Питання застосовного права в міжнародному комерційному арбітражі є одним з найскладніших. Якщо звичайні державні суди в переважній більшості випадків вирішують справи на підставі власного права – lex fori, а в деяких випадках користуються правом, обраним сторонами, або колізійними нормами, то арбітражний трибунал, бажаючи забезпечити міжнародну чинність (international currency) його рішення, повинен взяти до уваги досить велику кількість правових систем, що можуть мати значення для справи.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Англійські прецеденти M&J Polymers та E-Nik Ltd ґрунтуються на дуже специфічному положенні саме англійського права – забороні неустойки, яке рідко (якщо взагалі) зустрічається в інших правових системах. У зв’язку з цим зазначені справи мають найбільше значення для спору за контрактом, що регулюється саме англійським правом, і навряд чи можуть бути авторитетними для вирішення справи, де англійське право як таке не застосовне.
Однак ці справи можуть мати також певне побічне значення для трибуналу. По-перше, якщо справа розглядатиметься у Великій Британії, найважливіші норми місцевого права можуть впливати на рішення арбітражу, який зацікавлений у чинності рішення відповідно до lex arbitri. (Звичайно, залишається відкритим питання, чи правило про заборону неустойки належить до таких найважливіших норм).
По-друге, якщо арбітраж проводиться у місці іншому, ніж Велика Британія, заборона неустойки та її тлумачення англійським судом потенційно могли б вважатися так званим mandatory rule, тобто обов’язковою нормою високої важливості, ігнорування якої могло б вплинути на чинність рішення. Антимонопольне законодавство є класичним прикладом такого mandatory rule по обидва боки океану. Так, у 1999 році у справі C-126/97, Eco Swiss China Time Ltd and Benetton International NV, Європейський суд справедливості (ECJ) постановив, що антимонопольні положення європейського права становлять частину публічного порядку ЄС, а тому мають застосовуватися в арбітражах на території ЄС.