Керуючий партнер АО «Клочков та партнери», член Ради адвокатів міста Києва Володимир Клочков розповів «Юридичній газеті» про основні проблеми та перспективи вітчизняного кримінального процесу, реформу адвокатури та плюси й мінуси нового Закону «Про прокуратуру».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
– Пане Володимире, пройшло вже більше двох років після прийняття нового, вже навіть і новим його важко назвати, Кримінального процесуального кодексу, але юридична спільнота і досі обговорює його плюси і мінуси. Як Ви оцінюєте КПК? Яких змін зазнав правовий статус захисника у кримінальному провадженні та наскільки відчутна ця різниця на практиці?
– Анно, так справді, це дуже об’ємна тема для обговорення, і я погоджуюсь, що в новому КПК України є свої плюси та мінуси.
Якщо узагальнити це питання, можу прокоментувати, що, з одного боку, новий КПК України було прийнято за європейськими стандартами, але водночас з багатьох моментів норми нового КПК України не сходяться з реаліями системи кримінального провадження, яка існувала до його прийняття.
Сама зміна лише основного процесуального закону не врегульовує всі питання, які виникають під час кримінального провадження та не вирішує всіх нагальних проблем.
Дуже багато процесуальних моментів в новому КПК не конкретизовано, що дає змогу стороні обвинувачення зловживати і користуватись відсутністю такої конкретизації, а це далеко не на користь потерпілого чи підозрюваного, обвинуваченого в рамках кримінального провадження. Тобто, порушується принцип рівності сторін кримінального провадження.
От, наприклад, немає чітких строків щодо проведення окремих слідчих дій, внаслідок яких можна забезпечити своєчасне повідомлення про підозру з моменту внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань, окрім випадків затримання особи, коли внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань та повідомлення про підозру фактично здійснюється в один і той же час.
Відповідно досить часто виникає така ситуація, що досудове розслідування може затягуватись на тривалий строк і фактично ефективного реагування на порушення прав потерпілого не відбувається.
У зв’язку з тим, що фактично немає чітких строків по зобов’язанню здійснити досудове розслідування, а є тільки «розумні строки» відповідно строки затягуються, а інтереси заявника чи потерпілого на захищаються належним чином та своєчасно.
Цього не повинно бути. Система має працювати на благо, захищати права потерпілого ефективно, дотримуватись прав учасників кримінального провадження не вибірково відповідно до їхнього статусу, а відповідно до закону, здійснювати все можливе, аби дотримуватись прав людини, установленої практики Європейського суду з прав людини.
Слід зазначити, що один з недоліків нового КПК України, усунули лише через 2 роки з моменту введення його в дію, а саме встановили обов’язок слідчого чи прокурора, який здійснював обшук приміщення чи житла вручати другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилученого майна (за наявності) особі, в якої проведено обшук житла або керівнику або представникові підприємства, установи або організації, в приміщенні яких здійснювався обшук.
Звичайно, не можна не наголосити й на плюсах нового КПК України – це зокрема ті, що стосуються розширення прав сторони захисту, також важливим досягненням стала детальна регламентація всіх процедур проведення слідчих дій та судового провадження. Слід також наголосити на позитивному моменті – це введення інституту слідчого судді, який контролює стадію досудового розслідування справи, шляхом винесення ухвал щодо тих чи інших слідчих дій.
Фактично, з одного боку в новому КПК втілено запровадження захисту прав людини, але наявність прогалин у врегулюванні окремих питань у деяких справах діє не на користь прав людини.
– Розкажіть, будь ласка, чи траплялись випадки порушення Ваших прав як адвоката під час здійснення своїх професійних обов’язків? До яких дій Ви вдавались, якщо такий випадок мав місце? Чи можете надати якісь поради для колег?
– Так, траплялись. Переважно такі порушення моїх прав були пов’язані з ненаданням відповідей на адвокатські запити, з неправомірною відмовою в наданні відповідей на адвокатські запити.
На сьогодні принцип роботи підприємств, організацій, державних органів такий, щоб зробити все, аби не надати витребувану інформацію на запит адвоката та знайти підстави для відмови.
Звичайно, такі дії неабияк порушують права адвоката, більше того, порушення прав адвоката безпосередньо порушує права клієнта. Створюється ситуація, в якій адвокат не в змозі своєчасно та якомога швидше сформулювати належну правову позицію через відсутність необхідної інформації чи документів.
Щодо грубих порушень моїх прав під час кримінального провадження, то таких, фактично, не було. Переважно всі порушення формальні, стосуються процедури проведення тих чи інших слідчих дій, які завдяки наполяганню усуваються негайно або надалі використовуються під час оскарження.
У будь-якому випадку, якщо порушення прав адвоката є, то варто одразу звертатись до відповідної Ради адвокатів регіону, в якому порушення сталось.
