Ми постійно зіштовхуємося з рекомендаціями політиків та громадських активістів щодо вдосконалення реформи політичних фінансів. Великий масив нарікань звучить у частині виявлення НАЗК порушень у фінансових звітах політичних партій та відсутності невідворотності відповідальності правопорушення, яка має настати за виявленими фактами. Про це ми поговорили з членом НАЗК Наталією Корчак, яка координує напрямок запобігання політичній корупції
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Пані Наталіє, опоненти реформи говорять про заангажованість, вибірковість, непрофесійність НАЗК, особливо в частині притягнення до відповідальності за порушення у фінансуванні партій чи порушеннях самофінансування партіями. Як Ви це прокоментуєте?
— Насправді, реформа політичного фінансування відбулась та є успішною, а критикам необхідно більше уваги приділити аналізу судової практики останніх років. Адже наразі ми маємо суперечливі правові позиції представників судової влади, які здебільшого нівелюють поняття невідворотності юридичної відповідальності за порушення законодавства про політичні партії, а також судові рішення, які дискредитують об'єктивність та неупередженість здійснення правосуддя.
З другої половини 2016 р. НАЗК розпочало формувати власний практичний досвід взаємодії з органами судової влади — до суду були направлені перші протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 212‑15 та ст. 212‑21 КУпАП. 09.12.2016 р. НАЗК отримало першу постанову суду за протоколом про адміністративне правопорушення — за несвоєчасне подання політичною партією звіту про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру.
Відтоді відбулося чимало змін у державі, законодавстві та судовій системі. Проте суперечливі позиції суддів, які «іменем України» виносять різні рішення за аналогічними фактами вчинення адміністративних правопорушень, дозволяють сумніватися в тому, що практика розгляду цієї категорії справ зможе правильно сформуватися та відображатиме правильне і «законне» узагальнення виголошених рішень.
— Тобто контроль можлий лише коли є чіткі правила, яких повинні дотримуватися?
— Так, ефективно здійснити контроль можливо лише за умови, коли є чіткі правила поведінки Як приклад, п'ять постанов суду, прийнятих упродовж 3‑х днів за протоколами НАЗК стосовно осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, передбачене ст. 212‑15 КУпАП. В цьому випадку мова йде про відповідальність за порушення встановленого законом порядку надання внеску на підтримку політичної партії. Зокрема, про встановлені факти здійснення внесків на підтримку політичних партій фізичними та юридичними особами, які мають непогашений податковий борг, що заборонено згідно з п. 8 ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про політичні партії в Україні».
Петриківський районний суд Дніпропетровської області постановою від 22.03.2019 р. закриває провадження у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення. Мова йде про здійснення внеску в розмірі 20 тис. грн та виявлений факт наявності податкового боргу в розмірі 53 314, 35 грн (інформація ДФС) на момент здійснення внеску на користь партії. Суд знехтував зафіксованим у протоколі «днем виявлення адміністративного правопорушення», тобто днем складення Акта про проведення аналізу звіту політичної партії про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру, визначивши зовсім іншу дату — «день належного повідомлення посадової особи НАЗК про наявність в особи податкового боргу на час здійснення фінансування партії». Таким чином, користуючись відсутністю єдиного визначення часу виявлення порушення для цієї категорії справ, суддя відсунув назад у часі 3‑місячний строк для накладання адміністративного стягнення.
Поясню часову проблематику, яка наразі існує: 276 партій подають свої звіти щокварталу, а потім за 2 місяці НАЗК має здійснити аналіз цих фінансових звітів (паперовий звіт партії, що здійснювала діяльність у звітному періоді, в середньому становить 200‑300 сторінок), перевірити повноту та достовірність даних, відповідність інформації, зробити запити, в тому числі на ДФС, та отримати відповіді, все узагальнити, скласти Акт і висновок за результатами проведення аналізу звіту, прийняти рішення про затвердження висновку, у разі виявлення порушень двічі направити лист-виклик для надання пояснень та ознайомлення з протоколом (для Києва — 10 днів, для регіонів — 20 днів), скласти та направити адміністративний протокол до суду, вирахувати час призначення засідання і проведення засідання. Все це потрібно встигнути зробити за 3 місяці!
Нестача правового регулювання в чинному законодавстві та відсутність єдиної судової практики дозволяють суду в цьому випадку самостійно формувати судову практику. Наприклад, у постанові Богуславського районного суду Київської області від 25.03.2019 р. зазначено, що дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку про те, що «вина… у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 212‑15 КУпАП, в повному обсязі підтверджується даними матеріалами справи та їх сукупності». При цьому є внесок у розмірі 7 тис. грн та податковий борг на момент здійснення внеску на користь партії в розмірі 1,06 грн.
Три постанови Зарічного районного суду м. Суми від 25.03.2019 р. у справах за протоколами НАЗК про адміністративне правопорушення щодо осіб, які здійснили внески на користь політичної партії, є ідентичними. Внесок у розмірі 400 тис. грн та податковий борг на момент здійснення внеску на користь партії в розмірі 383,64 грн. Внесок у розмірі 96 тис. грн та податковий борг на момент здійснення внеску на користь партії в розмірі 819 грн. Внесок у розмірі 385 тис. грн та податковий борг на момент здійснення внеску на користь партії в розмірі 5,9 грн. Справи за протоколами про адміністративне правопорушення НАЗК розглядав один суддя.
Чомусь у цьому випадку суд констатував відсутність складу адміністративного правопорушення в усіх трьох справах, спираючись на те, що «згаданий склад адміністративного правопорушення, на думку суду, характеризується умислом, зумовленим, насамперед, доведеністю обізнаності особи в наявності у неї податкового боргу», а також на те, що «не доведено суб'єктивну сторону інкримінованого у провину діяння».
Суд визнає факти вчинення адміністративного правопорушення, зазначаючи, що «доданими до справи доказами підтверджено лише факт здійснення внеску та наявність податкового боргу в особи», проте не вбачає в порушенні умислу. Таким чином, спираючись на відсутність умислу як на основний аргумент невинуватості, суд закриває всі три провадження. Суддя не згадує про те, що умисне здійснення внеску на користь партії — це вже кримінальна відповідальність (ч. 2 ст. 159‑1 ККУ). Як результат, абсолютно свідоме викривлення вимог права та очевидна невідповідність висновків суду встановленим фактам у трьох справах.
— Отже, з наведених Вами п'яти протоколів за встановленими фактами порушення закону є тільки одне рішення суду, яким особу визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення. При цьому за фактом наявності найменшого податкового боргу 1,06 грн?
— Звертаю увагу, що перевірка наявності податкового боргу у внескодавців політичних партій — чітка чинна вимога закону. Ігнорування такої перевірки порушуватиме закон. На жаль, законодавець не визначив (не конкретизував) розмір податкового боргу, який спричинює факт правопорушення. Відповідно, Закон не розмежовує наявний на момент здійснення внеску борг у 50 копійок чи десятки тисяч гривень, передбачаючи санкції (конфіскацію суми внесків, які були здійснені на підтримку партії з порушенням, та накладення адміністративного штрафу на внескодавця).
— Ви вважаєте, що суди виносять упереджені рішення? Має бути єдиний підхід до розгляду справ, де є факт наявності податкового боргу?
— Я вважаю, що єдність судової практики — один з найдієвіших механізмів мінімізації ризиків корупційної складової та подальшого вдосконалення законодавства. Відомий експерт Ради Європи, суддя Європейського суду з прав людини (у 2004–2013 рр.) Девід-Тор Бйоргвінсон в одному з публічних виступів зазначив: «Якщо люди отримують різні судові рішення, коли з юридичної позиції обставини у справі були абсолютно однаковими, це може призвести до дискримінації громадянина. Обов'язок держави — забезпечити, щоб такі розбіжності були усунуті, адже вони завдають шкоди судовій практиці та ставлять під сумнів довіру громадян до суду». Важко не погодитися зі словами європейця, аналізуючи зміст численної кількості постанов за протоколами про адміністративне порушення, складеними НАЗК.
Реформа у сфері політичних фінансів триває, але судова практика в частині притягнення до відповідальності формує абсолютно протилежні позиції суддів у межах одного законодавчого поля. Відсутність єдності судової практики — найхарактерніша ознака сьогоднішнього правосуддя, завдяки якій будь-які реформи опиняються в зоні ризику. Наведені п'ять постанов суду є цьому яскравим свідченням.