Інтерес до теми викликали положення Угоди про вільну торгівлю між Урядом України та Урядом Турецької Республіки у частині правових зобов’язань держав та їх наслідки для сторін. Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини.
Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! У статті проаналізовано в історичній ретроспективі Протокол про встановлення дипломатичних відносин між Україною і Турецькою Республікою. Також проаналізовано Рамкову угоду між Урядом України та Урядом Турецької Республіки про співробітництво в сфері високих технологій, авіаційній та космічній галузях її вплив на Угоду про вільну торгівлю та формування. Аналіз цієї Рамкової угоди здійснено через призму визначених правових зобов’язань держав, зокрема, досліджено правові зобов’язання України у частині надання пільг та преференцій турецьким компаніям. Окрім того, досліджено Меморандум про взаєморозуміння щодо Угоди про вільну торгівлю між Урядом України та Урядом Турецької Республіки та двосторонньої торгівлі між Урядом України та Урядом Турецької Республіки. Зокрема, проаналізовано положення Меморандуму в частині запропонованих правових механізмів захисту ринку збуту сільськогосподарської продукції. Зміст Угоди про вільну торгівлю між Урядом України та Урядом Турецької Республіки було проаналізовано з урахуванням положень Угоди про сільське господарство Світової організації торгівлі. Погляд в історію Відповідно до ст. 18 Конституції України зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права. Співробітництво між незалежною Україною та Турецькою Республікою, у розумінні норм міжнародного права, почалося із підписання Протоколу про встановлення дипломатичних відносин 3 лютого 1992 року. Цим Протоколом Україна і Турецька Республіка вирішили встановити дипломатичні відносини з дати підписання цього Протоколу відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року і обмінятися дипломатичними представництвами на рівні посольств. На виконання домовленостей, встановлених цим Протоколом, 3 квітня 1992 року в Києві було відкрите Посольство Туреччини, а 3 січня 1993 року в Анкарі розпочало роботу Посольство України. Наразі на території Туреччини діють також Генеральне консульство України у Стамбулі та Консульство України в Анталії. Отже, Україна та Турецька Республіка обрали шлях дипломатичного співробітництва, подальший розвиток відносин між державами потребує правового аналізу підписаних двосторонніх угод між державами. Що отримує Україна? Рівно через 20 років після підписання Протоколу на підтвердження задекларованих раніше державами намірів розвивати взаємні відносини в політичній, економічній, культурній та інших галузях 3 лютого 2022 року було підписано ряд угод: 1) Рамкова угода між Урядом України та Урядом Турецької Республіки про співробітництво в сфері високих технологій, авіаційній та космічній галузях. Ця Угода була ратифікована Україною 13 грудня 2022 року, та набрала чинності для України 23 січня 2023 року. Статтею 9 Конституції України визначено, що міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. У зв’язку з цим, важливим є дослідити, які правові зобов’язання за наслідком ратифікованої Угоди встановлені для України перед Турецькою Республікою. Зазначеною Угодою для держави України передбачені певні зобов’язання, а саме ст. 1 метою підписання Угоди визначено — покращення інвестиційного клімату для турецьких компаній в сфері високих технологій, авіаційній та космічній галузі. Зокрема, Угодою передбачено, що держава Україна має забезпечити досить привабливі пільги (до 01.01.2035 р.) для турецьких компаній, які будуть реалізовувати свої приватні інвестиції у визначених секторах економіки: звільнення від сплати будь-яких митних платежів при ввезенні товарів або обладнання для реалізації інвестиційного проекту на території України; звільнення від сплати податків на землю, на якій буде здійснюватися реалізація інвестиційного проекту; звільнення інвестора від сплати податку на прибуток протягом десяти років; видача посвідок на тимчасове проживання усім іноземним працівникам, які будуть залучені до реалізації інвестиційного проекту; видача дозволів на працевлаштування; зобов’язання України у сприянні видачі дозвільних та ліцензійних документів; позаконкурсне надання турецьким компаніям в постійне користування земельних ділянок із фонду Міністерства оборони України для реалізації інвестиційних проектів на 49 років; дозволено на земельних ділянках із фонду Міністерства оборони України здійснювати будівництво; зобов’язання України не націоналізувати проєкти та не реквізувати їх; у випадку націоналізації або реквізиції — здійснити швидку, ефективну та адекватну компенсацію; виплата ринкової експропріації, у випадку націоналізації або реквізиції; також, Україна зобов’язалася забезпечувати антикорупційні заходи. Тобто ми можемо дійти висновку, що Україна в сфері авіаційної та космічної галузі обрала одним із стратегічних партнерів Турецьку Республіку, про що свідчать взяти на себе Україною зобов’язання забезпечити для турецьких компаній свою діяльність на території нашої держави на пільгових та привабливих умовах. Справедливим буде зазначати, що Угода не встановлює лише для України правові зобов’язання, в запланованому Угодою співробітництві очевидні вигоди для обох країн. З одного боку Турецька Республіка отримає новий ринок для збуту своєї продукції, а Україна досвід, технології, нові робочі місця, податки та збори (ПДВ, ЄСВ, імпортні збори у разі експорту продукції з території України та ін.), підприємства що генерують додану вартість для всієї економіки. 