Питання довгострокових газових контрактів та їхніх основних елементів, зокрема положення «бери або плати», зараз широко обговорюються юристами та політиками в цілому світі. Довгострокові контракти вже декілька десятиліть відіграють провідну роль на світовому ринку природного газу, гарантуючи стабільний попит, гарантовану оплату та мінімізуючи ризики збуту для головних світових експортерів газу та забезпечуючи стабільні обсяги постачання для великих споживачів. Разом з тим ці положення визначають чіткі зобов’язання для сторін: встановлений об’єм газу має бути оплачений покупцем у будь-якому випадку, попри те, чи був він відібраний, чи ні, а постачальник газу зобов’язаний забезпечити наявність зафіксованого у контракті максимального об’єму газу.
Загальновживана назва цього положення «бери або плати» не зовсім точно відображає його головну сутність. Правильніше було б вживати термін «бери і плати або просто плати», оскільки обов’язок платити присутній в обох випадках.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
При укладенні зовнішньоекономічних контрактів поширення набула практика обирання англійського або шведського права як права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин і визначення прав та обов’язків сторін. Однак саме в англійському праві в останні шість років питання контрактів з положенням «бери або плати» стало предметом судового розгляду, активного дослідження і обговорення юристами. Ініціатором цього виступив суддя Високого суду Англії та Уельсу та Голова Центрального арбітражного комітету Сер Майкл Джон Бартон, який розглядав справи M&J Polymers Ltd. v Imerys Menerals Ltd у 2008 році та E-Nik Ltd v Department for Communities and Local Government у 2012 році, створивши несподіваний прецедент. У своїх рішеннях суддя Бартон зауважив, що контрактні положення «бери або плати» можуть бути визнані судом такими, що не мають юридичної сили.
Щоб зрозуміти, чому в Англії сталася така неординарна подія для світового контрактного права, необхідно згадати про одну важливу рису англійського права. Англійське право виступає проти застосування штрафних санкцій; засоби ж цивільно-правової відповідальності можуть мати лише компенсаційний характер; забезпечувати поновлення порушених прав кредитора шляхом відшкодування завданих збитків і жодним чином не повинні переслідувати мету покарання або погрози. Традиційно англійські суди приділяють велику увагу тлумаченню умов контрактів і розмежовують умови про штрафні санкції (penalty) та умови про відшкодування попередньо вирахуваних сум збитків на випадок порушення контрактних зобов’язань(genuine pre-estimate of damage).