Про релокацію команди до Києва, зростання практики кримінального права і тренди запитів у 2023 році, про специфіку справ WCC Military та чому у нашій країні захист певної особи може стати клеймом надовго, про хоробрість і відповідальність адвокатів ми поговорили з Євгеном РІЯКОМ, керуючим партнером ЮК RIYAKO & PARTNERS.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Яким був 2023 рік для компанії?
— Для нашої компанії це був дуже виснажливий і важливий рік. Ми повинні були закінчити релокацію частини команди до Києва, продовжити будувати якісні ділові комунікації з ринком і бути помітними у публічному просторі. Можу сказати, що ми зробили максимум, на що здатні. За моїми даними (бо я вірю лише цифрам), нам вдалося досягти потрібного результату. За це, звичайно, велика дяка нашій команді, яка сказала: «Ок, ми віримо тобі, кажи, що робити, і вперед!». У соціальній площині ми продовжили займатися військовим правом, і наша Катерина Аніщенко дуже багато приділила Рro bono часу для просвітницької діяльності щодо цих питань. Крім донатів, ми обрали формулу «Військові захищають нас — ми захищаємо їх».
— Яким був минулий рік для юридичного ринку України? Як він змінився і які тенденції ви спостерігаєте сьогодні? Як вони впливатимуть на 2024-й?
— Будьмо відверті: я особисто займаюся кримінальною практикою, тому мені видніше щодо цієї ніші. Я бачу, що ринок змінюється. Саме кримінальна практика зараз задає правила гри. Майже всі маркетплейси, некримінальні бутики задумалися над отриманням доходів з цієї практики. Хтось посилив свої практики новими обличчями, хтось взагалі створив додатково ці практики.
Якщо оцінювати розвиток вже наявного ринку цих практик (кримінальної, антикорупційної, WCC та захисту бізнесу), то є очевидний факт. Профільні бутики отримали суттєве посилення своїх позицій. Причини зрозумілі — зменшена конкуренція, збільшення попиту. Мої думки нещодавно підтвердили всі національні дослідження. І саме з цих досліджень, зокрема, можна зробити висновок, що проти сукупності кримінальних практик інші практики постійно знаходяться на одному рівні чи мають помірне зростання. Цей рік загалом не змінить такої палітри. За моїми прогнозами, роль кримінальної практики та її доходи тільки збільшаться.
— З якими головними ризиками стикається, на вашу думку, ринок юридичних послуг України?
— У керуючих партнерів зараз багато завдань щодо мінімізації ризиків. Перше місце поділяють фінанси та команда, що, звичайно, пов’язані. На юридичних заходах як зі сцени, так і у кулуарах, ринок активно обговорює кадровий голод. Хтось — на військовій службі, хтось — за кордоном, когось захантили інші фірми. Кожен юрист рівня партнера з досвіду підтвердить, що кращий гравець у команді — це той, який прийшов студентом і пройшов довгий шлях до рівня радника чи партнера. На сьогодні всі погоджуються, що з молодими юристами є проблеми.
Період ковіду та війни значно вплинули на рівень освіти потенційного кандидата. І тепер юридичній фірмі потрібно вже пройти на один цикл більше, бо зараз потрібно ще навчити такого лойера освітній базі. А раніше він після приєднання до команди одразу починав зростати у своїй ніші. Ризики правильного балансування між дохідною та видатковою частинами бюджету у кожної компанії індивідуальні, тут складно коментувати. Але бачимо тенденцію, що всі основні гравці продовжили існування, хоча деякі зменшили свої маркетингові бюджети.
— Хто сьогодні несе відповідальність за розвиток і єдність ринку? Які риси, на вашу думку, сьогодні асоціюються з лідерством на ринку?
— Керуючі партнери тих компаній, які фізично знаходяться в Україні та вкладають свій час і гроші як у розвиток своїх фірм, так і у підтримку армії. Це справжні лідери, які повірили у розвиток і майбутнє не тільки юридичного ринку, але й нашої країни. Окрема шана тим колегам, які пішли захищати Батьківщину, вони, звичайно, зараз поза юриспруденцією. Проте повага до них і можливість їм допомагати згуртували юристів тут, у тилу.
— Які зміни відбулися в українському бізнес-середовищі у 2023 році? З якими запитами клієнти звертаються найчастіше (бізнес і приватні клієнти)?
— Якщо порівнювати із 2022-м, то це були запити більше про мобілізацію, релокацію внутрішню і за кордон та повернення заборгованості. 2023 рік був більше про рутинні питання бізнесу. Але дві категорії питань формували тренди запитів — мобілізація на підприємстві, бронювання та підготовка до «гостей» із правоохоронних органів. Останнє питання було пов’язано із загальним психозом від новин, бо майже кожного дня у бізнесу були обшуки.
— Кримінальна практика, зокрема WCC, зберегла свою потужність у наш важкий час. Які фактори цьому сприяли? Як воєнний стан вплинув на розгляд судових справ? Які нові тенденції розвитку практики ви можете визначити?
— Правоохоронні органи отримали з кінця 2022 року велику політичну волю на боротьбу з корупцією. Це логічна вимога наших політичних партнерів, яка повністю підтримується нашим Урядом і суспільством. Але, як кажуть, є нюанс. Давайте не будемо забувати, що це було сказано нашим правоохоронцям, а не американським чи німецьким. Будьмо відверті, в Україні ще присутня викривлена реальність у цих системах. Інколи вони женуться за показниками, інколи — за неправомірною вигодою, а інколи виконують політичні завдання. Правду зараз знайти важко, але є черговий факт — справ з привласнення, розкрадання державних коштів чи майна (ст. 191 КК України) стало в рази більше.
Сьогодні жарт, що немає нині держслужбовця без підозри, скоро буде реальністю. Зміни до КПК у розрізі воєнного стану тільки допомагають правоохоронцям тиснути на бізнес і державний сектор. Передусім це стосується права приходити з обшуками без ухвали слідчого судді, а також витребування інформації у режимі тимчасового доступу, знову ж таки, лише на підставі постанови прокурора, без судового контролю. Не можна не помітити, що сьогодні левова частка бюджету країни йде на військові закупівлі. Це однозначно новий напрям державних закупівель, до якого раніше правоохоронні органи, скажемо так, не мали доступу. Зараз абсолютно всі — Служба безпеки України, Нацполіція, Бюро економічної безпеки та Державне бюро розслідувань — допомагають боротися зі злочинами під час цих процедур.
— Ви започаткували новий напрям КПП — WCC Military. Розкажіть докладніше про нього. Який увас досвід роботи в цій практиці?
— Почалося все з того, що на початку 2023 року ми приступили до захисту клієнта (не можемо вказати прізвище цього високопосадовця), що підозрюється у розтраті державних коштів під час процедури закупівлі військового майна та засобів індивідуального захисту для потреб ЗСУ. Потім була низка кримінальних справ проти нашого клієнта та інших. Ми допомагали із іншими колегами у захисті по цих провадженнях. На сьогодні це і є наші якірні кейси, які дали досвід захисту в цій категорії проваджень.
— Чи є тут специфіка?
— Зараз вже точно можна сказати, що так, і значна. Спочатку захисники бачили звичайну ст. 191 КК, але під час будування стратегії та її реалізації ми занурилися в окремий світ оборонки. Із особливостей можна назвати такі блоки.
З перших днів війни діяли спрощені правила закупівлі, які давали змогу МОУ купувати майно для ЗСУ через прямі контракти без тендерної процедури. Як ми бачимо, зараз закупівлі проходять за різними процедурами. Це важливо, бо перша ж претензія правоохоронців стосується питання того, чому укладено контракт саме з цією фірмою і саме по цій ціні.
Для того щоб розібратися, хто та які має повноваження під час процедури держзакупівель між численними відділами ЗСУ та МОУ, потрібно знати, який шлях від заявки до отримання майна певною військовою частиною. І якщо ви думаєте, що з нормативкою у військових все просто та лаконічно, то це точно відповідає реаліям. Майже на все є інструкція, інколи навіть дві.
Окремо хотів би акцентувати на стандартах, які діють щодо цих специфічних товарів. В Україні діють ДСТУ. І щодо військової сфери також. Але водночас ще є Військовий стандарт. Він схожий за параметрами, але його потрібно також окремо враховувати. Додатково потрібно мати на увазі, що Україна закуповує суттєву частину товарів військового призначення за кордоном. І там діють інші стандарти, зокрема стандарт США та НАТО — NIJ. На сьогодні проблема закупівлі за стандартами NIJ розв’язана у квазіформаті — через протокольні рішення нарад військового керівництва. Зараз у всіх кримінальних провадженнях правоохоронці звичайно запитують: «А чому закуповували за NIJ, а не за ДСТУ?». Це, звісно, маразм, бо стоїть питання виживання на полі бою як наших бійців, так і всієї країни. Але вони не чують і далі з покерфейсом запитують: «А ви знали, що за результатами нашої експертизи натівські шоломи гірше наших за показниками ДСТУ?». І на це запитання потрібно знати, як реагувати.
А коли вже немає, до чого вчепитися, в хід йдуть питання якості контракту. Це окрема трагікомедія. Чи бачили ви хоч раз прокурора, який знається на контрактному праві? Навіть звучить, як анекдот. Вони таке прописують у підозрі, що ти смієшся, а потім, коли розумієш, що це офіційний документ державного обвинувачення, то починаєш майже плакати.
Якщо сформулювати однією концепцією їх претензію, то звучить вона так: «А чого в договорі не вказано ось це?» — «Так це вимога закону, це можна не вказувати, бо сторони діють відповідно до закону у разі, якщо щось не вказано у контракті. Плюс це неправильно копіпастити всі закони у контракт». І після цих слів у них зависає мозок, а ти не знаєш, чим допомогти.
І наостанок це питання експертиз. Саме вид доказів у цій категорії справ має вирішальне значення. Кажу так, бо раніше було, що експерти вирішували питання технічні, а адвокатам вже залишали доводити питання права. Зараз ситуація підкорегована. До війни ніхто, мабуть, і не чув про військову експертизу. Сьогодні вона одна із найголовніших у цих провадженнях. З одного боку, вона допомагає додати ще один склад злочину — «Перешкоджання законній діяльності ЗСУ», ст. 114-1 КК України. Зробити це підслідністю СБУ (тут має бути смайлик для СБУ, такий собі меседж від адвокатів, що вони все розуміють і зіграють на цьому в подальшому в суді). Але найцікавішим є те, що ця експертиза, по суті, вирішує питання права. Бо експерти вказують, як повинен був діяти суб’єкт дослідження. І це вже дуже сильно впливає на класичну риторику сторони захисту, яка звикла будувати захист за іншими правилами. І цей перелік можна, звичайно, продовжувати, але й він показує, що практика має особливості.
— Що відчуває адвокат, захищаючи людей, яких звинувачують у таких серйозних злочинах, як корупція в армії? В чому ризики таких справ?
— До своєї справи потрібно підходити з професіональною виваженістю. Україна — правова держава, і норма Конституції, яка надає кожному право на захист, діє. Адвокатів запрошують до захисту не через намагання уникнути відповідальності, а через право на перевірку того, чи вчинено дійсно злочин та чи проведено державним обвинуваченням розслідування за передбаченою процедурою. Але є й інша сторона медалі — це замовні розслідування, де клієнтом ставиться завдання довести суспільству свою невинуватість. Скажу чесно, якщо б до нас прийшла людина, яка своїми діями свідомо вчинила злочин і наслідком стали жертви серед військових чи цивільних, ми би не взялися її захищати. Право на захист — це важливо, але адвокат — це передусім людина зі своїм компасом принципів.
— В Україні є проблема асоціювання адвокатів з клієнтом. Що з цим робити? Як ви оцінюєте суспільний тиск на адвокатів в Україні зараз?
— У будь-якому разі відповідь на це запитання повинно починатися зі слів: «На жаль, у нашій країні…». Це визнаний у світі синдром споріднення захисника із клієнтом, особливо у резонансних справах. Свідоміші суспільства до цього ставляться з більшим розумінням. У нашій країні захист певної особи може стати клеймом надовго. Але це вже питання хоробрості адвоката, а якщо ти не такий, то тобі нічого робити у цій практиці, та вміння грамотно комунікувати із суспільством. Крім публічного тиску, адвокати вимушені іноді отримувати дзвіночки і від правоохоронців. Буває різне — від неофіційного прослуховування до прямих погроз. Шлях у захисників лише один — йти вперед і боротися у процесуальному полі.
— Що для вас як для адвоката означають слова «справедливий суд»?
— Кожен адвокат мріє отримувати перемоги у всіх своїх справах, від задоволення незначного клопотання до зачитування виправдувального вироку Верховним Судом. Але ми розуміємо, що так бути постійно не може, і це нормально. Але у кожного адвоката, і у мене зокрема, є загострене почуття справедливості. І коли, наприклад, суд починає загравати зі стороною обвинувачення і допомагає виправити її недоліки, це просто бісить і виводить із рівноваги. Суд може приймати рішення, які у будь-якому разі не сподобаються одній зі сторін, у цьому і є суть судочинства. Але ж обидві сторони повинні вийти із засідання із відчуттям, що їх почули, надали рівні можливості довести свою позицію, і суд виніс рішення, ґрунтуючись на законі та практиці. І ми це побачимо на своєму віку, я це відчуваю.