Після президентських виборів у лютому 2008 року у Вірменії почалися загальнонаціональні мітинги. Щоденні демонстрації проводились в центрі Єревану, де протестуючі влаштували табір.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Коли батьки "ділять" дитину, суд повинен цікавитися її думкою, - ЄСПЛ"
Серед активних учасників мітингів був депутат парламенту Смбат Айвазян, а також заступник генпрокурора країни Гагік Джангірян, яких через анонімне повідомлення про носіння зброї затримала поліція.
На наступний день після затримання їх офіційно заарештували за обвинуваченнями у нападі на поліцейських під час тримання під вартою. А Джангіряна також обвинуватили в незаконному зберіганні двох пістолетів (пізніше виявилося, що він мав дозвіл на них).
Суд ухвалив рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а через декілька місяців їм було пред’явлене нове обвинувачення у змові з метою узурпації влади, яке використали як підставу для продовження запобіжного заходу.
Але це обвинувачення не знайшло підтвердження доказами, тож зрештою опозиціонерів засудили за напад.
Чоловіки подавали апеляції на вироки, стверджуючи, обвинувачення були засновані виключно на свідченнях співробітників поліції, а також те, що справжньою причиною для переслідування їх в судовому порядку та засудження було покарання за їх політичні погляди та активну підтримку руху протесту. Але апеляції були відхилені як необґрунтовані. Разом із тим, у червні 2009 року Айвазян та Джангірян були звільнені за амністією.
Вони звернулися до Європейського суду з прав людини, повідомляє інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect».
Заявники стверджували, зокрема, що метою їхнього переслідування в судовому порядку та засудження було перешкоджання участі в демонстраціях та покарання за політичні думки, що є порушенням статті 11 (свобода зібрань та об’єднань) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також вони подавали скарги відповідно до статті 5§ 1, 3 та 4 (право на свободу та безпеку). Джангірян стверджував, що його арешт був незаконним і не був заснований на обґрунтованих підозрах, а Айвазян скаржився, що його тримання під вартою до рішення суду було незаконним і суди відмовилися розглядати одну з його апеляцій на тримання під вартою. Вони обидва стверджували, що суди не обґрунтували належним чином продовження їх тримання під вартою.
Крім цього, обидва опозиціонера, посилаючись на ст. 6 (право на справедливий судовий розгляд) Конвенції стверджували про несправедливість кримінальних справ проти них: у справі Джангіряна суддя першої інстанції не був неупередженим, оскільки його син був членом слідчої групи, яка займалася з основною кримінальною справою, що стосується руху протесту; у справі Айвазяна засудження за напад грунтувалося на заявах співробітників поліції без надання можливості допитати їх.
Суд у Страсбурзі констатував порушення конвенційних гарантій та присудив по 14 тис. євро коменсації моральної шкоди кожному із заявників.
З текстом прес-релізу рішень ЄСПЛ у справах Джангірян та Айвазян проти Вірменії у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.
Нагадаємо, ЄСПЛ наказав Греції частково компенсувати шкоду в земельному спорі громадян з Великою Лаврою.