 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Останнім часом інформаційний простір наповнений новинами про рекордні розміри застав, застосованих українськими судами до підозрюваних у резонансних кримінальних провадженнях. У зв’язку з цим актуальним є дослідження питання критеріїв та меж при визначенні розміру застави.
Так, 26 вересня 2023 року Печерський районний суд Києва обрав голові правління Полтавського гірничо-збагачувального комбінату запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави в майже 1 млрд грн. При цьому спочатку слідчий вимагав визначити заставу в розмірі 157 млрд грн, яку називають найбільшою сумою застави у світі, яка будь-коли була затребувана правоохоронцями будь-якої країни.
Незадовго до цього, 15 вересня 2023 року, Шевченківський районний суд м. Києва переобрав запобіжний захід бізнесмену Ігорю Коломойському, який отримав нову підозру за трьома статтями у справі про заволодіння 5,8 млрд грн. Слідчий суддя змінив запобіжний захід у формі тримання під вартою у частині застави, збільшивши її розмір з майже 510 млн грн до 3 млрд 891 млн грн.
У резонансних корупційних злочинах суди, обираючи запобіжний захід фігурантам у вигляді тримання під вартою, як альтернативу часто призначають застави з шістьма нулями. Серед найбільших розмірів застав:
— 523 млн грн — для колишнього голови Державної фіскальної служби Романа Насірова, якого підозрюють в отриманні понад 722 млн грн неправомірної вигоди;
— 402 млн грн — для колишнього заступника міністра оборони В’ячеслава Шаповалова, який є підозрюваним у причетності до закупівель для армії продуктів за завищеними цінами та неякісної амуніції на суму понад 1 млрд грн;
— 260 млн грн — для колишнього народного депутата Максима Микитася, якого підозрюють у спробі підкупу мера Дніпра;
— 229 млн грн — для ексголови «Нафтогазу» Андрія Коболєва, якого підозрюють у заволодінні коштами орієнтовно на таку саму суму;
— 107 млн грн — колишньому голові Верховного Суду Всеволоду Князєву, якого підозрюють в отриманні $2,7 млн неправомірної вигоди.
Слід зазначити, що більшість перелічених застав були в подальшому суттєво зменшені або апеляційними судами, або з часом слідчими суддями судів, які їх призначили, зокрема у зв’язку з тривалим невнесенням застави у визначеному розмірі підозрюваними.
Що ж таке застава? Місце застави у системі запобіжних заходів
Застава як різновид запобіжних заходів кримінального провадження покликана забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігти спробам перешкоджання досудовому розслідуванню.
Суть застави. Це визначена судом сума коштів у грошовій одиниці України, яка підлягає внесенню на спеціальний рахунок суду, що обрав цей запобіжний захід. Умовою звернення внесених коштів застави у дохід держави є невиконання процесуальних обов’язків підозрюваним/обвинуваченим.
Застава в жодному разі не виконує функції покарання особи або ж відшкодування збитків, обрання цього заходу не означає доведення її вини. Запровадження такого альтернативного заходу забезпечення виконання підозрюваним або обвинуваченим власних процесуальних обов’язків у провадженнях щодо корупційних злочинів, які інкримінуються топпосадовцям в Україні та фактично належать до категорії білокомірцевої злочинності, мало виважений законодавчий підхід. На жаль, нині судова практика дещо викривила бачення, закладене законодавцем у кримінальному процесуальному законі.
Типовим для сторони обвинувачення серед усього спектру запобіжних заходів стало вимагати застосування саме тримання під вартою з альтернативою у вигляді внесення застави, яка зазвичай значно перевищує стандартні розміри, визначені КПК України.
Розмір застави. Що говорить чинний закон
КПК України імперативно визначив межі розміру застави, яка може бути призначена залежно від кваліфікації і тяжкості кримінального правопорушення. Так, за загальним правилом, за нетяжкі злочини розмір застави становить від одного до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (далі — ПМ), тобто від 2684 грн до 53 680 грн, за тяжкі злочини — від 20 до 80 ПМ, тобто від 53 680 грн до 214 720 грн, а за особливо тяжкі злочини — від 80 до 300 ПМ, тобто від 214 720 грн до 805 200 грн.
Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України лише у виняткових випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 чи 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Отже, вихід за межі цих розмірів застави можливий лише як винятковий випадок, а не як загальне правило, що нині прослідковується як тенденція.
