У жовтні цього року набули чинності два закони, відповідно до яких в Україні запроваджується інститут приватних виконавців, а саме: Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та Закон України «Про виконавче провадження». Відтепер примусове виконання судових рішень і рішень інших органів покладається не лише на органи державної виконавчої служби, а ще й на приватних виконавців. Такі законодавчі нововведення викликали неабиякий суспільний резонанс: хтось почав говорити про «колекторів у законі» та відкриті полювання за боржниками, інші лякали відбиранням приватними виконавцями житла українців за наявні борги, ще хтось відкрито заявляв, що єдине завдання цих законів – змусити людей через страх, на межі сил, сплачувати захмарні комунальні тарифи. Проте зазначені документи не мають жодного стосунку до колекторської діяльності та не передбачають, що приватні виконавці будуть «з бітами» вибивати борги з українців. Останні діятимуть в межах законодавства про виконавче провадження та жодним чином не звужуватимуть права боржників. Адже згідно з чинним законодавством, як державні, так і приватні виконавці зобов'язані сумлінно здійснювати свою діяльність, не розголошувати професійну таємницю та поважати інтереси стягувачів і боржників.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
І хоча дискусії щодо введення інституту приватного виконання судових рішень досі не вщухають, а думки професійної спільноти з цього приводу подекуди діаметрально протилежні, Міністерство юстиції вже розробило Порядок доступу до професії приватного виконавця, Порядок формування і ведення Єдиного реєстру приватних виконавців України, Порядок виплати та розмірів винагород державним виконавцям і встановлення розміру основної винагороди приватного виконавця, Порядок здійснення контролю за діяльністю працівників органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, Положення про офіс приватного виконавця та інші нормативно-правові акти, що регулюють діяльність приватного виконавця. Про це та про інше йшла мова під час спільної конференції Центру комерційного права та Міністерства юстиції на тему: «Місце приватного виконавця у системі виконання судових рішень».
Так, за словами заступника Міністра юстиції України з питань виконавчої служби Сергія Шкляра, приватним виконавцем може бути громадянин України, який досяг 25 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права після отримання диплома не менше ніж 2 роки, вільно володіє українською та склав кваліфікаційний іспит. Особи, які виявили бажання працювати у сфері приватного виконання рішень, проходять навчання на курсах, організованих Інститутом права та післядипломної освіти Мін’юсту, тривалістю в 1 місяць. Інформація про місце і строк проведення таких курсів розміщується на офіційному сайті Мін’юсту за 15 днів до початку їх проведення. Задля закріплення отриманих під час навчання знань та набуття практичних навичок у сфері примусового виконання проводиться місячне стажування осіб, які закінчили курси. Під час стажування керівник залучає таких осіб до виконання завдань під час вчинення заходів щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів.
Двадцять комп’ютерів на один іспит
Кандидати, які пройшли навчання та стажування, подають до Кваліфікаційної комісії приватних виконавців заяву про допуск до складання кваліфікаційного іспиту. Такий іспит проводиться в окремому приміщенні з електронною системою для проведення автоматизованого анонімного тестування.
Варто зазначити, що для функціонування такої системи тестування необхідні технічні засоби, а саме: 20 портативних комп’ютерів; сервер; програмне забезпечення; портативний комп’ютер, що використовується для адміністрування системи, з підключеним до нього принтером; сховище для резервного копіювання бази даних; комунікаційне обладнання. Усі ці технічні засоби об’єднуються в єдину локальну обчислювальну мережу, підключення якої до будь-яких інших мереж заборонено. Створення, первинне налаштування системи тестування на комп’ютерному обладнанні Міністерства юстиції України, її подальше технічне обслуговування здійснюється ДП «Національні інформаційні системи» в межах адміністрування Єдиного реєстру приватних виконавців України.
Слідкуйте за сайтом!
Перелік тестових питань теоретичної частини оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мін’юсту, тоді як варіанти відповідей оприлюдненню не підлягають. Розподіл тестових завдань здійснюється системою тестування індивідуально для кожної особи шляхом випадкового вибору із загального переліку тестових питань та завдань.
