В інтерв’ю «Юридичній газеті» заступник Міністра охорони здоров’я України (куратор Юридичного департаменту МОЗ України) Наталя Лісневська розповіла, що для вітчизняної медичної галузі необхідні саме системні зміни, для чого, на її думку, Україні потрібна власна модель страхової медицини і чому виступає «за» електронний документообіг у медичній галузі.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Щодо необхідних змін у вітчизняній медицині
Українська медицина потребує системних змін. Звичайно, вони повинні бути законодавчо закріплені нормотворчим шляхом. Ми всі говоримо про необхідність реформування галузі та оновлення законодавчої бази, в якій вона існує. Ми всі говоримо про те, що в лікарів низькі зарплати, а пацієнти не отримують належних медичних послуг. Ми також говоримо про те, що, з одного боку, в Україні немає безкоштовної медицини, а з іншого – що ми проти того, аби в нашій країні було запроваджено платну медицину.
Сьогодні Україна – це держава в центрі Європи, яка будує себе. Ми взяли євроінтеграційний курс. Наразі вся країна усвідомлює життєву необхідність у системних змінах, що відображена в Коаліційній угоді й зафіксована в Програмі дій Уряду. Медична система, що існувала за радянських часів, гарно функціонувала при плановій економіці, але абсолютно неможлива при ринковій. Завжди обговорюються найбільш популістські гасла: не скорочувати ліжка в лікарнях, не вводити платну медицину тощо. Питання не в тому, скорочувати чи не скорочувати ліжка – це не є скорочення медицини. Важливо лише одне: люди повинні отримувати належну медичну допомогу. А будуть чи не будуть скорочені ліжка, громадянину, напевно, байдуже, якщо він буде здоровим і матиме доступ до якісних медичних послуг. Також важливим є усвідомлене розуміння, що спочатку треба доводити до відома суспільства програму реформ, щоб вона була зрозумілою кожному.
Сьогодні медичне законодавство, як і законодавство в багатьох інших галузях, потребує системних змін, а в деяких випадках – розроблення.
Потрібні зміни до основ законодавства про охорону здоров’я – так званої медичної Конституції, прийнятої ще в 1992 році. Цей документ консолідує медичний та юридичний тезаріус, що на сьогодні вже потребує значного доопрацювання. Це об’єктивна реальність, адже суспільство та галузь динамічно розвиваються.
Треба працювати над зміною застарілих санітарних норм. Лікувальні технології настільки пішли вперед, що ті санітарні норми, які існували двадцять років тому для тодішніх приладів, обладнання та протоколів лікування, тепер уже є абсолютно неприйнятними та подекуди недоладними. І їх треба переглянути, щоб дати можливість лікарю нормально працювати.
Нещодавно я зустрілась з місією ВООЗ, і ми говорили про необхідність коригування законодавства про надання психіатричної допомоги. На момент прийняття цього законодавства, наприкінці 90-х років це був своєрідний прорив, проте на сьогодні воно є застарілим. Окремо також треба переглядати і підзаконні акти, тому процес потребує проведення чималої роботи як від владних структур, так і від суспільства в цілому. І це тільки декілька прикладів. Обговорюється набагато більше.
Для реалізації програми реформ необхідні не тільки законодавчі зміни, але й політична воля. Коли ми говоримо про зміну системи, це, звичайно, потрібно закріпити в законодавстві. І тому зараз обговорюються ініціативи про зміни норм про заклади охорони здоров’я, про медичне страхування, про лікарське самоврядування та інші новації, яких потребує українське законодавство.
Про бажані нововведення для лікарів
У результаті реформ мають виграти громадяни України – як пацієнти, так і лікарі. Зараз лікарі абсолютно не захищені законодавчо, економічно та юридично. Також слід розвивати поняття економічної свободи для медичних закладів та адекватної підприємницької діяльності у медичній сфері.
Уже підготовлено законопроект, який проходить громадське обговорення, та скоро буде внесений на розгляд парламенту. Він передбачає певну економічну свободу для закладів охорони здоров’я. Ми повинні забезпечити лікарів на законних підставах адекватною зарплатою. Бо коли ми говоримо про бюджетне фінансування, то потрібно бути чесними і визнати, що майже 70% такого фінансування – це зарплата, до того ж згадаймо про енергоносії, капітальні видатки. А за що тоді лікувати пацієнтів?
Тож для того, щоб реформувати галузь і покращити медичне обслуговуваннями, лікар має отримувати за свою працю достойні гроші. І ці гроші мають бути не формальністю, а справді забезпечувати необхідні умови життя для лікаря. Тоді фахівець інакше ставитиметься до пацієнта й матиме стимул до роботи.
Зміна форми фінансування – медичне страхування чи платна медицина – має насамперед забезпечувати високий рівень медичної допомоги, її доступність та якість. Медична галузь повинна бути ефективною та безпечною, адже ми говоримо про найголовніше – про життя і здоров’я людини.
Про запровадження страхової медицини
Один із напрямів реформування медичної галузі – це введення медичного страхування, що заявлено Програмою дій Уряду на 2015–2016 роки. Передбачається, що принаймні до кінця 2015 року законодавство про медичне страхування буде розроблено.
