Ліцензії CreativeCommons пропонують перевірений часом гнучкий і справедливий підхід до використання об’єктів авторського права у цифровому середовищі. Вони дозволяють авторам та іншим суб’єктам авторських прав самим визначати засади подальшого використання їхніх творів, захищають їх від несанкціонованого використання, і створюють легальне середовище для вільного обміну контентом. Користувачі ж здобувають можливість вільно використовувати цифровий контент за згодою авторів та інших суб’єктів авторських прав.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Про це йшла мова під час презентації офіційного перекладу ліцензій CreativeCommons на відкритому засіданні Комітету з телекомунікацій, інформаційних технологій та Інтернету Асоціації правників України.
«Деякі права застережені»
Так, за словами представника CreativeCommons в Україні Максима Наумко, CreativeCommons – це неприбуткова корпорація, яка прагне полегшити використання та створення похідних творів, дотримуючись авторських прав. Вона надає вільні ліцензії та інші юридичні інструменти для творців, які самі визначають чим ділитися, а що охороняти.
CreativeCommons запропонували золоту середину між «усі права застережені» та «жодні права не застережені» – «деякі права застережені».
Ідейним натхненником CreativeCommons є Лоуренс Лессіг — професор права у Harvard Law School, директор Edmond J. SafraCenterforEthics в HarvardUniversity, засновник StanfordCenterforInternetandSociety
Максим Наумко також розповів присутнім, які відомі світові та вітчизняні ресурси використовують систему CreativeCommons та навів статистичні дані, які свідчать про стрімкий ріст користування ліцензіями CreativeCommons у світі.
У свою чергу представник CreativeCommons в Україні Андрій Бічук нагадав присутнім, що відповідно до законодавства, автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору.
Договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі. Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.
Умови договору, що погіршують становище автора (його правонаступника) порівняно із становищем, встановленим чинним законодавством, є недійсними.Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі.У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним.
Однак, за словами фахівця держоргани усвідомлюють існування та поширення творів під вільними публічними ліцензіями.
Так, наприкінці 2010 р. Державний департамент інтелектуальної власності видав Рекомендації щодо застосування вільних публічних ліцензій на використання об’єктів авторського права і суміжних прав. В них визначено основні поняття, що стосуються вільних ліцензій і має місце спроба юридичного обґрунтування правомірності використання об’єктів авторського і суміжних прав, що розповсюджуються за вільними публічними ліцензіями.
Легітимність під питанням
Старший науковий співробітник відділу авторського права і суміжних прав Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Валентина Троцька ознайомила присутніх із проблемними питаннями застосування вільних публічних ліцензій.
За словами пані Троцької публічні ліцензії спрощують процедуру укладання договорів в окремих випадках, у порівнянні з процедурою укладання класичних договорів у сфері авторського права і суміжних прав. А також сприяють вільному розвитку творчості на основі знань, інформації, культурних надбань, що існують у світі.
Торкаючись питання легітимності їх застосування, Валентина Троцька зазначила, що не зважаючи на широке поширення таких ліцензій, до цих пір тривають дискусії щодо легітимності застосування публічних ліцензій при використанні об’єктів авторського права і суміжних прав.
Серед загальних проблемних питань, експерт виділяє територію, на яку поширюється дія публічних ліцензій, адже вони застосовуються при використанні об’єктів авторського права і суміжних прав в мережі Інтернет, тобто поза межами однієї країни. Серед основних шляхів вирішення цієї проблеми, пані Троцька вбачає прийняття міжнародного договору, де б передбачалося врегулювання таких правовідносин.
Крім того, публічні ліцензії діють на умовах ліцензійних договорів. Специфіка публічних ліцензій не врахована в національному законодавстві у сфері авторського права і суміжних прав. Врегулювання цього питання також потребує внесення змін до законодавства України.
