 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
При проходженні атестації поліцейськими та формуванні атестаційних комісій, в атестаційні комісії потрапляли випадкові люди та навіть траплялися випадки, коли одні члени комісії прямо агітували інших підтримувати тих чи інших осіб. Про це зазначив Олег Вдовичен, керуючий партнер АО "Вдовичен та партнери", в.о. голови і постійний член атестаційної та апеляційної комісії при рекрутинговому центрі Національної поліції України під час VІ Щорічного зимового форуму ААУ з кримінального права та процесу, який днями пройшов у столиці.
«Під час тесту траплялися чесні відповіді на кшталт: «Я давав хабар 500 доларів при поступанні на роботу» або «отримував хабар 2000 грн за закриття кримінальної справи». За результатами атестації було звільнено 7% екс- міліціонерів та 26% керівного складу. При цьому в більшості випадків суди відновлювали звільнених на роботі», - зазначає пан Вдовичен. На думку експерта, питання повернення довіри до поліції лежить в декількох площинах: підвищенні винагороди, прийманні якісних нормативно-правових актів, перехід адвокатів в професію поліцейських.
Слідчі не встигають!
Заступник начальника управління з організації досудового розслідування Головного слідчого управління Національної поліції України Максим Цуцкірідзе розповів про проблемні питання досудового розслідування злочинів підслідних НПУ. При цьому експерт назвав позитивні та негативні сторони того, що законодавець відмовився від стадії порушення кримінального провадження. Так, за словами юриста, внаслідок цього зменшилася конфліктність громадян з представниками правоохоронних органів. «Майже 100% заяв та повідомлень (якщо вони грамотно виписані і працівники правоохоронних органів допомогли скласти протокол прийняття заяви) потрапляють до Єдиного реєстру досудових розслідувань», - каже він. Серед негативних наслідків Максим Цуцкірідзе називає колосальне навантаження більшості правоохоронних органів. «Щорічно слідчі підрозділи Нацполіції реєструють 2 млн кримінальних проваджень. В Україні 8 тис слідчих (тобто маємо 0,5% проваджень щоденно). Є регіони, де навантаження на слідчих складають 500 справ. Для прикладу: в Одеській області, за результатами атестації залишилося 170 слідчих, а штатна чисельність складає 770 слідчих. Про яку якість досудового розслідування можна говорити, про які слідчі дії говорити, якщо слідчі навіть занести до заяви до ЄДР не встигають. Наразі цю ситуацію намагаємося виправити, оскільки основна проблематика у відборі кадрів. Навіть якщо такі кадри знайдено, не кожен хоче йти працювати через неналежне фінансово-технічне забезпечення апарату. Два місяці тому підвищили заробітку плату, і тепер слідчі в середньому отримують 10 тис грн. Це позитивно і, можливо, за рахунок цього ми зможемо зламати існуючу систему», - підкреслює пан Цуцкірідзе.
Нарікає на завантаженість правоохоронних органів і заступник Голови Національної поліції України – начальник Головного слідчого управління Олександр Вакуленко. За його словами саме на них сьогодні припадає понад 95% усіх кримінальних правопорушень, які вчиняються на території України. «На мій погляд, ще дуже мало зроблено кроків у напрямку реформування кримінально-процесуального законодавства, з метою усунення тих негативних явищ від яких страждають громадяни нашої держави. Однією з таких проблем, на мій погляд, є необхідність законодавчого вирішення проблем інституту кримінальних проступків. Так, Глава 25 КПК передбачає процедуру розслідування кримінальних проступків, однак вказана процедура на сьогоднішній день є «заморожена» та не може бути застосована, у зв’язку з тим, що Україна не має відповідного законодавства, яким визначаються кримінальні проступки», - зазначає експерт.