Автоматизоване анонімне тестування триває 4,5 години та для кожної особи розпочинається індивідуально, після її авторизації в системі тестування. Тестування складається з теоретичної частини, ситуаційних завдань та практичного завдання і проводиться одночасно для всіх осіб, допущених до іспиту.
Посвідчення приватного виконавця видається особі, яка успішно склала кваліфікаційний іспит, на підставі відповідного рішення Кваліфікаційної комісії протягом 10-ти днів з дня складання іспиту.
За словами пана Шкляра, вже є багато охочих пройти навчання та скласти іспит задля отримання права працювати у сфері приватного виконання рішень. Усі вони чекають на детальну інформацію щодо місця, часу й порядку проведення відповідного навчання та складання іспиту. Заступник Міністра заявив, що зовсім скоро така інформація з'явиться на сайті відомства, що надасть змогу ознайомитися з процедурою подачі заявки на навчання та порядком його проходження.
«Міністерство юстиції, згідно із законом, забезпечує освітою охочих стати приватними виконавцями. Тому для навчання було обрано Інститут права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України. Незабаром на сайті Мін’юсту з’явиться оголошення про навчання, де буде прописано, як і куди подавати заявки. Все відбуватиметься відкрито і прозоро. На першому етапі одночасно навчатимуться 3 групи по 70 осіб, тобто 210 людей на місяць. Зараз із залученням експертів розробляються питання для іспиту. Навчання можна було б почати вже сьогодні, але ми не готові наразі з іспитом. Його готує не Міністерство юстиції, а експерти, які проводять апробацію. Це дуже складний процес. Перша група розпочне навчання або до кінця цього року, або на початку січня нового року», – заявив заступник Міністра.
Клієнтів шукайте самостійно…
Серед іншого, учасників конференції чи не найбільше цікавило питання пошуку приватними виконавцями клієнтів. Подекуди було чути обурення з приводу того, що місячне навчання у столиці, яке коштуватиме щонайменше 6 тис. грн, вимагатиме винаймання житла та ресурсів на проживання й харчування в одному з найдорожчих міст країни, що майбутні приватні виконавці будуть змушені викласти з власної кишені. Крім того, після успішного складання іспиту та отримання посвідчення приватному виконавцю необхідно буде орендувати офіс, закупити необхідне обладнання, провести телекомунікації та найняти технічний персонал для допомоги в роботі. До того ж, ніхто не гарантує наявність клієнтів.
Думки експертів з цього приводу були одностайними: приватний виконавець повинен сам забезпечувати себе відповідними умовами роботи та клієнтурою. Таким чином, щоб почати роботу в цьому напрямку, особі, яка бажає працювати в системі приватного виконання судових рішень, необхідно мати відповідний фінансовий ресурс. І хоча діяльність приватного виконавця не прирівнюється до підприємницької діяльності, без початкових капіталовкладень тут не обійтися.
Відомчий контроль від Мін’юсту
Директор Центру комерційного права Валентина Данішевська підкреслила, що контроль за діяльністю приватних виконавців з боку контролюючих органів буде аналогічним контролю за діяльністю державних виконавців. Окрім судового контролю, з метою запобігання генеруванню правопорушень, за приватними виконавцями буде вестися відомчий контроль Міністерством юстиції, яке вже розробило порядок перевірок приватних виконавців.
Так, відповідно до Порядку здійснення контролю за діяльністю працівників органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, перевіряючі органи здійснюватимуть перевірку щодо дотримання вимог до офісу приватного виконавця; страхування цивільно-правової відповідальності; наявності осіб, що працюють на умовах правових чи трудових договорів; умов зберігання архіву, печаток; дотримання приватними виконавцями правил ведення діловодства, формування документів тощо.
Для проведення таких перевірок Міністерством юстиції буде створена робоча група, до складу якої, крім працівників структурних підрозділів апарату Мін’юсту, можуть залучатися працівники органів ДВС, які мають високий професійний рівень та досвід практичної роботи не менше ніж 5 років.
Окрім судового та відомчого контролю за дотриманням стандартів професії також слідкуватиме Асоціація приватних виконавців, яку буде створено з представників нової професії.
