Як відомо, у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України 24 лютого 2022 року Президентом України прийнято Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Того самого дня указ був затверджений Законом України №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
З цього моменту українське законодавство, як і все наше життя, почало стрімко змінюватися. З початком повномасштабного вторгнення в авральному темпі Верховна Рада України почала адаптувати «мирні» закони до умов війни. Не лишився осторонь і кримінальний процес.
1 травня 2022 року набрав чинності Закон України №2201-IX «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», яким кримінальний процес був частково підлаштований під потреби воєнного стану. Надалі КПК неодноразово оновлювався законами України №2111-IX від 03.03.2022 р., №2137-IX від 15.03.2022 р., №2201-IX від 14.04.2022 р. та №2462-IX від 27.07.2022 р.
Згадані трансформації в дечому змінили процедуру кримінального судочинства в Україні як у негативному, так і позитивному аспектах. Деякі зміни проаналізовані у цій статті.
1. Скасування запобіжного заходу для служби в ЗСУ
В умовах воєнного стану з’явилися дві спеціальні процедури скасування запобіжних заходів. Одна з них регламентується ст. 616 КПК.
За ч. 1 ст. 616 КПК підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, має право звернутися до прокурора з клопотанням про скасування цього запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Така пільга діє не для всіх. Особи, які підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених ст.ст. 115, 146–147, 152–156, 186–187, 189, 255, 255–1, 257–262, 305–321, 330, 335–337, 401–414, 426–433, 436–442 КК України, такого права позбавлені.
На практиці процедура виглядає так:
1) підозрюваний, обвинувачений звертається з клопотанням до прокурора;
2) прокурор, якщо вважатиме за доцільне, звертається з клопотанням до слідчого судді, суду;
3) слідчий суддя, суд за наявності підстав виносить рішення про звільнення особи з-під варти.
Підозрюваний, обвинувачений, щодо якого скасовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, має невідкладно, але не пізніше 48 годин із моменту оголошення ухвали про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з’явитися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації (ч. 3 ст. 616 КПК).
Але не все так райдужно, є і проблеми із застосуванням цієї статті на практиці. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 616 КПК клопотання прокурора, серед іншого, повинно містити висновок про придатність особи до несення військової служби в умовах воєнного стану. Я знаю випадки, коли прокурори не виходять з клопотанням до суду, бо не мають такого висновку. Або перекладають проблему отримання цього висновку на плечі захисника, що в умовах слідчого ізолятора зробити практично неможливо. Тож ця формальна перепона іноді стає на заваді в реалізації підозрюваним, обвинуваченим свого права на звільнення з-під варти.
Проте у провадженнях, де всі сторони процесу разом із судом прагнуть спільного результату (зміцнення обороноздатності країни), ця процедура реалізовується, так би мовити, від зворотного: якщо немає відомостей про непридатність особи, вона вважається придатною.
Аналогічна процедура застосовується щодо запобіжних заходів, не пов’язаних із позбавленням свободи.
За ч. 4 ст. 616 КПК підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано інший запобіжний захід, ніж запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, має право звернутися до прокурора для скасування відповідного запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом на під час мобілізації, на особливий період.
Також слідчий суддя, суд мають право заклопотанням підозрюваного, обвинуваченого ухвалити рішення про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов’язання, якщо відповідне клопотання обґрунтовується бажанням використати кошти, передані в заставу (в повному обсязі або частково), для внесення на спеціальні рахунки Національного банку України для цілей оборони України (ч. 5 ст. 616 КПК).
Так само за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого на особисте зобов’язання може бути змінений запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, але тільки у місцях ведення активних бойових дій (ч. 6 ст. 616 КПК).
2. Скасування запобіжного заходу для обміну військовополоненими
Інша спеціальна процедура скасування запобіжного заходу передбачена у ст. 201–1 КПК.
За ч. 1 ст. 201–1 КПК прокурор має право звернутися в порядку, передбаченому ст.ст. 184 та 132 цього Кодексу, до слідчого судді, суду з клопотанням про скасування запобіжного заходу у зв’язку з прийняттям уповноваженим органом рішення про передачу підозрюваного, обвинуваченого для обміну як військовополоненого.
Для такого кроку обов’язковими є наявність матеріалів, які підтверджують прийняття рішення щодо обміну цього військовополоненого, та письмова згода самого військовополоненого (ч. 2 ст. 201–1 КПК).
Копія клопотання та доданих до нього матеріалів надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання (ч. 3 ст. 201–1КПК).
Клопотання розглядається слідчим суддею, судом в день його надходження до суду за обов’язкової участі прокурора (ч. 4 ст. 201–1КПК).
Про захисника забули в цій статті, але, на мою думку, захисник повинен брати участь на загальних підставах. Якщо злочин є особливо тяжким, а воєнні злочини майже всі такі, то участь захисника обов’язкова. Якщо військовополонений не володіє мовою судочинства, а формально вони всі такі, то участь захисника також є обов’язковою (ст. 52 КПК).
