26 травня 2020, 12:31

«На мою думку, в e‑commerce передбачається зростання»

Опубліковано в №10 (716)

Олег Дерлюк
Олег Дерлюк «Stron» керуючий партнер

Ринок електронної комерції, напевно, є однією з небагатьох сфер, яка отримала бенефіти від настання світової пандемії. Чому? Ми поспілкувалися на цю тему з керуючим партнером Stron Oлегом Дерлюком. Він розповів про «образ» ринку e‑commerce та його перспективи в Україні, чому в ньому важливо вміти продавати, як пандемія торкнулася бізнесу клієнтів, а також про те, чи варто чекати глобального повернення в офіси після карантину.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


D8D_9190 (1) - Олеже, що змінилося в організації роботи Вашої компанії із запровадженням карантину?

- У нас багато маленьких команд, тому ми не маємо потреби, щоб велика кількість людей перебувала у безперервному контакті один з одним. Месенджери дозволяють працювати дистанційно. Звичайно, багато залежить від людини, але з дисципліною у нас все добре. До того ж ми часто працюємо з іноземними клієнтами та партнерами, тому внутрішня комунікація не зазнала значного стресу. Це той випадок, коли особливості бізнесу допомогли швидко зреагувати на зміни обставин.

- Що являє собою український ринок e‑commerce?

- Український та європейський e‑commerce - дві великі різниці. Якщо дивитися на ринок з позиції споживача, наше населення не дуже заможне. Відповідно, не можна сказати, що багато продуктів, які успішно працюють на західному ринку, будуть тут продаватися. Масовий попит має тільки FMCG, тобто товари народного споживання (умовно - найдешевші). Все інше, що дорожче ніж 5 доларів, складно продати. Водночас нижній поріг вартості в Західній Європі становить 20‑30 доларів. Через це багато моделей бізнесу не представлені в Україні. Наприклад, у Європі всюди працюють «підпискові» сервіси. В Україні це рідкість, працюють лише дуже великі іноземні сервіси (Netflix, Wall Street Journal, New-York Times). Тобто наш споживач не дуже платоспроможний.

До того ж існує культурний елемент, який полягає в розвиненості піратства. Багато людей взагалі не звикли за щось платити, що в усьому світі вже заведено купувати. Що у нас дуже розвинене, так це казино, трохи форексу і трохи криптовалюти. Натомість дейтинг не розвинений. Нещодавно почали з'являтися перші російські сайти з продажу курсів - це скоріше як частина освітньої програми. Безперечно, це явище пов'язане з самоізоляцією під час пандемії та надією, що з'явиться тренд на самоосвіту. Однак у нас немає культури серед населення, необхідної для того, щоб різні освітні курси та уроки ефективно продавалися. Все ж таки інший споживач та інша структура. Здається, проблема полягає в тому, що середній українець складно собі уявляє, як він може чогось навчитися, що допоможе, наприклад, заробляти гроші. На Заході з цим якось простіше, там інший бізнес-клімат. Я не кажу, що там краще, просто по‑іншому. Можна сказати, що добре працює OLX і «Нова Пошта». Є інфраструктура, для цього вже створена база. Prom.ua працює добре - багато бізнесів (особливо малі форми) перейшли на цю платформу. Звичайно, це не e‑commerce, а продаж через мережу Інтернет.

- Як розвиватиметься ринок електронної комерції, з огляду на зниження купівельної спроможності українців?

- Я боюся, щоб не з'явилися фінансові піраміди. Зокрема, вже було багато розслідувань про B2B Jewelry. Що стосується розвитку, ми потихеньку починаємо розвивати інтернет-еквайринг. Інтернет-еквайринг є дуже важливим для роботи e‑commerce, адже без інтернет-еквайрингу e‑commerce не може працювати. Наразі вже є кілька сильних гравців. Я сподіваюся, що їх стане більше. Звичайно, якщо трохи підросте купівельна спроможність населення, то фінтех дуже сильно сколихне, тому що з новими схемами вийдуть різні шахраї. Звичайно, це негативно позначиться на розвитку e‑commerce.

