Про нові плани, розвиток практики у сфері енергетики та міжнародного арбітражу, дефіцит кваліфікованих юристів на ринку, важливість етичних стандартів та професійні табу «Юридичній Газеті» розповів новий партнер Asters Ярослав Петров.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
- Пане Ярославе, вітаю з прийняттям до складу партнерів! Ви приєдналися до команди Asters у середині 2010 р., а у 2018 р. стали партнером. Якими були для Вас ці 7 років професійного життя?
- Це був цікавий та порівняно недовгий шлях. В усіх компаніях, які були до Asters, я працював приблизно 2-3 роки. Не буду оригінальним, але це був час і спадів, і підйомів. Якийсь рік був кращим, якийсь - гіршим. Проте через 3 роки все нормалізувалося. Відтоді вдалося окреслити чіткі завдання і напрямки в роботі та почати працювати над їх реалізацією. Власне, вирішуючи поставлені завдання, я дійшов до своєї цілі. Однак посада партнера не була самоціллю.
- Які функції на Вас покладає посада партнера? Чи вистачатиме часу для реалізації всіх цілей та завдань?
- Загалом, мало що змінюється. Посада радника також включала залучення нових клієнтів, роботу з наявними клієнтами, реалізацію проектів, створення своєї команди та координацію її роботи. Тому я не можу сказати, що відбулися кардинальні зміни. Звичайно, велику частину роботи я делегую колегам, тому що це необхідно робити. Враховуючи насправді велике навантаження, стає все менше проектів, які я міг би реалізовувати самостійно від початку до кінця. Проте інколи певні моменти, з огяду на специфіку роботи або складність питань, вимагають особистої роботи над проектом від «а» до «я», тому я не маю можливості делегувати таку роботу колегам. Це також потребує багато часу.
- З Вашого досвіду, чи правильне твердження, що клієнти прив’язуються до певного юриста, а не до компанії?
- Загалом, правильне, але це взаємопов’язані речі. Існує репутація компанії - це те, що може привабити клієнта на етапі вибору юридичного радника. Однак коли ми говоримо про специфічний напрямок роботи, то, аналізуючи ринок фахівців, клієнт, якому потрібен юрист з енергетики, звертається, насамперед, до певного юриста. Тому для клієнта бренд юридичної фірми - це важливо, але більше на початковому етапі, потім особистість та професіоналізм юриста вже відіграють важливішу роль.
- Ви спеціалізуєтеся на енергетиці та міжнародному арбітражі. Чим обумовлений такий професійний вибір?
- На початку кар’єри я свідомо хотів займатися саме міжнародним арбітражем, тому отримав відповідну освіту у Швеції. Проте коли постало питання вибору роботодавця в Україні, то було важко знайти компанію, в якій можна реалізуватися в цій сфері на 100%. У Baker McKenzie мені запропонували працювати не лише у напрямку вирішення спорів, але й у сфері енергетики та природних ресурсів. З того часу я почав активно займатися саме цими напрямками. Були періоди, коли я також намагався займатися питаннями комплаєнсу. Однак після того як я декілька років з помірним успіхом намагався розвивати цей напрямок, я все-таки вирішив, що буду більше концентруватися на питаннях арбітражу та енергетики. Зараз я розумію, що це був правильний вибір. По-перше, ці напрямки допомагають комбінувати роботу, що дозволяє мати постійну зайнятість. По-друге, в якихось моментах ці напрямки перетинаються. Наразі можна спостерігати тенденцію, коли роботи у сфері енергетики більше, ніж у сфері арбітражу. Принаймні у моїй практиці ця робота займає 70%.
- Наскільки зазначені практики розвинені та затребувані в Україні? Якщо з енергетикою ситуація зрозуміла, то як щодо арбітражу?
- Арбітраж - дуже затребувана практика. Водночас є своя специфіка: арбітраж має довшу історію розвитку в Україні, ніж практика у сфері енергетичного права. Тому на ринку фахівців з арбітражу набагато більше, ніж з енергетики (в енергетиці не більше ніж 10 юристів). Наприклад, у минулому році була ситуація, коли у великий міжнародний проект з енергетики консорціуми, які пройшли предкваліфікацію, залучали юристів. Ситуація склалася таким чином, що 8 консорціумів не могли знайти собі юристів. Був нереальний ажіотаж! Хто перший встиг домовитися з юристами та юркомпаніями, той і був на коні. Той факт, що юристів, які тямлять в енергетиці, можна перелічити на пальцях двох рук, демонструє, наскільки цей ринок не розвинений, хоча він має хорошу перспективу. Наразі це один з напрямків української економіки, що активно розвивається.
- Ви зазначили, що було важко пропонувати клієнтам послуги з комплаєнсу. З чим це було пов’язано?
