Не секрет, що Україна є достатньо привабливою для іноземних виробників з позиції доступності робочої сили. З огляду на зазначене, міжнародні компанії розглядають можливість організації безпосереднього виробництва продукції на рівні дочірньої компанії в Україні. Якщо для такого виробництва необхідна іноземна сировина, яка буде надана іноземними компаніями групи, а готову продукцію планується реалізовувати також через такі компанії, постає питання про те, яким чином доцільніше побудувати модель ввозу сировини в Україну та вивозу готової продукції.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
В цьому контексті актуальними є дві моделі, які ми розглянемо та порівняємо нижче, а саме: переробка сировини нерезидента на давальницьких умовах на території України або закупівля у нерезидента сировини та наступний продаж (експорт) готової продукції пов'язаним нерезидентам.
Оформлення договірних взаємовідносин
Переробка сировини нерезидента здійснюється на підставі договору про переробку давальницької сировини, який за своєю суттю є договором підряду (договором про виконання робіт). Предметом такого договору буде зобов'язання виконавця (української компанії) переробити давальницьку сировину замовника-нерезидента та виготовити з неї певну готову продукцію згідно з технологічною схемою переробки. Відповідно, замовник за таким договором зобов'язується прийняти готову продукцію та оплатити виконавцю вартість робіт щодо переробки сировини та виготовлення готової продукції.