Чи буде людина відповідати за вчинок, якщо вона діяла не за власним бажанням, а через примус? Розповідає Міністерство юстиції.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Як подати заяву в ЄСПЛ: роз'ясення Мін'юсту"
Стаття 40 Кримінального кодексу України пояснює, що якщо особу примусили фізично (наприклад, били, катували, тримали в полоні), і вона через це не могла контролювати свої вчинки, вона може бути звільнена від кримінальної відповідальності. Тобто, якщо особа не мала іншого вибору і не могла контролювати свої дії, вона не вважається злочинцем.
Закон визнає два види примусу:
- Фізичний: застосування сили, нанесення удару, побоїв, тілесних ушкоджень, введення в організм різноманітних препаратів, тощо;
- Психічний: погроза вбити, знищити або пошкодити майно, поширити відомості, що ганьблять особу, тощо.
Якщо примус був, але людина все ж мала можливість керувати своїми вчинками, питання її відповідальності вирішується окремо. У такому випадку суд може визнати примус обставиною, яка пом’якшує покарання.
Дана стаття допомагає захистити людей, які опинилися у безвихідних ситуаціях та були змушені вчинити злочин проти своєї волі.
Якщо людина діяла не зі своєї волі, а через фізичний чи психологічний примус, закон захищає її від несправедливого покарання.