Відбулась чергова зустріч Клубу «Вітаю всіх, я – майбутній партнер!» з традиційно цікавим обговоренням сучасних трендів розвитку юриспруденції. Протягом останніх 3-х років на зустрічах Клубу ми часто чули від наших гостей (відомих партнерів провідних українських юридичних фірм), що зміни є невідворотними, що з ними не варто боротися, що їх потрібно передбачати та ініціювати, щоб мати майбутнє. Тому настав час змінити формат нашого Клубу. Тепер зустрічі Клубу «Вітаю всіх, я – майбутній партнер!» проходитимуть не лише в Україні. Інтерв'ю, яке ви зараз прочитаєте, є заключним у серії зустрічей Клубу, що відбувалися в Києві.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Скажу відверто, я з нетерпінням чекаю наступного етапу еволюції Клубу, що розпочнеться вже незабаром. Тепер ми обговорюватимемо сучасні тренди й досвід розвитку юридичного бізнесу різних країн світу. Ви добре пам'ятаєте, що гостями наших попередніх зустрічей були партнери провідних українських юридичних фірм. Вже скоро ними стануть партнери добре відомих у світі юридичних фірм. Вони поділяться своїм досвідом, який буде надзвичайно цікавим і цінним для аудиторії читачів та в дечому зовсім новим.
Члени Клубу, які відвідували наші зустрічі, за цей час отримали чималий досвід, перейшли в іншу «вагову» категорію, тому найближчим часом ми чекаємо від них новини про великі успіхи. Звісно, ми запрошуємо всіх на наступні зустрічі. Слідкуйте за анонсами! Welcome to the Club!
Гостем цієї зустрічі Клубу став Володимир Саєнко – партнер юридичної фірми Sayenko Kharenko.
Наша розмова, як і попередні, у вигляді інтерв’ю публікується в рубриці «Тиск успіхом», яку я пропоную читачам «Юридичної Газети». Тут ви матимете змогу віртуально побувати на засіданнях Клубу «Вітаю всіх, я – майбутній партнер!» та ближче познайомитися з відомими особистостями українського юридичного ринку.
Отже, welcome to the Club!
З повагою
Ірина Нікітіна,
консультант зі стратегії та розвитку
– Володимире, хочу розпочати з традиційного питання. Як Вам вдалося стати тим, ким Ви є сьогодні? Хто Вам в цьому допомагав?
– Насамперед, я багато чим завдячую своїм вчителям у різних країнах, які допомагали мені реалізовувати амбітні плани, а не нав'язували свої погляди. Навчання на юридичному факультеті Київського університету імені Тараса Шевченка всі 5 років я поєднував з навчанням на факультеті романо-германської філології, де вивчав англійську та німецьку мови на відділенні перекладу. Фактично це означало, що після 3-4 пар у червоному корпусі університету я ще мав кілька пар у жовтому корпусі на другій зміні, а на вечір залишався подвійний обсяг домашніх завдань. Ця інвестиція виправдала себе. Високий рівень англійської мови дозволив мені виграти стипендію і поїхати на річну програму навчання до Мічиганського університету в США. Після повернення вже завдяки знанням німецької мови я одержав стипендію на навчання у ФРН. Потім була літня школа права у Брюссельському університеті. Після закінчення юридичного факультету я отримав ще одну стипендію імені сенатора Едмунда С. Маскі на навчання за магістерською програмою в Каліфорнії.
– Після стількох років навчання за кордоном у Вас не виникло бажання залишитися там жити та працювати?
– Навпаки, чим довше я навчався в США, тим краще розумів, що омріяна «країна можливостей», куди так прагнули наші пращури понад 100 років тому, не дає тих можливостей. На розвиненому ринку дуже важко зробити стрибок. Натомість Україна у 90-х роках бурхливо проходила процес трансформації, а нові економічні реалії створювали безліч цікавої роботи для юристів. Особливо, якщо ти маєш перевагу у вигляді якісної західної освіти. Тому склавши адвокатський іспит у Штаті Нью-Йорк (а цей 3-денний іспит був найскладнішим у моєму житті), я без вагань повернувся додому. Одержані за кордоном знання мені дуже хотілося застосувати для розробки нового законодавства в Україні. В результаті народилася кандидатська дисертація з питань правого регулювання використання інсайдерської інформації на ринку цінних паперів.
