Яким чином 2020 р. вплинув на соціальне та сімейне життя українців, як змінився підхід сімейного адвоката до роботи та співпраці з клієнтами та як можна боротися з карантинною рутиною, ми спілкувалися з Катериною Власюк, правозахисницею жінок та засновницею адвокатського бюро «Сімейний адвокат Катерина Власюк».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Катерино, розкажіть, що нового для життя та роботи приніс 2020 р.
— Добре пам’ятаю, як ми гучною компанією до 6 ранку зустрічали його у ресторані «Веранда на Дніпрі», і тоді ще ніхто не думав про те, що нам доведеться жити по-новому, і що «як зустрінеш новий рік, так його і проведеш» може розумітись по-іншому. 2020 р. для мене — рік відкриттів. У березні, коли ввели карантин, я пережила двотижневу депресію, страх через невідомість вивів мене зі стану рівноваги. Вперше у житті я переживала кризу, бо не розуміла, чи зможу й далі мати офіс і команду, боялась, що зникнуть клієнти. Робота з психологом та коучем відкрила мені очі на реальність, я заспокоїлась і почала робити те, що було заплановано, і сприймати ситуацію в країні, як можливість для чогось нового.
Думаю, нам усім цей рік дав можливість переоцінити, де і з ким ми живемо, в чомусь переглянути свої орієнтири та плани. Я усвідомила, що юристи можуть працювати дистанційно. Наша команда працювала віддалено і не відпочивала на карантині. Ми проводили наради в Zoom, подавали позови та за потреби зустрічались з клієнтами.
На початку року нам вдалося відстояти норму про отримання річного дозволу на перетин кордону через органи опіки, і після прес-конференції, яку я організувала в рамках Асоціації адвокатів України, Мінсоцполітики відмовилось її скасовувати. Також внесли поправки в законопроект «Про відповідальне батьківство».
В цілому цей рік для нас є успішним, адже незважаючи на пандемію, ми влаштували собі літній корпоратив на морі. Також отримали кілька прецедентних рішень. Одне — зі стягнення моральної шкоди за подружню зраду, друге — зі стягнення заборгованості за адвокатським договором. Незважаючи на непросту ситуацію, справи в судах слухаються, і ми отримуємо і виконуємо рішення. Ще кілька цікавих справ у процесі.
— Що змінилось у форматі роботи з клієнтами у зв’язку з пандемією?
— Нічого не змінилося. Єдине — ми постійно дезінфікуємо офіс і зустрічаємось тільки за нагальної потреби. У нас збільшилась кількість справ у регіонах, куди ми їздимо на засідання.
— Чи змінилася за час карантину гендерна ситуація зі звернень до сімейних адвокатів? Хто частіше ініціює процес розлучення: чоловіки чи жінки?
— Як і раніше, до нас у частіше звертаються жінки, десь 90%. Змін у цьому плані ми не помітили. Почастішали випадки домашнього насильства та приховування дітей від одного з батьків, і цього року ми отримали прецедентну ухвалу про повернення дитини до матері. На щастя, вона вже застосовується іншими судами, і багато матерів отримали реальний доступ до дітей.
— Чи бували у Вас випадки відмови клієнту у вирішенні його/її справи і з яких причин?
— Так, ми відмовляємо. Коли не віримо клієнту, коли він намагається викривити ситуацію і не хоче сприймати реальність. Коли клієнт хоче 100% гарантій або щоб ми «домовлялись»— ми також категорично відмовляємо. Це моральні правила нашої роботи, такий «сервіс» не надаємо. Коли запит клієнта не відповідає нормам закону і його реалізувати неможливо, або коли клієнт по ходу справи категорично змінює свою позицію. Також ми не фальсифікуємо докази.
На моє глибоке переконання, в Україні можна отримати справедливе рішення без «додаткових гарантій», тому наші клієнти— це ті люди, які довіряють нашому досвіду і професіоналізму. А інколи й ті, хто постраждав від «попередніх 100% гарантій».
— Які причини розлучень є найбільш поширеними?
