В рамках судової реформи в Україні вже давно триває робота над практичним запровадженням інституту приватного виконання на рівні з державним. Вже набули чинності відповідні закони, напрацьовані необхідні підзаконні акти, створено електроні реєстри, а перші приватні виконавці немає готуються пройти відповідне навчання та скласти кваліфікаційний іспит. Отже, коли реально запрацює цей інститут, а також за яких умов та наскільки він буде ефективним, «ЮГ» розповів заступник Міністра юстиції з питань виконавчої служби Сергій ШКЛЯР.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
- Пане Сергію, відповідно до Закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», в Україні були створені підстави для впровадження інституту приватних виконавців разом із державними. Коли ж розпочне свою діяльність ця змішана система?
- Дійсно, 5.01. 2017 р. набули чинності відповідні положення двох наших профільних законів, що відкривають дорогу новій професії та дають початок функціонуванню інституту приватних виконавців. За півроку з моменту схвалення двох законів Міністерством юстиції проведено величезний обсяг роботи для підготовки до запуску професії: розроблено та прийнято низку підзаконних актів, узгоджено програму навчання кандидатів, розроблено та запущено нове програмне забезпечення, в тому числі для функціонування Єдиного реєстру боржників, проведено низку навчальних та роз’яснювальних заходів, розроблено концепцію та напрацьовано базу запитань кваліфікаційного іспиту, розроблено відповідне програмне забезпечення для складання іспиту в автоматичному режимі тощо.
Наразі ми знаходимось на фінішній прямій цього довгого та важкого підготовчого процесу. З кінця грудня минулого року приймаються документи кандидатів у приватні виконавці для проходження навчання, що є першим ступенем на шляху допуску до професії, формуються групи. Навчати охочих, як і передбачено нормативними документами, буде Інститут права та післядипломної освіти Міністерства юстиції.
- Розкажіть, будь ласка, детальніше про навчання та іспити?
- Навчання триватиме 23 робочі дні та має розпочатися не пізніше початку лютого. Наскільки мені відомо, Інститут має можливість одночасно навчати 3 підгрупи по 70-75 осіб,. тобто випуск першої групи складатиметься з більше ніж 200 осіб. Після навчання кандидати протягом місяця повинні пройти стажування. Варто зазначити, що багатьох осіб звільнено від проходження стажування (адвокатів, нотаріусів, арбітражних керуючих, державних виконавців, тобто фахівців з певним стажем роботи). Після того як закінчиться курс навчання, кандидати, які звільнені від проходження стажування, складатимуть іспит.
Іспит проходитиме автоматизовано засобами спеціально розробленої комп’ютерної програми. Списати буде неможливо, не можна буде нічим користуватися. Передбачається, що для забезпечення прозорості та публічності будуть запрошені представники громадськості та ЗМІ. Триватиме іспит 4,5 години та складатиметься з 3-х блоків (теоретичні завдання, ситуаційні завдання та практичне завдання).
Питання основного блоку (теоретична частина іспиту), кількість яких понад 1,5 тис., будуть опубліковані на сайті Міністерства. Кожен з учасників отримає по 100 питань випадково. Питання першого блоку на 75% стосуватимуться безпосередньо виконавчого провадження, інші 25% – загально-правові питання, антикорупційний блок, Конституція.
Другий блок іспиту (ситуаційні завдання) включатиме 5 ситуативних завдань, до кожної з яких буде поставлено по 5 запитань з 4-ма варіантами відповіді, лише один з яких буде правильним. Звісно, ситуативні завдання, які будуть на іспиті, не розміщуватимуться на сайті. Проте ми плануємо розмістити зразок такого завдання.
Третій блок – це практичне завдання. Учасникам буде запропонована реалістична ситуація з підготовкою проекту процесуального документа (наприклад, постанови про накладення арешту або клопотання до суду про заборону боржнику виїжджати за кордон).
Для того щоб громадськість розуміла, питання та підходи до іспиту розроблялися і рецензувалися знаними фахівцями, які готують тестові завдання, в тому числі, і для кандидатів на посаду суддів Верховного Суду. Ця команда фахівців безпосередньо працює з ВККСУ, НАБУ. Підготовка велася із залученням українських та іноземних експертів (як науковців, так і практиків). Проводилося кілька етапів їх рецензування та апробації, що дозволило оцінити кожне запитання та удосконалити їх.
Пропускна можливість залу для іспиту складає 25-30 осіб, через відповідну кількість комп'ютерів. Оскільки іспит автоматизований і триває 4,5 години (плюс час для перерви), то більше ніж одну групу в день прийняти буде неможливо. До того ж приймати іспити кожен день теж буде досить складно. Графік залежитиме, зокрема, від завантаженості зали для складання іспиту та графіку членів Кваліфікаційної комісії. Зазначу, що її склад, як і Дисциплінарні комісії, вже сформовано. Це переважно представники ДВС, хоча є і представники від інших департаментів (звичайно, що всі з Мін’юсту, як це прямо передбачається профільним законодавством).
Учасники, які успішно складуть іспит, отримають свідоцтво та перед початком своєї діяльності мають застрахувати свою відповідальність. Саме цим питанням наразі займається робоча група під керівництвом Валентини Данішевської (Центр комерційного права), що складається з представників страхових компаній та їх асоціацій. Отже, до того моменту, коли приватним виконавцям потрібно буде застрахувати свою діяльність, це питання вже вирішиться буде узгоджено остаточно, тобто буде зрозуміло, де і як можна здійснити відповідну процедуру та оформити поліси страхування. Після цього планується перевірка офісів приватних виконавців на предмет дотримання вимог, встановлених Міністерством юстиції (зовнішній вигляд, обладнання тощо). Така перевірка відбуватиметься на місцях. Якщо все відповідатиме вимогам, то повна інформація буде розміщена в реєстрі приватних виконавців, а фахівець може приступати до роботи.
Учасники, які потребують стажування, проходитимуть його протягом місяця. Потім виконавці повинні прослухати 9-годинний курс щодо роботи з реєстрами, після чого вони отримають власний електронний ключ. Що стосується нових реєстрів, то вони мають автоматизований розподіл виконавчих проваджень. Реєстр боржників та реєстр виконавчих проваджень, які передбачені відповідним законом, на сьогодні вже працюють.
- Чи будуть виконавці дійсно приватними, якщо знаходитимуться під контролем Міністерства юстиції, яке матиме повноваження зупиняти та припиняти право на здійснення діяльності приватного виконавця?
- По-перше, підконтрольними Мін’юсту вони будуть тимчасово. Це триватиме до того моменту, поки не буде створена Асоціація приватних виконавців, яка сформує свою Дисциплінарну та Кваліфікаційну комісії. Відповідно, контрольні та кваліфікаційні функції від Мін’юсту перейдуть до новоствореної організації. Однак поки що контроль за приватними виконавцями, які несуть персональну відповідальність, здійснюватиме Міністерство юстиції. Також на цьому етапі ми будемо позбавляти ліцензії або призупиняти її дію за наявності підстав для цього. Крім того, залишається судовий контроль за діями виконавців.
- Розкажіть більш детально про страхування діяльності приватних виконавців. Що це дасть кредитору чи боржнику? Чи матиме кредитор якість гарантії виконання рішення на його користь? Що відбуватиметься у разі невиконання?
- Насамперед, мова йде про страхування відповідальності виконавців перед третіми особами. В законі є певні вимоги щодо суми, не нижче якої має бути застрахований приватний виконавець. Щодо покриття страховки, варто зазначити наступне. В усьому світі страхові компанії умовно можна поділити на дві категорії: ті, хто платить за зобов’язанням, а також ті, хто платить юристам, щоб не платити за зобов’язанням. Я раджу приватним виконавцям страхуватися в міжнародних компаніях (можна й у вітчизняних, але які мають хорошу репутацію). Стягувачам варто обирати між приватними виконавцями, серед яких, безперечно, буде конкуренція, на яку матимуть вплив ті обставини, де саме та на яку суму застрахований поліс. Наразі законом передбачено, що приватний виконавець має застрахувати свою діяльність. При цьому ми не зазначали поліс як вид обов'язкового страхування. Це добровільне страхування, але його має отримати кожен виконавець.
