Правнича спільнота очікує змін до Конституції України у частині правосуддя. Нещодавно був отриманий Висновок Конституційного Суду України, у якому зазначається, що законопроект не протирічить ст.ст. 157 і 158 Конституції України. Не зважаючи на це, критика документу не припиняється. Чи є вона обґрунтованою, розповів «ЮГ» голова Вищої ради юстиції Ігор БЕНЕДИСЮК
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
- На відкритому слуханні перед Конституційним Судом Ви заявили про те, що Вища рада юстиції вважає, що вказаний законопроект відповідає вимогам ст.ст. 157 і 158 Конституції України. Однак вже після схвального висновку КСУ критика щодо цього документу не припиняється. Зокрема, деякі фахівці вважають зайвим вносити у текст документу такі критерії суддівства як доброчесність або обов’язок доводити законність майна. Як ВРЮ оцінюватиме доброчесність кандидатів? Чи не буде у цій частині суб’єктивного фактору, який може поставити неупередженість рішення Комісії під сумнів?
- Положення проекту Закону про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя), який є ключовим елементом законодавчого механізму оновлення судової влади, виписані з урахуванням особливої ролі та статусу судді у демократичному суспільстві. Зокрема, законопроектом пропонується на рівні розділу XV «Перехідні положення» Конституції України закріпити кваліфікаційне оцінювання суддів за такими критеріями як компетентність, професійна етика та доброчесність.
Вважаю, що встановлення критерію доброчесності для оцінювання суддів є доцільним. Важливо розуміти, що суддя повинен мати не лише необхідні теоретичні знання та практичні навички, але й мати моральні якості та чесноти – особистісні характеристики, що відповідають його соціальній функції. Без встановлення високих моральних стандартів у суддівській професії відновити довіру громадян до судової влади неможливо. Тому суспільний запит щодо перевірки суддів на предмет морально-етичних якостей є значним. Водночас, всі три критерії – компетентність, професійна етика та доброчесність, при оцінюванні судді повинні розглядатися комплексно.
Конкретні механізми втілення конституційних положень щодо оцінювання суддів, зокрема, за критерієм доброчесності, мають бути детально виписані у відповідному законі. Формалізація критерію доброчесності на рівні Конституції не потрібна. При цьому, сам термін «доброчесність» видається зрозумілою загальнолюдською категорією та, на мою думку, правильно обраний для цілей акцентування важливості високих моральних якостей суддів (не даремно усталеною формою звернення до судді є «Ваша честь»). Слід також відзначити, що оцінювання морально-етичних характеристик претендентів на заняття посад суддів відповідає європейській практиці. У деяких іноземних країнах таке оцінювання має форму тестів або навіть психологічної експертизи.
Гарантією максимально об’єктивного оцінювання суддів має бути належна робота органів системи підбору та перевірки суддівського корпусу – в межах законодавчих вимог та з дотриманням принципу незалежності таких органів. Хочу запевнити, що Вища рада юстиції, яка у випадку прийняття конституційних змін буде реорганізована у Вищу раду правосуддя, розглядає всі матеріали щодо суддів ретельно та неупереджено.
Проектом закону про внесення змін до Конституції України передбачено дієві механізми забезпечення незалежності Вищої ради правосуддя, зокрема, закріплено положення щодо політичної нейтральності членів Ради, щодо обрання більшості членів Ради самими суддями, виключено положення, згідно з яким Міністр юстиції України та Генеральний прокурор України входять до складу Ради за посадою. Зазначені положення відповідають рішенню Європейського суду з прав людини у справі «Волков проти України» та рекомендаціям Венеціанської комісії.
У якості антикорупційного запобіжника в судовій владі законопроект встановлює обов’язок суддів підтверджувати законність джерел походження майна та передбачає можливість звільнення судді за порушення цього обов’язку. Закріплення такого положення, на мою думку, зумовлене двома ключовими факторами. По-перше, специфічною ситуацією, яка склалася в судовій системі України, коли випадки кричущої невідповідності витрат та офіційних доходів суддів є частими, а належних механізмів контролю та запобігання цьому немає. По-друге, це зумовлено, знову ж таки, особливим суспільним статусом судді. Так, громадянин, який взяв на себе відповідальність за виконання суддівських функцій та отримав кредит довіри, має бути готовим прозвітувати перед суспільством щодо способу свого життя, загалом, та джерел походження майна, зокрема. При цьому, порядок та форма надання суддями відповідної інформації щодо майна мають бути встановлені у законодавстві, розробка якого очікується у випадку прийняття конституційних змін.
- Чи дійсно потрібно було настільки деталізувати розділ правосуддя, посилаючись на запит суспільства, адже більшість пересічних громадян не відкриває Основного Закону?
- Я не вважаю, що розділ законопроекту, який стосується правосуддя, є занадто деталізованим. Навпаки, він встановлює необхідний мінімум, достатній, щоб врегулювати відповідні питання на конституційному рівні. При цьому, в молодих демократіях, таких як Україна, ретельно виписані конституційні положення мають особливо важливе значення, оскільки виконують аксіологічну та, можна сказати, «педагогічну» функцію. Це орієнтир для подальшого розвитку законодавства.
Проект закону про внесення змін до Конституції покликаний встановити основні принципи та засади функціонування оновленої системи правосуддя. Насамперед, це утвердження незалежності судової влади, зокрема, шляхом її деполітизації, посилення відповідальності судової влади перед суспільством, а також запровадження належних конституційних засад кадрового оновлення суддівського корпусу.
Суть цих змін якраз і полягає у встановленні такої організації правосуддя, щоб незалежно від того, чи ознайомлений громадянин з відповідними конституційними положеннями, йому було забезпечено право на справедливий судовий розгляд справи незалежним і безстороннім судом та практичну реалізацію принципу верховенства права.
- Чи не зробить така деталізація судову систему зашкарублою, тобто такою, що не підлягатиме реформуванню у майбутньому, якщо виникнуть такі суспільні запити?
- На мою думку, проект Закону про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) не передбачає такого ризику. По-перше, положення законопроекту не стосуються розділу Конституції України, який регламентує порядок внесення змін до Конституції та жодним чином не звужує гарантій втілення її положень. По-друге, як вже було зазначено, законопроект встановлює лише засади функціонування системи правосуддя та залишає значний простір для врегулювання детальних процедур на рівні законів, розробка яких буде необхідна у випадку прийняття конституційних змін.
Так, з метою посилення незалежності судової влади проект закону передбачає передачу повноважень, які стосуються призначення та звільнення суддів, від політичних органів до Вищої ради правосуддя. З цією ж метою законопроект скасовує інститут «призначення судді на посаду вперше» (5-річний, так званий «випробувальний», термін) та передбачає безстрокове призначення всіх суддів. Положення законопроекту також визначають перелік підстав для звільнення суддів замість підстави «порушення присяги», яка закріплена в чинній Конституції України та неодноразово критикувалася європейськими експертами як невизначена й нечітка.
Задля збалансування підвищеного рівня незалежності суддів, проект закону передбачає посилення їх відповідальності. Зокрема, положення законопроекту передбачають обмеження імунітету судді з абсолютного до функціонального, встановлюють додаткові обов’язки суддів, підвищені вимоги до осіб, які претендують на доступ до суддівської професії, закріплюють критерії, за якими має бути оцінений кожен суддя.
Водночас, законопроект передбачає необхідність встановлення деталей реалізації конституційних положень на рівні окремих законів. Зокрема, в проекті конституційних змін прямо зазначено, що законом має бути врегульовано порядок обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, порядок призначення на посаду судді за поданням Вищої ради правосуддя, передбачено можливість законодавчого встановлення додаткових вимог для призначення на посаду судді, додаткових вимог до члена Вищої ради правосуддя, встановлено, що законом визначається судоустрій в Україні тощо. При цьому, законодавче врегулювання відповідних питань має бути здійснено виключно в межах основних засад, закріплених на рівні Конституції, а саме з дотриманням принципу незалежності судової влади, принципу верховенства права, забезпечення кожному права на справедливий судовий розгляд справ з метою захисту прав і свобод людини та громадянина.
Загалом, вважаю, що прийняття проекту Закону про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) є необхідним й таким, що відповідає суспільним очікуванням.