З офісом також визначилися…
Серед іншого, Міністерство юстиції визначилося з тим, яким саме має бути офіс приватного виконавця. Так, згідно з Положенням про офіс приватного виконавця, останній повинен знаходитися в межах виконавчого округу, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, а також мати поштову адресу. Розміщення офісу в тимчасових спорудах не дозволяється. В офісі не можуть працювати особи, діяльність яких не пов'язана зі вчиненням виконавчих дій, наданням додаткових послуг правового чи технічного характеру, пов'язаних з ними. Захист від несанкціонованого проникнення забезпечується шляхом встановлення в офісі охоронної сигналізації або укладення договору охорони офісу. Вікна приміщення, у якому розташований офіс, повинні бути обладнані металевими ґратами або захисними ролетами, незалежно від поверху, на якому розташоване приміщення (крім випадків, коли офіс розташований у будівлі, конструкція якої не дозволяє встановити таке обладнання).
Біля входу до офісу повинна знаходитися вивіска з інформацією про найменування виконавчого округу, напис «ОФІС ПРИВАТНОГО ВИКОНАВЦЯ», прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) приватного виконавця та графіком його роботи. Офіс повинен бути придатним для зберігання документів діловодства та архіву приватного виконавця протягом усього строку здійснення ним діяльності приватного виконавця.
Документи діловодства та архів приватного виконавця мають зберігатися у металевій шафі(ах) у робочому кабінеті приватного виконавця або у відповідно обладнаній для цього кімнаті. Забороняється розміщувати шафи для зберігання документів діловодства та архіву в місцях вільного доступу до них відвідувачів. У разі зберігання архіву приватного виконавця та документів діловодства в окремій кімнаті, двері такої кімнати повинні бути обладнані дверним замком. В офісі приватного виконавця повинен знаходитися сейф для зберігання печаток та штампів.
Заголом, учасникам конференції вдалося обговорити цілу низку важливих питань, пов'язаних і з запровадженням професії приватного виконавця, і в цілому з реформуванням системи виконання судових рішень. Захід продемонстрував неабияку зацікавленість з боку юридичної спільноти до нової професії, тож є сподівання що ця реформа буде успішною, і принесе користь і бізнесу, і суспільству, і країні.
Коментарі
Павло Осадчий, адвокат, керiвник «Осадчий&Партнери»
«В цілому, встановлення правил для робочого місця приватного виконавця – це добре. Нічого надприродного не запропоновано: стіл, стілець, шафа повинні бути в будь-якому випадку. Проте докладна вказівка на необхідні атрибути місця роботи приватного виконавця не містять відповіді на питання про те, скільки це коштує і хто за це заплатить. До того ж виникає дискримінація, адже до робочого місця державних виконавців немає подібних вимог. Чому?».
Олександр Яценко, головний юрисконсульт ТДВ «Інтер-Ріск Україна», адвокат
"На мою думку, вимоги Положення про офіс приватного виконавця є досить логічними та обґрунтованими. Згідно із законом, приватні виконавці отримують владні повноваження, а тому їхнє місце роботи повинне відповідати певному рівню, так само як і у приватних нотаріусів. По-перше, офіс має виконувати функцію безпечного зберігання документації та інформації в електронному вигляді, оскільки їх викрадення чи втрата завдасть значної шкоди стягувачам. По-друге, приватний виконавець має підтримувати рівень довіри до своєї професії, а тому не може просто винаймати стіл в офісі іншої компанії, потрапляючи внаслідок цього у залежність. Загалом, я впевнений, що великі кредитори (банки, страхові та колекторські компанії тощо) забезпечать «своїх» приватних виконавців ресурсами для виконання вимог зазначеного Положення".
Андрій Тригуб, адвокат АО «Скляренко, Сидоренко та Партнери»
Подібна практика встановлення конкретних вимог до характеристик офісу приватного виконавця також є в інших країнах, чий досвід був використаний при реформуванні системи виконання рішень в Україні. Наприклад, у Болгарії теж існують подібні вимоги, однак вони є менш суворими. Детальні вимоги до офісу, які встановлені в Україні, можуть стати перешкодою для доступу до професії частини охочих, через відповідне збільшення необхідного «стартового капіталу». При цьому очевидно, що далеко не кожне приміщення відділів Державної виконавчої служби на сьогодні відповідає вимогам, які висунуті до офісів приватних виконавців, що ставить цих представників однієї професії в дещо нерівні умови.
Сергій Шкляр, заступник Міністра юстиції України з питань виконавчої служби
"Незадовільний стан виконання судових рішень є основною причиною реформи виконавчої служби. Ретельне вивчення іноземного досвіду дає підстави стверджувати, що приватні виконавці є дієвим та ефективним механізмом для повного та своєчасного виконання рішень. Запровадження цього інституту надасть можливість створити умови для конкуренції та запровадити ефективний механізм мотивації праці державних і приватних виконавців, розвантажити державну виконавчу службу, збільшити надходження до бюджету, створити нові робочі місця та забезпечити реальне виконання рішень у розумні строки. Ми очікуємо від реформи позитивних змін. Я не розглядаю питання повернення назад або того, що реформа може не відбутися".
Валентина Данішевська, директор Центру комерційного права
"Мені дуже хотілося б, щоб наші приватні виконавці запозичили саме той досвід, який дозволяє та бере за пріоритет використання функції медіації, щоб приватний виконавець був тією особою, яка допоможе боржникові розрахуватися з боргами. Хотілося б, щоб приватний і державний виконавці стали партнерами боржника, щоб вони допомагали йому розрахуватися з найменшими втратами для себе. Щоб був діалог, було посередництво. Тобто коли кредитор із боржником вже не можуть домовлятися, приватний виконавець має зробити так, щоб всі сторони залишилися задоволеними".
Інета Кактіна, приватний виконавець, член Ради приватних виконавців Латвії
"Система приватного виконання судових рішень нам також була чужою та здавалася складною. Але з часом ми зрозуміли, що державні та муніципальні органи, суди, прокуратури та слідчі органи повинні гарантувати приватному виконавцю виконання посадових обов’язків. Ми не лише заробляємо гроші, ми несемо велику відповідальність. Щодо фінансової незалежності приватного виконавця, то це питання дуже глибоке. В Латвії судовий виконавець відкриває банківський рахунок, куди будуть надходити всі кошти від клієнтів. Ми робимо відрахунки від цієї суми та розраховуємо, що йде приватному виконавцю, а що стягувачу. Гроші, які отримує судовий виконавець, є його заробітною платою, його винагородою. «Таксу» затверджує Кабінет Міністрів Латвії, погоджує Дума Латвії та Міністр юстиції. У нас також є декларації, оскільки судовий виконавець прирівнюється до державних посадових осіб. Ми здаємо декларацію, де вказуємо всі свої прибутки. Приватних виконавців перевіряє податкова інспекція, відділ боротьби з корупцією. Чи є у нас корупція? У нас немає корупції, адже ми дуже цінуємо свою роботу! Інститут приватних виконавців працює у нас вже 13 років, і за цей час не було жодного випадку звільнення з роботи за корупційні діяння. Крім того, у цій сфері кадри дуже рідко звільняються за власним бажанням. Звичайно, є випадки, коли людина звільняється за станом здоров’я або через зміну місця проживання, але вони поодинокі".
Ірина Свистун, начальник Головного територіального управління юстиції Сумської області
"Нарешті суспільство звернуло увагу на роботу державного виконавця. Як відомо з практики, жодна (навіть найуспішніша) держава не може нормально існувати, якщо немає інституту державного примусу. Сьогоднішні зміни та реформи, однозначно, будуть позитивними. Щодо інституту виконавчої служби, насамперед, це альтернатива вибору для суспільства. Я впевнена, що реформа сприятиме покращенню роботи як приватних виконавців, так і державної виконавчої служби, оскільки це буде стабільне, постійне розвантаження служби виконання рішень. Робота державного виконання не задовольняє суспільство. Сьогодні на неї дуже багато нарікань. Щоденно у своїй роботі я зіштовхуюся з тим, що отримую письмові та усні скарги на виконання державної виконавчої служби. Це сталося через те, що сьогодні у кожного державного виконавця тисяча, а то й більше виконавчих документів на виконання. Фізично їх дуже важко опрацювати, навіть для того, щоб просто відкрити виконавче провадження, потрібен час. До того ж, якщо ці виконавчі провадження необхідно занести до реєстру, то це колосальна робота".
