З прийняттям змін до Конституції щодо правосуддя заговорили про ратифікацію Римського статуту. Адже Україна підписала його ще 16 років тому, проте й досі не визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду (МКС), який розглядає у Гаазі найсерйозніші злочини проти людяності. Такий шанс з’явився з проведенням судової реформи. Та чи вдасться українцям ним скористатися? Спробуємо розібратися.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Конституційні зволікання
Спершу зазначимо, що ця історія бере початок з 2001 р., коли за поданням тодішнього Президента Леоніда Кучми Конституційний Суд України (далі – КСУ) дійшов висновку про те, що підписаний Україною Римський статут не може бути ратифікований. Адже МКС доповнює національні органи правосуддя, а Конституція України, з позиції конституційних суддів, такого доповнення не передбачає.
Цей висновок КСУ зазнав чимало критики з боку фахівців, але він не підлягає перегляду. Тому виникла потреба у внесенні відповідних змін до Конституції України з тим, аби визнати юрисдикцію МКС. Відповідна норма з’явилася у проекті закону №3524. Однак після його оприлюднення та отримання схвального висновку Венеціанської комісії вона отримала неочікуваний додаток, відповідно до якого ратифікація Римського статуту набирає чинності лише через 3 роки після внесення змін до Конституції щодо правосуддя.
За таких умов не йдеться про зобов’язання України це зробити, а лише про бажання та можливість. Разом з тим, експерт з судівництва Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда зазначає, що не є прихильником ідеї відтермінування ратифікації Римського статуту, «проте упевнений, що без змін до Конституції цього взагалі б не вдалося зробити».
Втім не слід забувати, що у 2014 р. Україна сама звернулася до МКС із заявою про визнання його юрисдикції щодо злочинів під час Євромайдану, а згодом і воєнних злочинів на Донбасі. Відтак, цей Суд вже зараз може їх розслідувати.
Безпідставні побоювання можновладців
Чому ж тоді в Україні вирішили відтермінувати на 3 роки ратифікацію Римського статуту? Аби зрозуміти логіку наших законодавців, пропоную розібратися з термінологією міжнародного права, за яким МКС може розглядати найтяжчі злочини, скоєні проти людства, злочини агресії, геноцид та воєнні злочини. Останні не варто плутати з військовими злочинами, які стосуються виключно національного законодавства. Вони передбачені розд. XIX Кримінального кодексу України, в якому йдеться про протиправні дії військовослужбовців, а саме: непокора, невиконання наказу, втрата військового майна, дезертирство тощо.
Воєнні ж злочини за Римським статутом – це масові та системні вбивства, тортури, взяття заручників, незаконна депортація, позасудові страти, зґвалтування, пограбування, цілеспрямовані напади на мирне населення та цивільні об’єкти, які не є військовими цілями, тощо. «Причому йдеться про випадки, коли ці злочини систематичні та широкомасштабні, які є частиною плану або політики», – зазначає правозахисниця, голова правління Центру інформації про права людини Тетяна Печончик.
З огляду на це, побоювання вищих чинів влади, що їх судитимуть в Гаазі за некомпетентні накази, які призвели до загибелі сотень людей під час військових дій в Іловайську та Дебальцевому, є безпідставними. Адже воєнні злочини, які розслідує МКС, не мають нічого спільного з «некомпетентними наказами» військових.
Ще одним приводом для відтермінування ратифікації Римського статуту в Україні називають пораду грузинських реформаторів, які нібито залякують наших політиків негативним результатом розгляду МКС справ про збройний конфлікт у Грузії 2008 р. Однак знавець міжнародного права, професор ІМВ Київського університету ім. Тараса Шевченка Микола Гнатовський спростовує такі твердження, зазначаючи, що найбільшим розчаруванням грузинів від роботи МКС стала тривалість розгляду цих справ. Адже лише на початку 2016 р. він розпочав їх розслідувати. Попри звіти росіян про вчинення грузинами проти сепаратистів Південної Осетії воєнних злочинів, саме Росію МКС визнав учасницею цього конфлікту. Тому грузинська сторона одразу ж заявила, що розслідування в Гаазі відповідає її інтересам.
Втрачені можливості
Оцінюючи перспективи розгляду справ щодо воєнних злочинів на Донбасі, Микола Гнатовський наголосив на тому, що попри причетність до нього російської сторони (про що свідчить чимало зібраних фактів), не слід відкидати елемент внутрішньої конфронтації. «Це, звісно, не громадянська війна, про яку кричать росіяни, але не треба виключати те, що люди з паспортами громадян України під дією російської пропаганди узяли до рук зброю та пішли воювати проти таких же українців. І ми в цьому не унікальні. Таких ситуацій, насправді, у світі чимало», – стверджує він. Разом з тим, застерігає українську владу від прийняття широкої амністії для бойовиків Донбасу, оскільки це суперечить нормам міжнародного права.
Говорячи про визнання Україною юрисдикції МКС, Микола Гнатовський стверджує, що українцям не варто боятися політичних впливів, зокрема й Російської Федерації, які не матимуть значення для цього Суду, адже він – поза політикою і досить довго та ретельно вивчає усі обставини ситуацій та факти. Таку думку поділяє й правозахисниця Тетяна Печончик, яка зазначає, що в Офісі прокурора МКС сидять не довірливі глядачі Russia Today, а фахівці, які здатні відрізнити факти від фейків та провести власне розслідування.
До того ж слід знати, що злочини проти людяності та воєнні злочини не мають строків давності. Тобто, якщо Росія не ратифікувала Римський статут, але її вихідці мали відношення до військової агресії в України, їх можна буде затримати на території 123-х країн світу, які визнали юрисдикцію МКС. За таких умов вони рано чи пізно постануть перед цим Судом.
Україна ж, затягуючи з ратифікацією Римського статуту, не матиме права брати участь в Асамблеї держав-учасниць та, насамперед, вирішувати питання про те, чи має на злочини агресії поширюватися юрисдикція МКС. «Іншими словами, протягом 3-х років, на які відтермінували ратифікацію Римського статуту, український Президент втратить блискучу нагоду особисто виступити на Асамблеї держав-учасниць у 2017 р. як лідер міжнародного руху за міжнародну кримінальну відповідальність винних у злочині агресії – злочині, жертвою якого нещодавно стала Україна», – пояснює Микола Гнатовський. І додає, що сьогодні наша держава залишатиметься пасивним спостерігачем за «українськими процесами» на рівні міжнародного правосуддя. Таким чином вона не зможе повернути мир на свої території, відстояти свої права та втратить шанс довести світові свою правоту.