Що повинно враховуватися судом при визначенні розміру застави
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Тобто, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов’язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув’язнення, яке в такому випадку перетворилося б на безальтернативне (ухвали АП ВАКС від 22 жовтня 2019 року у справі №760/25235/19; від 7 листопада 2019 року у справі №991/908/19; від 24 лютого 2020 року у справі №991/981/20; від 30 січня 2020 року у справі №991/425/20).
У сучасній судовій практиці досить часто зустрічаються випадки виходу за визначені законодавством межі розмірів застави, зважаючи лише на наявність заявленого стороною обвинувачення розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, певної кількості майна у підозрюваного та вважаючи, що таке майно з легкістю може бути звернене для виплати застави.
Слід зазначити, що саме на слідчого суддю, суд процесуальний закон покладає обов’язок під час визначення розміру застави перевіряти, чи він не є завідомо непомірним для підозрюваного, особливо у випадках, коли межі такої застави не визначено. На жаль, цей обов’язок часто ігнорується, а в ухвалі не надається вмотивований висновок, чому саме визначена застава не є непомірною для підозрюваного.
Влітку 2023 року суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Дмитро Михайленко публічно звернув увагу на досить велику дискрецію суддів у цьому питанні. «Висловлюється позиція, зокрема у нас на засіданнях, що положення КПК суперечать верховенству права, оскільки не визначають жодних критеріїв після того, як ми переступаємо поріг визначеної застави… І ми застосовуємо низку позицій, які поки що не формалізовані, але ґрунтуються на підходах ЄСПЛ».
Однак у наших правових реаліях сторона обвинувачення та суди часто посилаються на рішення Європейського суду з прав людини, абсолютно викривлено витлумачивши їх зміст. Взяти, наприклад, відоме рішення Суду щодо застави — справа «Мангурас проти Іспанії», у якій ЄСПЛ вказав на можливість призначення застави у розмірі €3 млн лише з огляду на значну потенційну шкоду, яка могла бути завдана цим злочином. Суд визнав, що розмір застави був значним, однак не визнав його непомірним лише з огляду на винятковий характер справи та катастрофічні наслідки — екологічну шкоду, завдану внаслідок забруднення, відповідальність за яку ніс роботодавець підозрюваного.
Ключовим моментом у цій справі є те, що застава за підозрюваного могла бути внесена компанією-роботодавцем та володільцем судна, з якого стався витік нафти із подальшим екологічним забрудненням та яке несло повну матеріальну відповідальність за дії свого співробітника. Суд врахував, що розмір застави був посильним для роботодавця, а не для фізичної особи, у розпорядженні якої було лише €60 000 із призначених €3 млн.
Водночас в Україні поширені випадки, коли сторона обвинувачення просить суд визначити заставу переважно з огляду на розмір заподіяної кримінальним правопорушенням майнової шкоди. Виключна увага на розмірі ймовірних збитків є порушенням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Саме тому суд також має ретельно оцінити спроможність особи сплатити визначений розмір застави та обґрунтувати визначену суму (п. 32 рішення у справі «Істоміна проти України»).
У судовій практиці все частіше спостерігається явище, коли розмір застави близький або навіть перевищує розмір завданої за версією сторони обвинувачення шкоди. Наприклад, 4 жовтня 2023 року ВАКС обрав меру Сум, який підозрюється в одержанні неправомірної вигоди в розмірі 2 130 000 грн, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення 3 млн грн застави.
Розмір застави має визначатися, враховуючи насамперед майновий стан підозрюваного, і бути таким, щоб гарантувати виконання покладених на нього обов’язків. Але майновий стан підозрюваного є однією з найбільш непрозорих і, як виявилося на практиці, спекулятивних обставин, якою зловживають правоохоронці, зважаючи на те, що особа може мати майно як у власності, так і лише у володінні, якщо воно зареєстроване за іншими особами, або взагалі не мати жодного відношення до цього майна, проте, за твердженням сторони обвинувачення, бути з ним пов’язаним.
За загальним правилом, судді враховують кількість нерухомого і рухомого майна, наявність корпоративних прав і залучення до управління юридичними особами, наявність значних сум задекларованих коштів. Водночас слідчими суддями при визначенні розміру застави не завжди береться до уваги те, що майно підозрюваного може бути арештоване. Тобто фактично він не може продати якусь нерухомість, щоб сплатити заставу, або ж не може перерахувати кошти із заблокованого банківського рахунку.