– Перше мiсце роботи, перший ментор – за цим стоїть достатньо цікава історія… Поділіться!
– З роботою допоміг випадок. У 1994 р. я повернувся з навчання у Штатах. Вже за тиждень до мене приїхала сім’я друзів з Америки. Звісно, вони захотіли, щоб я провів їм екскурсію Києвом. Ми прийшли до колишнього музею Леніна, де нам спочатку нібито були не дуже раді. Проблема, як потім виявилося, була в тому, що саме тоді в музеї очікували на візит Президента Леоніда Кравчука. Думаю, через те, що я був з групою іноземців, нам вдалося потрапити до музею. Охорона Президента одразу попросила мене допомогти вгамувати наполегливого англомовного пана, який також намагався потрапити до зачиненого музею і дуже сварився на охорону. Пан зовсім не хотів розуміти слова «прийдіть пізніше», оскільки призначив побачення дівчині саме в будівлі музею. Довелося провести короткий сеанс медіації, в результаті чого міжнародний конфлікт було залагоджено. Так я познайомився з паном Бейтом Томсом, партнером B. C. Toms & Co – однієї з 3-х провідних на той момент в Україні іноземних юридичних фірм. Спочатку я отримав запрошення на першу у своєму житті співбесіду, а потім – пропозицію на літню практику, що переросла у 10 бурхливих років роботи в прекрасному колективі.
– За що Ви найбільше вдячні своєму першому роботодавцю?
– B. C. Toms & Co у 90-ті роки була найкращою школою юридичної майстерності. Завдячувати цьому потрібно особисто Бейту Томсу. Він вчив мислити критично і шукати вихід для клієнта з будь-якої ситуації. Про якість юридичного продукту взагалі можна розказувати дуже довго! Попередній досвід роботи Бейта редактором Yale Law School Journal і партнером низки відомих американських фірм перетворили його на перфекціоніста. Документи переписувалися безліч разів доти, доки не стануть ідеальними (всі правки робилися на роздрукованих документах вручну). Жоден з них не вийшов назовні без погодження партнера.
– Як все відбувається в Sayenko Kharenko?
– В Sayenko Kharenko ми намагаємося поєднувати методику і кращий досвід західних юридичних фірм з практичністю. Насправді, не обов’язково, щоб саме партнер так скрупульозно вичитував кожен текст, якщо це не legal opinion або меморандум зі складних питань. Однак важливо, щоб кожен документ проходив через декілька рівнів перевірки, адже всі люди роблять помилки. Тому здоровий перфекціонізм у нас залишився незмінним.
– Чи не виникала у Вас думка залишитися, вирости до партнера, коли Бейт почне шукати собі заміну?
– Думки виникали, поки я бачив власне професійне зростання. Тому я пропрацював 10 років у першого роботодавця. Однак я дуже радий, що у певний момент прийшло усвідомлення, що з іншою командою я можу досягти більшого, що не варто боятися ризиків створення власного бізнесу. До того ж тоді на ринку склалися сприятливі обставини.
– Мені завжди було цікаво, як абсолютно різні люди об’єднуються і стають партнерами. Розумію, що сила партнерства в різноманітності, проте як так склалося, що Ви стали партнерами саме з Михайлом?
– Це дуже просто. Коли я знову їхав до США отримувати LL.M., мені на роботі сказали, що не відпустять, поки я не знайду гідної заміни. Михайло вже тоді виділявся серед студентів юрфаку. За півроку спільної роботи я фактично залишив йому свої обов’язки та робоче місце. Коли я повернувся, ми ще якийсь час працювали за одним робочим столом та навіть за одним робочим комп’ютером. Потім Михайло навчався в Колумбійському університеті. У нас може бути різний темперамент, але ми пройшли дуже подібну школу. Якщо подивитися на продукти нашої паралельної роботи, то вони виявляться дуже схожими. Ми прагнемо досконалості, поділяємо однакові цінності та довіряємо один одному. У нас було більше ніж достатньо часу, щоб переконатися в цьому.
