породі, і щороку народжується близько 400 000 японських чорних - найпоширеніші з чотирьох порід. Вирощування великої рогатої худоби впродовж 900 днів - на 10 місяців довше, ніж у більшості м'ясних порід.
У 1970-х рр., перш ніж японські фермери-виробники яловичини усвідомили потенціал свого стада, обмежену кількість великої рогатої худоби Wagyu було продано в Австралію і США, де власники ранчо схрестили їх з місцевою худобою для виробництва варіантів, хоча була введена заборона на експорт в 1991 р. для захисту вітчизняної промисловості.
Міністерство сільського, лісового і рибного господарства запропонує законодавство для захисту генетичного матеріалу японської худоби у вигляді інтелектуальної власності. Чиновники сподіваються, що новий закон дозволить країні більш ефективно боротися з контрабандою генетичних зразків, особливо в Китай. «Породи великої рогатої худоби, визнані Вагью, є унікальними для Японії. Ми повинні захищати наші генетичні ресурси і тримати їх усередині Японії», - відзначили в міністерстві.
Законопроект, який, ймовірно, з'явиться в Сеймі (парламенті) впродовж поточного терміну, буде офіційно забороняти контрабанду запліднених яєць і сперми великої рогатої худоби за межі країни.
Японська м'ясна промисловість все більше стурбована поширенням китайських селекціонерів Вагью, які, як вони побоюються, можуть становити загрозу для місцевої промисловості.
У лютому минулого року японська поліція заарештувала чоловіка за спробу доставити запліднену яйцеклітину великої рогатої худоби і сперму в Китай. Поліція в Осаці провела обшук у його будинку. Чоловік сів на паром з Осаки в Шанхай з металевим контейнером, заповненим рідким азотом і сотнями зразків заморожених яєць і сперматозоїдів. Його зупинили китайські митники, оскільки він не отримав карантинний сертифікат до від'їзду з Японії. Повернувшись в Осаку, чоловік звернувся за відповідними документами до японських митників, що викликало розслідування. Згодом влада звинуватила чоловіка в порушенні закону про контроль над інфекційними захворюваннями домашніх тварин, який передбачає максимальне покарання у вигляді тюремного ув'язнення на термін до трьох років або штраф у розмірі 1 млн ієн (9000 дол. США). Затриманий сказав слідчим, що не знав, що вивозити генетичний матеріал за кордон протизаконно. Нібито «знайомий» попросив його доставити заморожені зразки китайцеві, який зустріне його в Шанхаї. Це перше застосування цього закону до перевезення генетичного матеріалу за межі країни.
Законодавці тепер розглянуть питання про те, чи слід прийняти новий закон спеціально для цієї мети, який би класифікував яловичину, отриману з ДНК великої рогатої худоби, що охороняється інтелектуальну власність. Японські фермери зможуть отримати судові заборони на торгівлю телятами в результаті «неналежним чином проданих» генів худоби.
У таких країнах, як Австралія, Великобританія і Канада, існують асоціації селекціонерів Wagyu. У США японські породи великої рогатої худоби були схрещені з породою ангус, що походить з Шотландії. У повідомленні на веб-сайті Міністерства сільського господарства США пояснюється, що з 1994 р. американські виробники ввозять в США стада Вагью. Отримане м'ясо часто продається як «яловичина по-американськи».
«Ми повинні захищати свою промисловість і не можемо дозволити собі експортувати генетичний матеріал, який дозволив би іншим країнам виробляти Вагью, - сказав Казухіро Танака, директор тваринницького відділу префектури Кагосіма, в якому є великий сектор Вагью. - Вони можуть дуже швидко стати нашими конкурентами, і якщо вони зроблять це у великих масштабах, це може зруйнувати нашу промисловість. Але низька якість м'яса може також зашкодити репутації, яку наші фермери створили за ці роки. Ми повинні зробити все можливе, щоб Вагью залишалася успішною».
Правова охорона селекційних досягнень у тваринництві в Україні Сучасна селекція тварин, яка застосовує провідні методи досліджень, ґрунтується на різноманітному первинному матеріалі - існуючих породах, типах, лініях тварин, що значною мірою є успадкованими від минулих поколінь. Ці тварини, які різняться за генотипом (набором генів), становлять так званий «генофонд домашніх тварин», який був та лишається неминущою цінністю людської цивілізації. В Україні цей генофонд досить різноманітний, що пояснюється розмірами території країни та наявністю різних грунтово-кліматичних зон, у межах яких склалися ареали існування домашніх тварин. На них треба зважати, проводячи селекційно-племінну роботу.
Тільки за останні роки українськими вченими та практиками-селекціонерами створено нові високопродуктивні породи великої рогатої худоби - українську червоно- і чорно-рябу молочну та українську, волинську, поліську м'ясні, українську верхову та новоолександрівську ваговозні породи коней, українську та полтавську породи м'ясних свиней, асканійську м'ясо-вовнову з кросбредною вовною та гірськокарпатську породи овець.
За даними Національної академії аграрних наук у господарствах України усього розводять 25 порід великої рогатої худоби, 13 - свиней, 12 - овець, 14 - коней, 18 порід і кросів птиці, 5 порід кролів, 4 - норки, 2 - лисиць, 4 - нутрії, 3 - бджіл та 9 - риб. Тварини кожної породи характеризуються специфічними біологічно-господарськими особливостями і можуть розмножуватися у певних геокліматичних та екологічних умовах України.
