Наближається відпускний період. Особливо під час пандемії дуже поширеною ситуацією є перебування під час відпустки на лікарняному. На жаль, не кожен працівник знає, що у такому випадку відпустку можна продовжити або перенести. Отже, варто висвітлити, у яких випадках та яким чином працівник може реалізувати це право.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У ст. 74 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) передбачено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки зі збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати. Чинним законодавством України, а саме КЗпП та Законом «Про відпустки» визначено, що у випадку, якщо працівник захворів під час щорічної відпустки, а саме основної, додаткової відпусток, а також додаткової соціальної відпустки працівника, що має дітей, вона продовжується після закінчення хвороби працівника, або її невикористана частина переноситься на інший період. Не продовжуються та не переносяться у зв'язку з лікарняним такі види відпусток, як відпустка у зв'язку з навчанням, творча відпустка, відпустка без збереження заробітної плати, «чорнобильська» відпустка, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, відпустка без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку, відпустка у разі хвороби дитини працівника, додаткова відпустка учасникам бойових дій та інвалідам війни тощо.
Оскільки відпустка надається у календарних днях, її продовження чи перенесення також вираховується у календарних днях відповідно до листка непрацездатності. При розрахунку кількості днів, на які підлягає перенесенню або продовженню відпустка, до них входять святкові та неробочі дні, які припали на період хвороби.
Згідно ст. 12 Закону України «Про відпустки», невикористану час тину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.
Чим підтвердити та як реалізувати право на продовження відпустки
Тимчасова непрацездатність має бути підтверджена належним чином оформленим листком непрацездатності, який повинен відповідати формі, затвердженій «Інструкцією про порядок заповнення листка непрацездатності». Належним чином оформлений листок непрацездатності, виданий працівникові з позначкою, що тимчасова непрацездатність зумовлена захворюванням або травмою внаслідок алкогольного, токсичного сп'яніння чи дії наркотиків, також є підставою для продовження чи перенесення відпустки, однак така відпустка не підлягає оплаті.
Варто також наголосити, що раніше така відпустка не продовжувалась автоматично, чим вміло користувались недобросовісні роботодавці. Щоб продовжити відпустку, працівник повинен був подати заяву з відповідним проханням та додати до неї копію листка тимчасової непрацездатності. Роботодавець повинен був на підставі поданої заяви видати наказ про продовження відпустки на кількість днів тимчасової непрацездатності працівника. Самостійне продовження відпустки вважалося прогулом, що могло потягти за собою звільнення.
Однак нещодавно суди України змінили правову позицію в питанні продовження щорічної відпустки у разі тимчасової непрацездатності працівника, що припадає на період такої відпустки. Наразі під час розгляду справ, що стосуються таких випадків, суди дотримуються позиції, що продовження щорічної відпустки у разі тимчасової непрацездатності працівника, що настала під час відпустки, відбувається автоматично, тобто без відповідної заяви працівника. Відсутність заяви про продовження відпустки не може скасувати законодавчо встановлений обов'язок роботодавця продовжити відпустку на дні тимчасової непрацездатності.
Однак звертаю увагу також на те, що за відсутності у роботодавця можливості продовжити відпустку він може скористатися своїм правом та відкликати працівника з відпустки, якщо для цього є законодавчо встановлені підстави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 р. у справі № 712/9213/18). Нова правова позиція ВП ВС у цьому питанні значно розширила права найманого працівника задля збереження балансу інтересів сторін трудових правовідносин, що є необхідним у побудові демократичного суспільства.
Таким чином, відсутність заяви про продовження відпустки не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за прогул без поважних причин у тому випадку, якщо найманий працівник попередить роботодавця про хворобу, яка припала на час відпустки, та надасть належним чином оформлений листок непрацездатності. А якщо працівник захоче перенести невідгуляну частину відпустки на інший час, він має написати відповідну заяву й узгодити це з роботодавцем, а роботодавець має видати про це відповідний наказ та ознайомити з ним працівника.
Вимоги до оформлення листка непрацездатності
Оскільки єдиним доказом тимчасової непрацездатності є листок непрацездатності, слід ретельно перевірити правильність його складання, щоб у подальшому не втратити право на продовження чи перенесення відпустки та на отримання відповідних виплат.
Порядок заповнення листка непрацездатності визначений «Інструкцією про порядок заповнення листка непрацездатності», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 р. № 532/274/136-ос/1406.
Бланк листка непрацездатності складається з 3 частин: корінця, лицьового та зворотного боків. У медичному закладі заповнюються корінець і лицьовий бік, а зворотний бік заповнюється лікуючим лікарем або молодшим медичним працівником з медичною освітою. Записи у листі непрацездатності мають бути здійснені розбірливим почерком, без помарок, синім, фіолетовим або чорним чорнилом.
У листку непрацездатності обов'язково має бути зазначено таку інформацію:
• повна назва медичної установи, якою виданий лікарняний;
• назва підприємства, де працює співробітник;
• паспортні дані, посада співробітника, відмітка про те, за трудовим договором він працює чи за сумісництвом;
• код хвороби. Часто цю інформацію не зазначають або пропускають, що може стати ознакою неналежного оформлення документа;
• період хвороби (дата початку та закінчення);
• дати візиту хворого до лікаря;
• дата, з якої працівник може приступати до виконання своїх обов'язків;
• підпис лікаря. При закритті лікарняного він обов'язково повинен поставити підпис та вказати свої прізвище, ім'я, по батькові та посаду, а також поставити штамп з написом «Для лікарняних листків».
На даний час лікарняний під час відпустки можна оформити дистанційно. Його може відкрити лікар, який надає першу медичну допомогу на підставі звернення та опитування хворого за допомогою телефонної розмови або засобів інтернет-зв'язку.
Як оплачується тимчасова непрацездатність у період відпустки
Оплаті підлягає лікарняний, виданий під час перебування у щорічній відпустці або додатковій соціальній відпустці працівнику з дітьми. Період тимчасової непрацездатності під час перебування працівника у щорічній відпустці оплачується у звичайному порядку: перші 5 днів — за рахунок роботодавця, а решта — за рахунок Фонду соціального страхування. Нарахування середньої заробітної плати для визначення суми відпускних здійснюється відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (далі — Порядок). Обчислення середньої заробітної плати для оплати періоду перебування у відпустці здійснюється, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки.
Згідно з п. 5 Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка, згідно з п. 8 цього Порядку, визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми серед нього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Тимчасову непрацездатність оплачують за всі календарні дні хвороби (включаючи робочі, вихідні, неробочі або святкові дні). Розрахунок лікарняних здійснюють за нормами «Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266. Розмір лікарняних залежить від страхового стажу та наявності пільгового статусу в застрахованої особи. Головними критеріями, що впливають на розмір допомоги, є сума заробітної плати за останні 2 роки, страховий стаж, період хвороби.
Таким чином, продовження чи перенесення основної чи додаткової відпустки у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю гарантоване законом, однак ні Кодекс законів про працю України, ні Закон «Про відпустки» не передбачають звернення працівника з заявою про продовження відпустки, як і необхідності отримання на це згоди роботодавця, оскільки період надання відпустки сторонами вже узгоджено. Єдиним обов'язком працівника є повідомлення роботодавця про тимчасову непрацездатність, яка має бути засвідчена у встановленому порядку, тобто шляхом видачі належним чином оформленого листка непрацездатності.
Водночас чинне трудове законодавство України не передбачає саме і виключно письмову форму повідомлення про тимчасову непрацездатність — таке повідомлення може бути вчинене у будь-який спосіб. А надати роботодавцю листок непрацездатності можна вже після виходу з відпустки. Це буде підтвердженням правомірності її продовження і унеможливить обмеження прав працівника та не порушить прав роботодавця, який за відсутності належного підтвердження настання тимчасової непрацездатності не позбавлений можливості прийняти рішення про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.
Разом з тим, питання про перенесення відпустки на інший період сторони мають узгодити відповідно до загальної процедури, тобто як працівник, так і роботодавець мають визначитися, чи відповідає новий період відпустки їх інтересам та чи не порушуються процес організації праці, визначений роботодавцем, та право на відпочинок працівника. Перенесення відпустки передбачає звернення працівника з відповідною заявою до роботодавця та видання наказу роботодавцем, що свідчить про волевиявлення сторін на погодження з новим періодом надання відпустки.
Отже, як міжнародними, так і національними нормативними актами передбачено право найманого працівника на відпочинок, це право визнане одним з основоположних прав людини і підлягає підвищеному захисту.