При цьому пан Вакуленко підкреслює, що відповідно до перехідних положень КПК, положення, що стосуються кримінального провадження кримінальних проступків, вводяться в дію одночасно з набранням чинності Закону України «Про кримінальні проступки», який наразі відсутній. У результаті такої правової колізії запропонована законодавцем модель досудового розслідування повністю не функціонує, а слідчі здійснюють досудове розслідування всіх, без винятків, злочинів, що вплинуло на суттєве зростання навантаження на слідчих і результативність їх праці. «Щороку реєструється більше 1,5 млн злочинів, в провадженні слідчих знаходилося майже 1,6 млн кримінальних проваджень, 48% з яких становлять саме не тяжкі злочини. У переважній більшості це некваліфіковані крадіжки, шахрайство, хуліганство, зберігання наркотиків, несплата аліментів, легкі тілесні ушкодження та інші злочини, які не становлять значної суспільної небезпеки. Однак, замість того, щоб проводити у них дізнання (а мова йде саме про спрощене розслідування), слідчі змушені здійснювати по них повноцінне розслідування. При цьому всі інші працівники поліції взагалі не мають права самостійно проводити будь-які інші слідчі дії. У результаті цього, в середньому по Україні, у одного слідчого перебуває більше 200 кримінальних проваджень, а в окремих регіонах, де навантаження значно більше (це підрозділи обласного рівня) - навантаження на одного слідчого становить понад 500 кримінальних проваджень (!). Така ситуація негативно впливає на строки кримінального розслідування і на якість, що у свою чергу викликає обґрунтовані нарікання учасників кримінального провадження», - справедливо відмічає заступник Голови Національної поліції України.
Знову Конвенцію порушуєте?
Станіслав Кравченко, заступник Голови ВССУ акцентував увагу учасників та гостей форуму на проблемних питаннях правової визначеності порядку застосування запобіжних заходів у судовому провадженні з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. «Аналіз судової практики свідчить про наявність окремих проблемних питань у законодавчій регламентації порядку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на різних стадіях кримінального провадження, зокрема, під час здійснення підготовчого провадження, при постановленні вироку судом першої інстанції та скасуванні судом апеляційної або касаційної інстанцій судових рішень з направленням провадження на новий розгляд», - каже суддя.
При цьому він відзначає, що прийняття нового Кримінального процесуального кодексу позиціонувалося як вирішення багатьох проблем, однак ЄСПЛ у рішенні від 9.10.2014 року «Чанєв проти України» знову констатував порушення статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема у зв’язку з відповідними недоліками у процесуальному законі.
«Кримінальний процесуальний кодекс України чітко та точно не врегульовує питання щодо тримання особи під вартою у період після закінчення досудового розслідування та до початку судового розгляду. Водночас не може бути «автоматичного» продовження тримання під вартою під час підготовчого провадження чи формального підходу у вирішенні цього питання. «Обираючи чи змінюючи захід забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід, суду слід мотивувати прийняте рішення і встановлювати строк, на який обирається чи продовжується запобіжний захід стосовно обвинуваченого», – переконаний заступник Голови ВССУ.
У контексті цієї проблеми ВССУ було направлено звернення Голові Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, в якому окреслюються проблемні питання та шляхи їх вирішення, серед іншого запропоновано викласти відповідні редакції статей КПК України з урахуванням судової практики.
Абсолютна неузгодженість КПК
Проблемні питання спеціального судового провадження висвітлював Олександр Сидоренко, адвокат, партнер «Alexandrov & Partners». «Я вважаю, що сьогодні існують суттєві проблеми не лише в питаннях судового провадження, а й в питаннях спеціального судового розслідування. Ці проблеми взагалі позбавляють можливості розгляду справ цих категорій по суті у судах», - підкреслює адвокат. Так, 7 жовтня 2014 року в Україні було прийнято Закон «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини». На думку експерта, цей документ не відповідає вимогам сьогодення та, більше того, містить не конституційні норми. «Для мене, як для юриста, особливо важливо є те, що цим законом значно порушено право обвинуваченого на захист та принцип змагальності сторін. Фактично цим документом обвинувачений позбавлений можливості подавати до суду свої докази», - нарікає пан Сидоренко.
При цьому адвокат розповів, яким чином сьогодні закріплена ця процедура у законодавстві. Так, слідчий, після закінчення стадії досудового розгляду, до основних документів докладає своє клопотання про здійснення спеціального судового провадження. У клопотанні зазначаються: короткий виклад обставин кримінального правопорушення; правова кваліфікація правопорушення; виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення; виклад обставин про те, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.
