Завдяки новелам у міграційній сфері Україна стала привабливішою для іноземців, які бажають тут працевлаштуватися чи відкрити свій бізнес. Тож дослідимо, які особливості так привертають увагу гостей з-за кордону.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Привілеї для ІТ-професіоналів та інших іноземних громадян
Відповідно до ч. 2 ст. 42-1 ЗУ «Про зайнятість населення», серед особливих категорій іноземців та осіб без громадянства є іноземні ІТ-професіонали. Ч. 1 ст. 42-3 названого закону дозволяє їм отримати дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (далі — дозвіл на працевлаштування) строком до 3 років. На підставі такого дозволу іноземець потім зможе отримати посвідку на тимчасове проживання, строк дії якої не може перевищувати строк дії відповідного дозволу (тобто також до 3 років).
Розмір заробітної плати для іноземних ІТ-професіоналів може бути на рівні мінімальної заробітної плати на місяць (ч. 4 ст. 42-1 ЗУ «Про зайнятість населення»), станом на сьогодні це 6 тис. грн. Для прикладу, іншим категоріям іноземців у загальному порядку роботодавець зобов'язаний виплачувати щомісяця зарплатню розміром не менше 10 мінімальних заробітних плат (не менше 60 тис. грн), а строк дії дозволу на працевлаштування не може перевищувати року. Тут важливо знати, що правомірно скористатися вище вказаними пільговими умовами для ІТ-професіоналів можна, якщо роботодавець має зареє стрований основний вид економічної діяльності 62.01 «Комп'ютерне програмування».
Крім ІТ-професіоналів, закон передбачає інші особливі категорії іноземців, які мають зазначені вище привілеї, зокрема:
• іноземні високооплачувані професіонали;
• засновники, учасники або бенефіціари (контролери) юридичної особи, створеної в Україні;
• випускники університетів, що входять до першої сотні у світових рейтингах університетів відповідно до переліку, визначеного Кабінетом міністрів України;
• іноземні працівники творчих професій.
Як засновник, учасник чи контролер юридичної особи, іноземець може отримати дозвіл на працевлаштування на будь-яку посаду у своїй компанії. Окрім цього, він може отримати дозвіл на працевлаштування на 3 роки та платити сам собі мінімальну заробітну плату, що становить 6 тис. грн на місяць.
Відповідно до ч. 1 ст. 42-2 ЗУ «Про зайнятість населення», для отримання дозволу на працевлаштування необхідні такі документи:
• заява;
• нотаріальний переклад паспорта іноземця на українську мову;
• кольорова фотокартка іноземця розміром 3,5х4,5 см;
• копія проєкту трудового договору (контракту) з іноземцем, посвідчена роботодавцем.
Відповідно до ч. 1 ст. 42-6 ЗУ «Про зайнятість населення», строк розгляду заяви про отримання роботодавцем дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства становить до 7 робочих днів.
Особливі умови для перебування та в'їзду
Варто відзначити, що за постановою КМУ № 1302 «Деякі питання перебування в Україні громадян Республіки Білорусь» від 23 грудня 2020 р. зазначеним громадянам можна перебувати на території України не більше 180 днів упродовж 365 днів. Для інших іноземців діє постій не правило перебування на території України: 90 днів упродовж 365 днів або інший строк, передбачений візою для візових країн. Для громадян з повним безвізовим порядком в'їзду в Україну (громадяни Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Молдови та Узбекистану), які законно перебувають на території України та в яких з'явилися або змінилися підстави для оформлення посвідки на тимчасове проживання, можуть не перетинати державний кордон для подачі документів на отримання посвідки на тимчасове проживання. Таке право для зазначеної категорії громадян передбачене п. 32-1 постанови КМУ № 322 «Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання» від 25 квітня 2018 р. (далі — Постанова). Втім, таким правом не можуть скористатися громадяни Російської Федерації, хоча вони можуть в'їжджати в Україну в безвізовому режимі. Їм необхідно в'їжджати в Україну вже з підставами або повторно перетинати кордон, якщо в них ці підстави з'явилися чи змінилися під час перебування в Україні.
Громадянам інших держав для отримання посвідки на тимчасове проживання необхідно отримувати візу типу D, в якій повинна бути зазначена мета поїздки.
Посвідка на тимчасове проживання: які документи необхідні
Для отримання посвідки на проживання іноземець повинен мати відповідні підстави. Для іноземних ІТ-професіоналів та громадян інших країн, які хочуть працювати в Україні, це дозвіл на працевлаштування (пп. 1 п. 33 Постанови). Для іноземних бізнесменів існують два шляхи отримання посвідки на тимчасове проживання:
1) на підставі пп. 1 п. 33 Постанови, тобто дозволу на праце влаштування;
2) на підставі пп. 9 п. 33 Постанови — по факту реєстрації власної юридичної особи в Україні за умови, що частка власності іноземця в статутному капіталі становить не менше 100 тис. євро за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком на дату внесення іноземної інвестиції.
Більшість іноземців, які планують займатися бізнесом в Україні, обирають варіант з дозволом на працевлаштування. Не всі можуть дозволити собі інвестувати в Україну відразу 100 тис. євро та підтвердити цю інвестицію документально. Детальніше з документами, які можуть підтверджувати інвестицію, можна ознайомитись у пп. 9 п. 33 Постанови. Іноземці часто реєструють власні компанії з набагато меншим статутним капіталом, а потім працевлаштовуються у власній компанії директором на підставі дозволу на працевлаштування чи обирають іншу посаду. Такий варіант на початковому етапі дозволяє без зайвих документальних підтверджень швидко отримати посвідку на тимчасове проживання та розпочати роботу в Україні.
Окрім дозволу на праце влаштування чи документів, які підтверджують інвестицію в Україну, іноземці, відповідно до п. 32 Постанови, повинні мати:
• паспортний документ іноземця з дійсною візою типу D-04 для отримання посвідки на підставі дозволу на працевлаштування або візою типу D-12 для отримання посвідки на підставі участі засновником (бенефіціарним власником) юридичної особи (інвестиція). Громадянам Білорусі, Азербайджану, Російської Федерації, Вірменії, Грузії, Молдови та Узбекистану не потрібно отримувати візу в Україну — їм досить мати тільки паспортний документ з відміткою про перетин кордону;
• щонайменше 15 робочих днів до закінчення строку перебування в Україні;
• нотаріальний переклад паспорта іноземця на українську мову;
• дійсний поліс медичного страхування на весь строк дії посвідки на тимчасове проживання;
• документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.
Оформлення посвідки, відповідно до п. 9 Постанови, здійснюється територіальними органами чи підрозділами ДМС. Строк оформлення — до 15 робочих днів (п. 5 Постанови).
Відмови Державної міграційної служби та судова практика
Державна міграцій на служба України найчастіше відмовляє в отриманні посвідки на тимчасове проживання на підставі пп. 3 п. 61 Постанови, а саме через те, що дані, отримані з баз даних реєстру та картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію. Наприклад, іноземець у заяві-анкеті на отримання посвідки на тимчасове проживання вказав адресу проживання, яка підпадає під так звану «адресу масової реєстрації». Це найпоширеніша підстава для відмови в отриманні посвідки на проживання. Навіть якщо іноземець якимось чином отримав посвідку на тимчасове проживання за «адресою масової реєстрації», немає жодних гарантій, що її згодом не скасують. У такому випадку органи ДМС керуються пп. 9 п. 63 Постанови: встановлено факт подання іноземцем завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів.
Зазначена позиція Державної міграційної служби України є неоднозначною, адже ст. 6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» говорить, що реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі, якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Тобто фактично закон констатує правомірність мати не одну адресу проживання.
Такої ж думки дотримується Житомирський окружний адміністративний суд у справі № 0640/4470/18. Ще одне судове рішення на користь іноземця було прийняте Сьомим апеляційним адміністративним судом у справі № 240/11833/19. Суть спору полягала в тому, що управління ДМС у Житомирській області скасувало вже видану посвідку на тимчасове проживання іноземцю на підставі п. 1 ст. 63 Постанови. Орган ДМС зазначив, що іноземець надав під час подачі документів на оформлення посвідки на тимчасове проживання інформацію про адресу будинку, «яка непридатна для проживання та жодна особа там фактично не проживає». Однак суд першої інстанції задовольнив позов іноземця про скасування зазначеного рішення ДМС. Верховний Суд залишив апеляційну скаргу управління ДМС у Житомирській області без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.
Ще один приклад позиції суду в інтересах іноземця — рішення Шостого апеляційного адміністративного суду в справі № 640/19181/18. Суть справи полягала в тому, що орган ДМС відмовив у продовженні (обміні) посвідки на тимчасове проживання на підставі пп. 7 п. 61 Постанови. Цей пункт дозволяє органам ДМС відмовляти іноземцю в продовженні (обміні) посвідки на тимчасове проживання, якщо від правоохоронних чи інших органів надійшла інформація, що дії іноземця загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, або іноземець вчинив злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, або розшукується у зв'язку з вчиненням діяння, що визнається тяжким злочином.
У цій справі підставою для відмови іноземцю в продовженні (обміні) посвідки на тимчасове проживання стала інформація про те, що раніше він притягався до відповідальності, передбаченої ст. 122 та 124 КУпАП, а також про наявне кримінальне провадження, передбачене ч. 2 ст. 296 КК України. Однак через недотримання органами ДМС адміністративної процедури Шостий апеляційний адміністративний суд зобов'язав центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби в Києві та Київській області повторно розглянути надані іноземцем документи та прийняти рішення про оформлення (видачу) іноземцю посвідки на тимчасове проживання.
Секрет успішної міграції в Україну
Наведена позитивна для іноземців судова практика свідчить про необхідність консультацій з досвідченими в міграцій них питаннях юристами. Це дасть змогу зекономити час, а також отримати всі необхідні документи в строк. Неправильна підготовка документів може коштувати вам грошей і безцінного часу, який буде витрачено на повторні перетини кордону. Адже міграція бізнесу та спеціалістів в Україну все-таки має цілу низку переваг:
1) ІТ-спеціалісти можуть отримувати мінімальну заробітну плату на рівні з громадянами України (6 тис. грн). Водночас деяким іншим категоріям іноземців необхідно виплачувати не менше 10 мінімальних заробітних плат на місяць (від 60 тис. грн);
2) іноземець має можливість зареєструвати в Україні власну компанію і займати посаду її директора. У такому випадку він може виплачувати собі мінімальну заробітну плату в розмірі від 6 тис. грн;
3) привілеї для громадян певних країн у вигляді звільнення від отримання візи в Україну (Білорусь, Азербайджан, Вірменія, Грузія, Молдова та Узбекистан) та відсутності необхідності перетину кордону для подачі документів на посвідку на тимчасове проживання;
4) прозора процедура отримання всіх документів для законного перебування в Україні;
5) позитивні судові рішення на користь іноземців у процесах в міграційних питаннях.