Як член Ради адвокатів м. Києва зазначу, що в Раді адвокатів м. Києва діє відповідний графік чергувань членів РАмК для невідкладного виїзду за зверненням адвоката (обшук приміщення адвоката, затримання адвоката, інші грубі порушення прав адвоката).
Звичайно, якщо здійснюється так зване «свавілля» з боку правоохоронних органів, то не завжди присутність члена ради адвокатів може вплинути на абортацію такого свавілля.
У такому випадку буде виконано хоча б функцію нагляду та фіксування порушень, що надалі можна використати точно не на користь осіб, які чинять свавілля.
Щодо рекомендацій під час порушення прав адвоката у разі звернення з адвокатськими запитами – тут все просто. Необхідно невідкладно звертатись до ради регіону, в якому таке порушення сталось, для притягнення винних осіб до відповідальності.
Головне в таких випадках – не затягувати сам строк звернення до ради адвокатів регіону, адже якщо є підстави для складання адміністративного протоколу, не варто забувати про строки притягнення до адміністративної відповідальності, які становлять 2 місяці.
– Розкажіть, будь ласка, про інститут угод як інструмент у кримінальному процесі та участь адвоката у них. Адже укладення угод стало новелою КПК. Як пройшла їх апробація на практиці?
– Взагалі новела досить цікава, перспективна і правильна.
Фактично, завдяки такій новелі виграють всі учасники: спрощується процедура досудового розслідування і доказування вини підозрюваного чи обвинуваченого, потерпілий отримує бажану компенсацію, а підозрюваний чи обвинувачений не дуже жорстке покарання.
Тобто це та сама медіація (мирне врегулювання спору), яку я у своїй діяльності підтримую найбільше.
Медіація завжди допомагає знайти компроміс між сторонами і уникнути багаторічної судової тяганини та складної процедури виконання судових рішень. Звичайно щодо угод про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим, немає особливого супротиву з боку сторони обвинувачення та суду.
Водночас, як свідчить практика учасники кримінального провадження з боку обвинувачення та суд не завжди підтримують впровадження цієї практики саме щодо угод про визнання винуватості. Можливо це пов’язано з тим, що наявність нового КПК не вирішує проблеми всієї «каральної системи».
Для побудови ефективної системи досудового розслідування та судового вирішення кримінальних справ, необхідно змінювати всю систему, а не лише процесуальний закон. Необхідно враховувати не лише європейські стандарти, але й реалії та менталітет нашого суспільства. Звичайно, ефективні зміни не завжди проходять дуже швидко.
– Чому, як Ви вважаєте, винесення виправдовувальних вироків є доволі рідкісною практикою для України?
– Чому? А все дуже просто – система правосуддя та обвинувачення працює досі не накористь основноположного закону нашої держави.
На мою думку, така тенденція щодо винесення здебільшого обвинувальних вироків сягає часів радянської влади, коли система правосуддя була переважно «каральною», а презумпція невинуватості була тільки формальністю.
На жаль, і досі принцип верховенства права, що полягає в обов’язковості застосування норм Основоположного закону нашої держави, не завжди дотримується під час здійснення кримінального провадження ні органами досудового розслідування, ні судом.
Я маю на увазі ст. 62 Конституції України, яка чітко зазначає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено і що ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
На практиці, якщо матеріали кримінального провадження доходять до стадії судового розгляду, сторона захисту зобов’язана «захищатись», адже фактично діє презумпція винуватості.
Відповідно, виникає ситуація, коли на захиснику та обвинуваченому лежить тягар доказування невинуватості, а тягара сторони обвинувачення доказувати винуватість немає.
– Щодо реформи адвокатури як правового інституту держави – яким є Ваше ставлення до нинішньої редакції Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та які зміни можете запропонувати від себе?
– Нова редакція, звичайно, набагато краще регулює інститут адвокатури та здійснення адвокатської діяльності загалом. Звичайно, ми вже маємо більше конкретики щодо обсягу повноважень, більше гарантій у законі, запроваджена система адвокатського самоврядування.
Але у режимі реального часу, на жаль, позиція правоохоронних органів, інших державних органів не завжди спрямована на дотримання прав адвоката.
На сьогодні, інститут адвокатури перебуває саме на тій стадії, коли на папері визначено достатній обсяг прав, а фактично необхідно вкладати в правову свідомість правоохоронних органів та суддів обов’язок беззаперечно дотримуватись прав адвоката та в жодному разі не порушувати такі права.
Щодо змін до профільного закону, то вважаю, що найдоцільніше буде розширити перелік інформації, яку адвокати мають право отримувати, та посилити відповідальність за порушення прав та гарантій адвоката.