2) Угода про вільну торгівлю між урядом України та урядом Турецької Республіки. Ця Угода не є ратифікованою зі сторони України, однак 23 жовтня 2023 року держави вчинили Меморандум про взаєморозуміння щодо Угоди про вільну торгівлю між Урядом України та Урядом Турецької Республіки та двосторонньої торгівлі між Урядом України та Урядом Турецької Республіки. Цей Меморандум потребує докладнішого розкриття змісту. Зокрема, Меморандумом держави визначили, що: сторони бажають досягти мети обсягу двосторонньої торгівлі в 10 мільярдів доларів; після ратифікації Угоди Туреччина перегляне позитивно тарифний запит України щодо збільшення тарифних квот на певну сільськогосподарську продукцію, як це передбачено ст. IX.10 (Перегляд Угоди) Угоди; сторони погодилися створити Робочу групу по зерну для обговорення глобальної та двосторонньої торгівлі та ринку зерна; робоча група по зерну має розглядати торговельні потоки, логістику, режим внутрішньої та зовнішньої переробки та будь-які інші питання, які можуть бути порушені Сторонами Робочої групи по зерну, якщо вони будуть вважатися необхідними. Із змісту Меморандуму ми можемо підсумувати, що Україна за допомогою механізмів Угоди про вільну торгівлю буде намагатися задекларувати, на рівні міжнародних домовленостей, засоби захисту ринку збуту свого зерна. Звертаючись до Угоди про вільну торгівлю між урядом України та урядом Турецької Республіки важливим є відзначити мету даної Угоди, а саме — поступове усунення перешкод у торгівлі, створення зони вільної торгівлі. Аналізуючи положення Угоди через фокус до теми цієї статті варто зосередитись саме на стратегічних напрямах співпраці між Україною та Турецькою Республікою. До таких стратегічних напрямів, які визначені Угода, можна віднести сільське господарство. Адже ст. ІІ.9 Угоди визначено — «з моменту набрання чинності цією Угодою жодна із Сторін не буде підтримувати, запроваджувати чи повторно запроваджувати експортні субсидії чи інші заходи з еквівалентним ефектом щодо сільськогосподарських товарів, які спрямовуються на територію іншої Сторони». Тобто згідно з цим положенням Угоди слідує, що жодна із договірних держав не має права впроваджувати будь-які пільги для сільськогосподарського сектору. Як ми мали можливість пересвідчитися з попереднього аналізу положень Угоди, що з однієї сторони за допомогою Меморандуму Україна намагається захистити експортний потенціал з Турецькою Республікою у сільськогосподарському секторі, основна експортна вітчизняна галузь, з іншої сторони љ Україна матиме правове зобов’язання, так само як і Турецька Республіка, утриматися від будь-яких експортних субсидій для аграрного сектору. Щодо визначення поняття експортних субсидій, то сторони Угоди домовились у відповідно до ст. ІІ.9 1. застосовувати значення, визначене до цього терміну у ст. 1 (е) Угоди СОТ про сільське господарство, включно з будь-якими поправками до цієї статті. Так, ст. 9 Угоди про сільське господарство СОТ визначено, що зобов'язанням зі зменшення підтримки згідно із цією Угодою підлягають такі експортні субсидії: Висновки За результатом проведеного аналізу Угоди про сільське господарство ми можемо пересвідчитися у тому, що за допомогою формування зобов’язання в Угоді про вільну торгівлю між урядом України та Урядом Турецької Республіки у частині експортних субсидій, Турецька Республіка намагається захистити ринок сільськогосподарської продукції на рівні ринкових цін, та з іншої сторони Україна так само матиме певний захист для вітчизняних виробників сільськогосподарської продукції від потенційно можливих дешевих аналогічних товарів турецьких виробників. Про стратегічний інтерес України у частині отримати певні гарантії для ринку збуту сільськогосподарської продукції свідчить зміст положень ст. ІІ.12 Угоди про вільну торгівлю, де зазначено, що «…Туреччина зобов'язується не застосовувати додаткові мита для промислової та переробленої сільськогосподарської продукції…». З урахуванням проведеного аналізу міжнародних нормативно-правових актів, можемо зробити підсумок щодо стратегічних напрямів співпраці між Україною та Турецькою Республікою через призму ратифікації Угоди про вільну торгівлю: для турецької сторони стратегічно важливим є сектор високих технологій, авіаційної та космічної галузей; для української сторони — сектор сільського господарства. Турецька Республіка і Україна із своїми відмінностями є двома схожими країнами. Турецька Республіка як і Україна не розвивалася в союзі з будь-якими іншими країнами, а тому внутрішньополітичні процеси двох країн є схожими. Турецька Республіка має такі ж самі загальнодержавні недоліки як і Україна як то: корупційні прояви, недосконалість судової системи, та тому для українсько-турецького партнерства бізнес середовище двох країн є звичними.
16 квітня 2024, 18:41