У світі діє декілька моделей медичного страхування, і Україна повинна напрацювати власну. Часто говорять, що нам підходить грузинська, молдовська або ж прибалтійська моделі (за прикладом пострадянських країн, найближчих до нас), а також американська. Проте мені здається, що Україні підходить українська система. Так, є певна схожість з пострадянськими країнами, але всі ми перебуваємо на різних рівнях розвитку. Зараз українська медична галузь проходить свій особливий рівень розвитку, і він зовсім не такий, який був свого часу в Грузії, Молдові чи в країнах Балтії. Звичайно, ми не повинні відкидати закордонний досвід – навпаки, ми мусимо ним скористатися, щоб не набити собі гуль у процесі реформування нашої галузі. Ми не повинні будувати «чиюсь» ідеальну систему. Це має бути наша, дієва українська модель.
Для цього ми маємо налагодити діалог із суспільством, з ринком, з Лігою страхових організацій, з пацієнтською спільнотою. Потрібно розробити якісний та конкурентний страховий продукт. Потрібно говорити людям про соціальне страхування, що це таке і навіщо воно їм, щоб не виникало непорозумінь. Знаєте, як складається типова ситуація непорозуміння – так званий зворотний бік медалі медичного страхування? Людина приходить до лікарні і каже: «У мене є страховка, ви мені повинні зробити все». Для уникнення таких ситуацій треба донести до громадян, що страхування не може покрити все, принаймні в програмі обов’язкового соціального страхування.
Обов’язкове соціальне страхування – це соціальний мінімум. І тут ми повертаємося до необхідності внесення відповідних законодавчих змін, бо Конституція України та інші законодавчі норми прямо не передбачають платної медицини. Однак безоплатна медицина – це абсолютний міф: у жодній країні світу немає безоплатної медицини. За неї завжди хтось платить. У нашому випадку платить держава, тому для громадянина вона формально безоплатна. Але все одно в Україні за медицину платить держава коштом платників податків.
Чи готова Україна сьогодні до медичного страхування? Мені здається, що тут і зараз наша держава до такого кроку не готова. Але це зовсім не означає, що медичне страхування нам не потрібне. Навпаки, нам потрібно наполегливо працювати, щоб одного дня воно стало українською реальністю. Не треба також вважати медичне страхування «чарівною каретою, на якій усі поїдуть на бал». Медичне страхування – це одна з форм, яка, на мій погляд, прийнятна для нашої держави.
Закон, який зараз розробляється в Міністерстві охорони здоров’я, є відкритим до обговорення разом з робочою групою. Спільними зусиллями ми маємо сформувати дієві норми, оскільки цей нормативний акт також містить положення в компетенції як Міністерства соціальної політики, так і Міністерства економіки. Треба визначити фонд соціального страхування, а передбачається, що це буде саме соціальне страхування.
Соціальне страхування матиме різні джерела фінансування: громадянин сам сплачує кошти, це робить роботодавець, держава тощо. Також є різні категорії населення (наприклад, неповнолітні та пенсіонери), і відносно кожної з них має формуватися окрема специфіка процедури.
На сьогодні ідеальної моделі для України поки що просто не існує. Коли закон запрацює, ми зможемо побачити перші недоліки – і, мабуть, їх побачимо, бо розробка документа такого масштабу та складності потребує неабияких зусиль. Однак цього не треба боятися, адже нічого не виходить тільки в того, хто нічого не робить. А ми рухаємося вперед. Наш обов’язок як представників державного апарату – це вчасно побачити і виправити помилки, не заплющувати очі на проблему. Від суспільства потрібна лише соціальна та емоційна готовність до змін.
Щодо пілотних проектів реалізації медичної реформи
Реалізація цього проекту відбувалася в чотирьох пілотних регіонах, де був введений інститут сімейного лікаря та госпітальні округи (в деяких випадках це було укрупнення, в окремих – скорочення), тобто відбувався перехід з однієї системи на іншу. Зараз ми аналізуємо виконану роботу, щоб успішно використати цей досвід у майбутньому. Звичайно, були як негативні, так і позитивні аспекти пілотних проектів. Наше завдання – максимально врахувати їх у подальшому. У багатьох випадках там, де відбулося укрупнення, люди скаржилися на неможливість дістатися до лікаря та інші організаційні моменти. Усі ці звернення ми зафіксували і врахуємо їх під час розроблення нових концептуальних засад, щоб не повторити цих помилок. Ці пілотні регіони були створені до кінця 2014 року, і згодом, після всебічного розгляду, ми офіційно опублікуємо результати та детальний аналіз роботи на сайті міністерства.
Про перехід медичної документації в електронну форму
Я сподіваюся, що ми дійсно зможемо це зробити. Ми маємо прекрасний приклад Міністерства юстиції, де зараз запрацював механізм електронних торгів. Я впевнена, що державний апарат обов’язково має перейти на електронну документацію.
Електронний документообіг насправді полегшить роботу з документацією та звільнить нас від купи паперів. У цьому немає нічого важкого, адже наші лікарі – це справжні фахівці, люди з вищою освітою, і для них не є проблемою робота з персональним комп’ютером. Ми маємо законодавчо закріплені норми про електронний підпис. Так, на мій погляд, усе, що можна спростити для лікаря та пацієнта, треба обов’язково спростити.