Також законотворцю варто розширити повноваження адвоката і згідно з нормами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та деталізувати процедуру збирання доказів адвокатом (наприклад, щодо опитування осіб, отримання і вилучення речових доказів) з подальшим внесенням відповідних змін до КПК, ЦПК, ГПК, КУпАП та КАСУ.
Фактично, профільним законом встановлено право адвоката збирати докази, а на практиці суди переважно приймають від адвокатів лише відповіді на адвокатські запити, нехтуючи можливістю адвокатів здійснювати опитування осіб, отримання і вилучення речових доказів. Чому на сьогодні перевага надається доказам, які збирає сторона обвинувачення? Відсутність конкретики цієї процедури та деталізації є дуже істотним недоліком, який не забезпечує рівності сторін у кримінальному провадженні.
– Що можете сказати про Закон «Про прокуратуру»? Чому, на Вашу думку, набуття ним чинності відклали до 15 липня і як оцінюєте сам документ взагалі? Яким ви бачите трикутник співпраці: адвокатура-прокуратура-суд?
– Реформування прокуратури стосується не тільки сфери її діяльності, а й структурного її вигляду. Так, новий закон закріплює перелік місцевих прокуратур, а Генеральний прокурор матиме лише двох заступників. Зміна системи місцевих прокуратур повинна вплинути безпосередньо на те, щоб відкинути можливість наявності корупційних зв’язків.
Окрім того, позбавлення функції загального нагляду дасть змогу прокурорам зосередитися на більш ефективній роботі у сферах кримінального процесу та фактично не дає змоги прокурорам втручатись в усі сфери діяльності за тими чи іншими скаргами. З одного боку, система нагляду була позитивним моментом та давала змогу більш ефективно захищати права громадян за допомогою нагляду, але, з іншого боку, іноді за допомогою такого нагляду здійснювалось зловживання правами та втручання у діяльність підприємств, тощо.
Цікавою ідеєю є і створення органів прокурорського самоврядування на кшталт того, що вже діє в адвокатурі.
Ще однією позитивною новелою нового законодавства про прокуратуру вважаю запровадження чіткої процедури притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності та уникнення впливу прокурорів на розгляд скарг. Адже новий закон запроваджує участь у складі комісії не тільки прокурорів (у кількості 5 членів), а й двох учених, одного адвоката, трьох представників уповноваженого Верховної Ради із прав людини (правозахисників, представників громадських організацій та ін.).
На мою думку, однією з основних підстав, через яку Новий закон «Про прокуратуру» відклали – це невідповідність визначених у тексті закону положень щодо фінансування роботи органів прокуратури реаліям стану бюджетної системи України.
Трикутник адвокатура-прокуратура-суд має працювати так, аби забезпечувати дотримання прав всіх учасників кримінального провадження, забезпечувати реальну рівність сторін захисту та обвинувачення і працювати за принципом презумпції невинуватості з метою повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
– Я нещодавно відвідувала захід, де обговорювались можливості запровадження обов’язкового страхування професійної відповідальності адвоката. Яким є Ваше ставлення до такого майбутнього нововведення, якщо це матиме місце?
– На мою думку, ідея страхування професійної відповідальності дуже конструктивна, але вводити її як обов’язкову не бачу потреби з декількох причин.
По-перше, така ідея – це відкрите лобіювання інтересів страхових компаній, що діють на ринку України.
По-друге, адвокати несуть, передбачену Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відповідальність за свої дії. Тому страхувати себе від своїх же помилок – це справа кожного окремого адвоката. Взагалі, проблемні ситуації треба передбачати й бути готовим до їх вирішення, тому, якщо хтось із адвокатів відчуває, що його позиції є хиткими, то, звичайно, йому варто застрахуватися. Але це не має стосуватися всіх без винятку.
– Питання до Вас, як до члена Ради адвокатів міста Києва. Не секрет, що українська адвокатура переживає зараз нелегкий період – як всередині органів адвокатського самоврядування, так і захисників загалом наявний певний розкол. На Вашу думку, чому так сталось та як уникнути подальшого загострення?
– Шановна Анно, ні для кого не є секретом, що вся Україна переживає зараз вкрай тяжкий період та певний розкол. Адвокатура не стала винятком, час змін – тяжкий час, але я вірю, що він призведе до змін на краще. Щодо уникнення подальшого загострення, хочу зазначити таке. Конфлікти, розколи, революції закінчуються рано чи пізно, про них забувають, не забувається лише те, як поводили себе люди під час цих подій. Головне завдання адвокатури – «зберегти обличчя» та добре ім’я, цінність якого набагато вище посад та інших матеріальних благ. У притчі Соломона 22 вірш 1 зазначено «Добре ім’я краще великого багатства, і добра слава краще срібла і золота».