Здійснення відводу приватного виконавця, підстави для відводу, наслідки відводу та порядок розгляду заяв про відвід визначено в ЗУ «Про виконавче провадження». Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про виконавче провадження», питання про відвід приватному виконавцю, який не заявив самовідвід, вирішується самим приватним виконавцем у строк до п’яти робочих днів після надходження заяви про відвід. Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини.
Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! Підстави для відводу приватного виконавця визначає ч. 4 ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження». Як вбачається з вказаної статті, приватний виконавець не може виконувати рішення, якщо: 1) боржником або стягувачем є сам виконавець, близькі йому особи (особи, які разом проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки з виконавцем (у тому числі особи, які разом проживають, але не перебувають у шлюбі), а також незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням виконавця), пов’язані з ним особи; 2) боржником або стягувачем є особа, яка перебуває у трудових відносинах з таким виконавцем; 3) виконавець, близька йому особа або особа, яка перебуває з виконавцем у трудових відносинах, має реальний або потенційний конфлікт інтересів; 4) сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають на виконанні у приватного виконавця, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності такого приватного виконавця. Варто додати, що пов’язаними особами у розумінні цього Закону є юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або результати їхньої діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв: виконавець безпосередньо та/або опосередковано (через пов’язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи, яка є стороною виконавчого провадження, чи спільно з юридичною та/або фізичною особою, яка є стороною виконавчого провадження, володіє корпоративними правами будь-якої юридичної особи; виконавець має право та/або повноваження призначати (обирати) одноособовий виконавчий орган або колегіальний склад виконавчого органу/склад наглядової ради зазначених юридичних осіб. Тож у разі наявності вищевказаних підстав, приватний виконавець має заявити собі самовідвід. А у випадку не заявлення самовідводу, з заявою про відведення виконавця може звернутись стягувач або боржник. Як вже зазначалось вище, заява подається безпосередньо приватному виконавцю та вирішується ним особисто протягом п’яти днів. У разі самовідводу приватного виконавця чи задоволення заяви про відвід, яка подана стороною, виконавець повертає виконавчий документ стягувачу або передає його за згодою стягувача іншому приватному виконавцю чи відповідному органу державної виконавчої служби. Доречним буде додати, що заява про відвід має бути вмотивована, викладена у письмовій формі і може бути заявлена у будь-який час до закінчення виконавчого провадження. ЗУ «Про виконавче провадження» наділяє правом, як боржника так і стягувача оскаржити постанову приватного виконавця про самовідвід або про відмову у відводі до суду. Отже, як бачимо, законодавець створив умови за яких, сторона виконавчого провадження у випадку незгоди з прийнятим виконавцем рішення щодо відводу, має інструмент для оскарження такого рішення. Далі розглянемо більш детально судові рішення у спорах щодо відводів приватних виконавців, що були прийняті за час створення та діяльності інституту приватних виконавців та розберемося чи реально відвести виконавця за наявності визначених у законі підстав. 18.01.2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув касаційну скаргу боржника, яка мотивована тим, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Сумської області перебувало виконавче провадження з примусового стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованості за кредитним договором у розмірі 6 011 157, 50 грн. Боржник у касаційній скарзі звертав увагу на те, що приватний виконавець виніс постанову про опис та арешт майна — земельної ділянки, площею 0,045 га, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, що належить ТОВ Рентал Бізнес. Не погоджуючись з зазначеною вище постановою, боржник звернувся до приватного виконавця із заявою про скасування цього документа, а також заявив приватному виконавцю відвід. Стверджував, що отримав копію постанови приватного виконавця про відмову у відводі та вважав, що вона є незаконною, оскільки приватний виконавець є заінтересованою особою та діє в інтересах ТОВ «Рентал Бізнес». У цій справі, заява про відвід приватного виконавця була аргументована тим, що у рамках виконавчого провадження описано та накладено арешт на земельну ділянку належну боржнику. Іпотекодержатель вказаної земельної ділянки був ТОВ «Рентал Бізнес», який надав згоду на реалізацію предмета іпотеки у межах примусового виконання рішення у виконавчому провадженні №52424828. На думку заявниці, здійснюючи опис та арешт майна, приватний виконавець діяв в інтересах та є пов’язаною особою з ТОВ «Рентал Бізнес», що зокрема підтверджується, тим, що у 2017 році директором ТОВ «Рентал Бізнес» на ім`я приватного виконавця видавалася нотаріальна довіреність на представництво інтересів товариства. Верховний Суд, розглянувши справу, погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для визнання незаконною та скасування постанови приватного виконавця про відмову у відводі, оскільки спеціальний закон містить виключний перелік підстав для відводу виконавця, жодна з яких не підтверджена заявником належними та допустимими доказами. Крім того, суд зазначив, що посилання заявника на те, що під час судового розгляду справи за позовом банку, правонаступником якого є ТОВ «Рентал Бізнес», про стягнення з заявниці заборгованості, інтереси якого представляв приватний виконавець (як юрист) за довіреністю та те що, приватний виконавець орендує приміщення для здійснення своєї професійної діяльності в будівлі, яка належить ТОВ «Рентал Бізнес», є безпідставними, оскільки не свідчать про реальний або потенційний конфлікт інтересів. Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.01.2021 за посиланням. Як бачимо з даної постанови, в цьому випадку заявником не було підтверджено належними доказами той факт, що виконавець був заінтересованою особою відносно правонаступника боржника, а довіреність видана попереднім стягувачем на виконавця, який представляв його інтереси як юрист та факт оренди офісу виконавцем у правонаступника боржника не є належними доказами, що можуть підтвердити зацікавленість виконавця. На нашу думку, висновок Верховного Суду є цілком обґрунтованим, оскільки ЗУ «Про виконавче провадження» чітко визначає хто є пов’язаними особами відносно сторін виконавчого провадження. Досить цікавою на нашу думку є постанова Касаційного цивільного суду від 21.08.2023 у справі №372/3549/21. Розглядаючи справу, суд нагадав, що приватний виконавець не має права вчиняти виконавчі дії, якщо сума стягнення з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають у нього на виконанні, перевищує мінімальний розмір страхової суми та має заявити собі самовідвід або повернути виконавчий документ стягувачу. У цій справі, касаційна скарга мотивована тим, що: приватний виконавець не має права здійснювати виконавчі дії, якщо сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають у нього на виконанні, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця, що передбачено п. 4 ч. 4 ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження». Боржник зазначає, що неможливість виконання судового рішення внаслідок зазначеної підстави мала б призвести до повернення виконавчого документа стягувачу без виконання, що спростовує позицію судів першої та апеляційної інстанцій щодо варіантів дій приватного виконавця. Сума стягнення за виконавчим документом (виконавчий лист №372/327/13-ц) становила 56 187 598, 23 грн. Приватний виконавець отримав право працювати приватним виконавцем 12.03.2020 року, тому він мав виконати умови положень ст. 24 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та застрахувати свою цивільно-правову відповідальність. Оскільки відкрите виконавче провадження передбачало стягнення на користь ПП «Базель Плюс» грошових коштів у сумі 56 187 598,23 грн та основної винагороди приватного виконавця у сумі 5 619 103,92 грн, то вбачається невідповідність прийнятого приватним виконавцем до виконання виконавчого провадження умовам ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Зазначена сума у розмірі 56 187 598,23 грн, значно перевищує зазначений у Договорі добровільного страхування субліміт відповідальності Страховика за одним страховим випадком (100 000, 00 грн) та свідчить про неможливість у разі настання страхового випадку покрити збитки, що можуть бути завдані діями приватного виконавця по такому страховому випадку. Розглядаючи справу, суд зазначив, що для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20). Приватний виконавець не має права здійснювати виконавчі дії, якщо сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають у нього на виконанні, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування. У такому разі виконавець зобов'язаний укласти договір страхування на належну страхову суму. У разі виявлення обставин, передбачених ч. 4 ст. 5 цього Закону, виконавець зобов'язаний заявити самовідвід та повідомити про це стягувача. З тих самих підстав відвід виконавцю може бути заявлений стягувачем. У випадку самовідводу виконавця він зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу або передати його за згодою стягувача іншому приватному виконавцю чи відповідному органу державної виконавчої служби. Тлумачення вказаних норм, свідчить, що: правовим наслідком перевищення суми стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають на виконанні є: До правових наслідків перевищення суми стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають у приватного виконавця на виконанні, мінімального розміру страхової суми законодавець не відносить оспорення боржником у виконавчому провадженні постанов приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження чи про арешт коштів боржника, так само як покладення на приватного виконавця обов'язку прийняти постанову про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання. Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.08.2023 за посиланням. Тож, як бачимо, що відведення приватного виконавця все таки реальність, а не міф, проте його зацікавленість відносно сторін має бути підтверджена належними доказами. Водночас у разі, якщо сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають у виконавця на виконанні, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця, то це є законною підставою для самовідводу або заявлення відводу стороною.