В судово-слідчій практиці непоодинокими є випадки, коли відеозапис з камер спостереження тієї чи іншої організації, установи або підприємства вилучається (з нього робиться копія) слідчими чи оперативними працівниками, а згодом стає доказом у кримінальному провадженні. У той же час, дотримання процесуальної форми при отриманні таких документів часто є сумнівним.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Ч. 1, 2 ст. 93 КПК України визначено, що збирання доказів виконується сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відтак, будь-яке збирання доказів є можливим лише у порядку, передбаченому КПК України, тобто з дотриманням кримінальної процесуальної форми. Кримінальна процесуальна форма – це визначений законом порядок кримінального провадження в цілому, порядок виконання окремих процесуальних дій та порядок прийняття процесуальних рішень.
Дотримання кримінальної процесуальної форми є обов’язковим елементом будь-якої процесуальної діяльності, у тому числі й доказування (як у формі збирання доказів, так і у формі їх оцінки).
Кримінально-процесуальна природа «відеозапису»
Для належної відповіді на питання, поставлені у запиті на проведення науково-правової експертизи, передусім слід визначити кримінально-процесуальну природу такого доказу як «відеозапис з камер спостереження».
Так, ч. 1, 2 ст. 99 КПК України визначає, що документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить відомості, зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо, котрі можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених ч. 1 цієї статті, можуть належати матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні).
Отже, матеріали відеозйомки (у тому числі відеозйомки з камер спостереження) є документами, а тому мають бути отримані у процесуальній формі, що передбачена для документів.
Ч. 3, 4 ст. 99 КПК України передбачено, що сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов'язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа – його відображення, якому надається таке ж значення, як документу. Дублікат документа (документ, виготовлений таким же способом, як і його оригінал) може бути визнаний судом як оригінал документа.
Відтак, електронним документом (у тому числі записом з цифрових камер спостереження) як доказом у кримінальному провадженні може бути лише оригінал електронного документа, або його дублікат (за умови визнання судом як оригіналу документа).
Також необхідно зауважити, відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» №2657-XII від 02.10.1992 р. документом є матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі й просторі, а інформацію становлять будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Відтак, будівля на тих чи інших легальних підставах (право власності, право володіння та/або користування, оренда тощо) належить юридичній особі або фізичній особі-підприємцю, оскільки згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України (далі – ГК), під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Відтак, більшість будівель і споруд, безумовно володінням (на праві власності, користування, оренди тощо) тієї чи іншої особи/осіб (юридичних осіб чи фізичних осіб підприємців). З цього можна зробити висновок, що проникнення представників сторони обвинувачення можуть вчиняти слідчі (розшукові) дії та інші процесуальні дії лише у порядку, встановленому для житла чи іншого володіння особи.
Тимчасовий доступ
Так, відповідно до КПК України, однією з процесуальних можливостей органів досудового розслідування з отримання документа в електронній формі (цифрового відеозапису з камер спостереження) є тимчасовий доступ до речей і документів як різновид заходів забезпечення кримінального провадження.
Ст. 159 КПК України визначає, що тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі й документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься у таких електронних інформаційних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв'язку, без їх вилучення. Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.
Таким чином, електронний документ (відеозапис з камер спостереження) міг бути отриманий внаслідок тимчасового доступу до речей і документів, на підставі ухвали слідчого судді, суду, що має відповідати вимогам ст. 164 КПК України та виконуватися відповідно до порядку, встановленому ст. 165 КПК України.
Так, зокрема, ст. 165 КПК України передбачає, що особа, яка зазначена в ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів як володілець речей або документів, зобов'язана надати тимчасовий доступ до вказаних в ухвалі речей і документів особі, зазначеній у відповідній ухвалі слідчого судді, суду. Зазначена в ухвалі слідчого судді, суду особа зобов'язана пред'явити особі, яка вказана в ухвалі як володілець речей і документів, оригінал ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів та вручити її копію. Особа, яка пред'являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів, зобов'язана залишити володільцю речей і документів опис речей і документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді, суду. На вимогу володільця, особою, яка пред'являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів, має бути залишено копію вилучених документів. Копії вилучених документів виготовляються з використанням копіювальної техніки, електронних засобів володільця (за його згодою) або копіювальної техніки, електронних засобів особи, яка пред'являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів.
Крім того, слід зазначити, що у разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів на підставі ухвали, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку, згідно з положеннями цього Кодексу, з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів.
Обшук
Відтак, законодавець надає можливість отримання документів у разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів – у примусовому порядку, шляхом постановлення ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на проведення обшуку.
Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.
Ч. 7 ст. 236 КПК зазначає, що при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани та схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи або окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати й вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню, незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Слід зауважити, що відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. Також, згідно з ч. 1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше 2-х днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подане ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності – також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до ч. 9 ст. 236 КПК України, другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а у разі її відсутності – повнолітньому членові її сім'ї або його представникові. При проведенні обшуку на підприємстві, в установі або організації другий примірник протоколу вручається керівникові або представнику підприємства, установи або організації.
Відтак, вилучення електронного документа (матеріалів відеозйомки за допомогою камери спостереження) можливе також шляхом вилучення матеріального об’єкта – носія такої інформації (жорсткий диск комп’ютера, зовнішні носії інформації, CD-диски тощо) під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді.
Зрештою, слід зауважити, що відповідно до ч. 2 ст. 237 КПК України, огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Таким чином, вилучення речей при огляді житла або іншого володіння особи можливе за правилами, встановленими для обшуку житла чи іншого володіння особи, тобто можливе лише на підставі ухвали слідчого судді.
Нарешті, відповідно до ч. 1 ст. 267 КПК України, слідчий має право обстежити публічно недоступні місця, житло чи інше володіння особи шляхом таємного проникнення до них, у тому числі з використанням технічних засобів, з метою виготовлення копій чи зразків зазначених речей і документів.
Згідно з ч. 4 ст. 267 КПК України, обстеження шляхом таємного проникнення до публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи з метою, передбаченою у ч.1 цієї статті, проводиться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої в порядку, передбаченому ст. 246, 248, 249 цього Кодексу.
Вилучення електронного документа
Відтак, слід вказати про те, що КПК України передбачає наступні форми вилучення електронного документа (матеріалів відеозйомки цифровою камерою спостереження) з приміщення, належного суб’єкту господарювання (юридичній особі чи фізичній особі-підприємцю):
- отримання копії електронного документа (матеріалів відеозйомки цифровою камерою спостереження) під час виконання ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів;
- вилучення матеріального носія інформації під час обшуку або огляду житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді, у разі, якщо вилучення таких матеріальних носіїв прямо вказано в ухвалі слідчого судді, або з наступним протягом 24 годин поданням клопотання про арешт такого майна як тимчасово вилученого;
- отримання копії електронного документа під час обстеження шляхом таємного проникнення до публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, яке проводиться на підставі ухвали слідчого судді.
Таким чином, вилучення електронного документа (матеріалів відеозйомки цифровою камерою спостереження) з приміщення, належного суб’єкту господарювання (юридичній особі чи фізичній особі-підприємцю) є неможливим без ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів або ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку чи огляду житла або іншого володіння особи.