Думаю, що будь-яка особа, яка знайома з авторським правом, має позитивну відповідь на поставлене питання, оскільки вважає, що достатньо включити до хрестоматії твори, які перейшли до суспільного надбання, тобто твори, у яких минув термін охорони авторським правом, а на твори, що охороняються авторським правом, отримати дозвіл (ліцензію).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Однак не все так просто, як здається, оскільки ліцензування творів, які використовуються в хрестоматії, може залишити учнів без такого навчального посібника.
На прикладі хрестоматії до дисципліни «Українська література» 5-6 клас розберемося з цією проблемою.
Варто зазначити, що хрестоматія є збірником навчального характеру.
Автор хрестоматії, який є укладачем збірника, підбирає твори до хрестоматії відповідно до модельної навчальної програми «Українська література. 5-6 класи» для закладів загальної середньої освіти, яка рекомендована Міністерством освіти і науки України (наказ Міністерства освіти і науки України від 12.07.2021 № 795).
Відповідно до навчальної програми обов’язковим для навчання є твори авторів Василя Симоненка, Павла Тичини, Євгена Гуцала, Миколи Вінграновського, Всеволода Нестайка, Володимира Рутківського та інших авторів, твори яких охороняються авторським правом.
Тепер усі ці твори можна використовувати у хрестоматії тільки з дозволу автора або спадкоємців автора.
Для того, щоб не порушувати авторське право на твори, видавництва укладають ліцензійний договір з укладачем хрестоматії й авторами або спадкоємцями авторів творів, включених до хрестоматії.
За ліцензійним договором видавництву зазвичай надається виключна ліцензія на використання твору, відповідно до якої видавництво отримує монопольне право на використання твору на певний час на певній території.
Варто зазначити, що така монополія породжує проблему із забезпеченням хрестоматією учнів закладів загальної середньої освіти, оскільки інші видавництва не можуть використовувати твір на період дії ліцензії.
Розберемося із причиною виникнення цієї проблеми на конкретному прикладі.
Якщо якесь видавництво отримає виключну ліцензію на використання твору, який є обов’язковим для навчання, наприклад на твір Василя Симоненка «Цар Плаксій та Лоскотон», то у цьому разі інші видавництва не зможуть видати хрестоматія без порушень авторського права на твір «Цар Плаксій та Лоскотон».
У цьому випадку таке видавництво отримує монопольне право на видання хрестоматії з твором Василя Симоненка «Цар Плаксій та Лоскотон».
Якщо одне видавництво отримає виключну ліцензію на використання одного твору, вивчення якого є обов’язковим відповідно до навчальної програми, а інше видавництво отримає виключну ліцензію на використання іншого твору, вивчення якого є обов’язковим відповідно до навчальної програми, то видати хрестоматію без порушень авторського права буде взагалі неможливо.
Що робити? Напрошуються декілька шляхів виходу із такої ситуації.
По-перше, автори або спадкоємці авторів, твори яких є обов’язковими для вивчення, надають усім видавцям невиключну ліцензію на використання твору.
Однак реалізувати цю концепцію ліцензування складно, оскільки завжди є видавництва, які захочуть отримати монополію на хрестоматію.
По-друге, видавництва, які мають виключну ліцензію, можуть надавати іншим видавництвам субліцензію, якщо, звісно, таке право прописано у ліцензійному договорі.
Хоча складно уявити, щоб видавництво, що має виняткову ліцензію на використання твору, захоче добровільно позбутися монополії на хрестоматію, проте можна припустити, що видавництва, які мають виключні ліцензії на різні твори, захочуть обмінятися субліцензіями.
Чи можливо це? Дослідимо правові підстави надання субліцензії.
Ліцензіат, тобто особа, яка отримала ліцензію від автора або спадкоємців автора, маючи право на субліцензію, може надати субліцензію іншій особі (субліцензіату) на підставі субліцензійного договору в обсязі прав, що не можуть виходити за межі ліцензії, наданій ліцензіату за ліцензійним договором (ч. 3 ст. 50 Закону про авторське право).
Це означає, що за субліцензійним договором ліцензіат може передати субліцензіату способи використання твору, отримані за ліцензійним договором, на території, що не виходить за межи території, вказаної в ліцензійному договорі, на термін, що не перевищую термін, на який передані права за ліцензійним договором.
Варто пам’ятати, що при наданні субліцензії ліцензіат втрачає можливість використовувати твір у сфері використання твору, визначеній у субліцензії.
Це означає, що якщо видавництво (ліцензіат) за субліцензійним договором надасть іншому видавництву (субліцензіату) субліцензію на відтворення твору в друкованій формі, то ліцензіат втрачає права на відтворення твору в друкованій формі.
Допускаю, що деякі видавці не погодяться з цим твердженням, посилаючись на те, що субліцензія може бути виключною, невиключною та одиночно. Якщо не вказано вид субліцензії, то вона невиключна. При невиключній субліцензії ліцензіат начебто може надавати безліч субліцензій.
Вважаю, що така думка є помилковою, оскільки поняття вид ліцензії не поширюється на субліцензію. Доведемо це.
Відомо, що в ліцензійному договорі вказується вид ліцензії: виключна, одиночна, невиключна (ч. 3 ст. 1108 ЦК України).
Слід зазначити, що вид ліцензії — це зобов'язання ліцензіара перед ліцензіатом щодо обмеження своїх дій з об'єктом авторського права.
За виняткової ліцензії ліцензіар зобов'язується не використовувати твори у зазначеній сфері та не надавати ліцензію третім особам на використання твору в сфері дії ліцензії.
При одиночній ліцензії ліцензіар зобов'язується не надавати ліцензію третім особам на використання твору у сфері дії ліцензії.
У разі невиключної ліцензії ліцензіар не бере перед ліцензіатом вищезгаданих обмежень.
Варто зазначити, що ці зобов’язання бере ліцензіар, тобто суб’єкт авторського права, оскільки йому належить виключне право дозволяти використання твору (п. 2 ч. 1 ст. 440 ЦК України).
Оскільки ліцензіат не є суб’єктом авторського права, то ліцензіат не може брати перед субліцензіатом такі зобов’язання.
Отже, відсутність у субліцензіонному договорі виду субліцензії, не вказує на те, що вона невиключна.
Докладніше про субліцензію у статті «Як під час укладання субліцензійного договору не втратити майнові права на твір» (Юридична Газета online від 15.06.2023 р.).
Не думаю, що хтось з видавців хрестоматії погодиться на надання субліцензії, оскільки в цьому випадку ліцензіат не зможе відтворити твір у своїй хрестоматії без порушень авторського права.
По-третє, для усунення монополії окремих видавництв на хрестоматію, яка виникає внаслідок наявності виключної ліцензії на використання творів, обов’язковими для навчання, і усунення ситуації, при якій учні можуть залишитися без хрестоматії, пропонується доповнити ч. 2 ст. 22 Закону про авторське право про вільне використання творів п. 15 про вільне використання літературних творів у збірниках навчального характеру, виклавши його в наступній редакції:
«15) використання літературних творів в збірниках навчального характеру, що використовуються для забезпечення та реалізації освітнього процесу, в обсязі, що не перевищує в цілому одного авторського аркуша з творів одного автора».
Варто зазначити, що з 1964 року до 1994 року допускалося без згоди автора і без сплати авторської винагороди, але з обов'язковим зазначенням прізвища автора, твір якого використано, і джерела запозичення «відтворення в наукових і критичних працях, учбових і політико-освітніх виданнях окремих виданих творів науки, літератури і мистецтва та уривків з них; при цьому відтворення у вигляді цитат допускається у межах, обумовлених метою видання, а відтворення в іншому вигляді, в тому числі в збірниках, допускається в обсязі, що не перевищує в цілому одного авторського аркуша з творів одного автора» (п. 2 ч. 1 ст. 489 ЦК УРСР).
Постає питання: як бути в цьому випадку з віршами та творами з об'ємом менше одного авторського аркуша?
Вважаю, що такі твори потрібно використовувати у хрестоматії відповідно до дозволу автора, спадкоємців автора або іншого суб'єкта авторського права, або публікувати QR-код із посиланням на вебсайт із правомірно опублікованим твором.