Створення інституту приватної детективної діяльності є актуальним насамперед у контексті запобігання злочинності в Україні На жаль, нинішні інститути державних детективів (слідчих) не здатні у повній мірі реалізувати кримінально-правову політику через низку процесуальних аспектів, що пов’язані із чітким законодавчо визначеним алгоритмом реалізації завдань та функцій. Безперечно, розширення переліку суб’єктів запобігання кримінально-протиправній діяльності в країні розширить можливості визначення законодавчих прогалин, а також виявить додаткові сфери, що не у повній мірі захищені від протиправного впливу. Отже, розвиток приватних детективних агентств є одним із потенційно ефективних способів удосконалення кримінологічної політики у державі. Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини.
Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! У зв’язку із цим останнім часом актуальним та відкритим для дискусії залишається питання легалізації діяльності приватних детективів, функції і завдання яких свідчать про можливість розглядати їх у якості суб’єктів протидії злочинності. Попри те, що Президентом України досі не підписаний законопроєкт «Про приватну детективну (розшукову) діяльність» № 3726, в Україні вже є низка підстав для подальшої інтеграції та легалізації такого роду діяльності. Прикладом є закріплення проведення розслідувань як окремого виду економічної діяльності (КВЕД-2010. Клас 80.30). Відсутність остаточного закріплення правового статусу перешкоджає повноцінному функціонуванню приватних детективних агентств. Водночас, незважаючи на низку переваг при створенні вказаного інституту, треба відмітити наявність ризиків порушення прав і свобод громадян при функціонування приватних детективних агентств. Зокрема, до таких прав потрібно віднести: право на невтручання в особисте життя, закріплене у ст. 31 Конституції України, ст. 18 Європейської конвенції із захисту прав людини та основоположних свобод, ст. 11 Закону України «Про інформацію». Не можна оминути увагою і окремі ризики, які виникають в межах запобіжної діяльності державних детективів. До яких можна віднести: брак політичної волі на запобігання корупції (відсутність послідовності та пріоретизації; незацікавленість та неготовність посадових осіб до запобігання корупції); політична заангажованість; відхід від мети запобігання злочинності та зосередження на вирішенні виключно корпоративних та особистих інтересів; зловживання службовими повноваженнями та (або) їх перевищення. Отже, можна констатувати, що діяльність державних детективів через вичерпний перелік способів взаємодії зі сторонами та іншими учасниками кримінального провадження на сьогоднішній день не відповідає потребам сучасної держави та суспільства. Водночас запобіжна діяльність приватних детективів також не позбавлена недоліків та окремих ризиків, якими є зловживання наданими правами проведення детективної (розшукової) діяльності; витік приватної інформації; пріоритет корпоративних інтересів під час розроблення проєкту Закону України «Про приватну детективну (розшукову) діяльність»; не врахування на нормативному рівні обов’язків щодо запобігання злочинності; самоусунення від лінії запобіжної діяльності тощо. Отже, у цьому випадку наочним є «зворотній ефект» – відсутність адекватного нормативно-правового акту, який би регулював діяльність цих суб’єктів, призводить як до умисного, так і несвідомого порушення ними діючого законодавства у різних сферах. У проєкті Закону України «Про приватну детективну (розшукову) діяльність» було запропоновано такі завдання, покладені на приватні детективні агентства, серед яких в межах запобігання можна виокремити: 1) збирання, фіксування та дослідження відомостей, необхідних для розгляду справ у цивільному, господарському, адміністративному та кримінальному судочинстві, на договірній основі із сторонами судового процесу; 2) пошук осіб, місцезнаходження яких невідоме, з’ясування причин та обставин їх зникнення, можливостей і умов їх повернення, розшук осіб, які втратили родинні або дружні зв’язки; 3) розшук зниклого (втраченого або викраденого) майна, предметів і тварин; 4) здійснення заходів з відтворення втраченої (зниклої) інформації з питань законних прав та інтересів замовника; 5) виявлення фактів незаконного (несанкціонованого) збирання з метою використання відомостей, що становлять комерційну таємницю замовника, або їх розголошення, а також фактів незаконного (несанкціонованого) збирання конфіденційної інформації стосовно фізичних осіб; 6) пошук, виявлення та фіксування фактів незаконного використання прав інтелектуальної власності, що належать замовнику, а також випадків недобросовісної конкуренції; 7) пошук боржників та осіб, які ухиляються від виконання своїх договірних зобов’язань; 8) забезпечення захисту інформації з обмеженим доступом (конфіденційної, службової, таємної) замовника приватних детективних (розшукових) послуг. Варто зауважити, що запропонований проєктною групою перелік має бути позитивно оцінений з точки зору потенційного запобігання видам кримінальних правопорушень, які на сьогоднішній день є достатньо розповсюдженими, але малодослідженими, у зв’язку із чим майже не піддаються запобіжному впливу Наприклад, серед таких діянь можна виділити кримінальні правопорушення проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина (зокрема ухилення від сплати аліментів на утримання дітей, ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків, зловживання опікунськими правами, порушення авторського права і суміжних прав тощо). Вказані суспільно небезпечні діяння ускладнені відсутністю чітко визначеного процесу доказування, що має наслідком часті випадки прийняття необ’єктивних процесуальних рішень або неналежного здійснення процесуальних дій. У зв’язку із цим нормативно-правове закріплення правового статусу приватних детективних агентств виконувало би допоміжну функцію у межах спільної діяльності із правоохоронними органами, а також сприяло розвитку нового стратегічного напряму спеціально-кримінологічного запобігання. Розширення переліку суб’єктів запобігання кримінально протиправним діянням надасть можливість перерозподілити як обов’язки та функції, так і пріоритети у вирішенні першочергових завдань щодо зниження злочинності в країні.