Як йдеться в Рекомендації Державної служби інтелектуальної власності України щодо застосування вільних публічних ліцензій на використання об’єктів авторського права і суміжних прав, вільна публічна ліцензія - загальнодоступний договір приєднання, що надає особі, яка приєдналася до такого договору, безоплатний дозвіл на використання об’єкта авторського права та (або) суміжних прав певними способами на умовах, визначених ліцензією.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому без можливості запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Отже, договір може бути викладено в типовій формі: особи можуть укласти договір шляхом виконання певних дій та прийняття умов договору в цілому. Однак, згідно з вимогами до укладання ліцензійних договорів необхідною умовою є взаємна згода сторін щодо положень ліцензії.
Свідоме обмеження прав
Відповідно до умов та правил публічної ліцензії, ліцензіар надає дійсну на території всього світу, безоплатну, без права видавати субліцензії, невиключну, безвідкличну ліцензію на здійснення Ліцензованих Прав стосовно Ліцензованого Матеріалу (ст. 2 Ліцензії CreativeCommons).
За словами пані Троцької, автор твору при застосуванні публічної ліцензії свідомо йде на обмеження своїх прав, адже ліцензія є невідкличною, безоплатною і т.д. Автор може припинити розповсюджувати твори в будь-який час; в той же час, це не припиняє дію Ліцензії.
Наскільки це можливо, ліцензіар відмовляється від будь-якого права на отримання винагороди (роялті) за здійснення Ліцензованих Прав, як безпосередньо, так і через організацію колективного управління за добровільною, або примусовою схемою ліцензування. В усіх інших випадках Ліцензіар залишає за собою будь-яке право отримувати таку винагороду (роялті), включаючи випадки, коли Ліцензований Матеріал використовується для інших потреб (пункт 3 (в) ст. 2 Ліцензії CreativeCommons).
Якщо інше окремо не зазначено ліцензіаром, то, наскільки це можливо, він надає Ліцензований Матеріал «як є» і «як доступний», і не надає жодних гарантій будь-якого роду стосовно Ліцензованого Матеріалу, як прямих, так і таких, що можуть матися на увазі, чи гарантій іншого роду. Це включає: гарантії стосовно назви, придатності для продажу, придатності для певної мети, відсутності порушень прав, відсутності прихованих чи інших дефектів, точності, чи наявності або відсутності помилок, відомих чи таких, що можуть бути виявлені (ст. 5 Ліцензії CreativeCommons).
Таким чином, ліцензіар не надає будь-яких гарантій, тим самим звільняючи себе від відповідальності. Користувач на підставі цієї ліцензії може здійснювати використання творів на власний ризик.
Наскільки це можливо, ні за яких обставин ліцензіар не буде відповідальний перед користувачем з будь-яких правових підстав (включаючи недбалість) або якимось іншим чином за будь-які прямі, особливі, непрямі, випадкові, побічні, штрафні, чи інші витрати чи збитки, що виникли з цієї Публічної Ліцензії або використання Ліцензованого Матеріалу. Навіть якщо Ліцензіар був повідомлений про можливість виникнення таких витрат чи збитків (ст. 5 Ліцензії CreativeCommons).
Таким чином, усі ризики відповідно до умов Ліцензії бере на себе користувач. Сторона, яка не виконала або неналежним чином виконала зобов’язання за авторським договором, зобов’язана відшкодувати іншій стороні всі збитки, в тому числі упущену вигоду (ст. 34 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
За словами пані Троцької, з метою захисту своїх прав сторона договору може звернутися до суду. Однак, зважаючи на використання об’єктів авторського права і суміжних прав в глобальній мережі, захист прав може бути ускладнений у зв’язку процесуальними особливостями законодавства різних країн.
Таким чином, застосування публічних ліцензій має свої переваги. Поряд з тим, застосування публічних ліцензій може бути пов’язане з низкою ризиків як для авторів, так і користувачів. Перш ніж приєднуватися до умов публічної ліцензії слід чітко розуміти позитивні та негативні сторони, що можуть мати місце на практиці. З огляду на це, вибирати для себе: укладати класичний письмовий договір про використання об’єктів авторського права і суміжних прав чи застосовувати публічні ліцензії.