З часом ми зрозуміли, що разом можемо побудувати кращу фірму, ніж ті, які ми бачили у той час на ринку. Існувала очевидна ніша для трансакційної фірми, яка працюватиме за західними стандартами, але буде більш гнучкою, ніж інші великі міжнародні фірми. Крім того, у повітрі відчувалися зміни, що дуже надихало. Наш перший офіс на площі Лесі Українки відкрився 01.11.2004 р., в день оголошення результатів 2-го туру президентських виборів. Потім перед нашими вікнами біля входу до Центральної виборчої комісії почалися масові демонстрації, які переросли у Помаранчеву революцію. Після цього ринок почав стрімко зростати, а разом з ринком зростали і ми.
– Ви оформлювали партнерство офіційно? Чи це була, скоріше, джентльменська угода?
– Ми починали з джентльменської угоди та вважали, що протягом перших місяців у нас буде багато вільного часу, щоб зайнятися формальностями. Однак перші проекти з’явилися у нас несподівано швидко, тому бюрократію довелося відкласти. Звісно, потім ми розробили угоду, спираючись на кращі приклади західних партнерських угод, і почали офіційно оформлювати відносини з партнерами. Проте джентльменські угоди нікуди не поділися. Всі розуміють, що в юридичному бізнесі репутація та ділова етика є однією з найважливіших запорук успіху як фірми, так і окремого юриста. В нашому випадку можна сказати, що партнерство – це питання довіри, закріплене юридично.
– А як щодо non-compete?
– Тут потрібно розуміти, що жоден non-compete у відносинах між партнерами не застрахує на 100%, оскільки довіреного консультанта собі завжди обирає клієнт, саме за ним останнє слово. Якщо він скаже, що хоче працювати саме з цим юристом, то жодна угода non-compete не допоможе вам його втримати. Тому регулювати потрібно порядок інформування клієнта про вихід партнера, захист конфіденційної інформації, переманювання працівників та інші неетичні та недружні дії, а не просто забороняти колишньому партнеру працювати з клієнтами фірми.
– Як з’явилася тема IT у Михайла? Він втомився і почав шукати нові джерела натхнення?
– Ні, навпаки. Ми завжди прагнули не обмежуватися лише наданням юридичних послуг у класичному розумінні цього слова, тому нам вдається пропонувати клієнтам нові продукти та бізнес-рішення. Для нас тема IT – це крок не в бік, а вперед. Майбутнє юридичного бізнесу, на нашу думку, тісно пов'язане з використанням найновіших IT-рішень. Тому ми вже зараз інвестуємо в цей напрямок, а кожна інвестиція потребує пильного нагляду з боку власника. Однак це не виключає необхідності займатися клієнтськими справами та загальними питаннями фірми. Що стосується натхнення і прагнення бачити нові можливості, то ми завжди заохочували, а зараз навіть намагаємося надихнути наших співробітників на внутрішні зміни. Чим більше різних, несхожих людей, поглядів і думок, тим більші шанси зробити щось дійсно нове, неочікуване та інноваційне. Щойно ти припиняєш цікавитися новим, одразу звужуєш свій горизонт, сам для себе ставиш обмеження, які гальмують розвиток.
– Насправді, Вашу фірму серед усіх інших на українському ринку вирізняє поєднання абсолютно різних партнерів. Це нагадує patchwork quilt (клаптикову ковдру) зі своїм унікальним малюнком. Це дійсно унікальне явище для нашого ринку. Це було виваженим стратегічним рішенням чи просто так склалося?
– Насправді, наш колектив поєднує дуже різних людей (це стосується не лише партнерського складу, але і юристів усіх рівнів), яких неможливо було б загнати в єдині межі. Та ми цього і не робимо. У нас дуже демократична та децентралізована організація з високим рівнем свободи для кожного – від молодшого юриста до партнера. Можливість проявити ініціативу та самореалізуватися, яку ми надаємо нашим співробітникам – це наша безперечна перевага на ринку.
Водночас ми вибудували таку корпоративну культуру, за якої сповідуємо єдину систему цінностей. Варто зазначити, що коли я кажу про систему цінностей, то це встановлення не певних обмежень, а скоріше орієнтирів, до яких потрібно прагнути. Знаю, зазвичай від розмов про корпоративну культуру віє канцелярщиною і корпоративщиною у поганому розумінні цих слів. Професійність, прагнення до розвитку, інноваційність і креативність, повага до колег, орієнтація на результат – це лише частина тих рис, якими володіють наші співробітники. Все це частина корпоративної культури.