Відповідно до ч. 5 ст. 201–1 КПК слідчий суддя, суд, перевіривши обставини, що підтверджують прийняття уповноваженим органом рішення про передачу підозрюваного, обвинуваченого для обміну як військовополоненого та надання підозрюваним, обвинуваченим згоди на такий обмін, виносить ухвалу про скасування запобіжного заходу та передачу особи під нагляд уповноваженого органу для організації та проведення її обміну як військовополоненого.
За ч. 6 ст. 202 КПК у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому ст. 201–1 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений та переданий під нагляд уповноваженого органу, якщо в уповноваженої службової особи місця ув’язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили та прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою. Подальше тримання та заходи щодо поводження зі звільненим з-під варти підозрюваним, обвинуваченим здійснюються відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України для військовополонених.
Наразі такий порядок впроваджений Постановою КМУ №721 від 17 червня 2022 року «Про Порядок здійснення заходів щодо поводження з військовополоненими в особливий період», Постановою КМУ №413 від 5 квітня 2022 року «Про затвердження Порядку тримання військовополонених», Постановою КМУ №44 від 12 квітня 2022 року «Про затвердження Порядку здійснення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора».
3. Нові підстави для зупинення судового провадження
Дві згадані вище процедури скасування запобіжних заходів зумовили появу додаткових підстав для зупинення судового провадження.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 335 КПК у разі, якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження щодо такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.
Отже, як бачимо, служба у лавах ЗСУ на період дії воєнного стану стала окремою підставою для зупинення судового провадження. Так само як і передача обвинуваченого для обміну як військовополоненого.
Згідно з ч. 2 ст. 335 КПК у разі, якщо уповноваженим органом прийнято рішення про передачу обвинуваченого для обміну як військовополоненого та обвинуваченим надано письмову згоду на такий обмін, суд зупиняє судове провадження щодо такого обвинуваченого до моменту проведення такого обміну або до отримання від уповноваженого органу інформації про те, що такий обмін не відбувся. У такому разі суд продовжує судове провадження щодо інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб.
На жаль, у цій статті чітко не зазначено, що робити суду, якщо обмін не відбувся, але логіка підказує, що у такому випадку судове провадження має бути відновлене. Принаймні для досудового розслідування процедура відновлення передбачена у ч. 1 ст. 282 КПК.
4. Допит на відео як доказ у суді
Іншою новелою «воєнного» КПК, на яку варто звернути увагу, є нова редакція ч. 4 ст. 95.
Нагадаю, що за ч. 4 ст. 95 КПК в її класичному варіанті суд міг обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу (випадок, коли допит проводиться в судовому засіданні у присутності слідчого судді). Як наслідок, у мирний час суд не мав права обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
В умовах воєнного стану ця ситуація докорінно змінилася завдяки нововведенню у ст. 615 КПК. Згідно з ч. 11 ст. 615 КПК показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
Отже, відтепер слідчому достатньо записати показання свідка на відеокамеру — і вони стають доказом у справі. Відповідно до суду цей свідок вже може не приходити, та як наслідок захист втрачає можливість провести його перехресний допит, а це зі свого боку негативно відображається на правах обвинуваченого.
Власне, у цій частині сучасний КПК повернувся до моделі КПК 1960 року, де протоколи допитів свідків на слідстві дуже часто замінювали собою їх показання, надані суду наживо. Очевидно, що ці зміни є зручними для сторони обвинувачення, і я сподіваюся, що вони не залишатьсяв КПК після закінчення війни.
5. Суд присяжних в умовах воєнного стану необов’язковий
Остання зміна, про яку хотілося б згадати, пов’язана з судом присяж-них, а точніше з його скасуванням в умовах воєнного стану.
За ч. 3 ст. 31 КПК кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, а за клопотанням обвинуваченого — судом присяжних у складі двох суддів і трьох присяжних.
Водночас згідно з ч. 10 ст. 615 КПК кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, крім здійснення кримінального провадження у суді, в якому до моменту введення воєнного стану та набрання чинності цією частиною було визначено склад суду за участю присяжних.
Враховуючи, що у сучасній ситуації ст. 615 КПК є спеціальною щодо ст. 31 КПК, можемо констатувати, що в умовах воєнного стану розгляд кримінальних проваджень за участю присяжних не здійснюється. Звісно, що це обмежує права обвинуваченого на судовий розгляд ,і наскільки це обмеження було виправданим, доведеться розбиратися після війни.
***
У підсумку потрібно зазначити, що трансформація кримінального судочинства в умовах воєнного стану має свої плюси та мінуси. Плюсом, беззаперечно, є нові механізми звільнення обвинувачених з-під варти. І водночас безумовним мінусом стали численні обмеження прав обвинувачених. Війна рано чи пізно закінчиться, воєнний стан буде скасовано, і ми всі повернемося до мирного життя та мирного кримінального судочинства. Маю надію, що зміни до КПК, зумовлені війною, не перекочують до КПК мирного часу.