У Верховній Раді України нещодавно зареєстровано законопроект №5240 «Про найм та працевлаштування моряків». У пояснювальній записці до нього зазначено, що запропоновані зміни сприятимуть захисту прав моряків та вдосконаленню діяльності крюінгових компаній в Україні відповідно до норм міжнародного законодавства у цій сфері. На жаль, не можемо погодитися з таким висновком ініціаторів законопроекту з огляду на наступне.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Однією з центральних ідей законопроекту № 5240 є пропозиція створення саморегулівної організації крюінгу — неприбуткової організації господарського саморегулювання, яка об'єднуватиме юридичних осіб приватного права та/або фізичних осіб-підприємців резидентів України, які надають послуги з пошуку та подальшого працевлаштування моряків, у т. ч. за кордоном. Пропонується визначити основними завданнями саморегулювання розробку та затвердження правил господарської діяльності крюінгу, забезпечення контролю їх виконання, а у разі покладення чи делегування організації повноважень з регулювання та/або контролю господарської діяльності — виконання відповідних покладених чи делегованих повноважень.
Слід наголосити, що на цей час діяльність з надання послуг з посередництва у працевлаштуванні моряків за кордоном підлягає ліцензуванню і регулюється законами України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та «Про зовнішньоекономічну діяльність», про що, зокрема, зазначено у ч. 2 ст. 7 законопроекту № 5240.
Відповідно до ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються засади регулювання праці i зайнятості, правові засади і гарантії підприємництва, правила конкуренції та засади зовнішньоекономічної діяльності. Згідно з Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності», органом ліцензування є державний орган, уповноважений законом або Кабінетом Міністрів України на здійснення ліцензування господарської діяльності. З урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», повноваження з розробки та затвердження правил господарської діяльності, як і забезпечення контролю їх виконання, не можуть бути делеговані.
Слід зазначити, що більша частина законопроекту № 5240 (положення, запропоновані у ст. 8–24) визначає виключно порядок та умови діяльності саморегулівної організації крюінгу. Існують обґрунтовані підстави вважати, що її поява може призвести до обмеження конкуренції, створити додаткові перешкоди для доступу компаній до ринку послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, призвести до витіснення з ринку значної кількості крюінгових компаній та агентств, унеможливить розвиток змагальності у цій сфері господарювання та сприятиме монополізації ринку відповідних послуг. Це матиме негативні наслідки для всієї сфери господарювання, гальмуватиме ефективний розвиток ринку послуг з посередництва у працевлаштуванні моряків за кордоном.
З метою підтвердження наведеної позиції розглянемо деякі положення законопроекту.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 18 законопроекту №5240, суб'єкт господарської діяльності, який відповідає визначеним законом та статутом саморегулівної організації крюінгу умовам (критеріям) членства у відповідній саморегулівній організації, має право звернутися з заявою про вступ до такої організації. Разом з тим, компанії, які не відповідатимуть таким вимогам, фактично будуть позбавлені можливості набути членство у відповідній організації та, як наслідок, користуватись тим обсягом можливостей, яким наділені її члени. При цьому проєктом не закріплено, яким саме способом будуть формуватись та якими будуть критерії членства у саморегулівній організації. Невідомими залишаються й вимоги для вступу в організацію, зокрема, розмір вступних та членських внесків, перелік документів для вступу тощо. Слід зазначити, що такі вимоги можуть бути надзвичайно обтяжливими для нещодавно створених та невеликих за кількістю працівників та клієнтів крюінгових компаній.
До того ж, сам факт перебування частини крюінгових компаній у складі певної саморегулівної організації створюватиме у клієнтів враження більшої надійності та стабільності таких компаній. Це може призвести до того, що набуття суб'єктами господарювання членства у саморегулівній організації здійснюватиметься з метою отримання переваг на ринку. При цьому, згідно з ч. 5 ст. 18 законопроекту, якщо законом передбачена обов'язковість членства суб'єкта господарської діяльності у саморегулівній організації, яка об'єднує суб'єктів господарської діяльності у сфері крюінгу, компанія не може здійснювати господарську або професійну діяльність у таких сферах (галузях) без набуття членства у саморегулівній організації.
Тобто у законопроекті наголошено, що чинним законодавством передбачатиметься існування таких видів діяльності, здійснювати які зможуть виключно члени саморегулівної організації крюінгу, тоді як інші крюінгові компанії фактично не матимуть такої можливості без вступу у відповідну організацію, що значно обмежуватиме сферу діяльності окремих компаній та обсяг їх прав. З огляду на наявність зазначеної норми, принцип недопустимості обмеження економічної конкуренції, що є одним з принципів самоврядування, закріплених у ч. 2 ст. 8 законопроекту №5240, фактично є декларативним та таким, втілення якого на практиці не уявляється можливим.
