Природа коштів за подарунковим сертифікатом
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Важливим питанням є питання про правову природу коштів, які сплачує покупець в рахунок отримання сертифіката, оскільки обґрунтовано виникає питання про походження права вимоги: за яким саме товаром продавця було набуто утримувачем право вимоги (адже предмет договору – це є істотна умова)? Такі кошти не слід розглядати як завдаток чи аванс, оскільки «завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання», «якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом» (ч. 1 та ч. 2 ст. 570 ЦК України).
З наведених положень вбачається, що завдаток – це спосіб забезпечення виконання зобов’язання, а аванс є попередньою оплатою. Якщо завдаток не може бути застосований до правовідносин з оплати сертифіката в силу предмета його регулювання, то аванс не припустимо використовувати, з огляду на те, що його природа вказує на часткову оплату товару.
Відтак, припустимо визначати корпускулярну правову природу коштів, що сплачуються за сертифікат як:
(І) оплата вартості права вимоги (оплата сертифіката як товару) та
(ІІ) оплата вартості конкретної речі, що пропонується до продажу у торговельній мережі, без погодження її асортименту.
Можливість оплати вартості речі та наступного погодження асортименту (конкретного предмета договору) допускається в силу положень ч. 2 ст. 671 ЦК України: «Якщо договором купівліпродажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором […]».
Оскільки право вимоги є товаром, який передається покупцю у сертифікаті, то продавець не виконує функцій зі зберігання чи обліку коштів, що надходять у рахунок оплати за сертифікат, не повинен сплачувати відсоток за користування чужими коштами у випадку повернення сертифіката покупцем, а сертифікат може бути використано як об’єкт цивільного обігу між різними утримувачами.
Компанії, що «емітують» подарункові сертифікати
Зауважимо, що подальшого поширення набувають компанії, які вибудовують свою діяльність виключно на реалізації подарункових сертифікатів. Такі суб’єкти пропонують до продажу сертифікат, за яким їх утримувач має право обрати послугу або товар у мережі партнерів таких компаній. Для такої діяльності компанії укладають договори про надання послуг або купівліпродажу товарів. На підставі таких правочинів відбувається оплата вартості послуг або товарів від імені компаній на користь партнерів, але послуги не споживаються, а товар – не передається. Відповідно, компанії набувають щодо партнера право вимоги у споживанні послуги/отриманні товару. Такі права вимоги акумулюються в компанії за різними правочинами. Надалі компанія емітує власні сертифікати, які підтверджують право вимоги безпосередньо до компаніїемітента, а коли утримувач сертифіката обирає конкретного партнера, у якого він бажає використати сертифікат, відбувається погодження асортименту права вимоги та передача права вимоги за сертифікатом його утримувачу відносно конкретного партнера.
Замість висновків
При написанні статті автор мав на меті дослідити правові механізми використання подарункових сертифікатів, оскільки дійсний аналіз умов їх обігу в різних «емітентів» не надав правової визначеності у цьому питанні. Сподіваємося, що наведена стаття допоможе у професійній роботі торговельних закладів, компаній, які розвивають ринок послуг.