 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Питання щодо зловживання прокурором своїми повноваженнями є болючим для юристів. Це посилено також і тим, що через воєнні дії повноваження прокурора були розширені, тож тема таких зловживань стала ще більш дискусійною та актуальною сьогодні.
Під час XII Kyiv Criminal Law Forum, організованого Асоціацією адвокатів України, Сергій Бойко, адвокат VB PARTNERS, розглянув такі зловживання в кримінальних провадженнях на прикладі кейсів Української асоціації футболу.
“Разом із колегою Денисом Бугаєм здійснюємо захист керівництва Української асоціації футболу, а саме її Президента, Генерального секретаря та інших посадових осіб Асоціації”, – зазначив адвокат.
З 2018 року слідство незаконно переслідує УАФ та її топ-посадовців, ініціюючи безпідставні паралельні справи. У діях прокуратури спостерігаються явні елементи корупції та ознаки політичного замовлення, а в ЗМІ поширюються неправдиві матеріали, що дискредитують УАФ та ділову репутацію її менеджменту.
Всі кримінальні провадження проти Асоціації наповнені численними фактами фальсифікації та очевидними зловживаннями зі сторони прокуратури. Приклади деяких з них:
1. Підробка підозри шляхом внесення до неї неправдивої інформації.
Клієнт по справі має статус адвоката, тому підозра щодо нього складалася заступником Генерального прокурора.
Останній вніс до неї неправдиву інформацію – дату її підписання. Документ підписаний 17.10.2022 р., а дата дату на ньому проставлено – 18.10.2022 р.
Як захист прийшов до такого винсовку? Підозру вручив інший прокурор 18.10.2022 р. о 02 год. 29 хв. на кордоні “Україна – Польща”. При цьому заступник Генпрокурора не був присутній під час її вручення. Відповідно до офіційної інформації Офісу Генпрокурора, останній перебував у Києві та не був у відрядженнях. Це близько 600 км до кордону. З огляду на це заступник Генпрокурора фізично не міг впродовж 2,5 годин підписати повідомлення про підозру і передати його до польського кордону для вручення. Цим самим він сфальсифікував документ.
Які наслідки такого зловживання? Порушено порядок вручення підозри. І як результат – особа не набула статусу підозрюваного.
2. Вручення підозри некомпетентним прокурором за відсутності належних повноважень.
Закон визначає, що підозра має бути вручена особою, яка її підписала – у даному випадку заступником Генерального прокурора. Водночас підозру вручив прокурор, який її не підписував та не мав на це повноважень. Заступник Генерального прокурора не видав доручення прокурору на такі дії, як цього вимагає ст. 481 КПК України.
3. Проведення обшуку за відсутності ухвали суду та підстав, визначених ч. 3 ст. 233 КПК.
Прокурор пред’явив постанову, в якій була процитована лише норма КПК. При цьому не було зазначено, в чому полягає невідкладність слідчої дії. Крім того, не було зазначено, які саме речі підлягають вилученню та відшуканням. Це своєю чергою свідчить про те, що випадку невідкладності немає. Справа, в межах якої було проведено обшук, розслідується з 2019 року. За цей період у клієнта вже проводився обшук, вилучались документи на підставі ухвали суду про тимчасовий доступ. Отже, враховуючи ці обставини, говорити про те, що був фактор невідкладності, не можна.
Другий обшук, який було проведено в межах кейсу, також стосувався підстави невідкладності. Була хибна мета обшуку – прокурор прийшов до компанії клієнта з метою отримання доказів законності внесення застави (передісторія: до Клієнта обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою застави. Відповідна застава була внесена). Водночас прокурор вирішив перевірити порядок її внесення. Саме це було підставою обшуку.
Закон чітко передбачає, що мета обшуку має полягати у відшуканні об’єктів і встановлення обставин, що є предметом розслідування конкретного кримінального провадження. Це, безумовно, свідчить про зловживання з боку прокурора.
4. Фальсифікація доказів – матеріалів НСРД (негласної слідчої розшукової дії).
Слідство видало фейкове листування, розміщене в інтернеті, за інформацію, яка начебто була отримана в результаті проведення негласної слідчої дії.
НСРД по справі не проводилось, інформація з електронних скриньок не знімалась. Суд не надавав дозвіл на проведення НСРД.
Інструменти, які необхідно застосовувати для запобігання таких порушень:
1) оскарження таких рішень та дій вищому за посадою прокурору;
2) притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності
“Гарним прикладом результату застосування такого інструменту є притягнення одного із керівників київської оружної прокуратури до дисциплінарної відповідальності. Підстава – санкціонування обшуку при нормальному функціонуванні слідчого судді”, – зауважив Сергій Бойко.
3) порушення ДБР кримінального провадження.
Зокрема, за наступними статтями:
-
підробка документів;
-
використання підробленого документа;
-
притягнення завідомо невинної особи до відповідальності;
-
перевищення прокурором своїх повноважень.
4) оскарження дій прокурора слідчому судді.
“Всі ці інструменти необхідно застосовувати у сукупності. На перший погляд, деякі із них можуть здаватися малоефективними, але під час комплексного застосування вони дадуть ефективний результат клієнту”, – підсумував спікер.