Не є новиною, що одна з розповсюджених підстав для збільшення податкових зобов’язань платників податків за результатами проведених позапланових документальних перевірок – посилання на розслідування кримінальної справи за статтею 205 Кримінального кодексу України (далі – КК України) (фіктивне підприємництво) або на набрання законної сили обвинувальним вироком за цією ж статтею відносно контрагента платника податків. Як наслідок, зазвичай податківці роблять висновки про нікчемність або недійсність усіх укладених таким контрагентом угод із посиланням на статтю 228 ЦК України та/або статті 203 ЦК України, 207, 208 ГК України.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Проте чи завжди кримінальне провадження або вирок за ст. 205 КК щодо контрагента є безумовним аргументом для суду, щоб стати на бік податкової та визнати законність податкового повідомленнярішення (далі – ППР) про дорахування податкових зобов’язань платнику податків.
Звернімось до законодавчого регулювання: чи є обов’язковим вирок у кримінальній справі для адміністративних судів та в яких межах? Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду в справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.