Окрім цього, згідно зі ст. 16 законопроекту, саморегулівна організація крюінгу розробляє та затверджує правила, які є обов'язковими для її членів. Вони встановлюють вимоги до здійснення господарської діяльності у сфері крюінгу і є обов'язковими для членів саморегулівної організації. Однак звертаємо увагу, що затвердження таких правил може призвести до встановлення контролю з боку керівних органів саморегулівної організації крюінгу за діяльністю окремих її учасників, зниження стимулів для конкуренції.
Наведене свідчить про те, що положення законопроекту № 5240 суперечать базовим нормам Господарського кодексу України (далі — ГК України). Адже відповідно до його ч. 2 ст. 5, конституційні основи правового господарського порядку в Україні передбачають, серед іншого, забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом. ГК України зобов'язує державу здійснювати антимонопольно-конкурентну політику та сприяти розвитку змагальності у сфері господарювання. Держава, як наголошено у ст. 25 Кодексу, підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару, і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умови реалізації товару на ринку. Органам державної влади і місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб'єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, ставлять у нерівне становище окремі категорії суб'єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції.
Прийняття законопроекту № 5240 призведе до того, що члени саморегулівної організації крюінгу опиняться у привілейованому становищі порівняно з тими суб'єктами надання послуг з посередництва у працевлаштуванні моряків за кордоном, які продовжуватимуть працювати самостійно.
Відповідно до ст. 54 Кодексу торговельного мореплавства України (далі — КТМ України), порядок прийняття на роботу суднового екіпажу, права і обов'язки моряків, умови роботи на судні та оплати праці, соціально-побутового обслуговування на морі і в порту, а також порядок і підстави звільнення регулюються законодавством України, цим Кодексом, статутами служби на морських і риболовних суднах, генеральними та галузевими тарифними угодами, колективними і трудовими договорами (контрактами). Зокрема, розд. ІІІ КТМ України вже визначені вимоги, що пропонується врегулювати ст. 3, 5 та 6 законопроекту №5240.
Звертаємо увагу, що у порівняльній таблиці до проєкту міститься пропозиція внести зміни лише до Закону України «Про зовнішню трудову міграцію» та вилучити з-під регулювання цього Закону моряків або інших осіб, які працюють по найму у будь-якій якості на борту судна. Разом з тим, у супровідних документах до законопроекту не закріплено жодних пропозицій внести зміни до КТМ України, законів України «Про зайнятість населення», «Про ліцензування видів господарської діяльності», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном», незважаючи на те, що знач на частка норм проєкту стосуються саме питань ліцензування та пов'язаних з умовами працевлаштування моряків, укладенням трудових договорів, а відсутність відповідних змін у випадку прийняття законопроекту призведе до виникнення суперечностей у національному законодавстві.
Також необхідно наголосити, що законопроект № 5240 містить ряд некоректних формулювань. Досить спірною видається, зокрема, ч. 5 ст. 4, яка передбачає, що судновласник може достроково припинити дію трудового договору (контракту), сповістивши про це моряка не менш як за 7 днів. При цьому ані в законопроекті, ані в пояснювальній записці не роз'яснено, з яких саме підстав можливе дострокове розірвання договору за ініціативою судновласника та, як наслідок, сповіщення про це моряка протягом вказаного строку.
Слід також звернути увагу, що у пояснювальній записці до проєкту акцентується увага на необхідності введення в законодавство України терміну «крюінг» відповідно до міжнародної термінології назв компаній, які працевлаштовують моряків. Однак розробниками не наведено жодного посилання на норми будь-якої міжнародної конвенції, які надають визначення цього терміну.
Разом з тим, базовою міжнародною конвенцією, що визначає трудові та соціальні права моряків, є конвенція 2006 р. про працю в морському судноплавстві (далі — MLC-2006), яка на цей час ратифікована 97 державами, сумарний тон наж флоту яких становить 91% від загальносвітового тон нажу морських торговельних суден. Правило 1.4 MLC-2006 регламентує порядок та умови найму та працевлаштування моряків та оперує лише терміном «служба найму та працевлаштування моряків» (в англомовній версії recruitment and placement service).
Враховуючи викладене, законопроект № 5240 потребує суттєвого доопрацювання, є необхідність у здійсненні його детального аналізу та вилученні суперечливих положень. Більше того, дотримуємось думки, що станом на теперішній час прийняття відповідного законопроекту недоцільне, оскільки частина його положень не відповідають вимогам національного законодавства України та міжнародних договорів та жодним чином не дозволяють підвищити рівень захисту трудових та соціальних прав моряків або досягти інших цілей, визначених у якості мети прийняття цього законопроекту.