Ми не можемо ігнорувати той факт, що під час карантину всі родини залишилися замкнені за дверима своїх квартир та будинків. На жаль, не всі сім'ї переживуть таку щільну ізоляцію наодинці зі своїми рідними й близькими. Це не говорить про те, що лише через коронавірус всі сім'ї почнуть розлучатися. Можливо, прислів'я «рветься там, де тонко» буде найактуальнішим після закінчення карантину.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Як ми бачимо, наразі в Китаї вже почався бум розлучень. Якщо говорити про їхні тенденції, можливо, влітку кількість шлюбно-розлучних процесів збільшиться. Не можу сказати, що юристи-сімейники потирають руки. Адже ми розуміємо, що окрім карантину в Україні розпочалась затяжна фінансова криза, а це точно означатиме, що не лише юристи з сімейного права займатимуться розлученнями. Звісно, в цьому я бачу першу небезпеку, яка буде пов'язана з тим, що якісне надання юридичних послуг у сфері сімейних конфліктів та шлюбно-розлучних процесів суттєво знизиться. Також я не передбачаю значної кількості розлучень, оскільки у нас тенденція з розлучень і так щороку збільшується, але велика кількість сімей після карантину точно перестануть проживати разом. Адже спільне перебування 24 години на добу може призвести до того, що одні сім'ї будуть зміцнюватися, а інші зрозуміють, що їм не судилося бути разом.
Як на мене, питання розлучень після ізоляції буде пов'язане лише з тим, що карантин призведе до того, що загостряться старі рани, проблеми та невирішені конфлікти. Адже ми не виходимо на вулицю, діти не відвідують школу, батьки не працюють, а отже, більше часу для того, щоб бути незадоволеним не тільки собою, але й своїми домочадцями. Саме тому рівень сімейних конфліктів і домашнього насильства під час карантину зріс, але українці, як і раніше, не завжди готові повідомляти поліцію та відповідні служби про те, що відбувається за зачиненими дверима. Хтось вийде з карантину з народженням первістка, а дехто з побоями. Хтось просто його пересидить, перетерпить, підготується і зрозуміє, що рішення про розлучення, яке відкладалося протягом тривалого часу, сьогодні є достатньо актуальним. Це не тільки пандемія та криза, але й хороша можливість переосмислити своє життя та піти іншим шляхом. Тому саме ці чинники впливатимуть на те, що відбуватиметься в сімейному праві в майбутньому.
Перша теза, яку я озвучила — це якісне надання юридичних послуг не сімейними адвокатами та юристами в розумінні «ти ж юрист», коли до знайомих, які не практикують в нашій сфері, звертатимуться із запитом рідні, товариші й близькі. Достатньо часто юристи в пошуках заробітку (в цьому немає нічого поганого) у фінансову кризу не зможуть собі дозволити відмовитися від супроводу справи. Я не хочу закликати непрофільних юристів не брати кейси або передавати їх своїм колегам. Це все на їхній розсуд. Однак думаю, що кожен відповідальний фахівець насправді повинен розібратися в тій справі, за яку він береться. Я з повагою ставлюся до колег і закликаю, якщо ви планує супроводжувати сімейну справу, то принаймні зважте свої сили та відповідально до неї поставтеся. Адже сімейне право — це право душі, право на щастя, на щасливу долю для себе та своїх дітей після розлучення. Від майстерності та професіоналізму адвоката, який супроводжує сімейний спір, залежить, з чим та як швидко вийде конкретна людина зі шлюбно-розлучного процесу.
Також я вважаю, що високий попит матимуть переговорні процеси. На щастя, для мене це хороша новина, оскільки наша компанія вже давно достатньо успішно практикує у сфері сімейних переговорів. Ми маємо позитивну практику, у нас багато успішних кейсів, ми вивчали переговорні практики та пройшли навчання з медіації. Вважаємо, що через кризу, підвищення рівня негативу й тиску, які зараз відбуваються, через світову кризу і пандемію люди будуть більш лояльними до того, щоб не розпочинати затяжні сімейні тяжби, а також більше цінуватимуть свої кошти й час, не захочуть сперечатися та доводити свою правоту в сімейних конфліктах у залі суду.
Варто значити, що збільшення кількості переговорних процесів відбуватиметься ще й через те, що багато людей в період пандемії почали цінувати якість свого життя, усіх тих, хто біля нас знаходяться, чим ми займаємося, як плануємо наш час та майбутнє, тому багато людей зрозуміють, що з'ясування стосунків у судах — це не найкращий варіант для вирішення конфлікту. Це не говорить про те, що комусь на когось буде легше вплинути або адвокату-сімейнику доведеться менше докладати зусиль, щоб дійти до конкретного результату.
Я переконана в тому, що кількість угод про поділ майна подружжя, договорів, які стосуються визначення місця проживання дітей та умов їх утримання, зросте до кінця року. В цьому нам також допомагатимуть нотаріуси, які обов'язково мають реєструвати такі договори.
