Чинним законодавством України передбачений значний перелік підстав для отримання іноземцем посвідки на проживання в Україні. До таких підстав, зокрема, належать: провадження культурної, наукової, освітньої, спортивної чи волонтерської діяльності на підставах і в порядку, встановлених міжнародними договорами України або спеціальними програмами; робота у представництвах іноземних суб’єктів господарювання в Україні; проповідування релігійних віровчень, виконання релігійних обрядів чи іншої канонічної діяльності за запрошенням релігійних організацій і погодженням з державним органом, що здійснив реєстрацію відповідної релігійної організації; якщо вони є засновниками, учасниками та/або бенефіціарними власниками (контролерами) юридичної особи, зареєстрованої в Україні, та прибули в Україну з метою контролю за діяльністю таких юридичних осіб тощо.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Однією з найрозповсюдженіших підстав для отримання посвідки на проживання в Україні є працевлаштування. Для цього роботодавець, що працевлаштовує іноземця, отримує дозвіл на застосування праці такого іноземця, на підставі якої вже видається робоча віза. У майбутньому працевлаштування буде вагомою підставою для оформлення іноземцю посвідки на тимчасове проживання. Також розповсюдженими підставами є провадження волонтерської діяльності, що наразі є дуже актуальним, а до повномасштабного вторгнення — у зв’язку зі вступом до вищого навчального закладу та для ведення господарської діяльності в Україні.
Ще до початку повномасштабної війни іноземці регулярно зіштовхувалися з бюрократизмом міграційних органів і проблемами легалізації їх перебування в Україні. На сьогодні ситуація не змінилася на краще, ба більше, в деяких моментах навіть погіршилася.
Відтак, підсумувавши усі запити, з якими до нас зверталися іноземці як до запровадження воєнного стану, так і після, ми виділили основні проблемні питання легалізації іноземців в Україні. Розглянемо насамперед проблемі питання, що виникли з моменту запровадження воєнного стану, оскільки наразі ми живемо в умовах тривалого форс-мажору.
1 Проблеми легалізації іноземців — громадян країн з візовим режимом, які заїхали до України без візи, але зі штампом про в’їзд, із гуманітарним вантажем на початку повномасштабного вторгнення.
2) Складнощі з отриманням документів для подачі на посвідку на тимчасове проживання в Україні від військових частин з іноземними добровольцями, які проходили службу за контрактом у ЗСУ, але не продовжили дію контракту на новий строк.
3) Проблеми відновлення документів, які були втрачені або знищені внаслідок бойових дій, що велись на певних територіях, і, як наслідок, неможливість отримати, продовжити або замінити посвідку на тимчасове/постійне проживання в Україні.
4) У зв’язку з наданням можливості відстрочити сплату єдиного соціального внеску (ЄСВ) під час дії воєнного стану роботодавці тимчасово не сплачують ЄСВ за своїх співробітників, що стає приводом для скасування дозволу на працевлаштування іноземця, на підставі якого і видавалася посвідка іноземцю.
5) Втрата або знищення заяв, що подавались іноземцями для отримання, продовження, заміни посвідок на тимчасове/постійне проживання регіональними органами ДМС України, які перебували або досі перебувають в окупації, що призводить до пропущення іноземцями строків для подачі документів.
6) Недотримання термінів для отримання вже готової посвідки на проживання.
Так, п. 59 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №322 «Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання» передбачено, що якщо іноземець або особа без громадянства не отримали посвідку протягом шести місяців з дня її оформлення, вона знищується. Тобто іноземці, які подали документи на отримання дозволу на законне проживання/перебування в Україні в лютому 2022 року, опинялись у ситуації, коли посвідка була готова до видачі 23 лютого 2022 року або вже навесні 2022 року після відновлення функціонування територіальних підрозділів міграційної служби у звичайному режимі. На той момент вже значна частина іноземців, які були в процесі отримання посвідки, покинули територію України, а видача готової посвідки, як усім відомо, по довіреності представнику іноземця законодавством не передбачається.
Отже, у зв’язку із: затримками у розгляді документів і строків видачі нової візи для прибуття в Україну, довготривалим призупиненням видачі віз до України посольствами деяких країн або побоюваннями повертатись в Україну, подачею документів до територіальних підрозділів ДМС на територіях ведення активних бойових дій або таких, що близькі до цих територій, іноземці не мали фізичної змоги отримати готові посвідки, що стало підставою для їх знищення. Зазначене створило перепони та складнощі в процесі оновлення документів, отримання нової візи та прибуття в Україну для продовження процесу міграції та повторної подачі документів для отримання посвідки на тимчасове проживання.