- Міжнародні компанії завжди мають комплаєнс-офіцерів. Українські компанії також намагалися наслідувати ці тенденції. Наше законодавство також змінювалося під цим впливом. Однак я не бачив, щоб міжнародні клієнти були зацікавлені прийти за консультацією з комплаєнсу саме в українську юридичну фірму. Вони більше довіряли це питання колегам і міжнародним фірмам, які мають значний досвід.
Зараз Asters має напрямок з комплаєнсу, але він не стільки пов’язаний з боротьбою з корупцією, скільки з антимонопольним законодавством. Загалом, якщо зараз проаналізувати ринок, то на ньому немає великої кількості юристів чи компаній, які спеціалізуються на комплаєнсі. Навіть ті, хто починав працювати та розвивати цей напрямок в українських компаніях, згодом перейшли в міжнародні юрфірми або стали комплаєнс-офіцерами міжнародних компаній.
- Чи плануєте розвивати нові практики?
- На цьому етапі я хочу продовжувати розвивати напрямок арбітражу та енергетики. Маю великі плани щодо енергетики, є потенціал зростання. Вже зараз у нас не вистачає людей, тому ми збільшуємо команду. Стосовно арбітражу, враховуючи, що в нашій компанії є інші колеги, які працюють у цій сфері, я планую більше займатися позиціюванням себе як потенційного арбітра або експерта з питань українського права у спорах, пов’язаних з енергетикою (щоб це було більш сфокусовано). Загалом, перші кроки у цьому напрямку вже зроблено. В минулому році мене обрали до панелі медіаторів при Центрі вирішення спорів Європейського Енергетичного співтовариства. Також мене включили до списків кількох поважних арбітражних інститутів. Наш ринок потребує кваліфікованих спеціалістів, котрі могли б розглядати спори з енергетики, яких стає все більше і більше. Тому це один із напрямків, які я хотів би розвивати.
- Чи має юридичний бізнес працювати за певними правилами? Чи повинні юристи, зокрема, адвокати, дотримуватися етичних стандартів у своїй роботі - особливо з урахуванням монополії?
- Насправді, якщо говорити про запровадження монополії - це позитивна тенденція, оскільки збільшується роль адвоката, тому юристи повинні змінюватися. Ми розуміємо цей стрибок. У перспективі адвокати отримають більше прав та обов’язків, а це покладає на адвокатуру ще більше відповідальності. Багато колег або вже стали адвокатами, або в процесі отримання відповідного свідоцтва, оскільки раніше юридичний бізнес не потребував такої кількості адвокатів у своїх лавах. Звичайно, робота адвоката має ґрунтуватися на високих етичних стандартах. Однак для юристів, які працюють у сфері міжнародного арбітражу, це не проблема, адже вони завжди повинні були дотримуватися не лише вітчизняних, але й міжнародних стандартів етики.
- Які Ваші професійні табу?
- По-перше, абсолютне табу - це корупція або «відкати». Для мене це абсолютно неприйнятно! Я допускаю, що в межах професії можна використовувати особисті знайомства, але не з позиції лобізму, а з позиції контактів - для того, щоб тебе хоча б почули. Наприклад, якщо ти фахівець з певної галузі та маєш знайомства з урядовцями з цієї сфери, тобі буде легше почати вести з ними діалог про проблеми в певній індустрії, про її розвиток тощо. На мою думку, такі опції - це плюс для людини як професіонала. По-друге, працюючи, наприклад, в юридичній фірмі, я проти того, щоб мати особистих клієнтів та обслуговувати їх окремо, а не в межах юридичної фірми.
- Це принципова позиція?
- Так, оскільки я вважаю, що це створює конфлікт інтересів, а також не має користі для компанії. Особиста вигода - це шкода для команди та компанії.
- Чи має впливати репутація клієнта на репутацію юридичної фірми?
- Звичайно, так. Юркомпанія (окремий юрист) має обрати, працювати з токсичним клієнтом чи ні. Інколи такий вибір робиться для PR та просування на ринку, інколи через те, що такі клієнти готові сплачувати за юридичні послуги непогані суми. Ніхто не змушує робити той чи інший вибір. Також багато залежить від того, як компанія позиціонуватиме себе та клієнта у таких ситуаціях.
- Чи доводилося відмовляти клієнту через принципову розбіжність у поглядах?
- Якихось критичних ситуацій, наприклад, коли клієнт пропонує купити рішення суду, не було. Проте були випадки, коли після нашої консультації клієнт пропонував свій варіант реалізації проекту із застосуванням сумнівних юридичних конструкцій, що не відповідало нашим порадам. Ми брали паузу, а потім через певний час з’ясовувалося, що клієнт все-таки пішов своїм шляхом.
- В чому полягає успіх співпраці клієнта та юридичної компанії?
- По-перше, це взаємодовіра та певний комфорт. По-друге, має бути розуміння ідеї та цілі. Юрист повинен розуміти, чим живе клієнт, знати специфіку його бізнесу, адже без цього не буде ефективної співпраці. Такий підхід дозволяє розмовляти з клієнтом однією мовою. Саме це є найбільшою цінністю в наших відносинах.