На мою думку, наявність сильної корпоративної культури проявляється в тому, коли, приймаючи рішення або оцінюючи етичність того чи іншого потенційного вчинку, ти ставиш собі питання: «А як би колеги це сприйняли?». Оскільки команда, в якій ти працюєш, є для тебе орієнтиром і прикладом. Загалом, ми ніколи не займалися побудовою корпоративної культури, вона сформувалася природним шляхом. Думаю, якби ми вирішили формально прописати нашу корпоративну культуру, вона одразу втратила б свою силу та ефективність. Звісно, існують певні правила, зважаючи на наші розміри. Водночас ми раді бачити колег з яскравою індивідуальністю. Лише різноманіття думок і поглядів може дати очікуваний результат, лише завдяки їм можна очікувати на нові, насправді креативні та прибуткові рішення.
– Якою буде Sayenko Kharenko через 10-20 років? Як змінювалися Ваші цілі протягом перших 14 років роботи фірми?
– За 14 років наша фірма сильно змінилася, що пов'язано з розвитком українського ринку. З вузькоспеціалізованої трансакційної фірми, яка працювала майже виключно на іноземних інвесторів, ми перетворилися, ймовірно, на найбільшого гравця юридичного ринку, який надає повний спектр юридичних послуг, на які є попит у корпоративних клієнтів. Разом з цим перетворенням зростав колектив, але ціль фірми не змінювалася. Думаю, що вона не зміниться радикально в майбутньому. Мета фірми – бути лідером на ринку юридичних послуг, яким би він не був через 10, 20 чи 30 років. Отже, щоб залишатися успішним, потрібно не просто оперативно реагувати на зміни ринкових умов, але й вміти випереджати час та безпосередньо впливати на майбутнє.
– Що для Вас є критерiєм сучасної успішної юридичної фірми в Українi?
– На мою думку, успішною є та фірма, з якою хочуть працювати клієнти, в якій хочуть працювати люди. Успіх фірми формують люди та налагоджений між ними контакт. Вся команда, незважаючи на різні знання, характери й темпераменти, має жити та функціонувати, як єдиний організм. Коли співробітники задоволені та в компанії низький рівень відтоку кадрів – це надійні ознаки плідної праці. Коли віриш у те, що робиш, та довіряєш своїй команді, можеш повністю віддаватися роботі. Це нібито очевидні речі, проте я досі бачу приклади «вижати максимум сьогодні, а там що буде, то й буде». Такий принцип – це точно не про гру в довгу.
– «Гра в довгу»… Sayenko Kharenko на ринку з 2004 р. Для молодого українського ринку SK – дино завр. Проте 01.01.2018 р. Sayenko Kharenko анонсувала зміни та перехiд до нового формату NewLaw. З чим пов’язане таке рішення?
– Ми – точно не динозаври. Динозаври стартували на початку 90-х років, а дехто навіть раніше. Вони створювали юридичні фірми ще студентами, вчилися на власних помилках за рахунок своїх клієнтів. Тоді ринок це дозволяв. Ми від самого початку будували динамічну фірму, яка брала найкращі напрацювання у структурованих західних юридичних фірм і накладала їх на знання місцевих реалій. При цьому ми постійно шукали можливість стандартизувати процеси та пропонувати рішення. Для нас перехід у формат NewLaw був дуже природним. Нова економіка – вже реальність, тому потрібно створювати нові продукти та можливості, а не реагувати на тренди із запізненням.
Вже давно зрозуміло, що сучасний бізнес очікує від зовнішніх радників глобального погляду та юридичних бізнес-рішень замість традиційних юридичних послуг. Тому мислення та процеси – це перше, що потрібно змінювати. Ми трансформуємо організаційну структуру, розширюємо власні компетенції та залучаємо експертів з інших ринків. Це необхідно, щоб створити такий продукт на стику практик, який матиме високий попит.
