У більшості випадків забезпечення реального виконання судових рішень та упередження дій боржника щодо уникнення звернення стягнення на належне йому майно потребує вжиття дієвих заходів, до яких належить арешт майна боржника. Арешт полягає у накладенні заборони на право розпоряджатися майном боржника, яке з метою виконання судового рішення може бути реалізоване або передано стягувачеві у майбутньому. Під поняттям «майно» слід розуміти як окремі речі, їх сукупність, а також і всі майнові права боржника, що належать такому боржнику на момент вчинення виконавчого провадження.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку. Арешт на майно боржника може бути накладений як під час відкриття виконавчого провадження, так і в процесі здійснення інших виконавчих дій шляхом:
- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або в інших фінансових установах;
- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;
- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
- проведення опису майна боржника та накладення на нього арешту.
Зокрема, ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Положеннями ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.
Варто зазначити, що арешт може бути накладений у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. У випадку зведеного провадження, згідно з положеннями п. 3.8.2. Наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. №512/5 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень», арешт на майно боржника накладається у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору й витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Виконавчий збір за зведеним виконавчим провадженням стягується окремо за кожним виконавчим провадженням, об'єднаним у зведене, у розмірі 10% від суми, виплаченої стягувачу за таким окремим виконавчим провадженням.
Арешт на кошти боржника може бути накладено в національній та/або в іноземній валюті, про що зазначається державним виконавцем у постанові. Під час прийняття державним виконавцем постанови про арешт майна боржника арешт поширюється на усі поточні рахунки боржника, у тому числі й на ті, що будуть відкриті боржником після винесення державним виконавцем постанови про арешт майна.
Порядком накладення арешту на цінні папери, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.1999 р. №1744 врегульовано особливості накладення арешту на цінні папери. Відповідно до зазначеного Порядку, арешт може бути накладено на будь-які цінні папери, незалежно від їхнього виду та форми випуску як одного власника, так і кількох співвласників. Положеннями вищезазначеного Порядку передбачено, що у разі накладення арешту на іменні цінні папери у документарній формі копія постанови надсилається реєстратору або емітенту, що веде реєстр власників іменних цінних паперів згідно із законодавством. Якщо ж арешт накладається на цінні папери, випущені у бездокументарній формі, та/або знерухомлені цінні папери – зберігачеві, а також іншим особам, визначеним законодавством про виконавче провадження. При цьому іменні цінні папери у документарній формі обмежуються в обігу шляхом їх блокування реєстроутримувачем на особовому рахунку власника невідкладно після отримання копії відповідної постанови державного виконавця. Блокування полягає у припиненні реєстрації переходу права власності на іменні цінні папери, обтяжені зобов'язаннями. Цінні папери, випущені у бездокументарній формі, та знерухомлені цінні папери, на які накладено арешт, обмежуються в обігу шляхом здійснення зберігачем відповідної облікової операції невідкладно після отримання копії постанови державного виконавця. У цьому разі частина або уся кількість цінних паперів на рахунку власника обмежується в обігу шляхом виконання відповідного облікового запису.
Після винесення державним виконавцем постанови про накладення арешту її копії надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам та органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, а також ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна.
Ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» визначено окремі випадки зняття арешту з майна боржника. Зокрема, державний виконавець зобов'язаний зняти арешт з рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, котрі знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно з законом. Також арешт з майна боржника може бути знято за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту. У такому випадку копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу для зняття арешту.
Крім того, можливість зняття арешту передбачається також у випадку наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності – суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника, у зв'язку зі значним ступенем його зносу, пошкодженням або у разі, якщо витрати, пов'язані зі зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу для зняття арешту.
До підстав зняття арешту також належать закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав.
Відповідно до положень ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі:
- визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;
- визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;
- смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи – сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;
- прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
- скасування рішення суду чи іншого органу, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
- письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;
- закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;
- визнання боржника банкрутом;
- фактичного виконання у повному обсязі рішення, згідно з виконавчим документом;
- повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу, який видав виконавчий документ;
- направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;
- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу, який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 75 цього Закону;
- якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;
- непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у встановлені строки;
- списання згідно з Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа;
- скасування рішення суду чи іншого органу, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Іншою підставою для завершення виконавчого провадження є повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав. Так виконавчий документ повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду, крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню.
Слід зауважити, що повернення виконавчого документу стягувачу також є одним з методів завершення провадження. Ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у наступних випадках:
- є письмова заява стягувача;
- у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а заходи щодо розшуку такого майна, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону, виявилися безрезультатними;
- стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення;
- стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа;
- в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника-юридичної особи, місце проживання, перебування боржника-фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку зі втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника);
- у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а заходи щодо розшуку такого майна, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону, виявилися безрезультатними;
- боржник-фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку зі втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами Національної поліції, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;
- коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно;
- наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Повернення виконавчого документа стягувачу не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом встановлених законом строків. Наприклад, виконавчі документи щодо виконання судових рішень можуть бути пред’явлені до виконання протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у разі, якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, – з наступного дня після його постановлення.
У ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.
В усіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду. Положеннями ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена у 10-денний строк до суду. Крім того, ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту.
У випадку прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. При цьому копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу, якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.