Очевидно, що саме володіння певним майном не може бути підтвердженням можливості внесення застави за його рахунок. А ситуація, коли застава збирається по частинах, за рахунок коштів родичів та знайомих, взагалі є абсурдом.
Розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою вона може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового і сімейного стану.
З огляду на чисельну судову практику можливо виокремити обставини, які суди враховують при обранні запобіжного заходу у вигляді застави та визначенні її розміру, серед яких:
— спосіб життя — в цьому випадку судді аналізують, наприклад, періодичність перетину кордону, чи має підозрюваний соціальні зв’язки поза межами країни тощо;
— сім’я та особи на утриманні — для призначення застави суд обов’язково повинен врахувати наявність на утриманні непрацездатних осіб або дітей;
— наявність або відсутність у підозрюваного постійного місця роботи або законних джерел доходу (розмір офіційної заробітної плати, надходження від дивідендів, депозити в банках тощо);
— житло — судді враховують, чи є в підозрюваного власне житло або житло, яке він законно орендує.
Хоча наведені правила і дають розуміння чинників, які будуть враховані судом, однак не можуть повністю гарантувати прозорість процедури визначення розміру застави. В будь-якому разі дискреційні повноваження слідчого судді щодо визначення розміру застави, передбачені КПК України, залишаються надмірно широкими, адже сума застави нерідко обирається слідчими суддями довільно.
У випадку ігнорування факту завідомої непомірності застави для особи судом спотворюється сутність запобіжного заходу, що призводить до безальтернативності тримання під вартою через реальну неможливість внесення особою застави і може свідчити про елементи тиску на неї з боку сторони обвинувачення для досягнення результату, протилежного від легального об’єктивного встановлення істини змагальними процесуальними засобами.
Таку ситуацію ЄСПЛ, безумовно, вважає порушенням права на свободу та особисту недоторканність. Напевно, найвідомішим рішенням Суду щодо цього стала справа «Гафа проти Мальти», де заявник майже рік утримувався під вартою після визначення для нього непосильного розміру застави.
Що робити стороні захисту при отриманні клопотання про застосування запобіжного заходу, пов’язаного із заставою
Так, з огляду на правозастосовну дійсність в Україні необхідно констатувати, що слідчий і прокурор дуже часто будуть вимагати внесення непомірного, з погляду підозрюваного або обвинуваченого, розміру застави. Захисники мають вжити заходів щодо збирання та надання суду доказів і спростовувати доводи сторони обвинувачення щодо необхідності виходу за межі стандартних розмірів застави.
Першочерговим є аналіз майнового стану підзахисного не лише в аспекті його доходів, але й витрат, необхідних для нормальної життєдіяльності. Суд має розуміти, що застосування застави до підозрюваного не може бути надмірним тягарем і призвести до фактично скрутного матеріального становища останнього, оскільки це не є покаранням. Застава лише має забезпечити виконання підозрюваним або обвинуваченим процесуальних обов’язків на період досудового розслідування чи розгляду справи у суді, тобто фактично перевірки слідчої версії та судового розгляду.
Сторона захисту має звертати увагу на те, що саме сторона обвинувачення повинна доводити доказами майновий стан підозрюваного та можливість внесення застави у розмірі, який не паралізував би будь-яку іншу фактичну діяльність цієї особи. Варто наголошувати на положеннях КПК України, відповідно до яких у клопотанні про застосування запобіжного заходу повинні міститися не тільки виклад обставин, на підставі яких обвинувачення дійшло висновку про необхідність внесення застави, а і посилання на матеріали й докази, що підтверджують ці обставини. В цьому аспекті необхідно клопотати про оцінку наданих стороною обвинувачення доказів у порядку ст. 94 КПК України. При цьому слід привертати увагу, що слідчий суддя може постановляти рішення лише після оцінки належних доказів, якими є оригінали документів, речових доказів та висновків експертів з усіма належними додатками, а також безпосередньо отримані шляхом усного допиту в судовому засіданні покази. Усі надані стороною обвинувачення докази мають доводити кожну обставину, визначену у ч. 1 ст. 177 КПК України. При цьому саме докази, а не лише припущення сторони обвинувачення, мають доводити співмірність для обвинуваченого запропонованого розміру застави. У випадку, коли суду не надано належних і допустимих доказів щодо цього, він має відмовити у задоволенні відповідного клопотання.