Наша філософія – створювати прибуток, а не зменшувати збитки. Хтось приходить до клієнта, лише коли дізнається про його нагальну потребу в юридичному супроводі. Хтось чекає, коли клієнт сам прибіжить, тому що потрібно терміново «гасити пожежу». Ми граємо на випередження, аналізуємо глобальні тенденції та їхній вплив на бізнес, тому приходимо до клієнтів з готовим рішенням. Це дозволяє примножити прибуток, а інколи навіть створити новий бізнес-напрямок.
– Мені здається, що вміння знаходити нове – це найскладніше завдання, яке можна ставити перед собою та командою. Прагнення до саморозвитку – ініціатива знизу чи вимога зверху? Як спонукаєте, як заохочуєте?
– Так, не в усіх є до цього хист, але це нормально. Потрібно стимулювати тих членів команди, у яких є задатки, щоб проявити свій талант. Коли хтось із колег має бажання спробувати свої сили в декількох практиках, ми це заохочуємо. Це може допомогти юристу знайти свою пристрасть в юриспруденції, а також надати практиці свіжого погляду та нових ідей. Ще цікавіший результат можна одержати із залученням юристів, інтереси яких виходять за межі юриспруденції.
Нещодавно ми запустили новий внутрішній проект Idea@SK, який допомагає співробітникам розширити власні горизонти та навчитися бачити неочевидні можливості. Важливо, що до участі в цьому проекті ми запросили абсолютно всіх співробітників, а не лише юристів. Це додає свіжих ідей та поглядів. Тут потрібно було не обмежувати учасників питаннями юриспруденції, а просто показати їм нові інструменти для пошуку ідей та надихнути на створення інновацій. При цьому ми не примушуємо наших юристів до саморозвитку, ми створюємо умови, в яких вони самі прагнуть цього. Для тих, хто не бажає ризикувати й витрачати час на нові ідеї, у нас вистачає традиційної юридичної роботи.
– Ви очікуєте, що ідеї народяться у Вашій команді, чи шукаєте натхнення у зовнішньому світі?
– В нашій команді заведено ділитися інформацією, ідеями та знаннями з колегами. Наприклад, ідеї, які спали на думку партнеру під час перебування на міжнародному заході, одразу ж потрапляють у численні SK-чати в Telegram. Після відвідування заходів IBA, ABA, INTA та інших подібних конференцій ми практикуємо внутрішні зустрічі, на яких вся команда має змогу надихнутися новими ідеями та інформацією. Так, після відвідування торішньої конференції IBA у Сіднеї Назар Чернявський влаштував вечір австралійського вина та обговорення останніх тенденцій юридичного бізнесу, яке затягнулося на кілька годин.
Щодо нововведень, важливо пам'ятати, що інновації – це не лише нові технології та автоматизація процесів. Звісно, сучасні технологічні рішення дуже важливі в нашій роботі, однак вони допомагають підлаштовуватися під умови, які вже існують, а цього недостатньо. Ми маємо думати про завтрашній день – прогнозувати зміни та створювати юридичні рішення в умовах нової економіки, яка народжується на наших очах.
Ґрунтуючись на подібних ідеях, восени 2017 р. ми запустили новий експериментальний проект Neworld Lab. Його мета – прогнозувати розвиток нової економіки та моделювати нормативно-правове середовище майбутнього. Таким чином, ми стали першою в Україні юридичною фірмою з власним R&D-департаментом. Причому ми готові ділитися нашими знаннями та ідеями зі світом. Першим продуктом Neworld Lab був огляд основних змін регуляторного середовища на ринку ICO, під який ми створили окремий розділ на веб-сайті фірми – ico.sk.ua.
– Сьогодні Ви вже велика фірма. Як ви слідкуєте за рівнем своїх співробітників? Як оцінюєте їхній професійний ріст? Що для Вас важливіше, щоб співробітник зростав чи стабільно виконував свої обов’язки?
– Ми більше контролюємо не юристів та процес їхньої роботи, а якість продукту, який отримує клієнт. Щодо росту, звісно, ми хочемо бачити розвиток і особистих рис, і ділових навичок, і професійного рівня. Інше питання, що не всі люди здатні або хочуть рости. Проте навіть у такому випадку, якщо у нас з цією людиною однакова оцінка її успіхів та вмінь і нам не хочеться з нею прощатися, ми разом шукаємо, де її навички та знання краще застосувати.