Існує різна практика… На мою думку, з часом закон змінюватиметься, вироблятиметься практика, коли страхування буде і щодо третіх осіб, і щодо тих активів, які тимчасово перебувають у виконавця (наприклад, коли він забрав чиєсь авто, але ще не реалізував його, а з цим авто щось сталося). Надалі ми будемо розвивати ці напрямки страхування. В деяких країнах (з яких, я вважаю, нам потрібно брати приклад) члени відповідних професійних асоціацій приватних виконавців сплачують членські внески, а частина з цих відраховується до окремого страхового фонду спільного страхування при таких асоціаціях. У разі настання страхового випадку відбувається погашення з цього фонду.
- Повноваження приватних виконавців розповсюджуються не на всі категорії справ. Чи розглядатиметься в майбутньому можливість розширення повноважень приватних виконавців (наприклад, щодо державних боргів)?
Я думаю, що в майбутньому це цілком можливо. Ми вивчали досвід Болгарії, наприклад, в цій країні, як і у нас, змішана система, але там державна виконавча служба не може стягувати з держави, з якої стягують приватні виконавці. Чому на етапі розробки та впровадження законопроекту ми не віддали цю функцію приватним виконавцям? Були побоювання, що якщо в професії з'являться люди з «кримінальними талантами», то маючи у своїх руках такий інструмент, це б могло викликати певну хвилю рейдерства щодо державних підприємств. Тому підхід, який наразі існує, – це такий собі запобіжник на цьому етапі.
- А чи враховуватиметься при відборі кандидатів на посаду приватних виконавців морально-етична складова (наприклад, як це відбувається при доборі суддів)?
Законом це не передбачено. Однак Асоціація, яка згодом буде створена, має розробити свій Кодекс професійної етики. Наразі ми активно працюємо над цим питанням. Таким чином, порушення норм Кодексу буде підставою для зупинення або позбавлення ліцензії на діяльність приватного виконавця. Уявімо суто гіпотетичну ситуацію, коли виконавець стягнув борг на суму 100 млн грн і зник з цими грошима... У такій ситуації моя порада наступна: перш ніж звертатися до приватного виконавця, необхідно проконсультуватися у тих, хто вже мав справу з тим чи іншим виконавцем. Наприклад, коли людина звертається до адвоката або лікаря, вона ж не йде до першого зустрічного фахівця, а питається поради. Так само потрібно діяти і тут. Крім того, стягувач працює з виконавцем на підставі договору, де можуть бути прописані умови на всі випадки. Звичайно, це не 100% гарантія, але договір можна розірвати у будь-який час, забрати виконавчий лист тощо. Отже, згодом ринок цих послуг сам має відкоригувати ситуацію та відсіяти тих, хто зловживає, а також тих, хто професійно не може впоратися з нею. Таким чином, ніхто не дає гарантію, що якщо ти маєш відповідне свідоцтво, то матимеш і роботу. Найкращих визначить конкуренція.
- До речі, яка кількість держаних виконавців виявила бажання стати приватними?
- Не багато виконавців виявили бажання стати приватними. За моїми даними, з 600 осіб, що подали перші заявки на вступ до програми навчання приблизно 10 зараз працюють у ДВС, а близько 60 колись працювали. Для мене така ситуація була цілком очікуваною.
- Якщо ми говоримо про гарантії, то які гарантії є у боржників від неправомірної діяльності приватних виконавців?
- Приватні виконавці наділені такими ж правами, як і державні. Їхня діяльність врегульована законом, де зазначено, що вони мають робити, в який спосіб, у який час та інше. Вони несуть адміністративну, кримінальну, цивільну та дисциплінарну відповідальність. Варто наголосити, що ця відповідальність є персональною.
