Податкове резидентство є центральною концепцією сучасної теорії міжнародного оподаткування та важливе тим, що визначає право держави оподатковувати тих осіб, які є резидентами цієї держави.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Фізична особа може бути резидентом як однієї країни, так і декількох країн одночасно. Водночас, якщо фізична особа не відповідає критеріям резидентства жодної з держав, вона може не бути резидентом жодної з них.
Де ж платити податки, якщо ви не є резидентом жодної з країн? Існує дві основні концепції:
1) оподаткування доходів у джерела виплати (наприклад, дивіденди, відсотки, роялті);
2) оподаткування за територіальним принципом (джерело походження на території певної країни, і звільняється від податку прибуток, що має джерело за її межами).
Таким чином, особам, які не є резидентами якої-небудь країни, варто звертати увагу на оподаткування у джерела. Як правило, більшість країн оподатковують пасивні доходи, але за наявності угоди про уникнення подвійного оподаткування (УУПО) ставки податку у джерела можуть нівелюватися.
Варто відзначити, що якщо особа не є податковим резидентом, їй недоступні пільги, надані УУПО. При податковому плануванні можна структурувати джерела доходу в таких державах, які не оподатковують такі доходи, тобто фактично можна уникнути податкової відповідальності взагалі. Проте на міжнародному рівні існують різноманітні заходи з протидії податковим зловживанням (наприклад, концепція бенефіціарної власності).
Критерії отримання статусу податкового резидентства:
1) особи, які проводять більше певної кількості днів у країні, автоматично стають її резидентами (Україна, Кіпр, Великобританія);
2) у разі наявності в особи житла, сім'ї, роботи в певній державі податкові органи можуть визнати, що у неї є «центр життєвих інтересів» у цій країні, і навіть якщо така особа проведе менше 183 днів на її території, вона може бути визнана резидентом (Італія, Іспанія, Португалія, Мальта, ОАЕ).
Податкове планування з використанням УУПО
Якщо особа є резидентом одночасно двох держав, тобто, скажімо, проводить більше 183 днів на території України і 120 днів у Великобританії і, відповідно до місцевого законодавства, визнається податковим резидентом двох держав, у розумінні УУПО така особа вважається резидентом тієї країни, де у неї «центр життєвих інтересів».
Є також концепція continuing residency, яка передбачає тривале проживання в одній країні. Характеризується вона тим, що якщо особа прийняла рішення покинути країну для того, щоб реалізувати свої активи і мінімізувати податкове навантаження, податкові органи вимагають від платника податків повідомити країну подальшого проживання і мету. У разі, якщо дана країна входить у список офшорних зон, угоди, які особа здійснює після від'їзду, будуть вважатися такими, які оподатковуються в країні, яку вона покинула (характерно для Італії, Німеччини, Ірландії).
Сертифікат податкового резидентства є єдиним документом, що підтверджує резидентство і дає право на застосування положень міжнародних договорів.
Популярні країни для отримання резидентства
Португалія (Non-habitual residence, NHR)
Особи, що не були резидентами Португалії останні 5 років до переїзду, можуть подати заявку на отримання спеціального статусу NHR строком на 10 років. Програма NHR знижує до 0% ПДФО на доходи з іноземного джерела або які оподатковуються в іншій країні, у т. ч. зарплати, дохід ФОП, оренду. Тобто будь-які пасивні доходи від бізнесу за межами Португалії звільняються від оподаткування протягом 10 років.
ПДФО з джерелом з Португалії нараховується за ставкою 20%.
Іспанія (Expatriate Tax Regime)
Фізична особа є резидентом, якщо перебуває понад 183 дні протягом податкового року в Іспанії або якщо основний центр або центр управління бізнесу, професійної діяльності або економічних інтересів знаходиться в Іспанії. Важливою умовою є відсутність у співробітника або директора іспанської компанії зв'язку зі своїм роботодавцем або з власником компанії (не більше 25%).
Необхідно бути нерезидентом Іспанії останні 10 років до переїзду.
ПДФО з джерелом з Іспанії є сумою національної та місцевої ставок від 20% до 48%.
Іноземні доходи звільняються від оподаткування протягом 6 років.
Словаччина (можливість поєднати з посвідкою на тимчасове проживання)
Посвідку на тимчасове проживання можна отримати на період до 3 років з наступним продовженням через 1,5–2 роки шляхом реєстрації компанії і призначення себе директором цієї компанії. Важливо відзначити, що цей статус не має права отримати засновник (власник), а тільки генеральний директор як особа, що діє від імені компанії.
Фізична особа, незалежно від національності, є резидентом Словаччини для цілей ПДФО, якщо офіційно проживає в Словаччині, або має фактичне місце проживання, пов'язане зі Словаччиною (місце проживання або центр особистих і економічних інтересів), або знаходиться в країні більше 183 днів у податковий рік.
ПДФО резидентів Словаччини від загальносвітового доходу становить від 19% до 25%.
Словенія (можливість поєднати з посвідкою на тимчасове проживання)
Посвідку на тимчасове проживання можна отримати на 12 місяців зі щорічним продовженням шляхом реєстрації компанії і призначенням себе директором цієї компанії. Документи на постійне проживання можна подати через 5 років проживання в країні (володіння статусом тимчасового проживання). Громадянство можна отримати після 10 років проживання в країні.
Фізична особа є резидентом, якщо має постійну адресу або будинок у Словенії чи проводить у країні більше 183 днів протягом календарного року.
ПДФО резидентів Словенії від загальносвітового доходу нараховується за прогресивними ставками від 16% до 50%.
Кіпр
Цей режим цікавий для осіб, які не володіють кіпрським доміцилем і не проводять більше 183 днів у іншій країні, однак можуть перебувати на Кіпрі більше 60 днів. Тоді такій особі доступний особливий податковий режим, і вона має право на отримання сертифікату податкового резидентства.
Податкові резиденти Кіпру, у яких немає доміциля на Кіпрі, звільняються від оподаткування своїх пасивних та інших видів доходів. Однак обов'язковою умовою є працевлаштування на Кіпрі.
ПДФО, отриманий як з джерел за кордоном, так і на доходи (активні), отримані на території Кіпру, становить 0% на прибуток менше 19 тис. євро на рік. Дохід, що перевищує цю суму, оподатковується за ставкою від 20% до 35%.