У 2004 р. Верховною Радою України прийнято Закон України «Про Загальнодержавну програму селекції тваринництві на період до 2010 року», з 1 січня 2010 р. набув чинності Закон України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин», яким, зокрема, передбачено оптимізувати розробку і виконання селекційних програм, підвищити достовірність інформації при сертифікації племінних (генетичних) ресурсів). Було розроблено проект концепції загальнодержавної цільової програми селекції у тваринництві, у якому зазначено наявність суттєвої залежності від імпорту племінних (генетичних) ресурсів, часткової або повної втрати впливу племінних підприємств на галузі тваринництва (промислове м’ясне та яєчне птахівництво, свинарство, спортивне конярство тощо.
Водночас нині в Україні майже повністю зникли такі породи великої рогатої худоби, як сіра українська, білоголова українська, червона польська, лебединська та пінцгау, а також сокільська порода овець. Локальними стали симентальська, бура карпатська та червона степова породи великої рогатої худоби, гуцульська порода коней, каракульська, романівська, цигайська, прекос, асканійська тонкорунна і гірськокарпатська породи овець, миргородська, українська степова ряба, велика чорна породи та мангалицька, кролівецька і придніпровська породні групи свиней. Загальне поголів'я корів зникаючих порід становить від 300 (сіра українська) до 10 тис. голів (симентальська). Це та критична чисельність, зниження якої робить неможливим її відновлення.
У сфері селекції в тваринництві в Україні вже давно існує низка проблем: невідповідність норм українського законодавства до сучасних умов селекції, зменшення попиту та виробництва вітчизняних племінних (генетичних) ресурсів на фоні скорочення товарного тваринництва; застосування морально застарілих технологій як виробництва продукції, так і ведення селекційного процесу; недосконалість механізму державного регулювання імпорту племінних (генетичних) ресурсів, системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців з селекційно-племінної справи у тваринництві; відсутність відповідності міжнародним стандартам діючої в Україні системи збору інформації, методології оцінки племінної цінності тварин, ведення обліку продуктивності тварин, необхідного сучасного технічного та лабораторного обладнання, ефективних механізмів підтримки державою тощо. Законодавством також не окреслено обмеження щодо виведення певних порід тварин, не визначено необхідність підтримання генетичного матеріалу зареєстрованих порід на відміну від сортів рослин. До того ж Україна не є членом провідних міжнародних структур у сфері тваринництва, що унеможливлює експорт племінних (генетичних) ресурсів.
Зазначимо, що на міжнародному рівні реалізується глобальний план дій у сфері генетичних ресурсів тварин. Понад 50 країн розробили або запланували національні стратегії та плани дій щодо генетичних ресурсів тварин. Найважливішими функціями і вимогами селекційних програм визнаються: збільшення виробництва продукції, поліпшення її якості, а також зростання продуктивності та економічної ефективності; збереження генетичного різноманіття; підтримання збереження і використання особливих порід; урахування добробуту тварин і екологічно раціональні системи тваринництва.
Тому розробка та впровадження Закону України «Про охорону прав на породи тварин» є давно назрілим і оптимальним шляхом вирішення існуючих проблем у сфері охорони прав на породи тварин. Адже Цивільний кодекс України визначає породу тварин, як об’єкт інтелектуальної власності. Це вимагає розробку відповідного закону.
Крім цього, Закону України «Про племінну справу в тваринництві» в ст. 25 містить положення про визнання селекційного досягнення винаходом, що також спонукає до розробки такого закону. В Україні сформовано Державний реєстр селекційних досягнень в тваринництві, що створює передумови для формування системи охорони прав на породи тварин.
Законопроект «Про прийняття за основу проекту Закону України про правову охорону селекційних досягнень у тваринництві» було прийнято за основу ще в 2000 р. Після надходження 01.08.2002 р. пропозицій Президента України до Закону ВРУ 28 листопада 2002 р. прийняла постанову №332-IV «Про скасування рішення Верховної Ради України щодо прийняття Закону України «Про охорону прав на породи тварин»». У Постанові, зокрема, зазначено: «2. Враховуючи актуальність питання охорони прав інтелектуальної власності у сфері охорони прав на породи тварин, доручити Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин забезпечити розробку відповідного проекту Закону України з урахуванням пропозицій Президента
України».
Постанову прийняли і забули. Вето не подолано. Закону і досі немає. Нині формування та реалізація державної политики у цій сфері належить до повноважень Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.
Майбутній закон повинен передбачати впровадження більш досконалих методів селекції і біотехнологічних засобів розмноження тварин, які забезпечать оцінку, тривале зберігання генофонду порід, подальшу консолідацію виведених порід.
Особлива увага має приділятися проблемам біотехнології та генної інженерії, а саме трансплантації ембріонів, одержання міжпородних агрегаційних та ін'єкційних химерних ембріонів, які можуть бути використані для збереження генетичної інформації та передачі її наступним поколінням зникаючих видів тварин у разі, якщо застосовування звичайних методів є складним або неможливим; одержанню трансгенних тварин з новими якісними показниками продуктивності (збільшення вмісту казеїну в молоці, продукування біологічно активних речовин); клонуванню ембріонів трансгенних тварин, що надасть змогу забезпечити тиражування потомків із бажаними якостями; цитогенетичній оцінці частоти і видів хромосомних порушень у соматичних і статевих клітинах та ембріонах, яка надасть можливість глибше вивчити динаміку генетичної мінливості порід сільськогосподарських тварин.
Зростання ролі та значення інтелектуальної діяльності для соціально-економічного розвитку країни зумовлює необхідність посилення правової охорони селекційних досягнень в Україні з урахуванням міжнародного досвіду. Зазначені фактори зумовлюють гостру необхідність удосконалення нормативно-правового регулювання правовідносин, пов‘язаних із досягненнями у селекційній сфері, адже це питання національної безпеки держави.
Джерела
Japan mulling legislation to ban smuggling of wagyu genetic materials