Окрім того, слід зауважити, що сімейне право в будь-якому випадку (як до пандемії, так і після неї) розвиватиметься відповідно до тенденцій, які відбуваються в суспільстві. Українці хоча досі мають дещо радянський підхід до вирішення сімейних конфліктів, але намагаються рухатися за західними тенденціями. Однозначно, я передбачаю, що збільшиться кількість укладання шлюбних договорів, адже деякі сектори бізнесу не витримають кризу, прибутки знизяться, постануть проблеми, пов'язані з виконанням боргових зобов'язань. Безперечно, це позначиться на сім'ях, які є власниками бізнесу. Якщо родина колись була заможною, через появу фінансових проблем сімейний добробут може похитнутися, а на цьому підґрунті виникатимуть сімейні конфлікти, які призведуть до розлучення. Адже однією з причин розлучення є збільшення фінансового успіху або його погіршення.
Сімейні конфлікти відбуватимуться як у тих секторах бізнесу, в яких фінансова криза буде більш відчутною, так і в тих секторах бізнесу, де хтось з подружжя за декілька місяців стане фінансово успішним. Тоді постане питання про розмежування фінансових потоків і розподіл майна. Тут на допомогу прийдуть шлюбні договори. Наша компанія сьогодні завершує довготривалий процес напрацювання фірмового шлюбного договору і зовсім скоро його презентує на сайті компанії. Всі охочі матимуть можливість його придбати разом з інструкцією.
Варто повернутися до популярної теми домашнього насильства. Як я вже зазначала, нашому суспільству притаманна терпимість. На жаль, у нас досконало ще не працюють відповідні органи: ювенальна превенція, підрозділ «Поліна», патрульна поліція, яка приїздить на виклики за коротким номером 102. Також є проблеми з доведенням факту насильства в сім'ї, з кримінальною відповідальністю за вчинення таких протиправних дій взагалі та й загалом з доведенням будь-якого злочину, вчиненого в родинному колі. Велика проблема полягає в отриманні вироку або ухвали, яка могла б захистити жертву домашнього насильства. Проте це не означає, що потрібно мовчати та не повідомляти відповідні органи про вчинення протиправних дій. Обов'язково потрібно повідомляти державні установи про насильство, а саме викликати поліцію для складання протоколу, надсилати заяви. Звісно, в період пандемії деякі органи паралізовані у виконанні своїх обов'язків, але все ж таки приховувати тиранію — це не вихід із ситуації. Потрібно бути готовим до захисту. Як показує практика й досвід, справи, які стосуються вчинення домашнього насильства, складно довести. Однак все можливо, якщо не опускати руки, мати сили боротися до кінця та долати це негативне явище, яке роз'їдає родину й суспільство.
Існує певний порядок, що передбачає дії особи, яка усвідомила, що в її сім'ї відбувається домашнє насильство. У такому випадку необхідно заручитися не тільки допомогою сімейного адвоката, але й психолога, адже не завжди жертва домашнього насильства здатна самотужки подолати цю проблему, в яку вона потрапила з певних причин.
Окремим питанням під час пандемії, яке стосується сімейного права, є захист прав дітей. Діти не так часто скаржаться на своїх батьків, не завжди можуть усвідомлювати, що з ними відбувається. Звісно, ми можемо говорити лише про те, що немає статистики, але я переконана, що в багатьох родинах під час карантину є труднощі з навчанням дітей, чим вони займаються у вільний від навчання час, проблеми у спілкуванні між батьками й дітьми. Ми не знаємо, які саме «важелі» впливу мають батьки на своїх дітей. Це може бути фізичне або психологічне насильство. На жаль, існують навіть випадки сексуального насильства. Однак ми повинні розуміти, кожна людина відповідальна і свідомо вчиняє певні дії. Рідні, близькі, сусіди або люди, які через навчальний процес чи інші життєві обставини стали свідками незаконних вчинків та розуміють, що права дитини порушуються, повинні зробити крок у бік захисту і повідомити поліцію, ювенальну превенцію, органи опіки та піклування про те, що в конкретній родині відбувається знущання над дитиною. Тільки тоді, коли ці звернення будуть масовими, ми зможемо гарантувати дітям, які проживають в Україні, захист прав відповідно до міжнародних конвенцій.
Звісно, я також передбачаю, що сімейне право буде не тільки обтяжене шлюбно-розлучними процесами та домашнім насильством, але й ті пари, які познайомилися або почали проживати під час карантину, зможуть зареєструвати свій шлюб пізніше і відсвяткувати весілля. Я знаю людей, які не змогли вчасно побратися. Дехто був змушений скасувати свято. Водночас будуть й ті, хто пересидить карантин з позитивними змінами та в новій родині відсвяткує його завершення. В будь-якому випадку, поки пандемія не завершиться, я вважаю, що є достатньо сил, часу та ресурсів, для того щоб присвятити цей час не сімейним конфліктам, не боротьбі, не спробам когось змінити, а сконцентруватися на розвитку, позитивних думках, об'єднанні родини навколо спільних інтересів.
Звісно, ми всі чекаємо, що ізоляція скоро закінчиться, що ми зможемо вийти на вулицю, поїхати до своїх офісів попрацювати, подихати свіжим повітрям у парках. Сподіваємося, що родини, які все ж таки не переживуть період карантину, знайдуть в собі сили, щоб порозумітися та не влаштовувати сімейних війн, а цивілізовано поставлять крапку в подружньому житті.