Під час свого недавнього візиту до України Ілля Новіков, один з російських адвокатів Надії Савченко, української льотчиці, яка перебуває в ув’язненні в сусідній країні, зустрівся з журналістом «Юридичної газети» і розповів про останні подробиці скандальної справи.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
– Ілля, скажіть, скільки адвокатів (як українських, так і російських) сьогодні здійснюють захист інтересів Надії Савченко і як розподілені сфери адвокатської діяльності?
– Наразі працюють чотири адвокати. Троє російських і один український: я, Марк Фейгін, Микола Полозов і Олександр Плахотнюк відповідно. Що стосується сфер діяльності, то вони розподілені дуже просто – ми всі абсолютно взаємозамінні. У нас немає ніякого функціонального поділу, ми один одного підміняємо в будь-якому питанні. Російські адвокати займаються питаннями слідства. Український адвокат, працює з СБУ. Сьогодні буквально (на момент інтерв’ю. – Прим. ред) завдяки пану Плахотнюку за його запитами ми отримали матеріали від СБУ, і сподіваємося використовувати їх у Росії для того, щоб підтвердити алібі Надії Савченко.
– На Ваш погляд, чи вплине якимось чином на слідчий процес той факт, що Надія Савченко обрана народним депутатом України?
– Розумієте, у чому суть. Якби це була звичайна справа, не політизована, то, звісно, впливу на слідчий процес цей факт би не зробив. Але від самого початку стало зрозуміло, що історія політична і що вирішувати її щонайменше доведеться політичним шляхом. У захисту, умовно кажучи, є план роботи, який передбачає як процесуальні дії, так і дії в сфері політичної підтримки. І в цьому сенсі ми, звичайно, щасливі, що обрання Надії відбулося, бо якби цього не сталося, ситуація була б набагато гіршою. Зараз це депутатство дає певні шанси на те, що на Росію вчинено тиск в бік звільнення Савченко. Адже ми не розглядаємо те слідство, яке ведеться Росією, як щось нормальне, об’єктивне, на що впливати політично – це, скажімо, поганий тон.
– Ваш колега Марк Фейгін повідомив одному з українських інформагентств, що, перебуваючи в СІЗО на території РФ, Надія може виступати ініціатором законопроектів і передавати їх на розгляд до Верховної Ради України через своїх адвокатів. Як Ви бачите цю процедуру?
– Ми процедуру бачимо досить просто. Справа в тому, що за російським законодавством побачення адвокатів з підслідним у СІЗО здійснюється в режимі конфіденційності. Ми, звичайно, розуміємо, що це далеко не завжди так, а часто просто декларації, але, тим не менш, на ті документи, які адвокат приносить і які він забирає, все-таки цей режим поширюється. Нас можуть зобов’язати здати тільки якісь технічні пристрої, наприклад, телефони, сім-карти, флеш-карти, навушники чомусь належить теж здавати. Тож що стосується, так би, мовити депутатських документів, то їх будуть приносити адвокати, Савченко підписуватиме, і ми знову відноситимемо. У Росії з цього приводу навіть виникали дискусії. Один з депутатів запитував, що, мовляв, це ж незаконно, щоб людина, яка перебуває в СІЗО, могла балотуватися на вибори, необхідно запросити інформацію в них, чи передавалися через СІЗО відповідні документи та ін. Але це ні до чого не призвело, тому що можливості контролювати такі речі у адміністрації СІЗО немає і не може бути. Разом з тим, вони, безумовно, контролюють її переписку, яка ведеться через поштову скриньку з тими людьми, які надсилають якісь слова підтримки тощо.
– Зараз Надії Савченко інкримінують дві статті: перша – співучасть у вбивстві російських журналістів і з 28 жовтня – «незаконне перетинання державного кордону». Причому різниця в пред’явленні цих двох обвинувачень – близько 4 місяців. Чому такий розрив? Про те, що Савченко «незаконно перетнула кордон», Слідчий комітет РФ з’ясував, виходить, порівняно недавно? І чи є гарантія того, що Надію не звинуватять ще в чомусь?
– Це не зовсім так. Давайте почнемо з кінця. Гарантій того, що її не звинуватять у чомусь іще, немає жодних. Наприклад, післязавтра знайдуть якогось убитого російського громадянина і якогось ополченця, який бачив, що Савченко в когось стріляла. Нам залишається сподіватися, що СК утримається в рамках здорового глузду хоча б у межах тієї нісенітниці, яку вони спочатку оголосили. Так чи інакше, але слідство зафіксувало свою позицію, і якщо ця позиція буде розростатися вже зовсім фантазійним чином, цим вони зроблять гірше тільки собі. Вони намагаються поки що все-таки зберігати обличчя. Повторюся, але ми сподіваємося, що не буде якихось абсолютно абсурдних нових звинувачень.
Щодо першого обвинувачення все зрозуміло, воно було пред’явлено Надії ще в липні з приводу співучасті у вбивстві журналістів Ігоря Корнелюка і Антона Волошина. Що стосується незаконного перетину кордону, ми це звинувачення розглядаємо як підчищення слідів, оскільки для СК дуже важливо було показати, що Надію Савченко не викрали, а що вона сама перетнула кордон.
У рамках перевірки всіх наших заяв була якась кипуча активність, допитували безліч людей, у тому числі працівників готелю, де вона жила. І ці люди дали частково правдиві, частково неправдиві свідчення. Тобто коли працівник готелю каже, що вона жила в номері одна, а очевидно, що це було не так, тому що вона жила з конвоєм, – це неправдиві свідчення. Якщо працівники готелю вказують на те, що коли Савченко приїхала, її супроводжував співробітник міліції, – це частково правдиве свідчення. Один співробітник точно був, ну а де перебували інші, можна лише здогадуватися. Так утворився цілий пласт свідчень, пов’язаних з її перебуванням у Воронезькій області, який був частиною, з одного боку, процесуальної перевірки за нашою заявою, а з іншого – самої кримінальної справи. І ми не знаємо, яка з цих частин трансформувалася в звернення, яке СК відправив до ФСБ Росії. А там ось у чому суть.
Стаття про незаконне перетинання кордону знаходиться в компетенції ФСБ, оскільки прикордонна служба – це один із підрозділів ФСБ, і вони розслідують все, що з цим пов’язано. СК не може сам цього розслідувати. Тому Слідчий комітет, у рамках свого розслідування, коли виявляє щось таке, що відноситься до чужої єпархії, зобов’язаний направити туди листа. Власне, досі ми не знаємо офіційно, чи порушено другу кримінальну справу. Ми знаємо, що СК передавав матеріали для її порушення, а яке рішення прийняла ФСБ – ми не знаємо. Так, за бажання ми могли б з’ясувати, що там відбувається, але повторюся, нас це не дуже цікавить, оскільки ми розуміємо, що справа Савченко буде вирішуватися в цілому, у своїй основній частині, пов’язаній із журналістами. Не буде ситуації, коли за епізодами з журналістами її виправдають, а з перетинання кордону її засудять. За такого, скажімо так, розкладу, її й не виправдають, умовно кажучи, проігнорують будь-яку доказову базу і засудять за вбивство. Тому цей момент зі звинуваченням у незаконному перетині кордону нас абсолютно не цікавить. Ми його вважаємо виключно самодіяльністю наших опонентів, які не повинні нас відволікати від основного напрямку.
– У пресі багато розмов про каральну роль російської психіатрії / психіатричної експертизи, у тому числі й над Надією Савченко. Як російське законодавство взагалі регулює такі експертні питання? І які дії сьогодні відбуваються адвокатами для захисту її прав у процесі проведення такої експертизи?
– Ситуація така. Експертиза відбулася. Нещодавно нас ознайомили з її результатами. Результати невизначені, оскільки Савченко відмовилася проходити обстеження, відповідати на деякі запитання експертів: вона розмовляла лише на вільні теми, не пов’язані з подіями, що відбулися. І з цього спілкування випливає, що ознак неосудності чи якихось захворювань у рамках цього дослідження в неї не виявлено. Таким чином, результати експертизи нас влаштовують, оскільки ми з самого початку говорили, що Савченко осудна і немає жодних підстав вважати її душевнохворою. Будь-які міркування слідства на цю тему ми вважаємо надуманими.
Щодо власне процедури, то тут все не так гладко. За російським законодавством експертиза призначається в тих випадках, коли виникає сумнів у неосудності особи, а сумнів – штука суб’єктивна. У принципі, за загальною практикою, у справах про тяжкі злочини слідчий повинен провести певну експертизу з психіатрії. Але це означає, що її зазвичай проводять в амбулаторному режимі: до СІЗО приїжджає психіатр, часто один, тобто це навіть не комісійна експертиза, який оглядає людину і за зовнішніми ознаками визначає, чи є сенс обстежити її глибше, чи ні. Саме цей етап був пропущений, і Н. Савченко, коли вона ще перебувала у Воронежі, було оголошено, що її відправлять до Москви, в Інститут Сербського, де впродовж місяця вона проходитиме стаціонарну експертизу. До того ж зроблено це з порушеннями, оскільки їй постанову про направлення на експертизу показали російською мовою, і в присутності перекладача зачитали, а мали вручити переклад. При цьому в протоколі написали, що ознайомлення здійснено російською та українською мовами.
Ми оскаржили і продовжуємо оскаржувати цю експертизу, але не через те, що нас не влаштовує результат, а тому що ми вважаємо ці порушення серйозними, їх не можна залишати поза увагою, не можна миритися з цим. Наша перша скарга на постанову експертизи була судом відхилена. На це рішення ми принесли апеляцію, але вона поки не призначена до розгляду. Думаю, це відбудеться ближче до кінця грудня. Тобто там є і суттєві, і формальні порушення. З формальних найсерйозніші – це момент, пов’язаний із перекладом. Ми всі розуміємо, що це формальність, ми це скоріше використовуємо як таран, щоб пробити позицію суду першої інстанції про те, що все було гладко й добре.
З сутнісного погляду нас, звичайно, цікавить питання про те, чи має слідчий право довільно обирати стаціонарну експертизу, коли для цього немає видимих причин і підстав. Тому що в постанові слідчого сумніви в осудності Савченко формулюються одним рядком. Там описуються всі ці перипетії, що вона там нібито кудись прийшла, комусь подзвонила, повідомила, де знаходяться журналісти, а далі йде фраза: «З огляду на викладене та беручи до уваги допущену Савченко невмотивовану жорстокість щодо потерпілих, виникають сумніви в її осудності». У постанові була тільки ця фраза, іншого мотивування не вказано. Ми наполягаємо на тому, що постанова повинна бути вмотивованою.
З судом вийшло ще смішніше. Коли нам вручили відгук на нашу скаргу, заперечення з боку прокуратури, з боку слідчого комітету, ми в них прочитали, що, виявляється, уже після того, як постанову було винесено, ця частина туди не потрапила, це просто домисли за фактом, що було подано скаргу. Виявляється, показаннями до призначення Савченко експертизи є те, що вона в її віці 33 років незаміжня і служить в армії.
Слідчі не думали, що це буде обговорюватися публічно. Вони вважали, що, умовно кажучи, через кому напишуть двадцять «чому», і кожен з цих «чому» підсилюватиме їхню позицію. Насправді ж, коли це все обговорюється не в суді, а за його межами, коли звичайні люди, не юристи, читають такі доводи, то це, звичайно, позицію обвинувачення не посилює, а послаблює. Власне ми і займаємося тим, що витягуємо якісь окремі фрагменти історії, які слідство засвітило, тому що ми не маємо доступу до основних слідчих матеріалів. Ми маємо доступ тільки до тих матеріалів, які потрапили до суду.
Слідство допустило велику похибку в цьому питанні. Коли Надію Савченко заарештовували вперше, в одному з райсудів Воронезької області, слідчий приніс до суду в тому числі показання зашифрованих свідків, терористів з окупованих територій Луганської та Донецької областей, яких допитували в Росії, і один з них просто докладно описував, що журналісти загинули поряд з мінометною позицією бойовиків. Також він зазначав, що на журналістах не було жодних розпізнавальних знаків телебачення чи друкованої преси, і ця інформація потрапила до суду й там засвітилася.
Ось цей документ, безперечно, дуже сильно послаблює позицію слідства, проте більше ми його не бачили в справі. Вони розуміють, що не потрібні такі свідчення, які послаблюють їхню позицію в суді. Слідство абсолютно спокійно, коли справа підійшла до завершення, підверстало би ще матеріали, викинуло б те, що йому незручно, а залишило б те, що їм вигідно. І все в них було б добре. Але вони поквапилися. Цей матеріал вже засвічений, його вже зі справи не викинеш, а якщо й зроблять це, то ми будемо просити долучити його з того провадження, яке було арештним провадженням. Слідство в цьому випадку виставило напоказ свої недоліки, а ми цим скористалися і всім показали, як насправді йде справа.
– На якому етапі перебуває слідство? Наскільки аргументовані й обґрунтовані докази підтверджують винність Надії Савченко з позиції захисту?
– На тому ж самому етапі, що й спочатку. Тобто слідство ведеться. Наразі арешт продовжено. Слід розуміти, що як такої справи Савченко не існує. Існує справа № ..., яку ми для себе називаємо «велика українська справа», щоб якось її позначити. Це справа, за якою, за заявою слідчого комітету, допитано вже 13 тисяч свідків, тобто буквально кожен другий чи третій, хто перетинав кордон у бік Росії з окупованих територій, допитувався як свідок, на тему, що вони знають про злодіяння Арсена Авакова, Ігоря Коломойського та інших осіб.
Водночас відбуваються дикі речі. Слідство регулярно через кому згадує Збройні Сили України, Національну гвардію, «Правий сектор». Тобто вони не розрізняють, що є що. У них просто робочі кліше, ось вони ними й керуються. Отже, уся ця історія, як ми її розуміємо, починалася з того, що зліпили велику справу, за допомогою якої можна вийти на міжнародний розшук, наприклад, того ж Коломойського. Тобто як основні фігуранти у справі виступають Аваков, Коломойський та деякі особи з менш значущими регаліями. І коли Савченко допитували, частина питань, які їй ставили, стосувалася того, що вона знає про діяльність Авакова у зв’язку з АТО, що знає про діяльність Коломойського, чи віддавав хто-небудь з них їй накази. Вони насправді центральні фігури в цій справі, а не Савченко.
Надія в цю історію потрапила дуже безглуздим чином. Як відомо, 17 червня 2014 був бій, під час якого загинули два журналісти. При цьому зрозуміло, що загинуло ще багато інших людей. Але от російські громадяни загинули, тому СК Росії, посилаючись на норми нашого КПК, порушив кримінальну справу. Того ж дня в полон потрапила Савченко, і ще декілька людей, коли був бій між батальйоном «Заря» та українським «Айдаром», окремими частинами Збройних Сил України. При цьому своєї артилерії «Айдар» не мав, була армійська артилерія, яка перестрілювалися з сепаратистами, одна з мінометних позицій сепаратистів якраз перебувала в селищі Металіст, і в якийсь момент Корнелюк і Волошин потрапили під обстріл і загинули.
– Що відбувалося далі?
– Зазначу, що це наше припущення, але ми це розуміємо так. Мабуть, з Росії надійшла команда відзвітувати, чому загинули російські журналістAо, мені вдасться остаточно зафіксувати позицію, що російські адвокати мають право проводити такі опитування. Тобто незалежно від розвитку самої справи, ми, можливо, винесемо з нього, умовно кажучи, якусь користь для майбутніх поколінь.
Друга така складова – це суд присяжних. Справа в тому, що в Росії щодо тієї категорії злочинів, які відносяться до вбивства двох і більше осіб, віднедавна діє нове правило. Якщо раніше будь-який обвинувачений у такому злочині мав право вимагати, щоб його судив суд присяжних (який іноді діє не так, як очікує суддя чи прокурор, що давало додаткові можливості для захисту), то тепер це можливо тільки у випадку, якщо за злочин, з огляду на всі обставини, призначено довічне позбавлення волі. Савченко не може бути призначена така міра покарання, тому що вона жінка. А жінкам у Росії призначається максимум 20 років позбавлення волі. І якщо раптом справа Савченко дійде до суду, а ми попередньо обговорили варіант, що вона подасть клопотання про розгляд її справи судом присяжних, то це буде приводом перевірити конституційність російської норми, яка фактично виводить жінок з-під інституту присяжних, дискримінує їх. Тож історія Надії Савченко може виявитися значущою не тільки як окремо взята справа, а й справа, яка в певному сенсі змінила історію.