Відносини України зі Світовою організацією торгівлі (далі – СОТ) не можна назвати простими. За декілька років членства в організації через низку політичних кроків країна вже здобула репутацію недобросовісного партнера. Так, у листопаді 2011 року представники уряду оголосили про намір змінити узгоджені ставки мит стосовно 371 тарифної одиниці, викликавши протест з боку більшості членів організації. Якщо Україна все ж таки скористається зарезервованим правом підвищити тарифи на визначені в запиті до СОТ товари, національні товаровиробники можуть опинитися в скрутному становищі, адже у відповідь на дії України такі імпортери національної продукції, як Європейський Союз, США, Туреччина та Китай (сукупний обсяг українського експорту до яких, згідно з даними Державної служби статистики України за 2012 рік, становить майже 50% його загального обсягу) можуть зреагувати підвищенням митних тарифів на українські товари.
До неприємного розголосу додалося й те, що в 2012 році Україна офіційно (разом із Гондурасом і Домініканською Республікою) підтримала позицію тютюновиробників, подавши скаргу проти Австралії щодо заходів по запобіганню паління (так звані правила уніфікованої упаковки) до Органу з вирішення спорів при СОТ. (Розглядаючи ситуацію з позиції іноземних спостерігачів, неоднозначним видається цей крок і через те, що наприкінці 2012 року в Україні набрали чинності деякі заходи щодо протидії палінню.)
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Нещодавно прийняте арбітражним трибуналом при СОТ об’єднане рішення у двох справах – Канада – Деякі заходи в секторі виробництва енергії з відновлюваних джерел (код справи DS412; позивач – Японія) та Канада – Заходи щодо програми «Зелений тариф» (код справи DS426; позивач – Європейський Союз) – ще раз привернуло увагу міжнародного співтовариства до України, цього разу в контексті законодавства в секторі альтернативної енергетики. Деталі згаданого рішення буде описано нижче, але головним чином трибунал визнав, що встановлення умови про місцеву складову в цьому секторі суперечить положенням ГАТТ та деяких інших угод системи СОТ. Україна, як відомо, є однією з небагатьох країн – членів СОТ, що закріплюють обов’язкову частку «сировини, матеріалів, основних засобів, робіт та послуг українського походження» у загальній вартості об’єктів електроенергетики для енергогенеруючих компаній, охочих реалізовувати вироблену енергію за преференційним «зеленим» тарифом (п. 12 ст. 17-1 Закону України «Про електроенергетику» у редакції станом на 25.02.2013 р.). У новій редакції цього Закону, яка загалом набирає чинності з 01.04.2013 р., необхідність задоволення умови про місцеву складову для цілей застосування «зеленого» тарифу не скасовується, а лише змінюються правила її визначення (ці правила набирають чинності з 01.07.2013 р.). З огляду на таку особливість українського законодавства, цікаво проаналізувати рішення у вищезазначених справах на предмет того, на які обставини звернув увагу арбітражний трибунал при встановленні порушення відповідних положень угод СОТ.
У двох згаданих справах проти Канади позивачі (Японія і ЄС) оспорюють відповідність правилам СОТ умови про місцеву складову, виконання якої забезпечує доступ до преференційних договірних умов у відносинах із Енергетичним агентством Онтаріо (Ontario Power Authority, OPA). З метою диверсифікації енерговиробництва в провінції OPA, що є державною корпорацією без цілі отримання прибутку, з 2009 року впроваджує програму «Зелений тариф», у рамках якої агентство укладає форвардні угоди (на 20 та 40 років) щодо закупівлі енергії, виробленої енергогенеруючими компаніями з відновлюваних та альтернативних джерел. Ціна за такими контрактами є фіксованою на час їхньої дії і встановлюється на рівні визначеної ОРА стандартної Договірної Ціни. Остання з початку дії програми перевищує ціну електроенергії на оптовому ринку Онтаріо, яку формує Незалежний Оператор Енергосистеми (Independent Energy System Operator, IESO), інша державна корпорація, за допомогою комп’ютеризованої системи регулярного зіставлення інформації про ціну попиту та пропозиції (пп. 7.44–7.56 Рішення). Важливо, що для отримання доступу до угод у рамках програми «Зелений тариф» енергогенеруючі підприємства мають відповідати низці вимог, зокрема умові про місцеву складову – у випадку вітрових електростанцій потужністю понад 10 кВт та сонячних електростанцій потужністю до 10 МВт (п. 7.64 Рішення).