7) Значна кількість іноземців, які перебували в Україні на момент повномасштабного вторгнення, терміново виїжджали з України в інші країни Європи. Ті іноземці, які не мають безвізового режиму з країнами Європейського Союзу, опинялись у Європі без отримання візи й стикнулися з проблемою легального повернення в Україну. У зв’язку із закриттям повітряного простору над Україною з’явилася необхідність отримання транзитних віз для перетину кордону країн, сусідніх з Україною. А у випадках, коли іноземці перебували в Україні на підставі довгострокової візи й не встигли отримати дозвіл на проживання або термін дії такого дозволу закінчився, виникла проблема з отриманням нової візи в Україну.
Потрібно зауважити, що постановою Кабінету Міністрів України №1202 від 21 жовтня 2022 року «Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції в умовах воєнного стану» було розв’язано проблему щодо отримання нової візи іноземцями, термін дії дозволу на проживання яких закінчився після 24 лютого 2022 року, для приїзду в Україну з метою продовження дозволу на проживання. Отже, постановою було встановлено, що посвідки на тимчасове чи постійне проживання, крім тих, які оформлені громадянами російської федерації, строк дії яких закінчився або які підлягають обміну відповідно до законодавства після 24 лютого 2022 року, підтверджують законні підстави для тимчасового чи постійного проживання в Україні та право на в’їзд в Україну на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення чи скасування. Що стосується проблемних питань легалізації іноземців, які існували до запровадження воєнного стану та продовжують існувати і наразі, можна зазначити наступне.
Проблемним питанням легалізації є те, що в Україні іноземець зустрічається з повним розквітом бюрократії в управліннях міграційної служби. Усе починається від витребування додаткових документів, які іноземець самостійно не може подати, до пропущення строків розгляду заяви та невчасного повідомлення про відмову у видачі посвідки. У випадку самостійної підготовки документів для подачі їх до територіального підрозділу ДМС з метою отримання посвідки іноземець обмежується лише переліком необхідних документів, що зазначений у відповідній постанові КМУ. На практиці ж трапляються випадки, коли працівники міграційного органу витребують від іноземця додаткові документи, не передбачені постановою, для проведення додаткової перевірки. Не розуміючи обґрунтованих підстав для цього, не маючи на руках запитуваних документів, іноземець губиться, нічого не подає і, як наслідок, отримує рішення про відмову у видачі (оформленні) посвідки.
Інша проблема, з якою стикається іноземець — відсутність обґрунтованої відмови ДМС у видачі посвідки. Водночас, відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи №R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Комітетом Ради 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
Отже, фактично міграційні органи «з певною свободою розсуду» та з власних міркувань відмовляють у видачі посвідки іноземцю за якихось надуманих підстав, що аж ніяк не підтверджуються. Враховуючи те, що в рішенні про відмову у видачі (оформленні) посвідки на тимчасове проживання зазначається лише пункт постанови КМУ №322 від 25 квітня 2018 року, на підставі якого прийняте вказане рішення без жодної конкретизації, іноземець не розуміє реальних підстав для отримання відмови. В інших випадках міграційний орган або під час вручення рішення про відмову у видачі посвідки, або зв’язавшись з іноземцем раніше засобами зв’язку, повідомляє йому про реальну підставу надання відмови. Однією з найрозповсюдженіших підстав для відмови у видачі посвідки є нібито незнаходження іноземця за місцем проживання, вказаним у заяві-анкеті. У більшості випадків працівники міграційної служби навіть не здійснюють перевірку місця проживання іноземця за зазначеною адресою. У такому разі ми подаємо відповідні запити, збираємо доказову інформацію й оскаржуємо в адміністративному порядку до ДМС України.
Найчастіше ми отримуємо позитивний результат ще на стадії адміністративного оскарження, проте у випадку відмови в задоволенні скарги звертаємося до суду в порядку адміністративного судочинства. У зв’язку з довготривалістю процедури як адміністративного, так і судового оскарження виникає інша проблема, з якою стикається іноземець — пропущення строків перебування і знаходження без достатніх правових підстав в Україні. Це може бути підставою для примусового повернення іноземців до країни походження (видворення за межі України) із забороною (або без такої) в’їзду на територію України на певний строк.
Отже, враховуючи усе викладене вище, слід зазначити, що іноземець, який прибуває в Україну та має намір легалізувати своє знаходження тут, стикається з низкою проблем, які він, як правило, самостійно вирішити не спроможний. Для того, щоб отримати правову підставу для перебування в Україні, іноземець проходить тернистий шлях із моменту першої взаємодії з міграційними органами до оскарження результатів прийнятих ними рішень у разі незгоди з ними. Особливий фактор, що ускладнює процедуру легалізації іноземців — це, безперечно, війна, навіть попри те, що всі структури вже адаптувалися до роботи в умовах воєнного стану, постійних тривог, відключень світла та ракетних обстрілів. Я сподіваюся, що після закінчення війни якість надання міграційних послуг державними органами покращиться, і ми викорінимо нарешті бюрократію з усіх її ланок.