- Тобто у разі неправомірних дій приватного виконавця боржник може звернутися до поліції або до Мін’юсту, а згодом і до Асоціації приватних виконавців?
- Так, звичайно. Однак не слід порівнювати приватних виконавців і колекторів. Можливо, ці професії в чомусь і перетинаються, але вони різні. Колектори мають порівняно вузьке коло інструментів впливу, зокрема перемовини або тиск (наприклад, нічні дзвінки з погрозами). Виконавцеві вдаватися до цих методів не потрібно, це зовсім інший рівень. Він без погроз може знайти ваше майно, арештувати та продати його задля погашення заборгованості. У виконавців просто немає потреби залякувати боржників, погрожувати їм. До речі, в деяких країнах діяльність колекторів визначена на законодавчому рівні. Я пропонував деяким депутатам запровадити таку систему у нас, щоб раз і назавжди зняти це питання. Проте зворотної ініціативи не було. Мабуть, вони розуміють, що не знайдуть підтримки в парламентській залі.
- Не найкращий приклад, але в Росії судові пристави працюють дуже жорстко. Однак, фактично, це державні виконавці…
- Так, в Росії це дуже серйозна служба, яка має правоохоронні функції. Вони навіть мають право вести слідство у справах, пов'язаних з умисним неповерненням заборгованості. У них є і воєнізована охорона, і спецпідрозділи. Там пристав – це зовсім інша ситуація. Найголовніший пристав РФ – це, мабуть, одна з найвпливовіших осіб в країні, якщо дивитися крізь призму чиновницької ієрархії.
- Чи є гарантія, що впровадження цього «міксу» державних та приватних виконавців покращить ситуацію з виконанням судових рішень, якщо врахувати, що значна кількість заборгованості – це державна перед громадянами?
Можу стверджувати, що ситуація покращиться. Хоча б через те, що з'явиться конкуренція. Адже монополія завжди має певні недоліки. Конкуренція – це процвітання. Спочатку почнуть конкурувати приватні виконавці з державними, а потім і приватні між собою. Пришвидшиться якість сервісу та швидкість виконання. Крім того, приватні виконавці розвантажать Державну виконавчу службу, навантаження на яку зараз досить велике. Наприклад, у 2016 р. на виконанні було 5 млн документів, а загальна сума заборгованості на 13% була більшою ніж бюджет України на 2015 р. Також ми очікуємо, що з'являтимуться нові робочі місця. Не слід забувати, що приватні виконавці будуть сплачувати податки, наймати на роботу помічників, бухгалтерів, інших експертів, які допомагатимуть їм виконувати свої функції. Таким чином, може бути створена чимала кількість нових робочих місць.
- Чи не з'являться монополії виконавців (наприклад, якщо «в оборот» їх візьмуть банки)?
Звісно, така ситуація може виникнути частково. Однак якщо виконавець працюватиме в межах правового поля, то які до нього можуть бути запитання? На мою думку, банки також розуміють, що вони не знатимуть тих чи інших приватних виконавців на предмет порядності та якості їхньої роботи. Можна припустити, що хтось із працівників банку (наприклад, з відділу роботи з проблемною заборгованістю) стане приватним виконавцем. Це було б логічно, оскільки банк знає, чого очікувати від свого співробітника. Конфлікту інтересів у такій ситуації, якщо Ви це мали на увазі, я не бачу. Крім того, останнім часом в Україні закрилося багато банків. Відповідно, звільнилася велика кількість працівників. Тому думаю, що з банківської сфери, з тих фахівців, хто розуміється на проблемній заборгованості, буде черга у приватні виконавці.
Насамкінець, варто зазначити, що запровадження інституту приватних виконавців – це не якесь наше «ноу-хау», це апробована у світі модель, яка вдало працює в багатьох країнах. Наприклад, в країнах Балтії та Нідерландах. Сьогодні існує тренд переходу від державного до приватного виконання, принаймні в країнах Європи. Не треба цього боятися. Колись у нас із жахом сприймали запровадження приватного нотаріату, а наразі ця система працює відмінно.