Зараз продажі в інтернеті працюють, люди звикли розплачуватися онлайн. Наскільки я знаю, в інтернеті ще нікого грандіозно не обманули, принаймні я не зустрічав якихось масштабних афер. Тому, на мою думку, в e‑commerce передбачається зростання: буде рости товарообіг, будуть переходити з реального сектора в онлайн (насамперед, звичайно, FMCG). Наприклад, моє спостереження. Раніше більшість платоспроможного населення одягалися в торговельних центрах, тому що технології були не розвинені, а люди були недостатньо технічно підковані, щоб освоїти покупку в інтернеті. Сьогодні молоде покоління частіше звертається за покупками в онлайн.

Безперечно, скоро в інтернет прийдуть нові товари. Наприклад, це можуть бути біологічно активні добавки. Можуть прийти якісь прикольні штучки, так званий дропшипінг (напевно, з якимось нашим ухилом). Тобто, якщо на Заході продається який-небудь тактильний ліхтарик, то у нас може продаватися якийсь секатор або щось на кшталт «do it yourself». В курси я не вірю, а казино і так вже глибоко вкорінилися в українському онлайні. Можливо, буде робота над нормативною базою, казино спробують перевести у правове поле та обкласти податками.

Можна привітати ініціативу - нарешті дозволити й надати можливість іноземним компаніям сплачувати податок на додану вартість в Україні. Якщо залишити все як є, то ми свій e‑commerce ніколи не піднімемо, навіть на українському ринку ми будемо програвати західним компаніям. Якщо ти українська компанія, то сплачуєш ПДВ, а якщо голландський UBER B.V. - ні. Я не фахівець у законотворчості й такий собі спеціаліст в економіці, але порядок взяття на облік нерезидентів як платників ПДВ, на мою думку, нам не завадив би.

- Як розвивається конкуренція на ринку гравців у сфері інтернет-торгівлі?

- Насправді, це скоріше певна ніша. Наразі e‑commerce працює з достатньо дешевими товарами. Мало хто в Україні купує дорогі речі онлайн, а багаті люди надають перевагу особистим контактам. Щодо конкуренції, то на ринок впливатимуть знижки. Будуть розвиватися сервіси на кшталт Hotline - сервіс для порівняння цін серед магазинів онлайн-техніки. Не думаю, що з'являться якісь акції, хіба що з ухилом МММ-піраміди. Однак це не матиме масового характеру, адже у нас недовірливі люди.

- Як пандемія зачепила Ваш бізнес і Ваших клієнтів?

- У нас багато гравців, пов'язаних з е‑commerce. Звичайно, коли оголосили карантин та загальну самоізоляцію, то трафік виріс. Не можна сказати, що у наших західних клієнтів суттєво просіли продажі. Якщо подивитися ширше, є дуже успішний кейс Amazon. За час карантину ця платформа створила понад 100 тис. робочих місць. Я думаю, що після закінчення пандемії ми не повернемося до того стану, який був до карантину. Ймовірно, зараз e‑commerce отримає великий поштовх, він вже його отримав. Багато людей зрозуміють, що вони здійснювали фізичні покупки лише за звичкою. В цьому немає гострої потреби, тому все не відкотиться. Люди просто звикнуть, тому що купувати в інтернеті - це класно і зручно.

- Які тренди e‑commerce очікувати найближчим часом?

- Можна розглянути приклад Rozetka. Адже наразі не видно, ти купуєш на Rozetka чи у продавця, який продає на цьому майданчику, поки з тобою не зв'яжеться постачальник і не скаже, що вислав тобі товар «Новою Поштою».

Я підозрюю, що Rozetka розвиватиметься, розширювати свій fulfillment (складське зберігання, складське обслуговування). Тобто ти залишив свій товар на складі Rozetka, а вони вже його розсилають до покупців. Однак саме ти продаєш його через сайт Rozetka. Як показала практика, це вже частина світових тенденцій, скажімо, більш глобалізованих ринків. Тобто туди заходить бізнес і реєструється як мерчант, купує у Rozetka товар і ставить на цій же платформі його на продаж. Заробляє бізнес переважно завдяки тому, що грамотно «жене» трафік.

В цьому, напевно, новий тренд - не займатися повним циклом, а вміти продати. Вміючи продавати, можна особливо не турбуватися, де взяти товар, достатньо просто налаштувати контекст, закуповувати правильний трафік, налаштувати маркетинг і можна не турбуватися про все інше. Також в цьому напрямку працює Prom.ua - ця модель бізнесу навіть ще ближче до Amazon.