Під час вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя зобов’язаний врахувати наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. За наслідками розгляду клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає мотиви задоволення або відмови у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування.
Повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов’язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
«Суперечності існують не лише з приводу неконституційності норм цього закону. Тут необхідно говорити, перш за все, про те, що самі норми КПК не узгоджені. Цей закон вніс абсолютну неузгодженість в норми кримінального-процесуального законодавства. Існує частина таких прав, які не можуть жодним чином бути реалізованими. Права, які все одно залишаються за обвинуваченим. Права, стосовно яких немає ніяких міркувань законодавця і яким чином їх реалізувати абсолютно невідомо», - каже юрист.
За словами пана Сидоренка, вітчизняне законодавство містить вичерпний перелік учасників підготовчого судового засідання і визначає, що в ньому обов’язково має брати участь обвинувачений. «Далі суд має розглянути певні клопотання. Серед них є й клопотання щодо допиту свідків. Але яким чином, наприклад, сторона захисту може сформулювати перелік свідків, якщо ми фактично з обвинувачуваним не зустрічалися і не бачилися? У 90% випадків захисника у таких провадженнях надає держава, а не наймає обвинувачена особа чи підозрюваний. Ми можемо розглянути клопотання прокурора про спеціальний судовий розгляд лише на наступній стадії, безпосередньо під час судового розгляду. Тобто, така важлива стадія кримінального процесу, як підготовче судове засідання відбувається фактично без участі обвинуваченого і без рішення суду про спеціальний судовий розгляд. Я знаю, як суди виходять з цього, але це грубе порушення. Звичайно, оскільки це новельне питання, я думаю, що наслідки будуть трохи пізніше. Той закон, який існує наразі в Україні, – однозначно буде визнано ЄСПЛ таким, що не в повній мірі відповідає вимогам міжнародного законодавства, Конвенції захисту прав та основоположних свобод людини і, однозначно, Україна буде програвати такі справи», - резюмує партнер «Alexandrov & Partners».
Лише 1%...
Катерина Гупало, партнер АО «Arzinger», звернула увагу присутніх на особливості захисту у кримінальних провадженнях по ухиленню від сплати податків. «Я думаю, що кожен з практикуючих адвокатів тим чи іншим чином стикався з кримінальними провадженнями по ухиленню від сплати податків. Особливо, до внесення змін в методичні рекомендації, - це була повальна «епідемія», що не акт – то викликають на допит. Оскільки ці справи є досить поширеними, у кожного адвоката є якісь певні секрети та механізми захисту», - зауважила вона.
Пані Гупало ознайомила учасників Форуму з нюансами таких проваджень на прикладі судової справи, в якій АО «Arzinger» вдалося досягти виправдувального вироку, незважаючи на те, що податковий спір в адмінсуді був програний. При цьому юрист відмічає, що з року в рік повторюється доволі сумна статистика виправдувальних вироків. «Вони коливаються в районі 1%, але якоїсь позитивної тенденції не спостерігається. Якщо аналізувати статистику таких справ по 212 ст. Кримінального кодексу, то там більший % виправдувальних вироків», - констатує вона. Ділячись власним досвідом, пані Гупало відмічає, що в районних судах, де здебільшого розглядається справи щодо крадіжок, чи хуліганства, складні економічні справи часто не під силу суддям. «Один коментар судді я ніколи не забуду: «ну ці, як їх там, - роялті!». Чуючи таке від судді, поволі задаєшся питанням: як же така суддя буде вирішувати питання з приводу правильного чи не правильного оподаткування?», - нарікає експерт.
Кримінальним кодексом України (ст. 212) передбачена кримінальна відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку. «Стаття 212 КК України – це фактично перетин податкового та кримінального законодавства. Неможливо говорити про ухилення від сплати податків, не упираючись власне на норми податкового законодавства. Утім, тут важко вияснити мало місце ухилення як злочин, чи тут просто несплата. В таких справах ми зачіплялися за «наслідки» (як фактичне ненадходження коштів до бюджету) та «умисел», - ділиться досвідом Катерина Гупало.