Керуючий партнер юрфірми «Алєксєєв, Боярчуков та партнери» Сергій Боярчуков має цікаве почуття гумору та дивовижно філософське ставлення до криз, труднощів для бізнесу та життя в цілому. Цим гумористично-філософським настроєм була пронизана вся наша онлайн-бесіда. Говорили про 15‑річчя компанії, яке святкували наприкінці минулого року, про найбільше досягнення та найвеличніший факап і висновки з нього, про ставлення до тендерів на юридичні послуги та можливе повернення в компанію Сергія Алєксєєва
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Сергію, розкажіть, як все починалося.
— Розпочиналось усе, як зазвичай, з юнацького запалу та амбіцій. Нам завжди хотілось якоїсь масштабної та цікавої роботи. Доля в цьому допомогла. Ми побачили, що можемо справлятися зі складними та неординарними завданнями, чим продовжуємо займатись і дотепер.
— Які досягнення своєї компанії вважаєте визначальними?
— Головне досягнення, про яке можу відкрито говорити — що як компанія на сьогоднішній день ми відбулися. Кажу це без зайвої скромності. Ми сьогодні є однією з важливих складових юридичного ринку. Десь задаємо тренди, десь є прикладом для інших.
Коли було 15‑річчя компанії (у грудні 2020 р. — прим. ред.), я зробив у Фейсбуці пост, де розповів, чому вважаю, що компанія відбулася. У перший рік існування «Алєксєєв, Боярчуков та партнери» з'явилась традиція на Новий рік дарувати подарунки дітям наших співробітників. Я сам у дитинстві любив різні подаруночки та сувеніри та шалено чекав на прихід Нового року, тому у перший рік роботи ми купили два подарунки — для мого сина і для дочки мого партнера. По факту кожен купив подарунки своїй дитині, але це вважались подарунки від фірми (посміхається — ред.). А вже на 15‑річчя компанії я випадково побачив людей, які в спецодязі носили ящики з подарунками. Запитав, хто вони такі та що роблять, і мені сказали, що вони носять новорічні подарунки для дітей наших співробітників. Я не стримався, і ми зробили ту саму фотографію для Фейсбук з горою подарунків (див фото нижче — прим. ред.). Це, вважаю, головний критерій того, що компанія відбулася. У неї вірять люди, які в ній працюють. Вони не бояться народжувати дітей, адже сприймають цю компанію, як постійне місце роботи, а не як «для пересидіти» або трамплін чи ліфт до чогось кращого.
— Як за ці 15 років змінились Ви особисто як професіонал та партнер компанії?
— Я почав більше випивати (посміхається — ред.). А якщо серйозно, то я подорослішав. Став обережнішим, спокійнішим, сміливішим. Можливо, не таким зухвалим, але завдяки цьому мої можливості виросли в рази.
— Всі люблять розповідати про успіхи й досягнення й практично ніхто — про падіння й факапи. Ви можете поділитись своїми подіями «зі знаком мінус»?
— Безумовний факап — це об'єднання з компанією Trusted Advisors (листопад 2017 р. — прим. ред.). Маю зазначити, що те об'єднання було моєю ідеєю. Я був його флагманом від початку до кінця. Дякую моїм партнерам за те, що вони мене підтримали, хоча я навіть не відповів на більшу частину запитань від них стосовно цього об'єднання. Але вони звикли мені довіряти, тому мовчки підтримали. Об'єднання не відбулося в силу різних причин, але радий, що ми знайшли в собі сили врешті-решт припинити цю історію.
— А що Вами керувало в цій ситуації? Оптимізм та внутрішня віра у те, що все вдасться?
— Справа в тому, що я так роблю практично завжди. Я знаю про красиві слова та гарну стратегію: «Ти маєш домовитись про все на березі, намалювати план, стратегію та слідувати їй». Але справа в тім, що особисто мій життєвий досвід каже, що немає сенсу витрачати час на підготовку цього плану, адже потім все одно все зміниться. Причому може змінитись абсолютно кардинально. А ти будеш зашорений у ті рамки, які мимоволі створив, коли вимальовував план, і будеш автоматично його виконувати. Тому у мене особисто дещо інший стиль. Окрім того, ми тоді були трендсеттерами. До нас ніхто не об'єднувався, ми зробили це вперше. І ніхто не знав, як треба це робити правильно.
— Які висновки Ви для себе зробили з цього об'єднання, що потім використали для об'єднання зі «Столичним адвокатом»?
— Зі «Столичним адвокатом» ми об'єднувались більш обережно (березень 2019 р. — прим. ред.). На момент об'єднання з Trusted Advisors у нас був тотальний кадровий голод. Нам необхідні були люди, і мені прийшла в голову думка, що краще знайти готову команду людей, які один одного знають, аніж шукати окремих фахівців і робити з них команду. Тому я почав цілеспрямовано шукати на ринку готові згуртовані команди, яких можна було б запросити до себе. Я хотів знайти компанію, яка займається тим самим, що й ми. Адже, повторюсь, у нас був кадровий голод, і мені потрібні були спеціалісти з судової практики та банкрутства. Таке завдання я поставив перед людьми, які намагались шукати варіанти для об'єднання.
Після першого невдалого об'єднання я засвоїв такий урок: не можна об'єднуватись з такими ж людьми, як ти сам. Це важко та неправильно. Чому? Тому, що вони приходять до тебе, в твою практику, але зі своїми правилами та звичками. Хоча по суті, саме це я й шукав, у цьому було моє завдання. Вийшов такий собі когнітивний дисонанс. Моя помилка в тому, що я неправильно сформулював запит для людей, які підшукували мені цю команду.
Що стосується «Столичного адвоката», то в Костянтина (Рибачковського, керуючого партнера ЮФ «Столичний адвокат», нині — керівник практики захисту бізнесу, партнер «Алєксєєв, Боярчуков та партнери» — прим. ред.) зовсім інша спеціалізація. Об'єднання пройшло досить легко. По‑перше, я вже був досвідчений, ми знали певні тонкі моменти. По‑друге, кримінальне право — зовсім інша сфера. Як показали практика та досвід, простіше об'єднати два в одному, ніж ліпити з двох однакових одне більше.
— Поговорімо про практику. Ви позиціонуєте себе в банкрутстві, судовій практиці та корпоративному праві. Приєдналась команда Костянтина Рибачковського з кримінальною практикою. Розкажіть тезово, як себе зараз почуває кожна з практик у межах компанії та на ринку в цілому. І скажіть, які плани маєте щодо розвитку компанії: будете посилювати поточні практики чи є сенс відкривати нові?
— Ні, думаю, зараз ми не будемо відкривати нові практики. Будемо посилювати існуючі. Вважаю, ми є лідером ринку в усіх названих практиках, окрім корпоративки — вона у нас більше внутрішньосервісна. Щодо судової практики вважаю, що вона у нас найсильніша в Україні. Я пишаюсь тим, що судові кейси, які до нас надходять, є надскладними. Мені дуже не вистачає пана Алєксєєва (Сергія Алєксєєва — партнера-співзасновника компанії, який зараз народний депутат України — прим. ред.). Кожну історію ми з ним обговорювали, жартували, і мені наразі цього дуже не вистачає. У нього був такий жарт-обурення: «Чому нам завжди приносять кейси, що схожі на труп, якому відрізали голову та закопали? До нас приходить клієнт, приносить цю голову з холодильника й каже: «Мужики, знайдіть власника голови, приклейте її, й нехай ходить». Сергій завжди обурювався, чому до нас звертаються саме з такими справами. А я, навпаки, цьому дуже радий. Це і є специфікою та візитівкою нашої судової практики, тому що ми дійсно вирішуємо такі проблеми, в яких півринку вже до нас заблукали.
Те ж стосується практики банкрутства. Ми не можемо похвалитися якоюсь нереальною кількістю банкрутств, які веде наша компанія. Їх не так багато, але назви підприємств, які ми ведемо, відомі на всю Україну. Це дійсно найскладніші кейси.
Що стосується нашої кримінальної практики, то можу сказати, що Костянтин Рибачковський з ВАКСу взагалі не виходить. В принципі, якщо зібрати в одній кімнаті всіх його клієнтів, ми легко проведемо який-небудь партійний з'їзд (посміхається — ред.).
— Що можете сказати про популярні практики та їх розвиток в цілому на ринку?
— Знаєте, кожна жаба своє болото хвалить. Оскільки я судовик і банкрутник, вважаю, що на ринку, окрім цих практик, більш нічого немає й бути не може. Що стосується загальних тенденцій, то думаю, що судова практика й банкрутство на першому місці. Все інше поки не на часі.
— Як вплинув минулий пандемічний рік на ці практики?
— У мене подвійне відчуття. З одного боку, ми знаємо, що 2020 р. породив набагато меншу кількість правовідносин, буде менше спорів і, відповідно, роботи має бути менше. З іншого боку, він створив таку кількість проблем, які мають вибухнути у 2021 р., і це має бути сплеск стосовно запитів на юридичні послуги. Тому думаю, що все буде стабільно. Кому війна, а кому матір рідна.
— Співзасновник вашої фірми Сергій Алєксєєв — народний депутат вже близько 6 років. Чому не змінюєте назву? Він планує повертатись у бізнес?
— Знаєте, про що я мрію? Що коли я помру (а колись я таки помру), компанія буде називатись «Алєксєєв, Боярчуков та партнери» незалежно від того, буду я ходити на роботу чи ні. Я хочу, щоб ця назва залишилась. Сергій — титульний партнер, він співзасновник цієї компанії. Ми довго обговорювали це, нам намагались розказати, що це неправильно та ризиковано, треба вивести його з назви. Чому? Що тут такого? У нас підписаний з ним договір. У нього є авторські права на товарний знак. Я не бачу в цьому ніяких проблем.
Що стосується його повернення — безумовно, я хочу, щоб його «вигнали» рано чи пізно з тієї політики. Насправді він хороший і талановитий юрист. Хоча він дуже змінився. Я нещодавно його бачив. Якщо раніше він був «юрист-юрист» без жодної політики, то зараз політики в ньому дуже багато, але він не втрачає юридичних якостей. Чи візьмемо ми його назад? Якщо пройде співбесіду, візьмемо (посміхається — ред.).
— Як може вплинути на вашу співпрацю його така собі політична деформація — те, як він змінився, і що в ньому, як Ви кажете, зараз багато політики?
— Ми з ним розмовляли перед минулими виборами. У нього тоді, я так розумію, був вибір, чи продовжувати політичну кар'єру. Так, якась політична деформація є. Але я не сказав би, що це погано. Людина розвивається, її мозок розвивається разом з нею. Відповідно, її звички та інтереси теж з часом зазнають змін. У нього на сьогодні є мега-цікаві ідеї щодо розвитку GR‑практики, і я сподіваюсь, що якщо він коли-небудь повернеться, ми їх реалізуємо. З іншого боку, якщо вести мову про політику, то звідти важко вийти. У цьому, мабуть, і полягає деформація. Наскільки я бачу юристів у політиці й спілкуюсь з ними, їм дещо лячно цю політику полишати. З однієї сторони, вони бояться втратити масштабність питань, якими опікуються, а з іншої — дещо бояться, що відірвались від реалій ринку та не зможуть вже успішно працювати.
— Щодо реалій ринку. Розкажіть, будь ласка, про своє бачення сьогоднішнього ринку юридичних послуг: конкуренція, нові гравці тощо?
— На сьогодні відчуваю у себе за спиною дихання молодих компаній. Мій снобізм поки забороняє говорити, що я їх боюсь. Звісно, це не так. Але це те, що я помічаю. Їм притаманна інша тенденція — кудись бігти. У них є орієнтири, їм в цьому плані легше.
Щодо нових послуг. Те, що ми продавали 10–15 років тому, зараз не продається. Але продається те, що я завжди робив безкоштовно. У нас були випадки, коли приходили з кейсами, в яких заблукали інші компанії. Нам замовляли, скажімо так, переглянути стратегію. Але при цьому ми чітко домовлялись, що займатися реалізацією цієї стратегії не будемо. Я ніколи не брав грошей за стратегію, було безмежно цікаво самостійно її розробити, а потім подивитись, як працює план, який я вчора придумав. Ми ніколи цього раніше не продавали, але останнім часом продали декілька, причому дуже непогано.
Ще один важливий момент щодо тенденцій, які я бачу, — це те, що всі професіонали намагаються об'єднатися. Не лише як корпоративні об'єднання компаній. Я веду мову про створення якихось клубів, професійних об'єднань та саморегулівних органів. Такі створили арбітражні керуючі, приватні виконавці. Люди намагаються спілкуватися, ділитись досвідом, дати один одному можливість відчути плече підтримки.
— Чи є на ринку юрпослуг сьогодні демпінг?
— Безумовно, є. Найяскравіший приклад: ніколи не розумів тендерів на юридичні послуги. Адже ставлюсь до юриспруденції, як до творчої роботи, а проводити тендер на творчу роботу — це безглуздо. Це все одно, що проводити тендер серед художників, хто дешевше намалює картину. У Фейсбуці є такий мем, де намальований страшний кінь і написано: «Завжди знайдеться той, хто зробить дешевше».
У якийсь момент ми намагались брати участь у тендерах, але потім закинули цю перспективу, бо побачили ціни по 1 грн тощо. Нещодавно брали участь у тендері НБУ, де одна з компаній виграла формально по ціні 1 копійка. Не розумію, навіщо. Не думаю, що в цьому випадку розраховують на підвищення ціни в майбутньому. Розраховують на те, що почнуть спілкуватись з клієнтом і зможуть продати йому якісь інші додаткові послуги. Проте зараз клієнти не так багато платять за послуги і не так багато їх замовляють, віддаючи перевагу тому, щоб зробити дещо самостійно або на певний час відмовитись від окремих проєктів. А оскільки на ринку мало роботи, боротьба за неї жорстка. І думаю, далі ситуація буде лише загострюватись. Але я продовжую бути адептом думки, що проводити тендер на юридичні послуги — це безглуздо.
— Демпінг присутній лише у тендерах?
— Є загальна тенденція зниження вартості юридичних послуг. Вона викликана конкуренцією.
— Наскільки популярна зараз погодинна оплата праці юриста?
— Ми це питання обговорювали на одному з форумів, де я був модератором. Я говорив, що ніколи не продавав свою роботу за погодинною оплатою за виключенням кількох контрактів. Моя особиста філософія каже, що це неправильно та несправедливо. На цій панелі пролунало багато думок, в т. ч. виступали клієнти. Всі зійшлися на тому, що час кардинально змінився, і погодинна оплата як форма розрахунків має відмерти найближчим часом.
— Які принципи кадрової політики сповідуєте?
— Найскладніше питання. До нас у компанію складно потрапити, ще складніше з неї піти (посміхається — ред.). Ми живемо без HR‑менеджерів. Мабуть, це неправильно й складно. З іншого боку, мабуть, немає сміливості наймати їх, тому беремо людей самі, інтуїтивно. Мабуть, у нас завищена планка для підбору людей на роботу, але шаленої плинності кадрів у нас немає, все у межах розумного.
— Якими цінностями має володіти людина, абстрагуючись від професійних скілів?
— Вона має бути людиною цікавою, неординарною. Юриспруденція — така штука… Людина, яка приходить і добре знає закони, мабуть, молодець. Та через 2 місяці ці закони зміняться, і її знання будуть не такі вже актуальні. А якщо людина цікава, допитлива, зі своїм підходом до життя та роботи, з нею є сенс будувати довгострокові взаємовідносини.
— Минулий рік дехто характеризує як непоправну кризу, дехто — як нові можливості. Ви на ринку вже більше 15 років. Яким був Ваш досвід попередніх криз, з якого можете викристалізувати кілька порад для компаній, що постраждали?
— За роки роботи ми переживали різне. Я пам'ятаю, як одного разу сиділи в офісі на Лютеранській, працювали і під офісом чули шум Помаранчевої революції. Коли я виходив з офісу, доводилось знімати з лобового скла помаранчеві стрічки, бо не міг нормально бачити дорогу, сидячи за кермом. Коли була Революція гідності, нам часто було необхідно перетинати Хрещатик по дорозі у своїх справах. Автомобілем це було складно робити, тому ходили пішки. Й виходило, що ми регулярно відвідували Майдан Незалежності, урядовий квартал тощо. Зараз ми працюємо в пандемію. Що я можу сказати? Це ж не один я працюю в таких умовах. Пандемія присутня всюди, всі стикаються з її наслідками. Це просто нові умови життя. Але вони однакові для всіх, тому потрібно просто підлаштовуватись і робити свою справу. А криза — не криза. Сьогодні хороший рік, завтра інший — яка різниця?
— Які плани щодо розвитку компанії маєте на найближчий рік?
— Укріплення та поглиблення позицій. Ширше, глибше та масштабніше. Хоча я завжди кажу, що нам би не втратити (посміхається — ред.).
— Як святкували 15‑річчя?
— У вузькому сімейному колі. Я часто проводжу паралелі компанії та сім'ї, тому що реально живу на роботі. Мабуть, буде масштабне святкування, але тоді, як для цього буде можливість та доцільність.
— Які прогнози маєте щодо розвитку ринку юрпослуг?
— Думаю, судова практика та банкрутство як були лідерами, так і продовжать ними бути. Також не треба забувати, що ми стоїмо на порозі зародження нового ринку — ринку землі. Це дасть достатню кількість роботи.
— Що прогнозуєте з точки зору взаємовідносин з клієнтами?
— Знаєте, за минулий рік ми зі своїми клієнтами дуже зріднилися. Кожен ішов назустріч. «Вибачте, ми не можемо зараз заплатити. Заплатимо коли-небудь» — «О'кей, заплатите, коли зможете». «Вибач, я не можу приїхати до тебе в офіс чи запросити тебе до себе. Давай зустрінемось на автобусній зупинці на Троєщині» — «Добре». Вважаю, що різні складні ситуації та проблемні моменти нас з клієнтами лише об'єднали.
Бліц
— У бізнесі я ніколи…
— Не відступаю назад.
— Як керуючий партнер я завжди…
— Маю мислити на два кроки вперед.
— Улюблені книга та фільм.
— Книга Джека Лондона «Поклик предків», фільм — серіал «Вікінги».
— Найкраща та найгірша риси характеру…
— Кажуть, що доброзичливість, а найгірша — непунктуальність.
— Наймудріша професійна порада, яку Вам дали.
— Був один чоловік, він уже помер. Колись він сказав мені: «Коли ти створюєш свій бізнес, ніколи не думай про гроші. Ти маєш створити дещо, це має бути твоя мета. І коли ти його створиш, по‑справжньому, рано чи пізно ти помітиш, що це дещо зробить тебе багатим».