Олег Дерлюк

- Існує думка, що після завершення карантину частина бізнесу не буде повертатися в офіси, а залишиться працювати в дистанційному форматі. На вашу думку, як це вплине на практику IT‑права?

- Я не виділяв би IT‑право як окрему практику, а ставив би її поруч з іншими галузями (аграрна галузь, авіація, FMCG та ін.), на яких можуть спеціалізуватися юристи. З нашого досвіду, IT‑галузь найчастіше потребує корпоративно-податкового структурування, прикладних корпоративних та загальних юридичних послуг (безпосереднє заснування компаній, їх обслуговування), а в цих сферах робота завжди будувалася дистанційно. Пам'ятаю, як кілька років тому я виявив, що за допомогою телефону працюю більше, ніж за допомогою комп'ютера. Іншими словами, мало що зміниться в технічних процесах цієї спеціалізації. Економічна ситуація на цій галузі згубно не позначиться. Люди сидять вдома - продажів в інтернеті більше.

Сьогодні багато хто стурбований тим, що всі залишаться працювати вдома, що не буде живого спілкування. Це питання не юридичне, але багатьом буде цікаво почути думку - робота з дому, робота в офісі, чому так. Практика дистанційної роботи в IT‑галузі давно застосовується і давно практикується. IT‑холдинги та IT‑компанії, які практикують роботу, коли члени однієї команди можуть перебувати в різних містах, країнах, офісах, найімовірніше, майже нічого не помітять, повністю перейшовши на дистанційну роботу. Якщо менеджмент виявить, що співробітники розійшлися працювати по домівках і вдається налагодити бізнес-процеси, залишається така ж ефективність, то навіщо орендувати офіс? З якою метою нести витрати? Боюся, що в майбутньому нас чекають купи порожніх трекерів (програми, які фіксують зміст робочого дня співробітника), багато співробітників часто бувають незадоволені (перебуваючи під постійним наглядом), хтось до них звикає з часом.

Також варто зазначити, що ми традиційно використовуємо помісячну оплату праці. Однак існує також договірна оплата праці. Ми пропонуємо фахівцю 1000 доларів на місяць, частину часу він працюватиме, а іншу частину часу (свідомо чи ні) буде пити каву. Така система стійко склалася після успіху промислової революції. В ті часи помісячна оплата була адекватною дійсності та рівню технологічного прогресу. Наразі ситуація інша, адже з поточним ступенем розвитку фінтеху ми можемо платити навіть подобово (це в тому випадку, якщо трудовий договір остаточно не провалиться в архаїку під тиском непомірного податкового тягаря). Зараз дешевше найняти фрілансера, ніж співробітника. До того ж якщо він працюватиме з дому, то яка технологічно між ними різниця - невелика.

Можливо, менеджменту, адміністративному персоналу дійсно потрібно перебувати в офісі, тому що потрібно спілкуватися, активно обмінюватися ідеями. Тут, дійсно, необхідне людське спілкування, оскільки так простіше будувати концепції, висловлювати думки, бачитися з людьми, працювати. Практика показує, що для ефективного продажу потрібно бачитися з клієнтом. Навіть якщо ти продаси першу послугу, на другій чи третій клієнт все одно захоче побачитися, познайомитися. Можливо, будуть невеликі трансформації, пов'язані з тим, що робитиме фронт-офіс (наприклад, для зустрічі з клієнтами) і бек-офіс, де працюють ті, кому потрібно працювати з особистими контактами.

Ми багато в чому перебуваємо в полоні концепції модерну, коли «зібралися всі робочі фабрики біля верстата, конвеєра і повинні працювати разом. Якщо робітник не вийшов, біля конвеєра не став, конвеєр не пішов. Відповідно, ми так і звикли. Помісячна оплата праці, фіксований робочий день з 8:00 до 18:00. Така робота разом, в управлінні - це все наслідки та ознаки минулого часу, це все звідти. У школі ми також так займаємося, тому що ми звикли так робити. Коли відбуваються струси на кшталт «давайте різко всі посидимо вдома», звичайно, проходить певна перевірка на міцність всіх цих концепцій, а економіки в ній немає повністю. Однак більшість компаній все одно любить бути на місці. Так нас привчили. Зараз ми перевіримо, що сильніше - звичка чи бажання заощадити й заробити.

Підписуйтесь на "Юридичну Газету" в FacebookTwitterTelegramLinkedin та YouTube.


0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати