Арбітражний керуючий – ключова фігура процедури банкрутства. Саме від професійності та порядності арбітражного керуючого залежить доля підприємства-боржника та ймовірність задоволення вимог кредиторів.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Протягом останніх років законодавство України у сфері відновлення платоспроможності зазнало суттєвих змін. До чого ж призвели намагання законодавця наблизити правове регулювання інституту банкрутства до міжнародних стандартів?!
З набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22 грудня 2011 року (далі – Закон про банкрутство) змінено правовий статус арбітражного керуючого. Відтепер арбітражний керуючий – суб’єкт незалежної професійної діяльності, а не фізична особа – підприємець, і діє на підставі свідоцтва, а не ліцензії. Обов’язковою умовою для провадження діяльності арбітражного керуючого є внесення інформації про нього до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Такі зміни мали на меті підняття престижу професії, підвищення рівня етичних вимог, посилення системи допуску до професії та розподіл контролю за діяльністю арбітражних керуючих на державний, професійний та публічний. Новелою стало право арбітражного керуючого вступати до саморегулівних організацій (далі – СРО). Широке коло повноважень СРО, передбачених Законом про банкрутство, на жаль, сьогодні повною мірою не реалізується на практиці, хоча окремі СРО на сьогодні намагаються брати участь у розробці нормативно-правових актів, що дозволять усунути прогалини в законодавстві про банкрутство.