Ми ростемо, а з нами зростають і наші юристи. Бувають випадки, коли ми бачимо, що людина вже доросла до підвищення, але їй комфортно на цьому рівні. Тоді ми ініціюємо діалог про зростання та розвиток. Є люди, яких не цікавить зростання до рівня партнерів, і вони успішно працюють у нас на різних позиціях. Найбільш характерною є група of counsel, які мають глибоку експертизу, вільний робочий графік і виконують важливу функцію в нашій екосистемі. Трапляються також випадки, коли все складається гармонійно – і людина дозріла, і ми бачимо, що вже є готовність до зростання, і знайдено нішу, куди можна зростати. Нещодавно ми оголосили про підвищення 5-х радників до партнерів. Це зразкова група партнерів нашої фірми. Деякі з них пропрацювали з нами понад 10 років і готові рухати фірму в майбутнє.
– Ви вірите, що штучний інтелект витисне молодших юристів? Якщо так, то звідки ж брати старших, якщо ростити їх немає сенсу?
– А хто вам сказав, що старші юристи в класичному розумінні будуть потрібні в епоху штучного інтелекту? Ми ж точно не знаємо, якою буде професія юриста в майбутньому. В будь-якому випадку розробляти та налаштовувати комп'ютерні системи в юридичній сфері будуть юридичні інженери. Використовувати ці системи, ймовірно, також будуть юристи майбутнього. Очевидно, що фахівець з більшим досвідом матиме перевагу над новачком.
Навіть якщо юридичному бізнесу не потрібно буде стільки молодших юристів, і вони не зможуть навчатися в перші роки роботи, то це означає, що система освіти змушена буде змінитися, а юрист після закінчення університету вже повинен буде вміти робити ту роботу, на яку існує попит. Інакше не може бути, адже університети збанкрутують, якщо не зможуть дати ті знання та навички, які фахівець в майбутньому зможе продати роботодавцю.
Візьмемо більш радикальний приклад: автомобілі з автоматизованою системою керування реально загрожують знищити професію водія. Це проблема, але лише тому, що з усіма водіями потрібно щось робити. Зараз молоді люди навряд чи розраховують все життя бути водіями. Вони розуміють, що необхідно реалізовувати себе в іншій сфері. Наприклад, хтось повинен буде розробляти та обслуговувати системи автоматичного керування транспортом, а для цього потрібно здобувати знання у цій сфері. Не варто боятися неминучих змін у результаті науково-технічного прогресу.
– Ви постійно говорите про зміни, яких не оминути. Спокій, з яким Ви говорите на цю тему – це прийняття невідворотного чи така впевненість у собі?
– Мабуть, це філософське ставлення до життя. Якщо ти не сприймаєш нове, відштовхуєш зміни або намагаєшся з ними боротися, у тебе просто немає майбутнього. Принаймні воно точно не буде успішним. Без вміння адаптуватися та безболісно змінюватися взагалі у жодному бізнесі не можна розраховувати на тривалу та успішну роботу.
– Нарешті останнє питання, яке ми ставимо всім гостям нашого Клубу. Якщо порівняти юридичну фірму з автомобілем, то з яким автомобілем у Вас асоціюється Sayenko Kharenko?
– Автомобіль – це красивий шматок металу, який служить, насамперед, щоб задовольнити амбіції водія, інколи – пасажира на задньому сидінні лімузину. Однак він не придатний ні для командної гри, ні для тривалої автономної подорожі. Наша фірма – це скоріше комфортний автобус! Можливо, навіть екстремальний будинок на колесах для бездоріжжя, такий собі експедиційний трак, чимось схожий всередині на яхту! Він великий, але місця достатньо команді та гостям-клієнтам. Водія немає, ми ж у ХХІ столітті! Курс комп'ютеру задає команда. У когось може скластися враження, що це party bus, але люди всередині добре знають, що для того щоб яскраво відпочивати, спочатку потрібно добряче попрацювати. А працює з натхненням лише людина, яка має можливість реалізувати свої найсміливіші мрії та професійні амбіції. Як ми написали на першій сторінці щойно оновленого веб-сайту фірми, through NewLaw and beyond! У такому форматі ми готові до будь-яких пригод та одержуємо задоволення від нашої роботи!