Відносини законодавця з фізичними особами та суб’єктами господарювання у кримінальному провадженні повсякчас були складними та багатотлумачними. Особливо це стосується процедури обшуку та вилучення речей і документів. Захищаючи свою особу, власність або господарську діяльність, сама особа завжди занепокоєна роботою тих гарантій і прав, що надаються їй законодавством. Попри те, що законодавець постійно працює, вдосконалюючи процедуру, адаптуючи її під нові встановлені відносини у державі, все ж такі існують білі плями в теорії, а ще більше їх виникає на практиці.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Прийняття нового Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 р. № 4651VI (далі – КПК України) внесло свої корективи у про
цедуру обшуку та відкоригувало у тому числі й відносини щодо вилучення документів у процесі кримінального провадження. Відповідно до КПК України у межах кримінального провадження існують дві процедури, що дозволяють слідчим органам отримати документи від підприємства: тимчасовий доступ до документів і речей та обшук.
Тимчасовий доступ до документів і речей як підстава їх вилучення
Відповідно до ст. 159 КПК України доступ до документів і речей (далі – документи) полягає в тому, що стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться документи, може бути надана можливість ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку), лише у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею чи судом.