— Ми аналізуємо це питання. На першому місці у нашому топ-3— відсутність спільних інтересів, задушевних розмов і спільних планів на майбутнє, коли подружжя— фактично такі собі сусіди, а не закохана пара. У кожного свої справи, друзі і захоплення, і коли між ними постають роздратування і неповага, хтось приймає рішення розлучитись. Друга причина— різкий фінансовий успіх чи зубожіння. На такій хвилі вгору чи вниз у парі проявляються всі проблеми, і хтось не витримує. І третя причина— це зрада.
— Безумовно, карантин вплинув на соціальне життя українців, що тепер локалізується переважно онлайн. Чи вплинуло це на збільшення кількості шлюбів чи розлучень, зокрема з іноземцями?
— Ті наші клієнти, які планували одружитись з іноземцями, одружились. У когось одруження з весни перенеслось на літо, але вони вдало скористалися відкриттям кордонів, і другі половинки змогли прилетіти в Україну або вони полетіли за кордон. Щодо українців, то наші клієнти відмовились від гучних весіль, просто реєстрували шлюб, а дехто переніс святкування на наступний рік. Тому мені здається, що особливо на плани це не вплинуло, можливо, просто пандемія змінила формат.
— З початку розвитку сімейного права в Україні суспільство не сприймало шлюбний договір як необхідний елемент. Чи зараз змінилося ставлення українців до нього?
— З кожним роком запит на шлюбний договір зростає. Українці починають розуміти плюси такого договору і не сприймають його, як зраду коханню. Їхня кількість поки не збільшується в десятки разів, але потроху зростає. Ми цього року розробили пакет «Шлюбний» і через свій сайт https:// katerynavlasiuk.com/ продаємо унікальний шаблон шлюбного договору з детальною інструкцією до нього. Кожному, хто купує наш пакет, вже не потрібен юрист для консультації, він чітко розуміє, що можна, а що не можна прописувати у шлюбному договорі. Цей пакет без додаткових правок точно підійде 60% людей, які планують укладати шлюбні договори.
— Оскільки більшість з нас зараз працюють дистанційно, досить часто доводиться стикатися з одноманітністю життя. Як Ви боретеся з карантинною хандрою/рутиною?
— О, це точно! Слід постійно себе розважати. Я тренуюсь онлайн двічі на тиждень, більше почала гуляти на вулиці і їздити за місто на мальовничі краєвиди. Зустрічаюсь з друзями. Завела собачку породи мальтіпу, і життя стало цікавішим, бо турбот додалося. Чого мені бракує— подорожі у Барселону і відвідин кінотеатру з гарними фільмами. А ще цього року я зайнялась здоров’ям, пройшла повне обстеження, перейшла на харчування без глютену, цукру і лактози. Хоча інколи їм усе, що «заборонено». Знайшла кілька місць для відпочинку і подорожувала в Карпатах і на Будагську косу за Одесою. Щотижня до мене приходить масажист, і я відвідую косметолога. А ще читаю щомісяця по одній книзі.
— Розкажіть про найважливішу або найцікавішу справу за час Вашої кар’єри.
— Розповім про унікальну справу. Два роки тому до мене звернулась клієнтка, іми почали судові процеси в Україні та Японії, оскільки родина багато часу там проживала. Ми через Міністерство юстиції України отримали завірені Цивільний та Сімейні кодекси і передали їх в Японію. Справи слухались по нашим законам, але в суді Кіото. Паралельно ми отримали доказову базу, що її чоловік її зраджував у шлюбі. Розуміли, що в Україні моральну шкоду за зраду не задовольнять, бо прецедентів немає, а от у Японії варто спробувати. Я як український адвокат надавала пояснення суду в Японії. Ми оцінили моральну шкоду у $20 000, і у лютому ц.р. їй присудили $10 000 за те, що її зраджували.
Навряд чи можна оцінити у грошах те, що тебе цинічно обдурювали, але це стало приємним бонусом до інших позовних вимог, які задовольнили. Дуже приємно було читати рішення суду і посилання на мої пояснення, і дуже важливо, що іноземний суд врахував положення українського законодавства, що якщо шкода завдана, то має бути компенсована. Зараз я чекаю, щоб зробити це рішення в Україні умовним прецедентом і у новій справі, пославшись на нього, дати можливість українському суду ухвалювати рішення про такі компенсації.