Актуальна судова практика Верховного Суду у кримінальних провадженнях

Надаючи правову допомогу у кримінальних провадженнях, доводиться постійно моніторити практику Верховного Суду, щоб тримати руку на пульсі та слідкувати за тенденціями, які постійно змінюються. 

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

Верховний Суд свою роботу не припиняє, отже постійно з’являються цікаві рішення, які потрапляють у наше поле зору з метою подальшого використання у роботі. У даній публікації хотілося би згадати декілька таких рішень у кримінальних провадженнях, які ми аналізували упродовж останніх місяців та які викликали найбільшу кількість реакцій з боку представників юридичної спільноти.

1. Об’єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду, розмежовуючи одержання неправомірної вигоди (ст.368 КК) та шахрайство (ст.190 КК), висловила наступне: легковірне ставлення до шахрая може ґрунтуватися на службових відносинах (начальник–підлеглий); якщо службова особа заради досягнення бажаного для себе результату використовує не свою владу або службове становище, а особисті зв’язки, дружні чи родинні стосунки з іншими, зокрема й службовими особами, склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК, відсутній; дії службової особи, яка одержала гроші чи інші матеріальні цінності начебто для передачі іншій особі (зокрема, службовій або уповноваженій), а насправді мала намір не передавати їх, а привласнити, належить кваліфікувати не за ст. 368 КК, а за відповідною частиною ст. 190 КК як шахрайство. 

Постанова від 17.10.2022 у справі №686/13801/16-к доступна за посиланням.

2. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі №348/1674/19 висловився з приводу перебігу строків досудового розслідування під час відкриття матеріалів іншій стороні в порядку ст. 290 КПК. Поняття «матеріали досудового розслідування» та «матеріали кримінального провадження» не є тотожними. Матеріалами досудового розслідування є виключно матеріали, які перебувають у розпорядженні органу досудового розслідування (ст. 290 КПК України). Матеріали, речові докази або їх частини, документи або копії з них, що мають значення для цього кримінального провадження, які долучаються до обвинувального акту та подаються стороною захисту, є матеріалами кримінального провадження, а не досудового розслідування (ч. 1 ст. 317 КПК України). Частина 5 ст. 219 КПК чітко встановлює, що строк ознайомлення саме з матеріалами досудового розслідування, а не з матеріалами сторони захисту не включаються у строки, передбачені цією статтею. Отже, звернення прокурора в порядку ч. 6 ст. 290 КПК із запитом до сторони захисту про доступ до матеріалів, які сторона захисту має намір використати як докази в суді, не впливає на перебіг строку досудового розслідування. 

Постанова від 01.06.2022 у справі №348/1674/19 доступна за посиланням.

3. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі №734/3220/17 не погодився з тим, що звільнення від кримінальної відповідальності ст. 49 КК можливе у разі, якщо строки давності не сплинули до моменту прийняття рішення судом першої інстанції, а також у разі визнання обвинуваченим своєї вини. Визнання винуватості є правом, а не обов'язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже, невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом (ст. 49 КК) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує таке звільнення з визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину. Отже, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності в передбачених законом випадках за умови роз'яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення. 

Постанова від 30.11.2022 у справі №734/3220/17 доступна за посиланням.

4. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі №686/10785/16-к нагадав, що «у разі повернення судом обвинувального акта, який не відповідає вимогам КПК, повноваження прокурора обмежені лише усуненням недоліків цього обвинувального акта». Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. Відновлення уже завершеного досудового розслідування КПК не передбачено. Чинний КПК чітко відмовився від інституту додаткового розслідування, який існував за КПК 1960 року. Відсутність можливості проведення додаткового розслідування після звернення до суду з обвинувальним актом очевидна з тексту Кодексу. У разі повернення судом обвинувального акта, який не відповідає вимогам КПК, повноваження прокурора обмежені лише усуненням недоліків цього обвинувального акта. 

Постанова від 26.10.2022 у справі №686/10785/16-к доступна за посиланням. 

5. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі №183/3452/19 висловився щодо доказового значення Звіту про результати використання апаратного комплексу вимірювання рівня психологічного стресу (поліграфа) людини, оскільки мала місце перевірка на поліграфі на предмет правдивості показів свідка, наданих під час досудового розслідування. Результати використання поліграфа у досудовому розслідуванні можуть мати доказове значення лише у виді такого доказу, як висновок експерта. Але для цього потрібно внести відповідні зміни до кримінального процесуального закону. Чинним законодавством не передбачено перевірку показань із застосуванням спеціального технічного засобу – поліграфу (детектора брехні) та використання отриманих даних як доказу. 

Постанова від 26.01.2023 у справі №183/3452/19 доступна за посиланням.

Враховуючи, що Законом саме на Верховний Суд покладено забезпечення однакового застосування норм права судами різних спеціалізацій, знати його позицію з того чи іншого питання необхідно в будь-якому випадку.