Міжнаціональні шлюби в Україні набувають дедалі більшого поширення. Чимало українців подорожують, виїжджають за кордон, зав’язують нові стосунки, створюють сім’ї. Втім, як свідчить практика, саме ця категорія шлюбів відрізняється своєю нетривалістю. Причини різні: від відсутності елементарної культури міжнаціональних відносин до банальних розбіжностей у характерах, але наслідок один – розлучення. І якщо бездітним парам вдається пройти цей процес майже безболісно, то подружжя, що має дітей, зіштовхується з масою проблем. Найвагоміша з них – визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів на них. У всьому світі цей процес супроводжується згідно з нормами Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання від 23.11.2007 р. (далі – Конвенція). І хоча Україна долучилася до Конвенції у 2013 р., на сьогодні досі не розроблено та не затверджено чіткої інструкції щодо її застосування, тому на практиці виникають значні труднощі у можливості застосування саме такого механізму захисту в питаннях стягнення аліментів.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Коли буде Порядок?
До 2013 р. в Україні діяла Конвенція Організації Об'єднаних Націй про стягнення аліментів за кордоном від 20.06.1956 р. Ця Конвенція містила чимало механізмів, що давали можливість заявникам звертатися за визнанням і виконанням рішення, яке було винесено в Україні, про стягнення аліментів за кордоном, та іноземцям звертатися в Україну за отриманням рішення про стягнення аліментів в Україні або про визнання та виконання іноземного рішення про стягнення аліментів в Україні. Однак, за словами експертів, документ 1956 р. мав низку недоліків. Зокрема, Конвенція 1956 р. не покривала всі сфери та всі види утримання. З цієї причини на міжнародній Гаазькій конференції була створена робоча група, яка розробила Гаазьку Конвенцію 2007 р.
За словами заступника начальника управління міжнародної правової допомоги у цивільних справах Міністерства юстиції України Тетяни Рябець, Конвенція 2007 р. є дійсною тільки для країн-учасниць ЄС, всі інші країни, які не є учасницями, користуються Конвенцією 1956 р. «Але якщо для Конвенції 1956 р. у нас вже затверджена інструкція, то наразі для Конвенції 2007 р. ми розробили лише порядок виконання Конвенції в Україні, який буде затверджено Кабінетом міністрів України. Але сьогодні він знаходиться на погодженні в структурних підрозділах Міністерства юстиції, потім будемо подавати на погодження до фіскальної служби, Мінсоцполітики, Міністерства державної міграційної служби», – розповідає пані Рябець.
Тільки тверда грошова сума!
Насамперед, Конвенція забезпечує ефективне міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, через створення всеосяжної системи співробітництва між органами договірних держав. Заява подається через центральний орган держави, в якій проживає заявник, до центрального органу запитуваної держави. Центральні органи співпрацюють між собою, шукають шляхи вирішення труднощів, які виникають під час застосування документу, передають та отримують відповідні заяви, ініціюють або сприяють порушенню провадження стосовно таких заяв.
Усі заяви про стягнення аліментів, як мінімум, повинні містити:
- виклад суті заяви або заяв;
- ім'я та контактну інформацію, у тому числі адресу й дату народження заявника;
- ім'я та, якщо відомо, адресу й дату народження відповідача;
- підстави, на яких ґрунтується заява;
- ім'я та контактну інформацію особи або підрозділу центрального органу запитуючої держави, які відповідальні за опрацювання заяви.
При цьому варто зазначити, що в заявах про стягнення аліментів має фігурувати виключно тверда грошова сума. «Якщо ви готуєте документи, позовні заяви до нашого суду або до суду іноземної держави, необхідно зазначати розмір аліментів тільки у твердій грошовій сумі. Виходить дуже велика проблема, коли винесено рішення на території України з сумами 1/3, 1/4. Деякі країни (наприклад, Італія) зовсім не хочуть розглядати заяви, вони повертають документи й усе це затягується на 5 років. І хоча обидві Конвенції передбачають як можливість звернення з клопотанням про визнання та виконання, так і з заявою про стягнення аліментів, але як ми бачимо з практики, вимагають лише судове рішення, винесене на території України, де має бути тверда грошова сума», – констатує Тетяна Рябець.
Тільки до 18 років!
Центральний орган запитуючої держави, пересвідчившись, що заява відповідає вимогам Конвенції, передає заяву від імені та за згодою заявника до центрального органу запитуваної держави. Запитуючий і запитуваний центральні органи інформують один одного про особу чи підрозділ, які відповідальні за конкретну справу, просування справи та надають вчасні відповіді на запити. При цьому запитуваний центральний орган може відмовити в опрацюванні заяви, лише якщо є очевидним, що вимоги Конвенції не виконано. У такому разі цей центральний орган невідкладно інформує запитуючий центральний орган про причини відмови.
В Україні таким центральним органом є Міністерство юстиції. Однак варто зазначити, що це орган, який лише передає документи та контролює перебіг справи, але при цьому не перевіряє та не розглядає їх. «Документи розглядаються дуже довго, буває рік чи два. Станом на сьогодні до Мін’юсту вже надійшла 21 заява і клопотання, а з України ми направили вже 12 клопотань, на підставі Конвенції 2007 р. Найбільше ми направляємо заяв про стягнення аліментів до Німеччини та Італії. Ми приймаємо лише ті клопотання і заяви, що стосуються стягнення аліментів на дітей до 18 років. Такі документи надсилаються через центральні органи. Надалі заявники звертаються безпосередньо до центрального органу іноземної держави, а не через Міністерство юстиції», – резюмувала пані Рябець. Разом з тим експерт висловлює сподівання, що найближчим часом Інструкція і Порядок до Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання від 23.11.2007 р. таки буде прийнято й представлено, оскільки з кожним днем звернень до відомства стає дедалі більше.
Коментарі
Тетяна Рябець, заступник начальника управління міжнародної правової допомоги у цивільних справах Міністерства юстиції України
Деякі країни навіть і сьогодні приймають документи на підставі Конвенції 1956 р. Не всі ще знають, що діє Конвенція 2007 р. Якщо людина оформила документи, зробила переклад, то ми не повертаємо документи та направляємо до центральних органів іноземних держав. А от коли центральні органи іноземної держави відмовляються приймати, то ми вже повертаємо і роз’яснюємо. Наприклад, Німеччина та Італія приймають заяви відповідно до Конвенції 1956 р., а от Польща і Чехія посилаються виключно на Конвенцію 2007 р. Якщо між країною, до якої ми будемо направляти клопотання, є двосторонній договір, то все-таки краще оформляти заяву на підставі такого договору, тому що заяви-клопотання іноді розглядаються півроку-рік, а буває й три роки. Наприклад, на території Ізраїлю, починаючи з 2007 р., у нас було задоволено лише одне рішення щодо одного клопотання (задоволено зовсім нещодавно, дитина вже досягла повноліття).
Ірина Мороз, заступник голови Комітету АПУ з цивільного, сімейного та спадкового права, партнер AGA Partners
Основні відмінності між Нью-йоркською Конвенцією 1956 р. і Конвенцією 2007 р. полягають у тому, що остання надає більш широкий спектр механізму захисту. По-перше, вона стосується можливості стягнення аліментів не лише на дітей, а й на одного з подружжя. Звичайно, питання полягає у тому, що не всі держави сертифікації Конвенції прийняли умови про стягнення аліментів на одного з подружжя. Зокрема, Україна, коли ратифікувала Конвенцію, обмежила можливість стягнення аліментів на другого з подружжя. Але є низка країн, які все-таки застосовують цю норму, і дійсно другий з подружжя може звертатися за Конвенцією про стягнення аліментів. Друга особливість, яка значно полегшує механізм стягнення аліментів, – надання дуже широкого спектру дій для центральних органів. З метою, насамперед, місцезнаходження боржника, попереднього розшуку його активів та перевірки його фінансового стану. Це дає можливість заявникові самому не докладати зусиль для того, щоб з’ясувати, який фінансовий стан іншої сторони, а просто шляхом звернення до центрального органу іншої країни отримати певну інформацію з цього приводу. Крім того, важливим нововведенням є можливість при подачі заяви про стягнення аліментів одночасно подавати заяву про встановлення батьківства за кордоном. Це значно полегшує процедуру, адже дуже часто, особливо у шлюбах між іноземцями, батько, наприклад, відмовляється визнати своє батьківство. Матері, щоб стягнути аліменти, необхідно спершу встановити та визнати батьківство, а потім подавати заяву про стягнення аліментів.