Інезе Бозе, приватний виконавець, член Ради приватних виконавців Латвії
«До системи приватного виконання ми перейшли у 2003 р. У нас існує виключно система приватного виконання. В Латвії 5 округів і кожен виконавець прикріплений до свого округу. Ми не маємо права виконувати справи в чужих округах, лише у своєму. Ми самі заробляємо, сплачуємо податки, забезпечуємо технічний персонал, утримуємо Бюро тощо. Приватний виконавець може практикувати у цій сфері з 25 років, обов’язково у такої особи має бути освітній рівень магістра юридичних наук (отриманий виключно у ВНЗ Латвії), а також вона повинна скласти відповідний іспит. До екзамену допускаються особи, які мають стаж роботи у юриспруденції не менше ніж 5 років, вільно володіють латвійською мовою та проживають певну кількість років на території Латвії. Після успішного складання іспиту Міністр юстиції назначає таку особу в округ, де є вакансія. Cудові виконавці та нотаріуси сплачують прибутковий податок 23% і ПДВ 21%, плюс заробітна плата співробітникам, телекомунікаційні та комунальні послуги»
Андрій Поддимай, старший юрист ILF, адвокат
«Особисто у мене та у моїх колег основне очікування від інституту приватних виконавців полягає у тому, що якість послуги щодо стягнення заборгованості все ж таки значно зросте (як на державному рівні, так і на рівні приватних виконавців). Приватні виконавці візьмуть на себе частину виконавчих проваджень і знімуть завантаження з державних виконавців. Ті виконавчі провадження, які законом залишилися закріплені за державними виконавцями, будуть виконуватися більш ефективно. Ще ми очікуємо від приватних виконавців сервісу (чого не вистачає державним виконавцям). Всі знають, як це відбувалося: треба було підходити кожен тиждень до державного виконавця і нагадувати, що у нього є така-то справа. Задля ефективного зв’язку, необхідно, щоб і державний, і приватний виконавець нагадували клієнту, що він пам’ятає про нього».
Хатія Шелія, міжнародний експерт з виконавчого провадження (Грузія)
"У Грузії інститут приватного виконавця ввели ще у 2008 р. Державний орган не міг впоратися з кількістю виконавчих проваджень, тому було прийняте рішення про запровадження інституту приватних виконавців. Багато державних виконавців пішли в систему приватного виконання рішень. Великих перепон доступу до професії у них не було: це були висококваліфіковані юристи, які склали кваліфікаційний іспит та отримали ліцензію приватного виконавця. Цей крок став дуже ефективним: у приватних виконавців одразу з'явилися клієнти, вони почали добре заробляти, значно зросла кількість виконаних рішень. Приватний виконавець став і виконавцем, і юридичним консультантом з питань виконання рішень. Від системи державного виконання гроші йшли безпосередньо до бюджету. Приватні виконавці не сплачували жодних внесків до бюджету, але вони підлягали оподаткуванню як індивідуальні підприємці. Проте держава вирішила, що необхідно обмежити приватних виконавців певною сумою. Тому у 2010 р. було введено обмеження – 500 тис. ларі (220 тис. доларів). Тобто, якщо вимоги кредитора складають більше ніж 220 тис. доларів, він повинен звертатися до органів державного виконання рішень. Це було зроблено для того, щоб «ласі шматки» йшли до державного бюджету. Я вважаю це неправильним кроком, кредитор повинен сам обирати виконавця, незалежно від суми стягнення".
Петрова Світлана, Голова правління ГО «Центр права та посередництва»
"Приватні виконавці обов’язково повинні мати навички перемовника. Переговори – це вплив тим чи іншим чином на будь-яку сторону. Якщо ми говоримо, що приватні виконавці – це люди нової формації, то вони повинні впливати на боржника шляхом врахування його інтересів. Наприклад, якщо в роботі виконавця одна сторона хоче отримати кошти, а інша не хоче їх віддавати. У цій ситуації необхідно мати навички управління конфліктом, а також знати, як у ньому працювати. Робота виконавця дуже емоційно напружена. Як працювати з інтересами сторін? Потрібно правильно ставити питання, правильно працювати з емоціями людини та зі своїми емоціями, правильно застосовувати вербальну та невербальну комунікацію. Крім того, приватним виконавцям необхідно мати навички медіатора та роботи з емоційною напругою".
Дар’я Коротченко, юрист ЮФ «TrustedAdvisors»
– Як швидко зможе запрацювати інститут приватних виконавців?
– 05.10.2016 р. набрав чинності ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», що встановлює вимоги до особи, яка виявила бажання стати приватним виконавцем, а також процедуру допуску до цієї посади. Окрім того, що ця особа повинна відповідати певним критеріям (вік не менше ніж 25 років, вища юридична освіта не нижче другого рівня, стаж роботи угалузі права після отримання диплома не менше ніж 2 роки), вона повинна пройти навчання та стажування, скласти кваліфікаційний іспит. Що стосується стажування, зазначеним законом зроблено виняток для осіб, які мають стаж роботи державного чи приватного виконавця, адвоката, нотаріуса, арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) не менше ніж 1 рік або помічника приватного виконавця не менше ніж 2 роки.Навчання зможуть пройти всі,хто має бажання стати приватними виконавцями, без виключення. Перша підготовка виконавців розпочнеться з 10.01.2017 р. в Інституті права та після дипломної освіти Міністерства юстиції України. Наступним етапом на шляху отримання свідоцтва приватного виконавця є складання кваліфікаційного іспиту. Дату, коли перша черга кандидатів складатиме іспити, визначити важко, однак закон встановлює,що він повинен бути проведений не пізніше 30-го дня з моменту прийняття рішення про допуск особи дойого складання.Таким чином, особи, які пройшли навчання, однак звільненні від проходження стажування, за прогнозами, складатимуть іспит уберезні-квітні 2017 р., а отримаютьпосвідчення приблизно у травні 2017 р.
– Прогнози щодо їхньої роботи, можливі труднощі?
– Серед позитивних моментів впровадження інституту державних виконавців, на думку законодавця, насамперед, є зростання відсоткувиконаних рішень. Такий результат можна отримати завдяки тому, що приватні виконавці працюватимуть за відсоток від суми, стягнутий на підставі рішення, боргу. Мотивація присутня, а тому виконавці будуть зацікавленні у якнайшвидшому отриманні грошей від боржника. Задовільний результат виконавчого провадження також буде досягнуто шляхом жорсткого добору кандидатів, які, як передбачається, розпочнуть виконання повноважень добре підготовленими. Питання, що можуть виникнути у процесі діяльності приватних виконавців, пов’язані з побоюванням перетворення приватних виконавцівна колекторів, які не виконуючи покладені на них обов’язки, а користуючись наданою їм владою та компетенцією, будуть зловживати правами учасників виконавчого провадження з метою скоріше отримати власний відсоток. Також варто звернути увагу на те, що інститут приватних виконавців запроваджено, однак не вдосконалено інструменти виконання рішень. В майбутньому це може показати неефективність запровадженої реформи, адже недієві способи виконання рішень не зміняться. Реалії сучасного стану (як судової системи, так і системи виконання рішень) свідчать про величезну недовіру громадськості до неї. Суспільство має критичне ставлення до будь-яких нововведень, мотивуючи це тим, що приватні виконавці, як і державні,будуть існувати завдяки хабарям, які стимулюватимуть пришвидшення виконання рішення або, навпаки,сповільнять цей процес.
– Яким є іноземний досвід роботи приватних виконавців?
– На сьогодні у світі існує три системи виконання судових рішень тарішень інших органів: суто державна, змішана та приватна. Законодавець, зіштовхнувшись з проблемою низького рівня виконання рішень (нижче ніж 20%), перебрав досвід Болгарії, яка 10 років тому запровадила змішану систему виконання. Впровадження дало свій результат – 70% виконаних рішень.
Важко сказати, наскільки ефективною буде реформа нашої виконавчої служби. Судити про її досягнення можна лише через декілька років. Однак вже зараз можна стверджувати, що проблема полягає не лише в існуванні суто державної системи (адже досвід інших країн свідчить, що з такою системою можна краще виконувати рішення судів та інших органів), а в недосконалості системи загалом.