В Україні поступово набирає обертів індустрія ТМТ. За останні кілька років було ухвалено кілька важливих законодавчих змін щодо телекомунікацій, провайдерів та ЗМІ. Яким чином зазначені новели вплинули та продовжують впливати на ринок ТМТ, «Юридична Газета» розпитала партнера AEQUO Анну Бабич.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
- У березні цього року набув чинності Закон «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» (далі – Закон про доступ).
Як це вплинуло на вирішення проблем, з якими раніше зіштовхувалися оператори та провайдери телекомунікацій, розміщуючи технічні засоби телекомунікацій на інфраструктурних об'єктах?
- Закон про доступ був розроблений відповідно до Плану заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами на 2014-2017 рр., затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 р. №847-р.
Раніше питання укладання та виконання договорів між суб’єктами господарювання і власниками інфраструктури об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики не регулювалися спеціальними законами так детально.
Лише ст. 31 Закону України «Про телекомунікації» було встановлено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють будівництво телекомунікаційних мереж загального користування, можуть встановлювати у приміщеннях, що їм належать на правах найму, телекомунікаційне обладнання, використовувати дахи будинків і технічні приміщення для встановлення антен та необхідного обладнання, на підставі договору з власником цих приміщень.
Зазвичай, «правила гри» за таким договором встановлювали власники об’єктів інфраструктури одноособово, користуючись своїм монопольним становищем.
Яскравим прикладом такого підходу, який привернув увагу гравців ринку, була пропозиція Київобленерго у лютому 2016 р. врегулювати відносини щодо використання опірних веж згідно з вимогами Порядку доступу до інфраструктури шляхом надання в користування опор повітряних ліній напругою 0,4-10 кВ, що був затверджений ПАТ «Київобленерго», який створював передумови для встановлення необґрунтованої вартості послуг з використання об’єктів електроенергетичного комплексу для розташування інфраструктури телекомунікаційних мереж.
Ситуація з доступом до об’єктів інфраструктури неодноразово привертала увагу Антимонопольного комітету України, зокрема, у процесі дослідження фактів зловживання монопольним становищем під час надання послуг з організації розміщення суб’єктами господарювання телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності (справа №243-26.13/202-11 за ознаками вчинення комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація»).
- Як вплине Закон про доступ на операторів і провайдерів телекомунікацій?
- Серед найважливіших новел Закону про доступ можна виокремити встановлення чітких правил розрахунку плати, яка може застосовуватися власниками об’єктів інфраструктури під час укладення договорів про забезпечення доступу до інфраструктури, а також визначення прав та обов’язків юридичних і фізичних осіб-власників об’єктів інфраструктури, в тому числі щодо забезпечення недискримінаційного доступу замовників з метою створення рівних умов використання елементів інфраструктури.
Закон також закріпив перелік істотних умов договору з доступу до інфраструктури та створив засади для запровадження прозорих та однакових для всіх учасників ринку договірних умов.
- Що сьогодні заважає імплементації положень Закону про доступ на практиці?
- Згідно з п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону про доступ, Кабінет Міністрів України з дня опублікування Закону зобов’язаний прийняти передбачені цим Законом нормативно-правові акти, привести свої нормативно-правові акти відповідно до цього Закону, забезпечити перегляд і приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів відповідно до Закону, а саме: правил надання доступу до інфраструктури об’єкта будівництва, правил надання доступу до інфраструктури об’єкта транспорту, правил надання доступу до інфраструктури об’єкта електроенергетики, правила надання доступу до інфраструктури кабельної каналізації електрозв’язку, правил надання доступу до інфраструктури будинкової розподільної мережі та інших правил надання доступу до інфраструктури об’єкта доступу.
Окрім цього, відповідним органам виконавчої влади та НКРЗІ необхідно розробити методику визначення плати за доступ до елементів інфраструктури будинкової розподільної мережі, методику визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта будівництва, методику визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта транспорту, методику визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта електроенергетики, методику визначення плати за доступ до елементів інфраструктури кабельної каналізації електрозв’язку.
Без затвердження всіх зазначених підзаконних нормативних актів Закон про доступ не буде працювати на 100% і забезпечувати компроміс інтересів власників інфраструктури та операторів, провайдерів телекомунікацій. Наразі ще триває робота з розробки низки вищезазначених актів.
- З 01.01.2017 р. набули чинності зміни до Закону «Про телебачення і радіомовлення» щодо платного розповсюдження програм телерадіоорганізацій у складі універсальної програмної послуги. Медіаканали отримали право вимагати плату за мовлення каналів у мережах операторів. Чим викликані зазначені законодавчі ініціативи?
- Ці зміни торкнулися уточнення умов розповсюдження програм телерадіоорганізацій у складі «універсальної програмної послуги», котрими змінено перелік телерадіопрограм, отримання яких усіма абонентами провайдера програмної послуги є обов’язковим (УПП).
До набуття чинності цим Законом провайдери програмної послуги були зобов'язані забезпечувати всім абонентам можливість перегляду програм телерадіоорганізацій, які згідно з ліцензією здійснювали наземне ефірне мовлення на території розташування відповідної багатоканальної телемережі, майже всіх національних телеканалів.
З 01.01.2017 р. до універсальної програмної послуги входять телерадіопрограми ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», парламентський телеканал «Рада», а також місцеві та регіональні ефірні аналогові й цифрові телеканали, що мовлять у межах не більше ніж однієї області та не здійснюють ретрансляції програм інших мовників, не володіють іншими ліцензіями на ефірне мовлення в інших областях.
До прийняття Закону трансляція національних телеканалів здійснювалася в багатоканальних телемережах без укладення договору та сплати винагороди за трансляцію з боку провайдерів програмної послуги.
Автори законопроекту, який був поданий до Верховної Ради України ще у листопаді 2015 р., наголошували, що основною метою проекту є усунення втручання держави в підприємницьку діяльність провайдерів програмної послуги та встановлення умов, за яких загальнонаціональні телеканали матимуть можливість отримувати дохід від трансляції телеканалів у багатоканальних телемережах.
- Як зазначені зміни вплинули на гравців ринку?
- Вилучення загальнонаціональних телеканалів зі складу УПП та здійснення трансляції таких телеканалів у мережах провайдерів програмної послуги на договірних засадах, з одного боку, лобіює та захищає інтереси національних телеканалів, а з іншого боку, спричинило додаткові витрати для власників багатоканальних мереж та збільшення вартості послуг для кінцевого споживача.
- На вашу думку, чи повинен розмір такої плати регулюватися законодавчо?
- Національна рада сьогодні не втручається у договірні відносини власників багатоканальних мереж та провайдерів програмної послуги, в тому числі в питання визначення винагороди за надання прав на трансляцію каналів у багатоканальних мережах. Такий підхід є абсолютно справедливим, оскільки учасники цих відносин мають самостійно визначати всі істотні умови своїх правовідносин.
- Два роки тому набули чинності зміни до Закону «Про телебачення і радіомовлення» щодо обов'язкового розкриття суб'єктами інформаційної діяльності кінцевих бенефіціарів, пов'язаних осіб та структури власності. В чому суть цієї вимоги?
- В будь-якій країні, Україна не є винятком, існують політичні ризики та висока ймовірність політичного тиску на ЗМІ, особливо в ситуації, коли політики є власниками ЗМІ.
Отже, структура власності ЗМІ має бути відкритою, для того щоб глядацька аудиторія мала можливість об’єктивно оцінювати інформацію, яка поширюється тим чи іншим ЗМІ, усвідомлюючи, хто контролює такий ЗМІ, а також хто може здійснювати втручання в редакційну політику ЗМІ.
В деяких країнах прозорість структури власності досягається шляхом заборони офшорним компаніям, де інформація про власників не є публічною, прямо або опосередковано володіти телеканалами та радіостанціями, або шляхом значного обмеження частки участі таких компаній.
Прозора структура власності ЗМІ є перешкодою для концентрації ЗМІ в одного власника та передумовою правильної оцінки інформації, поширюваної ЗМІ.
- Чи є результати дії цієї норми? Які санкції може застосовувати Нацрада за її порушення?
- Наразі не всі ЗМІ розкрили свою структуру власності, трапляються випадки несвоєчасного подання інформації про структуру власності.
З переліком посилань на веб-сторінки, надані суб’єктами інформаційної діяльності до Національної ради, на яких вони розмістили інформацію про свою структуру власності за 2016 р., можна ознайомитися на сайті Національної ради у розділі «Прозорість медіавласності».
За порушення зазначених вимог до багатьох ЗМІ застосовано штрафні санкції відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» (зокрема, Телерадіокомпанія «Європа Плюс Київ», «Міжнародний «Слов'янський канал», Одеські цифрові комунікації, Поверхность спорт – ТВ та ін.).
Відповідно до абз. б) ч. 5 ст. 37 Закону України «Про телебачення та радіомовлення», Національна рада може звертатися до суду з метою анулювання ліцензії на мовлення на підставі факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв'язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата.
Оскільки однією з підстав переоформлення ліцензії є зміна відомостей про прямого власника (співвласників) та/або кінцевого бенефіціарного власника (контролера) заявника, неподання заяви про переоформлення ліцензії протягом 30 робочих днів разом з документами, що підтверджують такі зміну, є підставою для звернення Національної ради до суду про анулювання ліцензії.
- Чи достатньо у Національної ради інструментів контролю за достовірністю інформації, що надається?
- З одного боку, можливість застосування штрафів та ініціювання в судовому порядку провадження щодо анулювання ліцензії на мовлення свідчить про наявність у Національної ради заходів впливу на ЗМІ у випадках порушення вимог щодо розкриття структури власності. З іншого боку, розмір штрафів, як правило, незначний, тому їх застосування навряд чи зможе спонукати ЗМІ розкривати інформацію про структуру власності.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про телебачення та радіомовлення», Національна рада під час розгляду заяви про видачу (продовження) ліцензії на мовлення має право додатково запитати та отримати документи для перевірки наданої інформації про структури ЗМІ, а саме інформацію щодо розподілу часток статутних капіталів юридичних осіб, які є її засновниками або власниками (зокрема, акціонерами), а також юридичних осіб, що входять до структури власності заявника, в тому числі копії правочинів та інших документів, на підставі яких будь-який із власників заявника набув прямої або опосередкованої істотної участі в юридичній особі, яка подала відповідну заяву про видачу (продовження) ліцензії. Отже, Національна рада має можливість перевірити інформацію, надану ЗМІ щодо своєї структури власності, шляхом запиту та перевірки первинних документів.
Водночас для посилення відповідальності ЗМІ за невиконання вимог щодо розкриття структури власності варто було передбачити в законі повноваження Національної ради ініціювати анулювання ліцензії на мовлення за вчинене повторно нерозкриття інформації про свою структуру власності та збільшити розмір штрафу, що застосовується за таке правопорушення.