Участь страхових організацій у системі загальнообов’язкового пенсійного забезпечення була передбачена ще першою редакцією Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058IV), яка набрала чинності з 1 січня 2004 року і запровадила, принаймні на папері, трирівневу пенсійну систему: перший рівень – солідарна система, що представлена Пенсійним фондом України; другий рівень – накопичувальна система, що представлена так званим Накопичувальним фондом (має бути створений Пенсійним фондом як цільовий позабюджетний фонд), недержавними пенсійними фондами, які мають право на участь у другому рівні (далі – НПФ), і страховими організаціями; і третій рівень – система недержавного пенсійного забезпечення, представлена недержавними пенсійними фондами, що діють на третьому рівні, банківськими установами і страховими організаціями. Перші два рівні разом становлять систему загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, водночас як друга і третя разом – систему накопичувального пенсійного забезпечення. У той час як третій рівень було одразу запроваджено Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення», що також набрав чинності з 1 січня 2004 року, другий рівень і дотепер залишається не впровадженим. Тим не менш, з точки зору перспективи, вбачається доцільним розглянути роль страхових організацій у функціонуванні загальнообов’язкового пенсійного страхування, яку для них передбачив законодавець.
Законом № 1058IV до страхових організацій, що мають право на участь у другому рівні пенсійної системи, віднесено такі, що отримали ліцензію на здійснення страхування життя, а також ліцензію на здійснення страхування довічних пенсій, і здійснюють страхування і виплату довічних пенсій за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування. Зауважимо, що ліцензійні умови для отримання ліцензії на здійснення страхування довічних пенсій наразі не розроблені, очікується, що це буде здійснено вже після впровадження другого рівня. Передбачається, що кошти, накопичені на користь фізичної особи (далі – страхувальник) у Накопичувальному фонді або НПФ, при досягненні страхувальником пенсійного віку спрямовуються, за його вказівкою, до однієї зі страхових компаній, які відповідають умовам Закону № 1058IV. Цікаво, що укласти договір страхування і спрямувати накопичені кошти до страховика є обов’язком, а не правом страхувальника. Відповідно, у разі відмови страхувальника від укладення договору страхування, територіальний орган Пенсійного фонду (у випадку якщо кошти накопичувались у Накопичувальному фонді), або ж адміністратор НПФ самостійно укладають договір страхування довічної пенсії на умовах, що, на їхню думку, є найвигіднішими для страхувальника.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |